Постанова

від 20.12.2016 по справі 808/3385/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Справа № 808/3385/14 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі судового засідання Фесик А.В., представника позивача Вовк Д.В., представника відповідача Ширшова А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано - магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою судді Горобцової Я.В. від 29.05.2014 відкрито провадження у адміністративній справі №808/3385/14 та призначено до судового розгляду.

Ухвалою судді Горобцової Я.В. від 25.06.2014 провадження в адміністративній справі №808/3385/14 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду по справі №808/1890/14, за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.03.2014 № 0000184710 про зменшення суми від'ємного значення з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 759,00 грн. та №0000194710 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 539128,00 грн.

Відповідно до п. 2.3.50, п.2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №808/3385/14.

Згідно з протоколом розподілу справи між суддями, справу передано для подальшого розгляду судді Нестеренко Л.О.

Ухвалою від 28.01.2016 матеріали справи № 808/3385/14 прийнято до провадження суддею Нестеренко Л.О.

Ухвалою суду від 18.04.2016 провадження у справі поновлено та призначено до судового розгляду.

В ході судового розгляду за клопотанням позивача здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Державне підприємство "Запорізький титано - магнієвий комбінат" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький титано - магнієвий комбінат", а також за клопотанням відповідача здійснено процесуальне правонаступництво та замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

За клопотанням сторін провадження у справі зупинялось. Судове засідання призначено на 20.12.2016.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, та просив позов задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування позову зазначав, що в акті перевірки, на підставі якого прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення, були проаналізовані господарські відносини між позивачем та низкою його контрагентів з посиланням на їхню фіктивність, оскільки первинні документи по взаємовідносинам з ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані "Плазма", не відповідають законодавчим та нормативним актам України, не мають сили первинного бухгалтерського документу, а отже не підтверджують факту передачі продукції та надання послуг за договорами постачання та виконання робіт.

Позивач вважає, що такі висновки зроблені відповідачем упереджено, без урахування дійсних обставин та вимог діючого законодавства. Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими та видатковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Відсутність сертифікату якості та товарно-транспортних накладних, чи їх неналежне оформлення не позбавляє права покупця включати витрати по придбанню товарів у склад валових витрат та віднесення до податкового кредиту відповідних сум ПДВ.

Відповідач проти позову заперечив, надав письмові заперечення. Зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Представник відповідача зазначив, що позивач неправомірно сформував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані "Плазма", оскільки перевіркою не підтверджено факт придбання товару від вказаних постачальників, тож господарські операції позивача з вказаними контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків, укладені з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ст.160 КАС України, 20.12.2016 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу Камертон .

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі згідно на підставі п. п.п. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.1 п.78.1, п.78.2 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами і доповненнями проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП ЗТМК з питання реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських відносин з платником податків ДП "Пластик" ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" (код за ЄДРПОУ 30201981) за період січень 2011р., ТОВ Компані "Плазма" (код за ЕДРПОУ 36226451) за період червень, липень 2013р оку.

За результатами перевірки складено акт від 12.03.2014р. № 94 /28-04-47-20/00194731.

Перевіркою встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами та доповненнями, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями), в результаті чого ДП "ЗТМК" занижено податок на прибуток на загальну суму 28953 грн., у тому числі по періодам:

- за 1 квартал 2011р на суму 28662 грн.;

- за 2013р. на суму 291грн., в тому числі: 4 квартал 2013р. на суму 291грн.

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ДП "ЗТМК" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ на 3039 грн., у тому числі:

- за жовтень 2013р. на суму 1368 грн.;

- за листопад 2013р. на суму 1530 грн.;

- за грудень 2013р. на суму 141грн.

- п.200.4б ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), в результаті чого ДП "ЗТМК" завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 24 декларації за грудень 2013р.) на загальну суму 3 601162 грн., у тому числі:

- на суму 429 289 грн. (від'ємне значення квітня 2011р.);

- на суму 2 474 367 грн. (від'ємне значення травня 2011р.);

- на суму 697 506 грн. (від'ємне значення червня 2011р.).

Зважаючи на виявлені порушення, на підставі акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення від 27.03.2014 №0000284720, яким ДП "ЗТМК" нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 28953,00 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 146,50 грн. та №0000264720, яким ДП "ЗТМК" зменшено розмір бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3039,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 1519,50 грн.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомленнями-рішеннями, ДП ЗТМК було подано скаргу до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування ВП (скарга від 04.04.2014р. №ВК/02-641).

28.04.2014р. на адресу ДП ЗТМК надійшло рішення від 25.04.2014р. №8841/10/28-10-10-4- 33 про результати розгляду скарги, яким ППР №0000264720 та №0000284720 від 27.03.2014р. залишені без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи винесені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи та пояснив представник відповідача в ході судового розгляду, висновки, яких дійшли перевіряючі, базуються на наступному.

Під час проведення перевірки були встановлені обставини формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту по господарських операціях з ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА", по яких встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій. Оскільки у вказаних контрагентів відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів, то угоди укладені із ним не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з такими висновками податкового органу з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2.1. 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств передбачає, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пп. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту пп.5.2.1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств включення певних витрат до складу валових витрат можна вважати неправомірним лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.7 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо таких витрат.

Згідно ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В пунктах 5.3-5.7 Про оподаткування прибутку підприємств не зазначено про неможливість віднесення до складу валових витрат покупця вартості придбаних послуг на підставах, зазначених у акті перевірки.

Ця норма Закону передбачає як підставу для не включення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Відповідно до п.п.14.1.27, п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) .

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями): Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів ….. .

