Ухвала

від 03.08.2017 по справі 810/359/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/359/17 Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Мацедонської В.Е., при секретарі - Шевчук А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ

ФОП ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 0000101304 від 05.01.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 170 030 грн. 64 коп.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000111304 від 05.01.2017 р., яким застосовано штрафні санкції в розмірі 27 111 грн. 91 коп.; вимоги № Ф-0050231304 від 21.12.2016 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 155 021 грн. 24 коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (надалі за текстом - Броварська ОДПІ ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 01.12.2016 р. по 14.12.2016 р. посадовцями Броварської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлено актом № 441/1006-1304/НОМЕР_3 від 21.12.2016 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 177 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ), ст.ст. 4, 7, 8, 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 8 липня 2010 р. № 2464-VI (надалі за текстом - Закон № 2464-VI ) наслідок чого занижено суму загального оподатковуваного доходу на 615 500 грн. та єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 155 021 грн. 24 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

ФОП ОСОБА_2, перебуваючи на загальній системі оподаткування, у 2014-2015 роках включила до складу витрат 651 500 грн., сплачених за отримані бухгалтерські послуги та послуги з надання правової допомоги.

Водночас, відповідно до ст. 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV обов'язок вести бухгалтерський облік покладається лише на юридичні особи.

На думку контролюючого органу наведене свідчить про те, що згадані витрати безпосередньо не пов'язані з отриманням доходів.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Броварською ОДПІ прийнято: податкове повідомлення-рішення № 0000101304 від 05.01.2017 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 170 030 грн. 64 коп., у тому числі 113 353 грн. 76 коп. за основним платежем та 56 676 грн. 88 коп. за штрафними санкціями; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000111304 від 05.01.2017 р., яким застосовано штрафні санкції в розмірі 27 111 грн. 91 коп.; вимогу № Ф-0050231304 від 21.12.2016 р. про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 155 021 грн. 24 коп..

Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України установлено, що платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи (норми ПК України наведені у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

В силу вимог підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування визначено статтею 177 ПК України.

Так, згідно пунктів 177.2, 177.3 названої статті ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До 31.12.2014 р. підпунктом 177.4 статті 177 ПК України визначалось, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, віднесено документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

За змістом пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 названої статті ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилом установленим підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

01 січня 2015 р. набули чинності зміни, внесені до ПК України Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, якими пункт 177.4 статті 177 ПК України викладено у новій редакції.

За цією редакцією до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 укладено договори про надання бухгалтерських послуг № 14/1 від 02.01.2014 р. та № 15/1 від 05.01.2015 р.

За умовами договорів від 06.08.2014 р., від 14.08.2014 р., від 03.09.2014 р., від 15.09.2014 р. адвокат ОСОБА_4 зобов'язався надати позивачеві правову допомогу, а також здійснювати представництво його інтересів в суді з питань, що стосуються оскарження дій посадових осіб Яготинського відділення Переяслав-Хмельницької ОДПІ, з питань, що стосуються стягнення з ПП Мар'янівське суми заборгованості за договором поставки № 07/12 від 23.11.2012 р., з приводу оскарження податкових повідомлень (актів, рішень) винесених Переяслав-Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, а також з приводу оскарження результатів документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2

На підтвердження товарності укладених угод позивачем було надано копії: договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), актів наданих послуг, рахунків-фактур, платіжних доручень, які свідчать, що зобов'язання за вказаними договорами виконувались у повному обсязі.

Таким чином, у ФОП ОСОБА_2 наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат по операціям з названими контрагентами.

Твердження відповідача про те, що чинним законодавством не передбачено ведення бухгалтерського обліку фізичними особами-підприємцями обґрунтовано не взято судом до уваги.

Той факт, що Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не зобов'язує фізичних осіб-підприємців вести бухгалтерський облік в обов'язковому порядку не перешкоджає таким особам здійснювати процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про свою діяльність.

За таких обставин, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI на платника єдиного внеску покладено обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Пункт 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначає недоїмку, як суму єдиного внеску, своєчасно не нараховану та/або не сплачену у строки, встановлені цим Законом, обчислену органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У період виникнення спірних правовідносин процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначалась Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 09.09.2013 р. зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154 (надалі за текстом - Інструкція ).

Згідно пункту 6.2 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

За змістом пункту 6.3 Інструкції органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки у випадку якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.

З огляду на наведені правові норми та враховуючи, що позивачем не було допущено заниження оподатковуваного доходу, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для скасування рішення про застування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 07 серпня 2017 р.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Мельничук В.П.

Мацедонська В.Е.