Постанова

від 07.02.2017 по справі 914/1722/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 914/1722/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

при секретарі Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новояворівськ, вх. №01-05/6062/16 від 22.12.2016 року

на рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016 року

у справі № 914/1722/14

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новояворівськ

до відповідача: ОСОБА_3 міської ради, м. Новояворівськ

про: визнання рішення недійсним

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4-представник на підставі довіреності № б/н від 18.02.2017 року;

від відповідача: ОСОБА_5-представник на підставі довіреності № 803/10 від 27.05.2014 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2016 року у справі №914/1722/14 (суддя Крупник Р.В.) у позовних вимогах Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, до відповідача ОСОБА_3 міської ради, про визнання рішення недійсним - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 28.11.2016 року у справі №914/1722/14, позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно встановив відсутність порушення прав позивача, враховуючи тлумачення терміну інтерес, наданого Конституційним судом України. Зважаючи на те, що земельна ділянка загальною площею 35 м.кв., що знаходяться навпроти будинку №2 по вул. С. Бандери м. Новояворівська тривалий час перебувала в користуванні саме позивача, останній має першочергове право перед будь-якими третіми особами на отримання цієї ділянки. Тож припинення користування цією земельною ділянкою в будь-який спосіб вже є порушенням інтересів позивача. З 04.11.2013 року позивач не могла здійснювати законну господарську діяльність на земельній ділянці, що надана їй у встановленому законом порядку, оскільки інші особи самовільно захопили земельну ділянку і знищили комунікації.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016 р. у справі № 914/1722/14 та задовольнити позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2016р. справу №914/1722/14 призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 та іншим суддям: Данко Л.С. та Желіку М.Б..

Ухвалою Львівського апеляцйного господарського суду від 26.12.2016 року розгляд справи було призначено на 10.01.2017 року.

В судовому засіданні 10.01.2017 року оголошувалась перерва до 07.02.2017 року. Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 07.02.2017 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав викладених у ній, надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти апеляційної скарги заперечив з мотивів наведених у поданому письмовому відзиві на неї, надав усні пояснення по суті спору. (вих. №43/10 від 05.01.2017 року)

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановив суд першої інстанції, 25.12.2008р. між ОСОБА_3 міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі №217, за умовами п. 1, 3, 4 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове, платне користування земельну ділянку для обслуговування встановленого павільйону по торгівлі сільськогосподарською продукцією, яка знаходиться навпроти буд. №2 по вул. Бандери в м. Новояворівську Яворівського р-ну Львівської обл..

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 35 м.кв. Кадастровий номер земельної ділянки 4625810500:04:008:0025.

Згідно п. 6 Договору, такий укладено на термін до 01.01.2014р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів після закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що оскільки у встановлений законом строк ОСОБА_3 міською радою не була розглянута заява позивача щодо поновлення дії договору, строк дії договору поновився, а тому рішення відповідача №1077 від 06.02.2014р. підлягає визнанню недійсним.

При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 31 Закону України Про оренду землі визначено, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. г ч. 3 ст. 152 ЗК України).

Положеннями ст. 33 Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Як зазначив Верховний Суд України у постановах №6-10цс15 та №6-219цс14 від 25.02.2015р. стаття 33 ЗУ «Про оренду землі» фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди: на підставі положень частин 1-5 цієї статті та на підставі положення частини 6 цієї статті.

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов'язки за договором; 2) орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, маючи на меті і надалі користуватися земельною ділянкою позивач у встановлений ст. 33 Закону строк - 19.11.2016р. звернулася до ОСОБА_3 міської ради з заявою від 18.11.2013р., відповідно до якої просила продовжити договір оренди землі, терміном на 5 років, долучивши до заяви копію договору, свідоцтва підприємця та паспорта. Водночас, додаткової угоди про продовження дії Договору скаржником не було долучено до заяви. Таким чином, всупереч наведеним положенням ч.ч.1-5 ст.33 Закону, при зверненні з заявою про поновлення Договору не було дотримано передбаченого порядку. А тому суд першої інстанції підставно дійшов висновку, що у відповідача відсутнім був обов'язок розглядати вказану заяву. Повторне звернення 24.02.2014р. до відповідача з листом-повідомленням (з долученими примірниками додаткової угоди) про необхідність підписання додаткової угоди, не усуває порушень, які були допущені скаржником при поданні заяви від 18.11.2013р.

Частиною шостою ст.33 Закону передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у тому разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою ст.33 ЗУ «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

При цьому, законодавчо не встановлений початок перебігу строку для надіслання повідомлення орендодавця. В даному випадку має значення лише те, чи збіг встановлений законом місячний строк для повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, оскільки саме із його закінченням пов'язане продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

З матеріалів справи вбачається, що 19.11.2013р. відповідачем скеровано на адресу позивача лист за №1797/10 від 19.11.2013р., яким повідомлено ФОП ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 міська рада не вважає за доцільне поновляти Договір на новий термін після закінчення строку на який його було укладено та зазначено про обов'язок орендаря повернути земельну ділянку згідно пп. «г» , п. 31 Договору. Лист-повідомлення було обґрунтоване насамперед скаргами мешканців прилеглих будинків щодо проведення позивачем реконструкції торгового павільйону, зверненням міської ради до ІДАБК у Львівській області щодо перевірки достовірності даних Декларації про початок виконання будівельних робіт (торгового павільйону), зупиненням будівельних робіт на орендованій земельній ділянці. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 01.01.2014р. дія Договору припинилася і на новий строк такий договір поновлений у встановленому Законом порядку не був.

Статтею 21 ЦК України встановлено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016 р. у справі № 914/1722/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Новояворівськ, вх. №01-05/6062/16 від 22.12.2016 року- залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 28.11.2016 року у справі № 914/1722/14 без змін.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

4.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 13.02.2017 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Желік М.Б.