Ухвала

від 07.02.2017 по справі 810/1870/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1870/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача: Ліпатова І.А.,

представника відповідача: Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будконтракт до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (замінена на Києво - Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області) про скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року, -

У с т а н о в и в:

ТОВ Виробнича фірма Будконтракт звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (замінена на Києво - Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області), у якому просло скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 листопада 2015 року №0001542202/4003, №0001532202/4004.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, встановивши реальність господарських операцій позивача із контрагентами, на підставі яких ним сформовано податковий кредит.

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будконтракт зареєстроване Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 25.08.1997 року, як платник податків на час проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ Обухівського району ГУ ДФС у Київській області.

У період з 12.10.2015 р. по 19.10.2015 р. посадовими особами ДПІ Обухівського району ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ Політрейд Корпорейшн за період з 01.11.2014 року по 30.11.2014 року, ТОВ Інтермагсервіс за період з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року, ТОВ Геркос-Проф , ТОВ Гелеонтранс за період з 01.04.2015 року по 30.04.2015 року, ТОВ Латель , ТОВ Еко- Процесінг за період з 01.06.2015 року 30.06.2015 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.10.2015 року № 2092/10-16-22-02/14285986.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.11.2015 року: № 0001542202/4003 форми В4 , яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 27 370 грн.; № 0001532202/4004 Форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт/послуг) на суму 1 396 385 грн., з яких 1 117 108 грн. за основним платежем та 279 277 грн. за штрафними санкціями.

За наслідками адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 11.11.2015 до Головного управління ДФС у Київській області, Державної фіскальної служби України скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Не погоджуючись з висновками відповідача та прийнятими рішеннями, позивач звернувся у суд із адміністративним позовом.

Обговорюючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, підставою прийняття спірних рішень були висновки відповідача про відсутність у контрагентів позивача (ТОВ Політрейд Корпорейшн, ТОВ Інтермагсервіс , ТОВ Геркос-Проф , ТОВ Гелеонтранс , ТОВ Латель , ТОВ Еко- Процесінг ) достатніх для ведення господарської діяльності основних засобів та трудових ресурсів, відсутність зазначених контрагентів за податковою адресою, анулювання їх свідоцтв як платників ПДВ, заповнення товарно - транспортних накладних на підставі яких здійснювалось перевезення товару, з порушенням правил № 363 та наказу від 05.12.2013 року №983.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини, є Податковий кодекс України.

За визначенням цього Кодексу, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відтак, необхідною умовою для віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентом спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом установлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма Будконтракт в перевіряємий період було укладено ряд типових договорів поставки, а саме: з ТОВ Політрейд Корпорейшн (постачальник) від 03.11.2014 № 03/11-01; з ТОВ Інтермагсервіс (продавець) від 23.02.2015 № 23/02-01; з ТОВ Латель від 29.05.2015 № 29/05-2015; з ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ від 29.05.2015 № 29/05-2015; з ТОВ ГЕЛЕОНТРАНС (постачальник ) від 23.04.2015 № 23; з ТОВ ГЕРКОС-ПРОФ (постачальник) від 23.04.2015 № 23/04-2015.

Відповідно до пункту 1.1 вказаних договорів, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця будівельні матеріали, а також надати послуги з транспортування будівельних матеріалів на об'єкт покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар та послуги на умовах цього договору.

Найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю, загальна вартість товару, ціна послуг та загальна вартість договору складається з кількості, вартості будівельних матеріалів, та об'єму послуг вказаних у специфікаціях, які є невід'ємною складовою частиною цього договору, погоджених та підписаних сторонами (пункт 1.2 договорів).

Факт поставки товару постачальником засвідчується підписанням уповноваженими представниками сторін відповідних документів. На момент передачі товару покупець зобов'язаний надати постачальнику довіреність, а постачальник зобов'язаний надати покупцю відповідні документи на товар: оригінали видаткової накладної (пункт 4.6 договорів).

На підтвердження реальності виконання умов вказаних договорів та правомірності віднесення сплачених сум ПДВ в ціні товару/послуг до податкового кредиту, позивачем було надано первинні документи.

Так, на підтвердження виконання умов договору з ТОВ Політрейд Корпорейшн від 03.11.2014 № 03/11-01 позивачем надано: копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії рахунків фактури, копії товарно-транспортних накладних.

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ Інтермагсервіс (постачальник) від 23.02.2015 № 23/02-01позивачем надано: копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних.

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ Латель від 29.05.2015 (постачальник) № 29/05-2015 позивачем надано: копію податкової накладної від 25.06.2015 № 27, копію видаткової накладної від 26.06.2015 № 2506/215, копію товарно-транспортної накладної від 26.06.2015 № 260627, копію рахунку на оплату від 25.06.2015 № 2506/215.

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ (постачальник) від 29.05.2015 № 29/05-2015 позивачем надано: копії податкових накладних, копії видаткових накладних, копії товарно-транспортних накладних, копії рахунків на оплату, копії платіжних доручень (а.с 121-144 Том I).

