Постанова

від 07.02.2017 по справі 920/797/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2017 р. Справа № 920/797/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Гетьман Р.А. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю:

прокурора - Перегонцевої Н.С., службове посвідчення № 044395 від 04 жовтня 2016 року,

представника позивача - не з'явився;

представника першого відповідача - не з'явився;

представника другого відповідача - Пономаренка О.В., за довіреністю № 22 від 10 січня 2017 року;

представника третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прокурора (вх.№3194 С/1) на рішення Господарського суду Сумської області від 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16

за позовом заступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

2) Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, м. Суми

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Сумський державний університет, м. Суми

про визнання недійсним договору оренди приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Сумської області звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення по вул. Покровська, 9/1 у м. Суми, площею 405,4 кв. м., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги 21.12.2015р. № 2202 зі змінами до договору від 18.03.2016р. та 31.05.2016р.

Рішенням Господарського суду Сумської області 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16 (суддя Заєць С.В.) відмовлено у задоволенні позову.

Заступник прокурора Сумської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що власником спірного приміщення є держава в особі Національного банку України, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2015р. № 666-р Про передачу цілісних майнових комплексів вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти і науки України цілісні майнові комплекси державного вищого навчального закладу Української академії банківської справи Національного банку України , у тому числі спірну будівлю, передано з управління Національного банку до сфери управління Міністерства освіти і науки.

Зазначає, що у даному випадку зміна власника не відбулась, а змінено лише орган управління зазначеним державним майном з Національного банку України на Міністерство освіти і науки України, оскільки власником спірного приміщення є держава.

Вважає, що Міністерство освіти і науки України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, у розумінні ст. 2 ГПК України.

У додаткових поясненнях (вх. № 987 від 30.01.2017р.) прокурор також зазначає, що орендоване приміщення, як невід'ємна частина бібліотечного комплексу, побудоване за бюджетні кошти та введено в експлуатацію у 2009 році виключно для потреб вищої освіти. Вказує на те, що необхідність використання спірного приміщення у навчальній діяльності пов'язана зі збільшенням загальної кількості студентів Сумського державного університету, розширенням у 2016 році провадження освітньої діяльності рядом спеціальностей, відсутністю аналогічних бібліотечних комплексів у Сумській області.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 201 від 10.01.2017р.) Регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області заперечує проти доводів апелянта, вважає рішення Господарського суду Сумської області 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16 законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї правої позиції перший відповідач, посилаючись на положення Закону України "Про освіту", Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010р. №796 "Про ствердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності", зазначає, що сторонами при укладенні договору було дотримано порядок укладення договорів оренди державного майна, узгоджено всі істотні умови договору, а також порядок приймання-передавання орендованого майна. Вважає, що договір оренди державного майна від 21.12.2015р. № 2202, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, не порушує інтересів держави та відповідає нормам чинного законодавства України.

Другий відповідач - Сумський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, у відзиві на апеляційну скаргу(вх. №1282 від 06.02.2017р.) також заперечує проти доводів апелянта, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В обґрунтування своєї правої позиції другий відповідач, керуючись приписами ст. 331 Цивільного кодексу України, посилається, зокрема, на те, що прокурором під час визначення позивача, а саме органу уповноваженого державою здійснювати функції власника спірного майна, не враховано, що на час звернення з даним позовом до господарського суду Сумської області власником спірного майна є держава в особі Національного банку України.

Від представника третьої особи - Сумського державного університету, надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Також надані пояснення, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірне приміщення зареєстровано за державою в особі Міністерства освіти і науки України 31.10.2016р.; право господарського відання - за Сумським державним університетом 11.11.2016р. та в підтвердження надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (вх. 233 від 11.01.2017р.).

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 10 січня 2017 року у зв'язку із звільненням у відставку судді Івакіної В.О. для розгляду даної справи №920/797/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Камишевої Л.М., судді Пелипенко Н.М., судді Сіверіна В.І.

10 січня 2017 року до Харківського апеляційного господарського суду від другого відповідача - Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, надійшло клопотання про перенесення розгляду справи (вх. № 198) у зв'язку із знаходженням на лікарняному його представника та неможливістю направити іншого.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року у справі №920/797/16 задоволено клопотання першого відповідача та відкладено розгляд справи на 07 лютого 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 06 лютого 2017 року у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Сіверіна В.І. для розгляду даної справи №920/797/16 сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді - Камишевої Л.М., судді Гетьмана Р.А., судді Пелипенко Н.М.

