Постанова

від 08.02.2017 по справі 810/359/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року 810/359/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., при секретарі судового засідання - Мостовому О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000101304, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №Ф-0050231304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.2017 №0000111304.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки, є безпідставними, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів було включено до витрат суми коштів, сплачених за надання бухгалтерських послуг та за надання правової допомоги, які пов'язані з господарською діяльністю та з отриманням доходу. Також, позивач стверджує про помилковість висновків податкового органу щодо заниження єдиного соціального внеску, внаслідок неправомірного зменшення суми фактично понесених позивачем витрат. Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що позивачем було неправомірно враховано у складі витрат витрати за надання бухгалтерських послуг та за надання правової допомоги, оскільки такі витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходу. Також, відповідач вказав на те, що позивачем було невірно визначено базу для нарахування єдиного соціального внеску, що і стало підставою для нарахування податковим органом суми єдиного соціального внеску.

За наведених обставин відповідач вважає, що діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, а тому прийняті за результатами перевірки оскаржувані рішення є правомірними.

У судовому засідання представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Яготинською районною державною адміністрацією Київської області 08.10.2007 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Броварській ОДПІ.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; неспеціалізована оптова торгівля.

В грудні 2016 року посадовою особою Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі наказу від 18.11.2016 №689 та відповідно до п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 21.12.2016 №441/1006-1304/НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме занижено суми оподатковуваного доходу на суму 651500,00 грн., в т.ч. за 2014 рік - 301500,00 грн. та за 2015 рік - 350000,00 грн., в результаті чого донараховано суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 113353,76 грн., в т.ч. за 2014 рік - 48814,39 грн. та за 2015 рік - 64539,37 грн.;

- п. 1 ст. 1, п. 4, п. 5 ст. 4, п. 2, п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5, а саме податкові зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування занижені на суму 155021,24 грн., у т.ч. за 2014 рік - 77846,78 грн. та за 2015 рік - 77174,46 грн.

Як вбачається з Акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 31.12.2015 здійснювала підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та була платником податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності, єдиного соціального внеску та військового збору.

Так, перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування, встановлено, що позивачем в порушення вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України облік доходів і витрат вівся неналежним чином.

При цьому, перевіркою правильності визначення витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік, з даними про суми витрат, встановленими в ході перевірки, виявлено їх завищення на загальну суму 651500,00 грн., в т.ч. за 2014 рік - 301500,00 грн. та за 2015 рік - 350000,00 грн.

Так, в Акті перевірки податковий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до витрат суму витрат з надання бухгалтерських послуг та послуг з надання правової допомоги, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів.

У зв'язку з цим, контролюючий орган дійшов висновку про те, що позивачем було занижено суму чистого оподаткованого доходу на загальну суму 651500,00 грн. та, як наслідок, занижено зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 113353,76 грн.

Також, податковим органом встановлено, що у зв'язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу, позивачем було занижено базу нарахування єдиного соціального внеску, внаслідок чого ФОП ОСОБА_1 не було утримано та перераховано до бюджету єдиний соціальний внесок у розмірі 155021,24 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000101304, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 113353,76 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 56676,88 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №Ф-0050231304, згідно з якою позивачу нараховано суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 155021,24 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.2017 №0000111304, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 27111,91 грн.

Однак, не погоджуючись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням, рішенням про застосування штрафних санкцій та вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000101304, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на доходи фізичних осіб, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, проведеною перевіркою правильності визначення витрат, відображених в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2014 рік та 2015 рік, з даними про суми витрат, встановленими в ході перевірки, виявлено їх завищення на загальну суму 651500,00 грн., в т.ч. за 2014 рік - 301500,00 грн. та за 2015 рік - 350000,00 грн.

При цьому, в Акті перевірки відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включено до витрат суму витрат з надання бухгалтерських послуг та послуг з надання правової допомоги, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів.

Наведене порушення призвело до заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу та, як наслідок, до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

За приписами п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції в період з 01.01.2014 по 31.12.2014) до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Отже, витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

При цьому, п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції в період з 01.01.2015 по 31.12.2015) визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться, зокрема, вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається з Акта перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що позивачем безпідставно включено до витрат суму витрат з надання бухгалтерських послуг та послуг з надання правової допомоги, які безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів.

