Постанова

від 07.02.2017 по справі 922/3266/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 922/3266/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В.

при секретарі - Кохан Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурора - Алекаєв Ю.В., службове посвідчення №042342 від 29.03.2016 року;

позивача - ОСОБА_1, довіреність №08-11/8/2-17 від 03.01.2017 року;

третьої особи - не з"явився;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 08.11.2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області (вх. № 103 Х/3-12) на ухвалу господарського суду Харківської області від 13 грудня 2016 року по справі №922/3266/16

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 5, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради Харківської області, м. Харків

третя особа , що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області

до Приватної фірми "Світлана", м. Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року у справі №922/3266/16 (суддя Прохорова С.А. ) повернуто без розгляду заяву прокурора про зменшення позовних вимог. Провадження у справі №922/3266/16 припинено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, заступник прокурора Харківської області звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року у справі №922/3266/16, справу направити на новий розгляд.

В апеляційній скарзі заявник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм чинного законодавства України і що суд першої інстанції неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також на те, що суд невірно застосував норми як матеріального, так і процесуального права, що згідно статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для її скасування.

Харківська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу погоджується із доводами прокурора, які викладені в апеляційній скарзі, вважає, що оскаржувана ухвала прийнята без повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

У судовому засіданні представник приватної фірми "Світлана" зазначив, що оскаржувана ухвала прийнята при повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, із дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу, розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові докази, долучені до матеріалів справи, встановила наступне.

Згідно статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Харківської місцевої прокуратури № 5 в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з Приватної фірми "Світлана" 130823,03 грн. заборгованості з виплати орендної плати за землю.

Порушену за даним позовом справу №922/3266/16 призначено до розгляду.

Розгляд справи у суді першої інстанції декілька разів було відкладено.

Ухвалою від 13.12.2016 року судом першої інстанції прийнято ухвалу за якою провадження у справі припинено з підстав викладених у пункті 1 частини 1статті 80 ГПК України, а саме - непідвідомчість даного спору господарському суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 20 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів, прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 2 статті 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі №3-рп/99, визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Крім того, абзацом 4 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" від 23.03.2012 року, роз'яснено, що прокурор, у позовній заяві, самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Обґрунтовуючи позивні вимоги, прокурор зазначив, що у зв'язку з використанням приватною фірмою "Світлана" земельних ділянок з порушенням умов договору в частині вчасної сплати орендної плати, порушуються інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема, статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року визначено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах слід розуміти орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом представлені повноваження органу виконавчої влади.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Отже, прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади.

В даній справі, прокурор звернувся в інтересах Харківської міської ради, яка є представницьким органом територіальної громади міста Харкова.

За приписами статті 9 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками з земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно із частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до Земельного кодексу України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення питань щодо передачі земель комунальної власності у власність чи користування, оренду громадянам та юридичним особам є виключним правом міської ради, як суб'єкта права власності на землю.

Частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно статті 2 даного Закону, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В силу приписів частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

При цьому, реалізуючи відповідні повноваження в сфері земельних відносин, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають на рівні з іншими учасниками відносин, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Предметом спору у даній справі є стягнення плати за договором оренди земельної ділянки.

Разом з тим, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина 2 статті 21 Закону, пункту 288.1 статті 288 ПК України).

Згідно з ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Розглядаючи дану справу, колегія суддів приймає до уваги, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, з іншого є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункт 14.1 статті 14 ПК України).

За правовою позицією Вищого господарського суду України, що знайшло відображення у постанові пленуму від 17.05.2011 року №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин , справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Відтак, оскільки спір виник на підставі договору оренди, тобто має приватноправовий характер, в якому міська рада виступає рівним учасником правовідносин, а не суб'єктом владних повноважень, такий спір підлягає розгляду у господарських судах України.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором в інтересах місцевої ради заявлено вимоги до приватного підприємства, а, отже, позивачем і відповідачем у даній справі визначено осіб, які відповідно до ст. 1 ГПК України є сторонами у господарському процесі.

Відповідно до пункту 1.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року N 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин Господарським судам не підвідомчі справи у спорах, що виникають з публічно-правових відносин, у яких держава та територіальні громади через свої органи беруть участь з метою реалізації владних повноважень, а також справи, пов'язані з оскарженням правових актів, спрямованих на здійснення повноважень управління у земельних відносинах.

Правовідносини у сфері використання і охорони земель, врегульовані розділами VI та VII ЗК України, можуть мати як приватноправовий, так і публічно-правовий характер (глави 29, 30, 33 названого Кодексу), а тому спори, що виникають з відповідних правовідносин, можуть, у залежності від їх правового характеру та складу учасників, вирішуватися за правилами адміністративного або господарського судочинства.

Виходячи з цього визначається й підвідомчість справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю та нагляду за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель (частина 3 статті 19 ГК України). Такі справи підлягають розгляду господарськими судами, оскільки стосуються об'єктів цивільних відносин - земельних ділянок та інших природних ресурсів, цивільних прав суб'єктів господарювання на ділянки і зазначені ресурси, зокрема, у спорах про: стягненням заборгованості з орендної плати за договорами оренди землі державної та комунальної форм власності.

З урахуванням мотивів викладених вище, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанцій, що спір про стягнення орендної плати не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи як суб'єктний склад сторін, так і характер спірних правовідносин колегія суддів вважає, що припинивши провадження у справі господарський суд Харківської області припустився порушення правил підвідомчості спору, безпідставно усунувся від вирішення спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року у справі №922/3266/16 прийнята при не належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язка з чим наявні підстави для її скасування, та відповідно - задоволення апеляційної скарги заступника прокурора Харківської області .

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК України.

Таким чином, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом цієї апеляційної скарги, слід здійснити суду першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 13.12.2016 року у справі №922/3266/16 скасувати.

Справу №922/3266/16 передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.