Постанова

від 09.02.2017 по справі 910/11081/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 910/11081/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О., суддівКорсака В.А., Сибіги О.М. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія Катран" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі№910/11081/16 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Компанія Катран" доКиївської міської ради провизнання недійсним договору в частині

за участю представників сторін від:

позивача : Пендюр В.В. (дов. від 08.02.2017),

відповідача : Семенюк Н.М. (дов. від 14.11.2016)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Компанія Катран" звернулось з позовом до Київської міської ради, в якому просило визнати недійсними абзаци 13, 14 та 15 пункту 8.4. договору оренди земельних ділянок за кадастровими номерами: 8000000000:69:236:0019 та 8000000000:69:236:0030. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що абзаци 13, 14 пункту 8.4. укладеного між сторонами договору оренди земельних ділянок, не відповідають частинам 6, 7 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Окрім цього, позивач вказував на те, що абзац 15 пункту 8.4. договору оренди земельних ділянок зобов'язує останнього здійснити певні дії відповідно до нормативного акта, який втратив чинність на момент поновлення договору у 2015 році. При цьому позивач посилався на приписи статей 16, 203, 215, 217 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2016, ухваленим суддею Підченко Ю.О., позов задоволено частково, визнано недійсним абзаци 13, 14 пункту 8.4. договору оренди земельних ділянок, укладеного між сторонами, у решті позовних вимог відмовлено. Вмотивовуючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що на момент укладення між сторонами угоди про поновлення договору оренди земельних ділянок від 30.10.2015 чинне законодавство містило заборону органам місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва надання будь-яких послуг, у тому числі здійснення будівництва об'єктів та передачі матеріальних або нематеріальних активів (зокрема житлових та нежитлових приміщень, у тому числі шляхом їх викупу), крім пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. З огляду на що, на думку суду, під час укладення угоди про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок від 30.10.2015 сторонами повинні були враховуватись зміни у законодавстві, зокрема й набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відмова у решті позову вмотивована судом неправильним обранням способу захисту. При цьому суд керувався приписами статей 203, 215, 651 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Скрипки І.М. - головуючого, Тищенко А.І., Власова Ю.Л., постановою від 09.11.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив повністю. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, тоді як, Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", на який посилається позивач, як на підставу заявленого позову, набрав чинності вже після укладення договору оренди земельної ділянки. Водночас обставин невідповідності спірних положень договору законодавству, що діяло на момент його укладення судом апеляційної інстанції не встановлено. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 203, 204, 215, 217 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Публічне акціонерне товариство "Компанія Катран" звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на неврахування судом апеляційної інстанції того, що порушення прав та інтересів позивача у справі мало місце починаючи з 2015 року в зв'язку з недотриманням законодавства при поновленні договору оренди землі на новий строк, а не з 2008 року. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 203, 215, 217, 631 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Ухвалою від 16.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Корсака В.А., Сибіги О.М., касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія Катран" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2017.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.01.2017 розгляд касаційної скарги відкладено на 09.02.2017 на 12 год. 10 хв.

