Постанова

від 09.02.2017 по справі 913/1090/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.02.2017 р. справа №913/1090/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 А ОСОБА_2, ОСОБА_3О секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю прокурора: та представників сторін: ОСОБА_5 від позивача: від відповідача - 1: від відповідача - 2:не з'явились; не з'явились; не з'явились; розглянувши апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. у справі№ 913/1090/16 (суддя: Масловський С.В.) за позовом до відповідачів: Першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області 1. Комунального закладу ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично - Луганського району Луганської області , с. Широкий Станично - Луганського району Луганської області; 2. Фермерського господарства Рувіта , с. Широкий Станично - Луганського району Луганської області про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. у справі № 913/1090/16 задоволено частково позовні вимоги Першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області до Комунального закладу ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично - Луганського району Луганської області , с. Широкий Станично - Луганського району Луганської області, Фермерського господарства Рувіта , с. Широкий Станично - Луганського району Луганської області про визнання недійсним договору та повернення земельної ділянки, внаслідок чого визнано недійсним договір № б/н від 01.09.2015р., укладений між Комунальним закладом «ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області» та Фермерським господарством «Рувіта» . В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Заступник прокурора Луганської області звернувся в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ФГ Рувіта звільнити займану ним земельну ділянку площею 110,4536 га та повернути її КЗ ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області , та просить прийняти нове рішення, яким в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи свою позицію, апелянт зазначає, що зазначене рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає частковому скасуванню.

На думку апелянта, факт передачі в користування ФГ Рувіта спірної земельної ділянки підтверджено доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема, складеним та погодженим сторонами планом роботи на земельній ділянці, який міститься в додатку до договору про надання послуг та проведення науково-дослідницьких робіт, висновки суду щодо необхідності наявності акту приймання - передачі на підтвердження вимоги про звільнення та повернення земельної ділянки не відповідають матеріалам справи, оскільки сторони мали намір приховати реальні правовідносини, що підтверджуються відповідними висновками суду. Також скаржник зазначає, що сам зміст підписаного договору свідчить про користування землею фермерським господарством Рувіта , яку слід звільнити та повернути постійному користувачу, який має намір сам господарювати на ній згідно зі ст. 92 ЗК України.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.12.2016р. апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.01.2017р. розгляд справи відкладався.

В призначене судове засідання з'явився лише прокурор, позивач та відповідачі правом на участь у судовому засіданні не скористались, до суду не прибули.

Усі учасники спору були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання відповідно до вимог статті 98 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що явка сторін судом не визнавалася обов'язковою, колегія суддів, з урахуванням думки Прокурора, який з'явився в судове засідання, дійшла висновку про можливість розгляду справи без участі зазначених представників.

В судовому засіданні Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позовних вимогах, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Від ФГ Рувіта до суду надійшов письмовий відзив № б/н від 16.12.2016р., в якому останнє зазначило, що не визнає апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, оскільки згідно спірного договору між його сторонами земельна ділянка не передавалася, акт прийому-передачі не складався, тому вимога прокурора про звільнення земельної ділянки - безпідставна.

Від КЗ ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області також надійшов письмовий відзив № б/н від 21.12.2016р., в якому остання вважає апеляційну скаргу також необґрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.

Від прокурора до суду надійшли письмові заперечення № 08-642вих16 від 29.12.2016р. на зазначений відзив відповідача - 1, в яких прокурор вказав, що не погоджується з висновками останнього щодо необхідності наявності акту приймання-передачі на підтвердження вимоги про звільнення та повернення земельної ділянки, оскільки сторони мали намір приховати реальні правовідносини, та відсутність такого акту є способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки. Прокурором також були надані додаткові документи на підтвердження використання спірних земельних ділянок відповідачем - 2, які до суду першої інстанції не надавались (акти виконаних робіт).

В обґрунтування ненадання таких документів до суду першої інстанції, прокурор зазначив, що фактично при розгляді справи у суді першої інстанції питання використання земельних ділянок за спірним договором жодною зі сторін процесу не оскаржувалось, та будь-які додаткові докази судом першої інстанції не витребовувались.