У призначене судове засідання представники позивача, першого відповідача та третьої особи не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень (т.3 а.с. 58, 60-61).

У судовому засіданні 07 лютого 2017 року прокурор підтримав доводи апеляційної скарги в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник другого відповідача - Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги прокурора, просив рішення Господарського суду Сумської області 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та представника другого відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Прокурор, керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 63 Закону України "Про освіту" та ст. 4 "Про оренду державного та комунального майна", вважаючи, що при укладенні договору оренди від 21.12.2015р. №2202 наявні порушення приписів Закону, а саме передання в оренду об'єкта державної власності, який фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчально-виховним процесом, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання даного договору оренди недійсним.

Як убачається із матеріалів справи, 21 грудня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (орендодавець) та Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (орендар) укладено договір оренди державного майна № 2202 (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 405,4 кв.м., розташоване на першому поверсі будівлі міжвузівської бібліотеки, за адресою: м. Суми, вул. Покровська, 9/1, що перебуває на балансі Української академії банківської справи (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з актом оцінки нерухомого майна станом на 30.11.2015р. і становить за залишковою вартістю 4 281 027 грн. (пункт 1.1 договору).

Майно передається в оренду з метою розміщення Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору майно передається в оренду із забороною його приватизації та передачі в суборенду. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У пункті 3.1 договору передбачено, що оренда плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 і становить 1 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 5.1 договору орендар зобов'язується здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та компенсацію податку на землю відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до пункту 10.1 договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 21.12.2015р. до 19.12 2018 року включно.

Додатки до цього договору є його невід'ємною складовою частиною; до цього договору додаються: акт оцінки майна, що передається в оренду; акт приймання-передавання орендованого майна (пункт 12 договору).

За актом приймання-передавання майна від 21 грудня 2015 року балансоутримувач (Українська академія банківської справи) передав, а орендар прийняв у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 405,4 кв. м., розташоване на першому поверсі будівлі міжвузівської бібліотеки, за адресою: м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

18 березня 2016 року та 31 травня 2016 року сторони уклали Договори про внесення змін до договору оренди державного майна від 21 грудня 2015 року № 2202, відповідно до яких домовились доповнити спірний договір пунктом 5.14, відповідно до якого орендар зобов'язаний передбачити кошторисні призначення на оренду плату по цьому договору та плату пов'язану із страхуванням орендарем орендованого майна; внесли зміни у пункт 1.1 договору та змінили Українська академія банківської справи на Сумський державний університет (т. 1, а.с. 28-29).

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора суд першої інстанції, керуючись приписами ст. ст. 41 121 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, виходив з того, що власником спірного майна є держава в особі Національного банку України, у зв'язку з чим дійшов висновку, що вимоги прокурора в інтересах позивача - Міністерства освіти і науки, який не є власником спірного майна, про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщенняне ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором самостійно визначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, а саме позивачем у даній справі зазначено Міністерство освіти і науки України.

Згідно з ч. З ст. 326 ЦК України управління майном, що є у державній власності здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України Про управління об'єктами державної власності .

Управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб (ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності ).

Відповідно до ст. 4 вищезазначеного Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління).

Згідно зі ст. 5 цього Закону єдиним органом, уповноваженим визначати органи виконавчої влади, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності та встановлювати порядок передачі об'єктів державної власності суб'єктам управління є Кабінет Міністрів України.

Дійсно, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно станом на 28.01.2010р. в якості власника будівлі бібліотеки зазначена держава, яка здійснювала повноваження щодо розпорядження майном у 2010 році через уповноважений орган - Національний банк України, оскільки саме НБУ у 2010 році відповідно до вимог законів України Про управління об'єктами державної власності , Про вищу освіту , розпорядження КМУ від 11.12.1999р. № 1379-р здійснював управління державним вищим навчальним закладом - Українською академією банківської справи, а тому відповідно i здійснював управління майном закладу.

