Постанова

від 28.03.2017 по справі 911/342/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2017 р. Справа№ 911/342/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Михальської Ю.Б.

Зеленіна В.О.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: директор Молчанов П.В. - витяг з ЄДР б/н, б/д.

від відповідача: Єлічев Г.С. - довіреність № 1030 від 20.03.2017.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року

у справі № 911/342/14 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Груп"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

про стягнення 73 080,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 73 080,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у справі № 911/342/14 позов задоволено повністю; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 73 080,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_4 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 задоволено, рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.02.2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції колегія суддів вказала на передчасність висновку про відмову в позові, оскільки, відхиляючи подані позивачем докази на підтвердження публічного виконання названих музичних творів відповідачем (акт фіксації, відеозапис, фіскальний чек), суд другої інстанції не надав останнім оцінки в їх сукупності, не навів доводів і доказів на їх спростування.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів зазначену апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Михальська Ю.Б., Зеленін В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.03.2017 року за участю повноважних представників сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року змінити, стягнувши з відповідача 36 540,00 грн. компенсації.

28.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року - частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулася до господарського суду Київської області в інтересах ТОВ „Юніверс Медіа Груп" з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_4 73 080,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що в приміщені ресторану „Лимон", за адресою: АДРЕСА_2, в якому господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4, вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою наявного в закладі обладнання, серед яких: твір під назвою російською мовою „ІНФОРМАЦІЯ_1", у виконані російською мовою „ОСОБА_9", автором музики до якого є ОСОБА_6 і автором тексту до якого є ОСОБА_7; твір під назвою російською мовою „ІНФОРМАЦІЯ_2", у виконані російською мовою „ОСОБА_9", автором музики до якого є ОСОБА_6 і автором тексту до якого є ОСОБА_7; твір під назвою російською мовою „ІНФОРМАЦІЯ_3" , у виконані російською мовою „ОСОБА_9", автором музики до якого є ОСОБА_6 і автором тексту до якого є ОСОБА_7

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує, що використання відповідачем вищевказаного музичного твору у власній господарській діяльності відбулося без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди, чим порушено авторські права, передбачені вимогами п. „а", статті 50 Закону України „Про авторське право і суміжні права".

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, рішенням господарського суду Київської області від 02.04.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 73 080,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів вбачає підстави для його часткового скасування з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між ПО „ОКУАСП" (як організацією) і ТОВ „Юніверс Медіа Груп" (як видавником) укладений договір від 07.09.2012 року № АВ-01/07 (далі - Договір) про управління майновими авторськими правами.

Пунктом 1.1 Договору сторони погодили однозначне тлумачення наступних термінів і їх визначень: твір - оприлюднені музичні твори з текстом чи без тексту - об'єкти авторських прав; каталог - перелік творів, виключні майнові авторські права на які належать правовласнику; користувач - фізична або юридична особа, яка використовує у своїй діяльності твори з Каталогу; звіт - документ, що містить інформацію про загальну суму винагороди за звітний період.

Відповідно до п. 2.1. цього договору видавник доручає організації здійснювати управління на колективній основі його майновими авторськими правами на Твори, перелік яких додається до цього Договору, а саме, дозволяти від імені Видавника використання Творів Користувачами, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання. Пунктом 3.2.7. названого договору у разі виявлення порушень майнових прав, Видавник надає Організації необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів Правовласника в суді.

Відповідно до п. 3.2.7. договору, у разі виявлення порушень майнових прав, видавник надає позивачу необхідні повноваження для захисту прав та здійснення представництва інтересів правовласника в суді.

Згідно з п. 4.1.2. договору видавник зобов'язаний декларувати відповідно до правил організації твори з каталогу, управління правами на які здійснюється позивачем, за формою, наведеною в додатку №1 до договору.

Так, на підставі декларації щодо передачі в управління музичних творів ПО „ОКУАСП" передано в управління майнові права на музичний твір „ІНФОРМАЦІЯ_1" у виконанні „ОСОБА_9", авторами якого є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, „ІНФОРМАЦІЯ_2", у виконанні „ОСОБА_9", авторами якого є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, „ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні „ОСОБА_9", авторами якого є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Отже, на підставі договору від 07.09.2012 № АВ-01/07 про управління майновими авторськими правами та вказаної декларації, позивач набув майнові права інтелектуальної власності на вищезазначені музичні твори.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Приписи ч. 1 ст. 31 Закону передбачають, що автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 „Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" (далі - Постанова №5) зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом „г" частини першої статті 49 Закону організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Разом з тим, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства.

У пункті ж 49 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (далі - Постанова №12) наведено, що організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. Отже, у разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права суд повинен з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права. Якщо у організації колективного управління відсутні повноваження на управління майновими правами суб'єкта авторського права, зокрема, щодо конкретного твору, судам слід відмовляти у задоволенні позову цієї організації.

Документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

ПО „ОКУАСП" є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 №18/2011.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Київської області щодо доведеності Організацією належними та допустимими доказами її права на звернення до господарського суду з позовом, направленим на захист майнових авторських прав позивача на музичні твори „ІНФОРМАЦІЯ_1", „ІНФОРМАЦІЯ_2", та „ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні „ОСОБА_9".

Відповідно до ст. 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Приписами ч. 2 ст. 32 Закону встановлено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.

