Рішення

від 02.02.2017 по справі 906/1144/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" лютого 2017 р. Справа № 906/1144/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 17.01.2017.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа"

про стягнення 218124,20 грн.

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 218124,20 грн., з яких: 194468,00 грн. основний борг, 1283,00 грн. 3% річних, 12735,47 грн. 3% річних, 9637,73 грн. інфляційних.

30.12.2016 позивачем на адресу суду направлено заяву від 27.12.2016 (вх. №02-44/1186/16 від 30.12.2016) про зменшення розміру позовних вимог, якою доводить до відома суду, що основний борг відповідачем сплачено в повному обсязі, але період нарахування пені, 3% річних та інфляційних збільшився, у зв'язку з чим позивач просить стягнути 24940,93 грн., з яких 1263,72 грн. 3% річних, 12482,07 грн. пені, 11195,14 грн. інфляційних.

Судом взято до уваги, що за своєю правовою природою дана заява є заявою про зміну підстави позову.

Ухвалою господарського суду від 17.01.2017 судом прийнято до розгляду заяв ПП "ВТФ "Агростандарт" від 27.12.2016 (вх. №02-44/1186/16 від 30.12.2016). Також дано ухвалою продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, 01.02.2017 на адресу суду надійшла заява ПП "ВТФ "Агростандарт" про розгляд справи без участі представника позивача, оскільки останній не зможе фізично з'явитися ні в судове засідання, що відбудеться в місті Житомирі, ні в місті Херсоні в режимі відеоконференції, так як буде знаходитися цього дня в місті Києві. Крім того, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви від 27.12.2016.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення участі останнього в судовому засіданні для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, позивач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду позивач або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Представник відповідача заперечив проти стягнення пені, 3% річних, інфляційних з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 71).

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд. -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2016 між Приватним підприємством "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" (постачальник/позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа" (покупець/відповідач) укладено договір поставки №16/125, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити й передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити макуху лляну, олію лляну (товар) (п.п. 1.1. договору).

Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строки оплати товару покупцем обумовлюються в специфікаціях до даного договору, які є його невід1ємною частиною (п.п. 1.2. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах обговорених у специфікаціях.

Відповідно до Специфікації №1 (а.с. 12) до договору поставки №16/125 від 22.07.2016 сторони дійшли згоди про продаж партії макухи лляної в кількості 200 тонн +/- 10% за ціною, що становить 6500,00 грн. за 1 тонну, у тому числі ПДВ 20%. Сума поставки по специфікації становить: 1300000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%. Також специфікацією встановлено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, через 7 банківських днів, після отримання товару. Строк поставки визначено з 25.07 до 15.08.2016.

На виконання умов договору поставки і специфікації №1 до нього, позивач поставив відповідачу товар в кількості 96,68 тонн, що підтверджується видатковими накладними (а.с. 13-16):

- від 01.08.2016 №РН-0000160 на 22,240 т, вартістю 142336,00 грн.;

- від 11.08.2016 №РН-0000162 на 23,540 т, вартістю 151833,00 грн.;

- від 11.08.2016 №РН-0000163 на 22,820 т, вартістю 147189,00 грн.;

- від 23.08.2016 №РН-0000165 на 28,080 т, вартістю 179712,00 грн.

Відповідачем товар згідно вищеперелічених накладних отриманий. що не заперечує відповідач.

Вартість поставленого товару об'ємом 96,68 т склала 621070,00 грн.

Відповідач в свою чергу зобов'язання в частині оплати товару в строки, передбачені специфікацією №1, не виконав.

За таких обставин позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 194468,00 грн. основного боргу, 1283,00 грн. 3% річних, 12735,47 грн. 3% річних, 9637,73 грн. інфляційних.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено суму основного боргу в повному обсязі, решту вимог відповідач не визнав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, строки поставки та оплати товару визначено специфікацією №1 від 22.07.2016. Так, поставити товар позивач повинен був з 25.07 до 15.08.2016, а відповідач відповідно оплатити останній на протязі 7 банківських днів.

Суд прийшов до висновку, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання щодо оплати товару.

Заперечення відповідача щодо порушення строків поставки товару після 15.08.2016 та застосування в даному випадку ч. 2 ст. 530 ГПК України, суд вважає необґрунтованими, оскільки всі видаткові накладні (а.с. 13-16) містять посилання на договір №16/125 від 22.07.2016, як на підставу поставок. Тому, суд вважає, що порушення строків оплати поставленого товару відбулось саме в межах договору №16/125.

Водночас господарський суд, зауважує, що п.п. 4.2. договору №16/125 передбачена відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару у вигляді пені. Але відповідач не скористався своїм правом стягнення неустойки за порушення строків поставки товару.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 5 49 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 67), розмір пені складає 12482,07 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд вважає останній вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с. 66), перевіреного судом, розмір 3% річних в дійсності складає 1263,72 грн.

Разом з тим, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с. 68), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Крім цього п. 2 Інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012 за №01-06/928/2012 зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

З урахуванням вищенаведеного, господарський суд встановив, що правомірним є нарахування інфляційних в сумі 12535,94 грн., зокрема, нарахованих: 3950,42 грн. за вересень 2016 року на суму боргу 219468,00 грн., 5445,10 грн. за жовтень 2016 року на суму боргу 194468,00 грн. та 3140,42 грн. за листопад 2016 року на суму боргу 174468,00 грн.

Згідно п. 2 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки до суду позивачем не подано відповідних клопотань, суд вважає, що стягненню підлягає 11195,14 грн. інфляційних.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,43,44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комбікормовий завод "Константа" (12431, Житомирська область, Житомирський район, с. Піски, вул. Польова, 3, ід. код 39143022)

- на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгівельна фірма "Агростандарт" (73003, АДРЕСА_1, ід. код 33277168) 1263,72 грн. 3% річних, 12482,07 грн. пені, 11195,14 грн. інфляційних, а також 374,11 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.02.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з повід.);

3 - відповідачу (рек.)