Однак, з такими висновками відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

Згідно з Роз'ясненнями Міністерства юстиції України від 14.01.2011 "Про статус фізичної особи-підприємця", відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи. Вказана стаття Закону залишає поза увагою таку численну групу учасників цивільних відносин як фізичні особи - підприємці, які у сукупності теж охоплюються поняттям "фізичні особи", але в силу свого статусу мають певні відмінності у правовому регулюванні їх відносин. При цьому, правовий статус фізичної особи є набагато ширшим, ніж правовий статус фізичної особи-підприємця.

Насамперед, слід зазначити, що підпунктом 3.8.1 пункту 3.8 розділу III Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року №97, визначено, що підприємцем є фізична особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Тобто, підприємцем є фізична особа - громадянин.

Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Правоздатність індивідуального підприємця практично прирівнюється до правоздатності юридичних осіб - комерційних організацій. Він може мати права і обов'язки, необхідні для здійснення будь-яких видів діяльності, не заборонених законом, та щодо яких законом не передбачено обмежень (стаття 50 ЦКУ). Зазначене прослідковується, зокрема, виходячи з положень статті 91 ЦКУ.

До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються норми як загального цивільного (Цивільний кодекс України), так і спеціального законодавства (Господарський кодекс України, Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", "Про державну підтримку малого підприємництва", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" тощо).

Водночас, слід зауважити, що в господарському законодавстві "юридична особа" та "фізична особа-підприємець" охоплюються спільним поняттям "суб'єкт господарювання".

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

В Роз'ясненнях Міністерства юстиції України від 14.01.2011 "Про статус фізичної особи-підприємця" зазначено, що фізична особа-підприємець в цивільно-господарських відносинах є різностороннім учасником. Принципи здійснення ним підприємницької діяльності роблять його подібним до юридичних осіб, тоді як в приватних відносинах, незважаючи на будь-які зміни в його статусі, він залишається бути громадянином - фізичною особою. А тому, слід чітко розмежовувати ці різні сфери відносин. Вбачається, що на підставі правила, встановленого у статті 51 Цивільного кодексу України, до фізичних осіб-підприємців слід застосовувати норми спеціального (господарського) законодавства, якщо предметом регулювання безпосередньо є їх підприємницька діяльність.

При цьому, статтею 19 Господарського кодексу України встановлено, що всі суб'єкти господарювання зобов'язані вести первинний облік результатів своєї діяльності та вести бухгалтерський облік.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, позивачем у період з 01.01.2014 по 31.12.2015 віднесено до складу витрат витрати з надання бухгалтерських послуг та послуг з надання правової допомоги на загальну суму 651500,00 грн.

На підтвердження зазначеного позивачем надано суду первинні документи, з яких встановлено наступне.

02.01.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання бухгалтерських послуг №1/14, відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати за плату замовника послуги щодо проведення бухгалтерського обслуговування замовника із бухгалтерських, фінансових та економічно-правових питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства замовника, а саме: підготовка, обробка та аналіз первинної документації замовника; підготовка податкової звітності один раз на місяць.

Аналогічний договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений також 05.01.2015 за №1/15.

06.08.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Панасюк О.В. укладено договір про надання правової допомоги №01, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Замовнику, а також здійснювати представництво інтересів Замовника в судах України, правоохоронних органах України, підприємствах, установах, організаціях (незалежно від форми власності та підпорядкування) України з питань, що стосуються оскарження дій посадових осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ Яготинського відділення, які порушують права Замовника, та оскарження результатів документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, з приводу якої складено Акт від 14.07.2014 №368-1700-2030015465, а також відповідні рішення про застосування штрафних санкцій.