Разом з тим, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.06.2015р. № 666-р Про передачу цілісних майнових комплексів вищих навчальних закладів до сфери управління Міністерства освіти i науки України цілісні майнові комплексі державного вищого навчального закладу Української академії банківської справи Національного банку України , у тому числі спірну будівлю, передано з управління Національного банку до сфери управління Міністерства освіти i науки України.

На виконання вказаного розпорядження на підставі наказу Міністерства освіти i науки України від 21.07.2015р. та акту приймання-передачі від 28.08.2015р. весь майновий комплекс Української академії банківської справи Національного банку України передано до сфери управління Міністерства освіти i науки України.

Так, згідно п. п. 3.1, 3.2 Статуту Української академії банківської справи, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 24.09.2015р. №971, повноважним органом управління є Міністерство освіти і науки України (засновник), який у тому числі здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю академії, здійснює інші повноваження відповідно до закону (т. 1 а.с. 112-137).

Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 06.05.2016р. органом управління Української академії банківської справи та її засновником є Міністерство освіти і науки України (т. 2 а.с. 123-127 ).

Таким чином, Міністерство освіти і науки України на момент укладання договору та звернення до суду з даним позовом є єдиним органом, який здійснює управління державним вищим навчальним закладом та управління всім його майном, є засновником державного навчального закладу, а також центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі вищої освіти; забезпечує державний контроль за діяльністю всіх закладів вищої освіти. Тобто, є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, у розумінні статті 2 ГПК України.

При цьому, Міністерство освіти і науки України є центральним органом державного управління освітою в Україні, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, повноваження якого визначено Законом України Про освіту та Положенням про Міністерство освіти України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №630.

Міністерство освіти і науки України забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності. Міністерство освіти бере участь у виробленні державної політики в галузі освіти та втілення її в життя, у визначенні основних напрямків розвитку освіти, здійснює координаційні, науково-методичні, контрольні функції та державне інспектування, забезпечує зв'язок з іншими державами, організовує впровадження в практику досягнень науки і передового педагогічного досвіду; проводить атестацію та акредитацію навчально-виховних закладів республіканського значення

Таким чином, прокурором обґрунтовано звернення до суду з даним позовом в інтересах держави, та правильно визначено позивача у справі. При цьому, колегія суддів враховує, що на даний час приміщення, що є предметом спірного договору, належить державі в особі Міністерства освіти і науки України та знаходиться у Сумського державного університету на балансі та в оперативному управлінні.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та не надавши правової оцінки обставинам справи, дійшов передчасних висновків, що вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача - Міністерства освіти і науки України не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, оскільки спірне нежитлове приміщення всупереч положенням закону передано в оренду для використання за цільовим призначенням, не пов'язаним з навчально-виховним процесом.

Особи, визначені статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, мають право на звернення до суду за захистом порушених майнових прав, які відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, необхідно встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (пункт 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями).

Відповідно до частини 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні за змістом правові норми містяться у статті 283 ГК України, ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем також може бути особа, уповноважена на укладання договору найму.

Як вже було зазначено, 21 грудня 2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області (орендодавець) та Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги (орендар) укладено договір оренди державного майна - нежитлового приміщення площею 405,4 кв.м., розташованого на першому поверсі будівлі міжвузівської бібліотеки, за адресою: м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

Виходячи з пункту 2.2 договору, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Зважаючи на те, що предметом договору оренди від 21 грудня 2015 року №2202 є нежитлові приміщення, які є державним нерухомим майном, спірний договір укладається відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що не можуть бути об'єктами оренди, зокрема, об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (крім пам'яток культурної спадщини, нерухомих об'єктів, які знаходяться на території історико-культурних заповідників).

Пунктом "б" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на момент укладення спірного договору) встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, до яких, зокрема, відноситься об'єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Відповідно до абз. 20 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" окреме індивідуально визначене майно із складу цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, забороненого до оренди, може бути об'єктом оренди (без права приватизації та суборенди), якщо воно не заборонене до оренди законами України, не задіяне у процесі основного виробництва та за висновком органу, уповноваженого управляти цим майном, його оренда не порушить цілісності майнового комплексу.

Як убачається із матеріалів справи, листом від 27.11.2015р. № 1/11-17281 Міністерство освіти і науки України (орган, уповноважений управляти спірним майном) надало дозвіл Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Сумській області на передачу в оренду державного нерухомого майна першого поверху будівлі міжвузівської бібліотеки, загальною площею 405,4 кв.м., з метою розміщення Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, розташованої за адресою: м. Суми, вул. Покровська, 9/1.