Усі операції між ТОВ Запорізький титано - магнієвий комбінат та ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані Плазма" підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів та були надані під час проведення перевірки.

Оплату за поставлені товари (надані послуги) було здійснено у повному обсязі, що також підтверджується відповідними банківськими документами.

Первинні документи, що підтверджують господарські правовідносини між позивачем та ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані Плазма" повністю відповідають вимогам до них, як за формою, так і за змістом, мають всі необхідні обов'язкові реквізити. Вони не визнані у встановленому порядку недійсними.

Придбані позивачем у ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані Плазма" товари були використані у господарський діяльності позивача, що також підтверджується первинними документами.

Включення до складу валових витрат вартості послуг/товару, отриманих від ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані Плазма" на підставі досліджених судом документів, відповідає діючому законодавству та не містить порушень п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.

Тож, суд вважає необґрунтованим нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток згідно податкового повідомлення - рішення №0000284720.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

У п.201.8. ст.201 ПК України зазначається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, Податковим кодексом України забороняється включати до складу податкового кредиту витрати по сплаті ПДВ, що не підтверджені податковими накладними, та/або якщо податкові накладні складені суб'єктами підприємницької діяльності, які не зареєстровані як платники податку.

Як вбачається з матеріалів справи, безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані у якості платників ПДВ. Господарські правовідносини з ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА" оформлені позивачем належним чином, а фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, що не заперечується і актами перевірок. Таким чином, позивач мав належним чином оформлені податкові накладні, які одержані від постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарських відносин між підприємствами.

Будь-які порушення щодо форми та змісту первинних документів, які підтверджують фактичне вчинення господарських операцій між позивачем та ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА" в акті перевірки відсутні.

Надані позивачем для перевірки та в судове засідання податкові накладні, виписані контрагентами ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА", відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд також зазначає, що первинні документи, оформлені по господарських операціях позивача з ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА", відповідають приписам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704).

Окрім того, приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочинами у повному обсязі, у тому числі зобов'язань по передачі товарів, робіт, послуг, по здійсненню розрахунків між сторонами.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає а ні обов'язок, а ні право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, "податкових взаємовідносин" з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Доказів анулювання свідоцтва платника контрагентів позивача податковим органом суду не надано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару (послуги), який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами по ланцюгу своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, оформлених відповідно з вимогами законодавства.

Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Враховуючи наявність у позивача накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих накладних вимогам ПКУ, акт перевірки не містить, позивачем цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам (товарам) до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про "нереальність" здійснених позивачем господарських операцій є безпідставним, оскільки на його підтвердження відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу.

Відповідачем не надано також доказів підробки документів або їх фіктивності на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З аналізу матеріалів справи вбачається, що зміст вказаних вище угод не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

В акті перевірки перевіряючими вказано на відсутність документів, які підтверджують факт перевезення товару від контрагентів, а саме, дорожні листи, талони замовника, товарно-транспортні накладні (ТТН), сертифікати якості, як на підставу не підтвердження реальності господарських операцій позивача.

Однак, суд вважає такі висновки необґрунтованими, з огляду на наступне:

По-перше, Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 зазначено, що якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку є товарно-транспортна накладна за формою № 1 -ТН. У ній повинні бути відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах.

Товарно-транспортна накладна є основним первинним документом, на підставі якого відбувається списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського, оперативного та бухгалтерського обліку. ТТН оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

Пунктом 1 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.97р. Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що: товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, згідно з п.3.6. Методичних рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, які затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 10.01.2007 №2, в яких зазначається, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників оформлюються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.

Перевіряючими в акті не зазначено про відсутність даних прибуткових ордерів за зазначеними операціями, відповідно, посилання на відсутність чи неналежне оформлення ТТН є безпідставним.

По-друге, Декрет Кабінету Міністрів України Про стандартизацію і сертифікацію визначає лише правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України. Цей декрет не встановлює обов'язку підприємства зберігати у себе сертифікат відповідності в якості документу що підтверджує відповідність поставленого товару.

Законодавством не встановлено обов'язковість платника податків при веденні бухгалтерського обліку зберігання у себе оригіналу чи навіть копії сертифікату на поставлену продукцію.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер і покладення на платника відповідальності за наслідки господарської діяльності третіх осіб є прямим порушенням норм Конституції України, які є нормами прямої дії. Можливі порушення контрагентами чи іншими особами податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків, в даному випадку позивача, права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також не можуть впливати на формування останнім валових витрат.

Судом не було встановлено обізнаності позивача щодо можливого протиправного характеру діяльності ДП "ПЛАСТИК", ПАТ "ЗАПОРІЖСАНТЕХМОНТАЖ" ТА ТОВ КОМПАНІ ПЛАЗМА" та/або їх контрагентів-постачальників в ланцюгу постачання товарів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Такий висновок суду також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток і зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з боку позивача відсутні будь-які порушення вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України та п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4а п.200.4б ст. 200 Податкового кодексу України при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ДП "Пластик", ПАТ "Запоріжсантехмонтаж" та ТОВ Компані Плазма", а висновки податкового органу про заниження податку на прибуток, та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ є неправомірними, тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.11, 161-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000264720 щодо зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 3039 гр. та штрафних санкцій у сумі 1519 гр. 50 коп. та № 0000284720 щодо нарахування суми грошового зобов язання з податку на прибуток у розмірі 28953 гр. та штрафних санкцій у сумі 146 гр. 50 коп., прийняті 27.03.2014 спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС відносно ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС на користь ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат судовий збір у розмірі 182 гр. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя Л.О. Нестеренко