Рішення

від 06.02.2017 по справі 904/11364/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.2017 Справа № 904/11364/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Житлово-будівельного кооперативу № 78 "Гірник-2", м. Дніпро

про стягнення 10 333,49 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Бойчук Ю.С.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № 1 від 16.01.2017 року

ОСОБА_2, представник за довіреністю № 2 від 16.01.2017 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу №78 Гірник-2 (далі - відповідач) про стягнення 10 333,49 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2016 року порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання на 10.01.2017.

Ухвалою господарського суду 10.01.17 року відкладено судове засідання на 06.02.2017р.

06.02.2017 повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60).

Враховуючи зазначене, господарський суд дійшов до висновку про те, що повноважний представник позивача у судове засідання не з'явився без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Повноважні представники відповідача у судовому засіданні просили суд зменшити розмір штрафних санкцій, відмовити позивачу в стягненні інфляційних втрат на суму 3045,37 грн., прийняти до розгляду контррозрахунок інфляційних втрат на суму 4328,32 грн. та відмовити позивачу у стягненні судових витрат, як таких, що можливо було уникнути при умові виконання п. 9.1. Договору, про що також зазначено у відзиві, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 06.02.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 547/14-БО-4 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого, позивач зобов'язується передати у власність відповідачу у 2014 році природний газ (надалі - газ), а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що позивач передає відповідачеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 116,0 тис. куб. м.

Як зазначено у п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

Згідно з п. 3.4 Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, відповідач зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відповідь від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка подається відповідачеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу відповідача (п. 4.1 Договору).

За приписами п. 5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України.

У п. 5.2 Договору зазначено про те, що ціна за 1000 куб. м газу становить 3 459,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;

- податок на додану вартість за поставкою - 17%.

Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 295,60 грн., крім того ПДВ 17% - 50,25 грн., всього з ПДВ - 345,85 грн.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 823,78 грн., крім того ПДВ 17% - 650,04грн., всього з ПДВ - 4 473,82 грн.

Положеннями п. 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором (п. 7.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 Договору).

28.01.2014, 29.04.2014, 16.05.2014, 13.06.2014, 17.09.2014, 12.11.2014, 09.12.2014 між сторонами були укладені Додаткові угоди до вищезазначеного Договору, якими сторони внесли зміни щодо вартості газу.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору та Додаткових угод до нього, позивач поставив протягом січня - грудня 2014 року природний газ на загальну суму 250 618,74 грн., що підтверджують відповідні Акти приймання-передачі природного газу.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач за поставлений природний газ розрахувався у повному обсязі з порушенням умов Договору. Отже, відповідач не здійснив своєчасної оплати за спожитий природний газ.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по Договору, в частині своєчасного розрахунку за отриманий природний газ, позивачем на підставі п. 7.2. Договору була нарахована пеня у розмірі 2 466,98 грн.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані інфляційні втрати у розмірі 7 373,69 грн. та 3% річних у розмірі 492,82 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 7 373,69 грн., 3% річних у розмірі 492,82 грн., пеню у розмірі 2 466,98 грн., а всього 10 333,49 грн.

Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій, відмовити позивачу в стягненні інфляційних втрат на суму 3 045,37 грн., прийняти до розгляду контррозрахунок інфляційних втрат на суму 4 328,32 грн. та відмовити позивачу у стягненні судових витрат, як таких, що можливо було уникнути при умові виконання п. 9.1. Договору, виходячи з наступного.

Мета діяльності кооперативу - забезпечення належного обслуговування, утримання житлового будинку та прибудинкової території, під'їзних шляхів, проведення ремонту, реконструкції будинку за рахунок коштів ЖБК на засадах самооплатності.

Як зазначає відповідач, останній має на своєму балансі котельню, яка виробляє тепло для власних потреб та забезпечує теплом бюджетну організацію згідно ліцензій на виробництво та постачання теплової енергії.

Договір з позначкою БО свідчить, що спожитий газ по цьому договору використовується на виробництво теплової енергії виключно для бюджетної установи.

Відповідач зауважує, що сплата за спожитий газ по Договору цілком залежить від бюджетного фінансування, тому порушення умов п. 6.1 Договору викликано суб'єктивними причинами, не залежними від відповідача.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на той факт, що останній є неприбутковою організацією та не має можливості сплачувати за спожитий газ по вищезазначеному Договору до отримання коштів від бюджету за надані послуги з теплопостачання.

