Постанова

від 07.02.2017 по справі 910/4697/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Справа № 910/4697/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Коробенко Г.П., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№ 910/4697/16 Господарського суду міста Києва за позовомКиївської міської ради до 1.Благодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин"; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" провизнання недійсним договору та відновлення становища, яке існувало до порушення права, за участю представників сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача 1:Гринюк В.Г. - дов. №2 від 31.03.2016; від відповідача 2:Бабій В.В. - дов. б/н від 16.05.2016, Іванов А.О. - дов. б/н від 16.01.2017, Корж О.В. - дов. б/н від 30.08.2016 В С Т А Н О В И В:

Позивач, Київська міська рада, звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Благодійної організації "Благодійний фонд "Назарянин" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про визнання недійсним нікчемного інвестиційного контракту від 01.07.2009 (з усіма додатками та доповненнями), укладеного між відповідачами та відновити становище, яке існувало до порушення, привівши земельну ділянку в первісний стан шляхом зобов'язання другого відповідача знести зведені споруди (венткамеру та вхідну групу підземного паркінгу) і паркан на земельній ділянці, орендованій Благодійною організацією "Благодійний фонд "Назарянин" на вул. Студентській, 3 в Шевченківському районі місті Києві (кадастровий номер 8000000000:91:132:019).

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.06.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №910/4697/16, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодилось та звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Також скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №910/4697/16 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2016 зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі №910/4697/16, залишено без розгляду з огляду на відсутність доказів відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою від 10.01.2017 Вищий господарський суд України задовольнив клопотання скаржника про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу позивач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до приписів ст. 4 4 ГПК України судовий процес фіксувався за допомогою системи технічної фіксації судових процесів "SRS Femida".

В призначене судове засідання касаційної інстанції 07.02.2017 з'явились представники відповідачів. Позивач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 02.09.1999, на підставі рішення ІІІ сесії ХХІІІ скликання Київської міської ради від 04.03.1999 №153/254 між Київською міською радою та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Назарянин" укладений договір на право тимчасового користування землею, відповідно до умов якого позивач надає, а перший відповідач приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 986 кв.м, строком на 24 роки для обслуговування житлового будинку і господарських будівель на вул. Студентській, 3, у Шевченківському районі м. Києва. Договір зареєстрований у книзі договорів на право тимчасового користування землею за №91-6-00056; земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 8000000000:91:132:019.

01.07.2009 між Благодійною організацією "Благодійний фонд "Назарянин" (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" (компанія) укладений інвестиційний контракт №1, відповідно до умов якого компанія зобов'язується за рахунок власних коштів і коштів, залучених на засадах, які не заборонені чинним законодавством, забезпечити виконання всього комплексу робіт з будівництва та введення в експлуатацію об'єкту нерухомого майна та передати інвестору частину нежилих приміщень об'єкта, а саме одне машино-місце (надалі Паркінг) будівництво якого є об'єктом інвестування; інвестор за цим контрактом зобов'язався надати компанії на весь період будівництва право користування земельною ділянкою, площею 304 кв.м, розташованою на плані тимчасового земельного користування під №8 000 000 000:91:132:019 в межах міських земель, не наданих у власність чи користування, під літерою В, на вул. Студентській, 3, в Шевченківському районі м. Києва

Вирішуючи спір у даній справі господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що вищезазначений інвестиційний контракт є нікчемним правочином.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, можливо зробити висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями ст. 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Всі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, в процесі судового розгляду даної справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Проте, при розгляді даної справи, господарськими судами попередніх інстанцій вищезазначеного враховано не було.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що господарські суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у даній справі недостатньо дослідили та з'ясували обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, у тому числі із співвідношенням справ №910/9815/14 та №910/19802/14 та не надали цим обставинам відповідної правової оцінки, що призвело до передчасних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 111 7 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВ Будінвест" - частково задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 та рішення господарського суду міста Києва від 30.06.2016 у справі №910/4697/16 - скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.П. Коробенко Суддя Л.І. Рогач