При цьому, у вказаному листі Міністерство освіти і науки України зобов'язало керівників ураховувати напрямок діяльності орендаря з тим, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу, оскільки згідно з частиною 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" об'єкти освіти підпадають під критерії заборони до приватизації.

Щодо доводів прокурора стосовно того, що орендоване за спірним договором приміщення навчального закладу є об'єктом освіти та в порушення положень Закону України "Про освіту" та вказівок органу, уповноваженого управляти спірним майном, неправомірно використовуються не за призначенням, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 18 Закону України "Про освіту" навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно приписів ст. 29 Закону України "Про освіту" структура освіти включає, зокрема, вищу освіту.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається із законів України "Про освіту", "Про наукову і науково-технічну діяльність", цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку. (ч. 1 ст. 2 Закону України Про вищу освіту ).

Формування і реалізація державної політики у сфері вищої освіти забезпечуються шляхом, у тому числі збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення якості вищої освіти (ч. 3 ст. 3 Закону України Про вищу освіту ).

Частиною 1 статті 63 Закону України "Про освіту" визначено, що матеріально-технічна база закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Також, у частині 1 статті 70 Закону України Про вищу освіту встановлено, що матеріально-технічна база вищих навчальних закладів включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності.

Виходячи з аналізу наведених норм матеріального права, об'єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти.

Відповідно до частини 3 ст. 70 Закону України Про вищу освіту вищий навчальний заклад у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право, зокрема, використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.

Разом з тим, за вимогами ч. 5 ст. 63 Закону України "Про освіту" об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Тобто, об'єкт освіти не може використовуватися не за призначенням, а може бути переданий в оренду виключно для діяльності, пов'язаної з навчально-виховним процесом.

При вирішенні даного спору з урахуванням вищенаведеного законодавства, судова колегія зазначає, що необхідним є з'ясування факту чи використовується спірне приміщення об'єкта освіти і науки за цільовим призначенням та його пов'язаність з навчально-виховним процесом.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 33 Закону України Про вищу освіту основними структурними підрозділами вищого навчального закладу є факультети, кафедри, бібліотека. Вищий навчальний заклад зобов'язаний мати у своєму складі бібліотеку, бібліотечний фонд якої має відповідати вимогам стандартів освітньої діяльності.

Структура вищого навчального закладу, статус і функції його структурних підрозділів визначаються статутом вищого навчального закладу та положеннями про відповідні структурні підрозділи (ч. 1 ст. 33 Закону України Про вищу освіту ).

Згідно з ч. 3, 5 статті 12 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" бібліотека може не мати статусу юридичної особи та перебувати у складі підприємства, установи або організації; бібліотека діє на основі статуту (положення), що затверджується її засновником (засновниками). У статуті (положенні) бібліотеки визначаються її статус, форма власності, джерела фінансування, вид і профіль діяльності.

Таким чином, будівля бібліотеки є невід'ємною складовою матеріально-технічної бази навчального закладу і його структурним підрозділом, який діє на підставі відповідного положення.

Так, згідно п. 1.1 Положення про бібліотеку Української академії банківської справи, затвердженого в.о. ректора 01.10.2015р., бібліотека є навчальним, науковим, інформаційним та культурно-просвітницьким структурним підрозділом Української академії банківської справи, який забезпечує літературою та інформацією навчально-виховний та науковий процес академії і діє на підставі положення про бібліотеку.

Згідно з пунктом 4.7 зазначеного положення забороняється використовувати приміщення бібліотеки для робіт, не передбачених завданнями бібліотеки (визначені у розділі 2 положення).

Як вбачається з матеріалів справи, будівля бібліотеки по вул. Покровській, 9/1 у м. Суми побудована та введена в експлуатацію у 2009 році як новий бібліотечний комплекс державного вищого навчального закладу - Української академії банківської справи.

Після введення в експлуатацію будівлі бібліотеки вищим навчальним закладом в установленому законом порядку отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно та внесені відповідні відомості до Державного реєстру нерухомого майна.

За технічною документацією об'єкт нерухомості по вул. Покровській, 9/1 у м. Суми складається з наступних приміщень: цокольний поверх, технічний поверх та безпосередньо бібліотечні приміщення (оцінювальний акт №1).