Судова колегія не приймає зазначені документи до уваги, та не визнає такі причини ненадання додаткових доказів до суду першої інстанції поважними, оскільки саме на сторін покладений обов'язок доказування і подання доказів до суду з метою доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України), а тому не витребовування у сторін додаткових доказів судом першої інстанції не є причиною неможливості надання їх раніше, та не є приводом залучення їх до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.09.2015 між відповідачем 1 - КЗ «ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області (Замовник), та відповідачем 2 - Фермерським господарством «Рувіта» (Виконавець) укладено договір про надання послуг та проведення науково - дослідницьких робіт.

Умовами договору сторони погодили, що Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: обробку земельних ділянок та вирощування сільгосппродукції на земельній ділянці за власні кошти на території ОСОБА_6 сільської ради, яка перебуває у постійному користуванні Замовника (ділянка №1 - серія ЯЯ№172199, №2 - серія ЯЯ№172198), а також проводити наукові досліди з учнями старших класів з метою профорієнтаційної роботи та пропаганди сільськогосподарських професій, а саме: агрономії, економіки та механізації (ці напрямки вводяться в робочий навчальний план школи з 1 вересня 2015 року терміном на 3 роки до 2018 року). Виконавець зобов'язується виконати свої обов'язки, визначені цим договором у повному обсязі (п.1.1.).

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю (за посівний матеріал, якщо він отримувався від Виконавця та дизтопливо згідно діючим розцінкам у вигляді отриманої від обробки та вирощуванні на вказаних земельних ділянках сільгосппродукції протягом договірного терміну з 15.11 - 01.01. кожного року) (п. 3.1).

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін після фактичного надання послуг Замовником, здійснюється розрахунок за отримані послуги до 01.12 (п. 3.2.).

В матеріалах справи наявні державні акти на право постійного користування землею серія ЯЯ№172199 від 23.06.2010 та серія ЯЯ№172198 від 23.06.2010, видані Комунальному закладу ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області .

Відповідно до листа відділу освіти Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області № 681 від 07.09.2016р., до якої звертався прокурор, кошти на посівний матеріал та дизельне пальне згідно вказаного договору не передбачались; кошти від реалізації продукції отриманих на землях, вказаних в договорі не надходили; вказаний договір з відділом освіти не погоджувався.

ОСОБА_6 сільської ради Станично-Луганського району Луганської області № 191 від 22.09.2016р. прокурору було повідомлено приблизну відстань від комунального закладу ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області до земельної ділянки площею 50,4536 га - 1,5-2,0 км, до земельної ділянки площею 60,0 га - 8,0-9,0 км.

Листом голови Станично-Луганської районної ради № 249 від 23.10.2016р. повідомлено, що договір про надання послуг та проведення науково - дослідницьких робіт від 01.09.2015, укладений між КЗ «ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району та Фермерським господарством «Рувіта» , районною радою не погоджувався.

Звертаючись до суду з позовною вимогою прокурор зазначив, що використання вказаних земельних ділянок комунальної форми власності здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства шляхом укладення удаваного правочину з метою приховання орендних правовідносин; умови договору не відповідають вимогам земельного законодавства, що регулює орендні правовідносини; використання земельних ділянок здійснюється із порушенням їх цільового призначення для даної категорії земель; земельні ділянки неправомірно вибули із користування навчального закладу.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що використання земельних ділянок загальною площею 50,4536 га та 60,0000 га здійснює відповідач - 2, отже договір про надання послуг та проведення науково-дослідницьких робіт є удаваним правочином, метою якого є приховування реальних правовідносин між сторонами, та за своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди, який, зокрема, не відповідає вимогам ст. 16 Закону України Про оренду землі .

Вимоги прокурора щодо звільнення земельної ділянки та зобов'язання повернути її відповідачу - 1, судом першої інстанції не задоволені, оскільки прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вимоги про повернення земельної ділянки, в матеріалах справи відсутній акт приймання - передачі земельних ділянок, інших доказів на підтвердження передачі земельних ділянок між відповідачами суду надано не було, отже вимога не є законною та обґрунтованою не доведена належними та допустимими доказами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено для приховання іншого правочину, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати, що сторони вчинили саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемним або про визнання його недійсним.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Оскільки згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору надання послуг, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший.

Укладений оспорюваний договір названо сторонами як договір про надання послуг та проведення науково-дослідницьких робіт.

