Постанова

від 23.05.2017 по справі 906/1144/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" травня 2017 р. Справа № 906/1144/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. ,

суддя Розізнана І.В.

секретар судового засідання Петрук О.В. ,

за участю представників сторін:

позивача- не з'явився;

відповідача- Сидорчук Є.В. (довіреність від 17.01.2017р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з Печерським районним судом міста Києва апеляційну скаргу Відповідача-Товариства з обмеженою відповідальністю Ком-бікормовий завод Константа на рішення господарського суду Житомирської області від 02.02. 2017р. у справі №906/1144/16

за позовом Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма Агростандарт

м.Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод

Константа с.Піски Житомирського району Житомирської області

про стягнення 218 124 грн. 20 коп. основного боргу, пені, інфляційних втрат та річних,-

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 Господарського про-цесуального кодексу України. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.02.2017р. у справі №906/1144/ 16 (суддя Кудряшова Ю.В.), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено по-зов Приватного підприємства Виробничо-торгівельна фірма Агростандарт (надалі в тексті - Підприємство) до Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Константа (надалі в тексті - Товариство) про стягнення 218 124 грн. 20 коп. заборгованості по розахунках, пені згідно укладеного договору, а також інфляційних втрат та річних.(арк.справи 101-103).

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що свої зобов'язання Позивач виконав у повному обсязі, однак Відповідач невчасно виконав зобов'язання з повної і своєчасної оплати товару. При цьому, основний борг було погашено під час провадження в суді, тому задоволенню підлягає заява Позивача про зменшення позовних вимог. Крім того, обґрунтованими і такими, що підлягають за-доволенню суд визнав вимоги Позивача про стягнення 12 482 грн. 07 коп. пені, 11 195 грн. 14 коп. інфляційних втрат, 1 263 грн. 72 коп. -3% річних, а також відшкодував Позивачеві 374 грн. 11 коп. витрат зі сплати судового збору.(арк.справи 102-103).

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Відповідач подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирсь-кої області від 02.02.2017р. у даній справі та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити. (арк.справи 119-120).

Обґрунтовуючи скаргу апелянт зазначає, що приймаючи рішення господарський суд непов-но з'ясував всі обставини справи, прийнявши рішення з порушенням норм матеріального права; вважає, що Відповідач не зобов'язаний оплачувати пеню, інфляційні та річні, оскільки поставка на яку вони нараховані відбувалася поза договором, а вимоги Позивача про оплату не було, тому про-строчення оплати не відбулося. Крім того, відсутність заборгованості Відповідача перед Позива-чем додатково стверджується актом звірки взаєморозрахунків.(арк.справи 102-зворот).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 09.03.2017р. поновлено про-пущений строк та прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провадження, справу призначено до розгляду.(арк.справи 116, 117).

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. та на підставі розпорядження ке-рівника апарату від 29.03.2017р. автоматизованою системою документообігу суду проведено авто-матичну заміну складу колегії суддів, визначено колегію: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Розізнана І.В. Колегія у даному складі 29.03.2017р. прийняла до провадження апеляційну скаргу Відповідача.(арк.справи 142-144).

Крім того, ухвалою від 29.03.2017р.(з рахуванням ухвали про виправлення описки від 06.04. 2017р.) відкладено розгляд справи на 12.05.2017р.(арк.справи 146-147,156).

Ухвалою від 12.05.2017р. відкладено розгляд справи на 23.05.2017р. та задоволено клопо-тання Скаржника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з Печерським ра-йонним судом міста Києва.(арк.справи 175-176).

Позивач не скористався своїм правом подити відзив на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2017р. представник Відповідача підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.

Позивач не забезпечив явку свого представника у призначене на 23.05.2017р. судове засі-дання, причин неявки суд не повідомив. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що матеріалів спра-ви достатньо для розгляду спору по суті, а явка представників обов'язковою не визнавалась.(арк. справи 175-176).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ПП Виробничо-торгівельна фірма Агростандарт -пос-тачальник та ТзОВ Комбікормовий завод Константа -покупець уклали договір поставки 22.07. 2016р. №16/125 (надалі в тексті - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'я-зується поставити й передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплати-ти макуху лляну, олію лляну (надалі - товар).(арк.справи 11).