На адресу Вищого господарського суду України від Київської міської ради надійшло пояснення по справі, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Київської міської ради від 24.05.2007 №680/1341 "Про передачу Закритому акціонерному товариству "Компанія Катран" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту та дитячим садочком на вул. Новопольовій, 2 у Солом'янському районі м. Києва" вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Закритому акціонерному товариству "Компанія Катран" для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту та дитячим садочком на вул. Новопольовій, 2 у Солом'янському районі міста Києва; передати Закритому акціонерному товариству "Компанія Катран", за умов виконання пункту 6 рішення, у короткострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,69 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту та дитячим садочком на вул. Новопольовій, 2 у Солом'янському районі м. Києва у зв'язку із переходом права власності на комплекс будівель (свідоцтво про право власності від 14.09.2006). Згідно з пунктами 6.5., 6.8., 6.9. вказаного рішення Закрите акціонерне товариство " Компанія Катран" було зобов'язано: питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва"; передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир у цьому житловому комплексі (крім службової) на підставі пункту 36 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік"; сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5% витрат з будівництва загальної площі цього житлового комплексу, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Державним комітетом України з будівництва та архітектури для міста Києва станом на 1 січня року, в якому проводиться оплата, на підставі пункту 84 рішення Київської міської ради від 28.12.2006 №531/588 "Про бюджет міста Києва на 2007 рік". В подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 14.05.2008 у справі №17/197 спірний договір оренди земельної ділянки між Закритим акціонерним товариством "Компанія Катран" та Київською міською радою визнаний укладеним та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 17.06.2008 за № 72-6-00520 у книзі записів державної реєстрації договорів. За змістом пункту 2.1. договору об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - вул. Новопольова, 2 у Солом'янському районі м. Києва; розмір - 5,6890 га, в тому числі: земельна ділянка №1 площею 3,6628 га кадастровий номер 8000000000:69:236:0019 та земельна ділянка №2 площею 2,0262 га кадастровий номер 8000000000:69:236:0030; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з підприємствами соціально-культурного, побутового обслуговування, спорудами для зберігання індивідуального автотранспорту та дитячим садочком. Згідно з пунктом 3.1. договору, останній укладено на 5 років. Пунктом 8.4. договору визначено коло обов'язків орендаря, зокрема: передати Головному управлінню житлового забезпечення виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) 7% загальної площі квартир у цих будинках (крім службової) на підставі пункту 38 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 № 3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" (абз.13); сплатити до цільового фонду спеціального фонду бюджету міста Києва на розвиток житлового будівництва до моменту здачі в експлуатацію збудованої житлової площі кошти в розмірі 5 % витрат з будівництва загальної площі цих будинків, виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла, установленої Міністерством регіонального розвитку і будівництва України для міста Києва станом на день оплати, на підставі пункту 39 рішення Київської міської ради від 17.01.2008 №3/4475 "Про бюджет міста Києва на 2008 рік" (абз.14); питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (із змінами та доповненнями внесеними рішеннями Київської міської ради від 12.02.2004 №1051/2461 та від 27.12.2005 № 622/3083) (абз.15). Також судами установлено, що 13.10.2015 між Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Катран", на підставі рішення Київської міської ради від 10.12.2014 №682/682, укладено угоду про поновлення та внесення змін до договору оренди земельних ділянок, відповідно до пункту 1 якої строк дії договору оренди земельних ділянок поновлено на 15 років. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Компанія Катран" до Київської міської ради про визнання недійсними абзаців 13, 14, 15 пункту 8.4. договору оренди земельних ділянок. В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 вказаного Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору. При цьому зміст правочину складають як права та обов'язки, про набуття, зміну чи припинення яких сторони домовились, так і сторони правочину; для недійсності правочину за суперечністю його змісту Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства слід встановити, що законодавство забороняє відповідну поведінку учасників правочину та настання обумовлених цим наслідків. При цьому абзацом 2 пункту 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. У разі коли після такого вчинення набрав чинності акт законодавства, норми якого інакше регулюють правовідносини, ніж ті, що діяли в момент вчинення правочину, то норми такого акта, якщо він не має зворотної сили, застосовуються до прав та обов'язків сторін, які виникли з моменту набрання ним чинності. Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги невідповідністю спірних умов абзаців 13, 14 пункту 8.4. договору положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", який набрав чинності лише 12.03.2011, тобто вже після його укладення. Частиною першою статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи (частини перша та друга статті 5 Цивільного кодексу України). З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанцій правомірно не оцінював спірні умови договору на предмет їх відповідності положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у тому числі частинам 6, 7 статті 40 та частині другій пункту 7 розділу V Прикінцеві положення даного закону. Про невідповідність спірних умов абзаців 13, 14 пункту 8.4. договору будь-яким іншим положенням законодавства позивачем при зверненні до суду з даним позовом не заявлялось і судом апеляційної інстанції не встановлено. При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що зміст спірних абзаців був узгоджений сторонами ще в 2008 році під час підписання договору, і не суперечив діючому на той час законодавству. З огляду на що, укладення між сторонами 30.10.2015 угоди про поновлення терміну дії договору 2008 року на 15 років та внесення змін до деяких пунктів договору, що не зачіпають зміст абзаців 13, 14 пункту 8.4 договору, не свідчить про укладення нового договору оренди земельної ділянки. Щодо обраного позивачем способу захисту - визнання недійсним абзацу 15 пункту 8.4. спірного договору, колегія суддів зазначає наступне. Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено необхідність приведення у відповідність до вимог цього закону договору про пайову участь. Водночас заборони щодо участі у розвитку інфраструктури населеного пункту норми вказаного закону не містять. Таким чином, з метою приведення у відповідність до норм чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абзацу 15 пункту 8.4. спірного договору оренди позивач вправі звернутись безпосередньо до суду з відповідним позовом про внесення змін до спірного договору. За таких установлених обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові визнається колегією суддів правомірним. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом апеляційної інстанції обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Компанія Катран" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2016 у справі №910/11081/16 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя: В. Швець

Судді: В. Корсак

О. Сибіга