У пункті 28 Постанови № 12 зазначено, що з огляду на приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та встановлено судом, Актом фіксації від 14.08.2013 року № 35/08/13, складеним уповноваженим представником Організації, встановлено, що у приміщенні ресторану „Лимон", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_4, вільно розповсюджувалися (публічно виконувалися) музичні твори за допомогою наявного у закладі обладнання, серед яких: „ІНФОРМАЦІЯ_1", „ІНФОРМАЦІЯ_2" та „ІНФОРМАЦІЯ_3" у виконанні „ОСОБА_9", автором музики до яких є ОСОБА_6 і автором текстів ОСОБА_8

Відповідно до ст. 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

На підтвердження факту публічного виконання ФОП ОСОБА_4 зазначених творів позивачем надано відеозапис публічного сповіщення, акт фіксації від 14.08.2013 року № 35/08/13 та фіскальний чек відповідача від 14.08.2013 року, оформлений у приміщенні ресторану „Лимон".

Судом також встановлено, що відеозапис проводився у приміщенні ресторану „Лимон" за адресою: АДРЕСА_2, в якому господарську діяльність здійснює ФОП ОСОБА_4; наданий позивачем відеозапис доводить факт публічного виконання відповідачем спірних музичних творів.

Вищезазначений акт та відеозапис колегія суддів вважає належним та допустимим доказом у справі в зв'язку з тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року № 71 „Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 № 450) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Крім того, як зазначено в пункті 41 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі („наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - „наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Наданий суду фіскальний чек відповідача від 14.08.2013 року, оформлений у приміщенні ресторану „Лимон" підтверджує факт здійснення господарської діяльності у відповідному закладі харчування саме відповідачем - ФОП ОСОБА_4

Таким чином, саме відповідач, який здійснює господарську діяльність у ресторані „Лимон", несе відповідальність за додержання в ньому вимог закону щодо охорони права на об'єкти інтелектуальної власності.

Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що наданими позивачем доказами доведено факт публічного виконання відповідачем музичних творів.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про правомірне використання відповідачем спірних музичних творів, а тому використання останнім вказаних творів у власній господарській діяльності відбулося без дозволу відповідного правовласника та без сплати авторської винагороди.

Невиконання ФОП ОСОБА_4 встановлених законом обов'язків щодо дотримання вимог ЦК України, а саме порядку використання музичних творів, які використовуються в її закладі, є порушенням статей 614, 1166 ЦК України.

Водночас використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови № 5 зазначено, що розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Звертаючись до місцевого господарського суду з даним позовом, позивач визначив компенсацію за порушення майнових прав у розмірі: 10 мінімальних заробітних плат у якості компенсації за порушення майнових авторських прав автора віршів та 10 мінімальних заробітних плат у якості компенсації за порушення майнових авторських прав автора музики за кожен твір, що складає 73 080,00 грн.

Проте колегія суддів зауважує, що відповідно до підпунктів 51.2, 51.3 пункту 51 Постанови № 12 компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації.

У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.

У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

В абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону зазначено, що при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону, об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту (ам). Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації. Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, з огляду на розмір заявлених позовних вимог і встановлений законом мінімальний розмір компенсаційних заходів, спрямованих на захист майнових прав суб'єктів авторського права, за наявності встановленого порушення стягненню підлягає сума у розмірі не менше 10 мінімальних заробітних плат на користь кожного із власників майнових прав на використані твори.

Наведена правова позиція викладена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі № 3-994гс15.

Таким чином, проаналізувавши обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки кожний музичний твір є окремим об'єктом авторського права, кожен з яких охороняється законом, то відповідачем здійснено порушення у відношенні трьох музичних творів, суб'єктом майнових авторських прав відносно яких є ТОВ „Юніверс Медіа Груп".

За вказаних обставин, враховуючи, що відповідач припустився порушення щодо музичних твір вперше, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, вважає за доцільне притягнути відповідача до відповідальності у вигляді сплати компенсації в інтересах ТОВ „Юніверс Медіа Груп" у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен музичний твір, а відтак, станом на дату прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення з відповідача підлягає стягненню 36 540,00 грн. компенсації.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача на користь ПО „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" підлягає стягненню 913,50 грн. за подання позовної заяви та 2 193,00 грн. за подання касаційної скарги, в свою чергу з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 465,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи без участі відповідача, не повідомленого належним чином про судове засідання, колегією суддів відхиляються як безпідставні, оскільки матеріали справи містять докази направлення ухвали від 07.02.2014 року про порушення провадження у справі та від 26.02.2014 року про відкладення розгляду справи за адресою, зазначеною у ЄДРПОУ, витяг з якого наявний у справі, які згодом повернулись на адресу суду з посиланням на закінчення строку зберігання, що відповідно до приписів законодавства свідчить про належне повідомлення скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у справі № 911/342/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 02.04.2014 року у справі № 911/342/14 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Груп" (50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Землячки, буд. 2, код ЄДРПОУ 37270009) на поточний рахунок Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151, р/р 26001010052453 в АТ „Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) 36 540 (тридцять шість тисяч п'ятсот сорок) грн. 00 коп. компенсації за порушення майнових авторських прав, 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви та 2 193 (дві тисячі сто дев'яносто три) 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Юніверс Медіа Груп" (50027, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Землячки, буд. 2, код ЄДРПОУ 37270009) з поточного рахунку Приватної організації „Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916, код ЄДРПОУ 37396151, р/р 26001010052453 в АТ „Укрексімбанк" м. Київ, МФО 322313) на корить Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (07400, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 456 (чотириста п'ятдесят шість) 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

6. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

7. Справу № 911/342/14 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Ю.Б. Михальська

В.О. Зеленін