Найменування, асортимент, ціна, сума, кількість, якість, умови поставки, строки оплати то-вару покупцем обумовлюються в специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною части-ною.(п.1.2 Договору). Оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах обговорених у специфікаціях.(п.п. 3.1, 3.2 Дого-вору).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати за постав-лений товар Покупець виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми боргу за кожен день прострочки оплати.

У випадку порушення строків поставки товару постачальник виплачує покупцеві пеню в роз-мірі 0,1% від вартості несвоєчасно відвантаженого товару за кожен день прострочення поставки товару.(п.4.2 Договору).

Договір підписаний директорами, скріплений відтисками печаток сторін.(арк.справи 11-зво-рот).

Матеріалами справи стверджено, що 22.07.2016р. сторони також склали Специфікацію №1 до Договору, згідно якої предметом продажу є партія макухи лляної в кількості 200 тонн +/-10% за ціною 6 500 грн. за 1 тонну, у тому числі ПДВ 20%. Сума поставки по специфікації становить 1300000,00 грн., у тому числі ПДВ 20%. Специфікацією встановлено, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, через 7 банківських днів, після отримання товару. Строк поставки визначено з 25.07.2016р. до 15.08.2016р. Специфіка-цію підписано директорами та скріплено відтисками печаток сторін.(арк.справи 12).

З матеріалів справи вбачається, що через представника ОСОБА_1, яка діяла на підставі довіреності №603/1 від 01.08.2016р., згідно накладних: №РН-0000160 від 01.08.2016р. на суму 142336 грн. - 22,240 т; №РН-0000162 від 11.08.2016 на суму 151 833 грн. - 23,540 т; №РН-0000163 від 11.08.2016р. на суму 147 189 грн. - 22,820 т; №РН-0000165 від 23.08.2016р. на суму 179 712 грн. - 28,080 т - Підприємство поставило, а Товариство прийняло товар в кількості 96,68 тонн на загаль-ну суму 621 070 грн.(арк.справи 13-16, 17). В накладних і довіреності підставою відпуску товарно-матеріальних цінностей зазначено Договір.

Як свідчать матеріали справи, а саме виписки з банку по рахунку (арк.справи 18-20, 50-52) Відповідач неповно і несвоєчасно оплатив вартість отриманого товару, внаслідок чого виникла за-боргованість перед Позивачем в сумі 194 468 грн.

Разом з тим, під час провадження в суді першої інстанції Відповідач погасив основний борг в повному обсязі, що вбачається із копій платіжних доручень на загальну суму 194 468 грн.(арк справи 73-81). У зв'язку з чим, Позивач подав, а суд першої інстанції задоволив заяву про зменшен-ня позовних вимог, до якої додано новий розрахунок суми позовних вимог з підстав пункту 4.1 До-говору, ст.193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 625, 692 ЦК України стягнення 12 482 грн. 07 коп. пені 1 263 грн. 72 коп. -3% річних, 11 195 грн. 14 коп. інфляційних.(арк.справи 64-68).

Як вже зазначалося, суд першої інстанції задоволив вимоги Позивача з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.(арк.справи 101-103).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача безпідставна та не підлягає задоволенню, з огляду на наступне:

Предметом даного спору є стягнення пені, інфляційних втрат та річних за договором пос-тавки.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України) - госпо-дарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов'язань і є обов'язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення господарського зобов'язан-ня у ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України).

Згідно зі статтею 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських догово-рів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони і забезпечення загальногосподарського ін-тересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбаче-них цим Кодексом, іншими законами або договором.