За нормою ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується натуральна сільськогосподарська продукція.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

На відміну від договору надання послуг, договір оренди землі передбачає користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, тому встановлення судом вищенаведених фактів може свідчить про те, що укладений договір надання послуг є удаваним.

Як вбачається, між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір про надання послуг та проведення науко-дослідницьких робіт б/н від 01.09.2015р. У ході проведення науко-дослідницьких робіт використовуються земельні ділянки загальною площею 50,4536 га та 60,0000 га, які належать відповідачу 1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серія ЯЯ№172199 від 23.06.2010 та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №172198 від 23.06.2010 виданих відділом Держкомзему у Станично-Луганському районі Луганської області. Відповідно до умов договору виконавець зобов'язується за завданням замовника протягом визначеного в договорі строку надавати наступні послуги: обробку земельних ділянок та вирощування сільгосппродукції на земельній ділянці за власні кошти, на території ОСОБА_6 сільської ради, яка перебуває у постійному користуванні замовника.

За надання передбачених Договором послуг Замовник виплачує Виконавцю (за посівний матеріал, якщо він отримувався від Виконавця та дизтопливо згідно діючим розцінкам у вигляді отриманої від обробки та вирощуванні на вказаних земельних ділянках сільгосппродукції протягом договірного терміну з 15.11 - 01.01. кожного року) (п. 3.1).

Здавання послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання - передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками Сторін після фактичного надання послуг Замовником, здійснюється розрахунок за отримані послуги до 01.12 (п. 3.2.).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що використання земельних ділянок загальною площею 50,4536 га та 60,0000 га, (державний акт на право постійного користування землею серія ЯЯ№172199 від 23.06.2010 та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ №172198 від 23.06.2010,) здійснює відповідач -2, отже договір про надання послуг та проведення науково - дослідницьких робіт, є удаваним правочином, метою якого є приховування реальних правовідносин між сторонами.

Оскільки за спірним договором здійснювався обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується натуральна сільськогосподарська продукція, та враховуючи те, що відбувалось користування земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі, зазначений договір за своєю правовою природою слід вважати договором оренди, а отже відносини сторін регулюються нормами щодо договорів оренди землі.

Частиною 2 статті 18 Закону №1060-ХІІ «Про Освіту» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду зазначеної земельної ділянки відповідачу - 2 не приймалось.

Таким чином, враховуючи те, що договір оренди б/н від 01.09.2015 не відповідає вимогам статті 16 ЗУ «Про оренду землі» , вимога першого заступника керівника Луганської місцевої прокуратури №2 про визнання недійсним вказаного договору є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з пунктом 2.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 р. №11 визначено, що частиною третьою статті 207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє. При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Таким чином, вимога прокурора про визнання недійсним вказаного договору є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню .

Стосовно вимог прокурора щодо звільнення займаної земельної ділянки та зобов'язання повернути її Комунальному закладу «ОСОБА_6 загальноосвітня школа I-III ступенів Станично-Луганського району Луганської області» , апеляційний господарський суд зазначає наступне.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження такої вимоги прокурора, як-то акт приймання-передачі земельних ділянок, чи будь-яких інших доказів на підтвердження передачі земельних ділянок між відповідачем 1 та відповідачем 2.

На час розгляду судом першої інстанції, та на цей час прокурором не надано жодного доказу того, що спірна земельна ділянка утримується відповідачем - 2, або на ній знаходяться його майно, споруди, посіви тощо.

Відповідні обставини не підтверджуються навіть поясненнями відповідачів. Як вбачається з оспорюваного договору, відповідачем - 2 виконувалися певні тимчасові сезонні сільськогосподарчі роботи, зокрема, вирощування сільськогосподарської продукції, після збирання врожаю якої земельна ділянка вже ним не займалася.

Також, прокурором не надані будь-які докази вчинення перешкод відповідачем - 2 у користуванні земельною ділянкою третіми особами. У разі наявності таких обставин, зацікавлена сторона не позбавлена права звернутись до суду з відповідною позовною заявою щодо усунення перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Таким чином, апеляційна скарга Заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Результати апеляційного провадження у справі оголошені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 91, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Станично-Луганської районної ради, смт. Станиця Луганська Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. по справі № 913/1090/16 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 07.11.2016р. по справі № 913/1090/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дати набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: О.Л. Агапов

ОСОБА_3