Виходячи з плану поверхів, спірне приміщення площею 405 кв.м. - це ліве крило першого поверху будівлі бібліотеки (номер на плані 40).

Згідно даних журналу підрахунку площі будівлі як складовою частини технічної документації на будівлю,житлове приміщення під номером 40 на першому поверсі будівлі площею 405,4 кв.м. віднесено до груп приміщень - Бібліотека , призначення приміщення - основна .

Отже, спірне приміщення з моменту введення в експлуатацію у 2009 році та до 2015 року використовувалось як абонемент наукової літератури. Зазначене підтверджується технічною документацією на будівлю, інвентаризаційними описами необоротних активів за 2015 рік, схемами евакуації приміщення (т. а.с.).

Натомість, у грудні 2015 року спірне приміщення передано в оренду другому відповідачу з метою розміщення Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (пункт 1.2 договору).

Відповідно до ст. 13 Закону України Про безоплатну правову допомогу безоплатна вторинна правова допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Включає такі види правових послуг: захист; здійснення представництва інтересів oci6, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; складення документів процесуального характеру.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону (ст. 15 Закону України Про безоплатну правову допомогу ).

Відповідно до п. 7 Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 №967/5 основними завданнями центрів є підвищення правової свідомості культури та освіченості населення (правопросвітництво); забезпечення надання безоплатної первинної правової допомоги i безоплатної вторинної правової допомоги; забезпечення доступу до електронних сервісів Міністерства юстиції України.

Отже, Сумський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не є освітнім закладом, який забезпечує здобуття громадянами вищої освіти. Ліцензій на здійснення освітньої діяльності в галузі вищої освіти центр не має. Приміщення використовується орендарем не за функціональним призначенням об'єкта - бібліотека вищого навчального закладу.

Доводи Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги щодо проходження у Центрі практики студентами вищих навчальних не впливають на той факт, що приміщення освітнього об'єкту використовуються не за призначенням, оскільки завданням центру є забезпечення надання всіх видів правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 Закону України Про безоплатну правову допомогу , а не організація практики студентів вищих навчальних закладів.

Разом з тим, необхідність використання спірного приміщення у навчальній діяльності обумовлена такими обставинами: збільшення загальної кількості студентів Сумського державного університету у зв'язку з фактичним об'єднанням з Українською академією банківської справи, розширенням провадження освітньої діяльності Сумського державного університету за рядом спеціальностей (копії листів МОН України є в матеріалах справи).

Передача в оренду приміщення Сумського державного університету, який є об'єктом державної власності та фінансується з державного бюджету для здійснення діяльності, не пов'язаної з навчальним процесом закладу вищої освіти, суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для визнання спірного правочину згідно ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним в судовому порядку.

Слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Із правової природи договору оренди нерухомого майна вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна і відновити первісне положення сторін практично неможливо.

Згідно ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 236 Цивільного кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди у разі його недійсності унеможливлює проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір судом має бути визнано недійсним і припинено лише на майбутнє, а не з моменту укладення (постанова Верховного Суду України від 1 липня 2015 р. у справі №3-195гс15).

У зв'язку із визнанням недійсним договору оренди нежитлового приміщення на Сумський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги покладається обов'язок повернути приміщення, що є предметом договору.

Колегія суддів вважає твердження прокурора, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції не в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про визнання недійсним договору оренди державного майна № 2202 від 21.12.2015р. (зі змінами).

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та прийняття нового судового рішення про задоволення позову, то у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів у розмірі 2893,8 грн. (1378,00грн. + 1515,80грн.).

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Рішення Господарського суду Сумської області 11 жовтня 2016 року у справі №920/797/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення по вул. Покровська, 9/1 у м. Суми, площею 405,4 кв. м., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та Сумським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги 21.12.2015р. № 2202 зі змінами від 18.03.2016р. та 31.05.2016р.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код ЄДРПОУ 21124686) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1446,90 грн.

Стягнути з Сумського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги (40035, м. Суми, вул. Харківська, 41, код ЄДРПОУ 39770338) на користь прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33, код ЄДРПОУ 03527891) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1446,90 грн.

Доручити Господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 13 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Пелипенко Н.М.