14.08.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Панасюк О.В. укладено договір про надання правової допомоги №7-08/ГС/Ф, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу, а також здійснювати представництво інтересів Замовника в Господарських судах України, правоохоронних органах України, підприємствах, установах, організаціях (незалежно від форми власності та підпорядкування) України з питань, що стосуються стягнення з ПП Мар'янівське (код ЄДРПОУ 33163860) суми заборгованості, включаючи штрафні санкції, котра виникла за Договором поставки №07/12 від 23.11.2012, а саме: Адвокат зобов'язаний підготувати позовну заяву про стягнення заборгованості за договором поставки №07/12 від 23.11.2012 від імені Замовника до ПП Мар'янівське (включаючи розрахунок заборгованості), у відповідності до вимог чинного ГПК України та передати позов до Господарського суду Полтавської області; після порушення провадження у справі за позовом Замовника до ПП Мар'янівське, адвокат зобов'язується здійснювати представництво інтересів Замовника у Господарському суді Полтавської області, а також надавати йому правову допомогу в процесі розгляду справи судом.

03.09.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Панасюк О.В. укладено договір про надання правової допомоги №9-08/АС/Ф, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Замовнику, виключно з приводу оскарження податкових повідомлень (актів, рішень) винесених Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Сейлінг Бі" код ЄДРПОУ 37266825 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

15.09.2014 між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Панасюк О.В. укладено договір про надання правової допомоги №10-14/АС/Ф, відповідно до умов якого адвокат зобов'язується надавати правову допомогу Замовнику, а також здійснювати представництво інтересів Замовника в судах України, правоохоронних органах України, підприємствах, установах, організаціях (незалежно від форми власності та підпорядкування) України з питань, що стосуються оскарження дій посадових осіб Переяслав-Хмельницької ОДПІ Яготинського відділення, які порушують права Замовника, та оскарження результатів документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, з приводу якої складено Акт від 14.07.2014 №368-1700-2030015465, а також відповідні рішення про застосування штрафних санкцій.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії первинних документів, які підтверджують правомірність формування ним витрат за рахунок коштів, сплачених за отримані бухгалтерські послуги та послуги з надання правової допомоги за 2014-2015 роки, а саме: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); акти наданих послуг; рахунки-фактури; платіжні доручення.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, матеріали справи свідчать, що витрати, які були понесені позивачем за результатом здійснення господарських операцій у 2014-2015 роках підтверджені належними документами, що оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

Крім того, матеріалами справи підтверджується той факт, що понесені позивачем витрати в сумі 651500,00 грн. безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього, оскільки вони стосуються із здійсненням та введенням позивачем бухгалтерського обліку та на врегулювання спорів в судах, зокрема з податковим органом.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем оподаткованого доходу, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000101304 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків відповідача про неутримання та неперерахування в рахунок бюджету суми єдиного соціального внеску в сумі 155021,24 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як встановлено вище, в акті перевірки від 21.12.2016 №441/1006-1304/НОМЕР_2 відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 було порушено вимоги п. 1 ст. 1, п. 4, п. 5 ст. 4, п. 2, п. 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-5.

Так, зокрема, податковим органом зауважено, що позивачем занижено суми чистого оподатковуваного доходу за 2014-2015 роки в сумі 651500,00 грн., що в свою чергу призвело до заниження суми єдиного соціального внеску, що підлягає сплаті до бюджету, в сумі 155021,24 грн.

На підставі такого висновку відповідачем було прийнято вимогу від 21.12.2016 №Ф-0050231304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 155021,24 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.2017 №0000111304, відповідно до якого до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 27111,91 грн.

Отже, підставою для прийняття вказаної вимоги та рішення слугували твердження податкового органу про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2014-2015 роки в сумі 651500,00 грн., і на основі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000101304.

Враховуючи спростування судом правомірності збільшення відповідачем суми оподатковуваного доходу позивача за 2014-2015 роки за результатом перевірки, яка була оформлена актом від 21.12.2016 №441/1006-1304/НОМЕР_2, неправомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску на вказану суму доходу, що тягне за собою також визнання протиправними та скасування оскаржуваних вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, обов'язку доказування правомірності спірних рішень не виконано та не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем валових витрат, доходу та обчислення єдиного внеску.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнанти протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 05.01.2017 №0000101304.

Визнати протиправним та скасувати рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 05.01.2017 №0000111304.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.12.2016 №Ф-0050231304.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 3521 (три тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39463945).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 10 лютого 2017 р.