Матеріалами справи стверджено, що 22.07.2016р. з моменту укладення Договору - між сторо-нами виникли відносини поставки, оскільки взаємовідносини сторін підпадають під визначення, яке містять статті 265 ГК України та 712 ЦК України: коли продавець (постачальник), який здійс-нює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов' -язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов' -язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, тому в силу статей 655, 692 ЦК України та п.п.3.1, 3.2 Договору та п.5 Специфікації - факт прийняття Від-повідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов'язання оплатити вартість цього товару.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так, звертаючись із апеляційною скаргою Відповідач зазначає, що у нього не настав обов'я-зок оплачувати частину поставленого товару, оскільки остання партія товару була поставлена поза Специфікацією, а тому відсутні підстави для стягнення з нього 12 482 грн. 07 коп. пені, 11 195 грн. 14 коп. інфляційних втрат та 1 263 грн. 72 коп. -3% річних.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що у Договорі сто-рони не обумовили строків оплати, разом з тим у Специфікації №1 погодили, що покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, через 7 бан-ківських днів, після отримання товару.

Враховуючи, що матеріали справи не містять як доказів існування інших договірних відно-син між сторонами щодо купівлі-продажу макухи лляної, так і доказів повернення Відповідачем товару в кількості 28,080 т, поставленого за видатковою накладною №РН-0000165 від 23.08.2016р. на суму 179 712 грн. і вказані довіреність і накладна містять посилання на Договір - колегія суддів дійшла висновку, що товар поставлений згідно Договору та на виконання Специфікації, хоч і з по-рушенням строку поставки.

Вирішуючи даний спір, колегія суддів приймає до уваги, що під час провадження в суді пер-шої інстанції Відповідач повністю погасив основний борг, а тому суд правомірно задоволив заяву Позивача про зменшення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України - одностороння відмова від зобов'язан-ня або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або за-коном. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконан-ню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на по-дію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.(ст.ст. 526, 530 ЦК Ук-раїни).

Позивач також заявив додаткові грошові вимоги.

Дослідивши згідно ст.625 ЦК України суму нарахованих 3% річних, колегія суддів дійшла висновку, що за період з 03.09.2016р. по 26.11.2016р. сума 3% річних 1 263 грн. 72 коп. нарахова-на обґрунтовано і обчислена арифметично вірно, тому згідно ст.33 ГПК України підлягає стягнен-ню з Відповідача.

Враховуючи рекомендації Верховного суду України щодо порядку застосування індексів ін-фляції при розгляді судових справ, відображені у листі від 03.04.1997р. №62-98р, колегія суддів заз-начає, що розрахунок суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції здійснюється шляхом множення сум заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс за весь період прост-рочки сплати заборгованості. В разі виникнення заборгованості з 16 по 31 число відповідного мі-сяця - розрахунок інфляційних починається з наступного місяця. Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість виникла 11 вересня 2013 року, таким чином інфляційні втрати розраховуються по-чинаючи з вересня 2013 року та включно по серпень 2015 року.

При цьому, згідно перерахунку, здійсненого апеляційним судом - втрати від інфляції за пе-ріод з 03.09.2016р. по 26.11.2016р. становлять 11 195 грн. 14 коп. як вірно нараховано Позивачем і підлягають до стягнення з підстав ст.33 ГПК України.

Крім того, на підставі ст.230 ГК України, ст.549 ЦК України та п.4.1 Договору місцевий гос-подарський суд стягнув 12 482 грн. 07 коп. заявленої пені за період з 03.09.2016р. по 26.11.2016р.

Перевіривши правильність нарахування пені в сумі 12 482 грн. 07 коп. з підстав ст.231, ч.6 ст.232 ГК України, ст.549 ЦК України, ст.ст.3, 4 Закону України Про відповідальність за невико-нання грошових зобов'язань - апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарсь-кого суду щодо вірного визначення Позивачем строків та порядку нарахування пені, оскільки цей висновок передбачає встановлення Договором неустойки у формі пені за порушення грошових зо-бов'язань у відсотковому відношення до суми невиконаного зобов'язання, при цьому розмір пені не перевищує розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, крім того, сторо-ни погодили, що строк позовної давності для штрафних санкцій складає три роки.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо характеру правовідносин сторін, змісту їх зобов'язань, а та-кож твердження про невмотивованість висновку суду щодо обґрунтованості заявленого позову.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов обґрунто-ваний і підлягає задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції, а тому рішення нале-жить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріально-го та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодек-су України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1 . Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Комбікормовий завод Константа на рішення господарського суду Житомирської області від 02.02.2017 року у справі №906/1144/16 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3 . Справу №906/1144/16 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.