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ ГЕЛЕОНТРАНС (постачальник) від 23.04.2015 № 23 позивачем надано: копію податкової накладної від 23.04.2015 № 82, копію видаткової накладної від 23.04.2015 № 2304/4, копію платіжного доручення від 23.04.2015 № 1267, копію товарно-транспортної накладної від 23.04.2015 № 230416, копію рахунку на оплату від 23.04.2015 № 2304/4.

На підтвердження виконання умов договору з ТОВ ГЕРКОС-ПРОФ (постачальник) від 23.04.2015 № 23/04-2015 позивачем надано: копію податкових накладних, копію видаткових накладних, копію товарно-транспортних накладних, копію рахунків на оплату.

Окрім того, позивачем надано суду документи на підтвердження того, що придбаний у контрагентів товар використовувався в подальшому у його господарській діяльності, а саме для будівництва та ремонтних робіт на об'єктах.

Таким чином, позивачем надано суду первинні бухгалтерські та інші документи, які складені під час господарських відносин із контрагентами, які підтверджують поставки останніми позивачу послуг і товарів, доведено прямий зв'язок відповідних операцій із його господарською діяльністю та рух активів у процесі їх здійснення.

Посилання податкового органу на те, що товарно - транспортні накладні контрагентами позивача були оформлені з порушенням, колегія суддів не приймає до уваги, ураховуючи наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. товарно - транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно - транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей. (Вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10).

Отже, ураховуючи те, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку витрат платників податку та формування сум податкового кредиту, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників), колегія суддів дійшла висновку що надані товарно - транспорті накладні підтверджуюють виконання послуг по укладеним договорам.

Також не заслуговують на увагу посилання відповідача на те, що свідоцтва платників ПДВ контрагентів позивача були анульовані.

Так, матеріалами справи підтверджується, що господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 03.11.2014 № 03/11-01 відбувалися в листопаді 2014 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ Політрейд Корпорейшн було анульовано 16.03.2015, вже після виконання сторонами зобов'язань по договору.

Господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 23.02.2015 № 23/02-01 відбувалися в лютому 2015 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ Інтермагсервіс було анульовано 24.06.2015, вже після виконання сторонами зобов'язань по договору.

Господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 29.05.2015 № 29/05-2015 відбувалися в червні 2015 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ Латель було анульовано 02.10.2015, вже після виконання сторонами зобов'язань по договору.

Окрім того, господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 29.05.2015 № 29/05-2015 відбувалися в червні 2015 року. Відповідачем в акті перевірки не зазначено коли саме до ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ за місцезнаходженням.

Разом з тим, як убачається із Витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1510274500314 від 15.05.2015 року, ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ зареєстровано платником податку на додану вартість, а також копії відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 19.05.2015 року, дата первинної реєстрації ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ - 28.03.2015. Жодна інша інформація, в тому числі про стан в , в зазначених документах відсутня.

Господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 23.05.2015 № 23 відбувалися в квітні 2015 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ ГЕЛЕОНТРАНС було анульовано 02.07.2015, вже після виконання сторонами зобов'язань по договору.

Господарські операції між позивачем та його контрагентом за договором від 23.04.2015 № 23/04-2015 відбувалися в квітні 2015 року, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ ГЕРКОС-ПРОФ було анульовано 14.09.2015, вже після виконання сторонами зобов'язань по договору.

При цьому, колегія суддів наголошує, що за правилами податкового законодавства, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Податкове законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Невиконання податкового обов'язку тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо порушника, а не його контрагентів, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання першим незаконної податкової вигоди.

Така правова позиція узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, висловленою, зокрема, у рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України та від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії .

До того ж, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

З 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягають всі податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних (у тому числі які не надаються покупцю, виписані за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування) незалежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.

Ураховуючи той факт, що податкові накладні ТОВ Політрейд Корпорейшн були виписані на адресу позивача в листопаді 2014 року, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що контрагент позивача не реєструючи вказані податкові накладні в ЄРПН діяв в межах закону, що діяв на час здійснення господарських операцій.

При цьому, як убачається із витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 308142 та № 308145, виписані ТОВ Інтермагсервіс та ТОВ ЕКО-ПРОЦЕСІНГ податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, що спростовує покликання відповідача, що податкові накладні цих товариств не зареєстровано та не відображено їх реєстрацію в ЄРПН відповідно за лютий та червень 2015 року. Номенклатура товарів, послуг не відома.

Таким чином, доводи відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, позаяк є необґрунтованими та суперечать чинному на час спірних правовідносин податковому законодавству. Відтак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірних рішень та наявності підстав для їх скасування.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого суду та не свідчать про порушення цим судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін на підставі пункту 1 статті 198 та статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У х в а л и в :

Апеляційну скаргу Києво - Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення .

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 10 лютого 2017 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Шелест С.Б.