Кошти, які відповідач отримує на свій розрахунковий рахунок від бюджету, без затримки перераховуються за спожитий газ на рахунок позивача.

Відсутність заборгованості за спожитий газ станом на 01.01.2015 відображена окремою довідкою в матеріалах справи і свідчить про сумлінне виконання відповідачем умов Договору при належному фінансуванні.

Відповідач не заперечує факт допущення порушення грошових зобов'язань за січень, лютий, березень 2014 року, але вказує про те, що вищевказані порушення є наслідком порушення грошових зобов'язань перед відповідачем бюджетним споживачем - Відділом освіти Жовтневої у місті Дніпрі районної ради за надані послуги з теплопостачання.

Проведений відповідачем контррозрахунок заявлених позивачем штрафних санкцій виявив, що:

- при проведенні розрахунку суми пені та 3% річних, позивачем невірно визначена кількість днів прострочення, що призвело до завищення пені на суму 90,67 грн., 3% річних на суму 17,18 грн., всього на суму 107,85 грн.

- інфляційні втрати розраховані з порушенням Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". Порушення цієї Постанови призвело до завищення інфляційних втрат на суму 3 045,37 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вказує про те, що сума позову з урахування виявлених порушень складає 7 180,27 грн.

Але, враховуючи те, що збитки позивачу відповідачем не нанесені, відповідач повністю виконав основні зобов'язання по Договору, відповідач є неприбутковою організацією, оплата за газ повністю залежить від бюджетного споживача, який на даний момент ліквідований рішенням Соборної районної у місті Дніпрі ради № 94 від 15.12.2016 року, є наявні обставини щодо зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до п. 3 ст.551 ЦК України та п. 1 ст. 233 ГК України.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 7 373,69 грн. та 3% річних у розмірі 492,82 грн.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно.

Після перерахунку проведеного судом в системі "Законодавства", інфляційні втрати складають 7 113,61 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 7 113,61 грн.

Щодо розрахунку 3% річних, то суд вважає, що він зроблений також невірно, оскільки день фактичної сплати заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Після перерахунку проведеного судом в системі "Законодавства", з урахування вищевказаного висновку, 3% річних складають 480,49 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 480,49 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2 Договору позивачем була нараховані пеня у розмірі 2 466,98 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що зроблений невірно, оскільки день фактичної сплати заборгованості не повинен включатися в період часу, за який здійснюється стягнення пені (п. 1.9. постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ).

Після перерахунку проведеного судом в системі "Законодавства", з урахування вищевказаного висновку, пеня складає 2 397,27 грн.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (пені).

Господарський суд вважає за можливе на підставі п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшити розмір пені на 80% від належної до стягнення суми, що буде становити суму пені - 479,45 грн. При прийнятті судом рішення щодо зменшення розміру пені, суд виходив з того, що:

По-перше, відповідно до умов Договору газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами.

По-друге, відповідач розрахувався з позивачем за поставлений газ до звернення з позовом до суду.

По-третє, розмір заявленої до стягнення суми пені (з урахуванням проведеного судом перерахунку) значно перевищує розмір збитків позивача з огляду на недоведеність останніх, що в розумінні ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України є достатньою (винятковою) підставою для зменшення розміру належної до сплати неустойки.

По-четверте, крім пені позивач також нарахував інфляційні втрати та 3% річних, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 17.01.2017р. у справі №904/7403/16, від 03.11.2016р. у справі № 904/2563/16 та у постановах Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.11.2016р. у справі № 904/7399/16 та у справі №904/6709/16.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, то суд не знаходить підстав для його задоволення, оскільки прийняття рішення по даній справі ні яким чином не вплине на права і обов'язки Виконкому Соборної районної у місті Дніпрі раді.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 78 Гірник-2 (49010, м. Дніпро, вул.Лабораторна, буд. 46, код ЄДРПОУ 23361195) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул.Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) інфляційні втрати у розмірі 7113,61 грн. (сім тисяч сто тринадцять грн. 61 коп.), 3% річних у розмірі 480,49 грн. (чотириста вісімдесят грн. 49 коп.), пеня у розмірі 479,45 грн. (чотириста сімдесят дев'ять грн. 45 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 332,38 грн. (одна тисяча триста тридцять два грн. 38 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 10.02.2017

Суддя ОСОБА_3