Рішення

від 08.02.2017 по справі 910/23166/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2017Справа №910/23166/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-А"

До Міністерства аграрної політики та продовольства України

Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверіз веб Солюшенс"

Державної спеціаліазованої бюджетної установи Аграрний Фонд

Товариству з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи"

Про визнання права власності на майно

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Фреїшин Т.М. (дов. від № 04.01.207)

від відповідача-1: Костюченко М.Є. (дов. № 31-4/8 від 10.01.2017)

від відповідача-2: Шевченко Д.В.

від відповідача-3: Авраменко В.Д. (дов. № 592 від 10.01.2017)

від відповідача-4 : не з'явився

В судовому засіданні 08.02.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

16.12.2016 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Солодка Країна-А" (надалі - позивач) до Міністерства аграрної політики та продовольства України (надалі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверіз веб Солюшенс" (надалі - відповідач-2), Державної спеціаліазованої бюджетної установи Аграрний Фонд (надалі - відповідач-3) про визнання права власності на майно

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/23166/16, розгляд справи призначено на 17.02.2016.

17.01.2017 від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про заміну відповідача.

17.01.2017 від представника відповідача-1 через канцелярію суду надійшло клопотання про припинення провадження.

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник позивача з'явився.

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник відповідача-3 з'явився та надав відзив на позовну заяву.

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник відповідача-1 з'явився та підтримав клопотання про заміну відповідача та про припинення провадження.

Суд відклав розгляд вирішення зазначених клопотань

В судове засідання, призначене на 18.01.2017, представник відповідача-2 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

18.01.2017 ухвалою суду розгляд справи відкладено на 01.02.2017.

В судовому засіданні суд розглянувши клопотання відповідача-1 про заміну відповідача та про припинення провадження відмовив в їх задоволенні у зв'язку із їх не обґрунтованістю.

В судове засідання, призначене на 01.02.2017, з'явились представники сторін, представник відповідача заявив клопотання про залучення в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи".

01.02.2017 ухвалою суду залучено в якості співвідповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізовані роздрібні системи" та відкладено розгляд справи на 08.02.2017.

В судове засідання, призначене на 08.02.2017, з'явились представники позивача та відповідачів 1, 2, 3 та надали пояснення по суті справи.

В судове засідання, призначене на 08.02.2017, представник відповідача-4 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Представник відповідача 2 заявив клопотання про витребування оригіналів документів. Суд відмовив в задоволенні вказаного клопотання.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2009 між ELLATEX GROUP S.L. та товариством з обмеженою відповідальністю Солодка країна -А було укладено Контракт №07/04-09КМ-1, відповідно до умов якого Продавець повинен продати, а Покупець зобов'язується оплатити і отримати суміш какао-порошку із цукром, із комерційною назвою Какао- Мікс ( згідно у мов Контракту - Товар).

Відповідно до п. 2.1.1. Контракту, кількість Товару, яку винен був придбати Покупець становила 15 000 тонни.

25.12.2009 ТОВ Солодка країна -А (згідно умов договору - замовник) було укладено із ВАТ Володимирцукор (згідно умов договору - виконавець) договір №325 про переробку како-міксу порошку з цукром Какао-Мікс в кількості та на умовах у відповідності до умов договору у цукор-пісок білий першої категорії (готова продукція) у відповідності до рознарядок Замовника без переходу права власності чи інших прав до Виконавця.

Відповідно до п. 1.2, 1.3 договору, кількість сировини - 15 000 тонн, однак дана кількість сировини не є остаточною.

Відповідно до п.9.1. договору передбачено, що право власності на сировину та готову продукцію належить Замовнику.

04.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солодка країна - А" ( згідно умов договору - Поклажодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Володимир-Волинський цукровий завод" ( згідно у мов договору - Зберігай) був укладений договір відповідального зберігання №38.

За умовами п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Зберігач приймає на відповідальне зберігання цукор-пісок І категорії, виготовленого із Какао-Міксу в кількості 8 267 тонн.

Згідно з пунктами 2.1.2, 2.1.3 договору, товар передається зберігачу за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін, та забезпечується повне збереження Товару, а після закінчення зберігання повертає Поклажодавцю той самий товар або рівну кількість товару відповідної якості.

Пунктом 2.1.6 договору сторони узгодили місце зберігання товару: Україна, Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230.

На підставі Акту приймання-передачі від 04.03.2010, цукор-пісок І категорії було передано Зберігачу у кількості 8 267 тонн.

14.05.2012 ТОВ Солодка країна - А направлено ВАТ Володимир - Волинський цукровий завод лист - претензію із вимогою відвантажити цукор - пісок в кількості 8 267 тонн відповідно до п. 2.1.9 договору № 38 від 04.03.2010 року.

За результатами розгляду вказаного листа, 22.05.2012 ВАТ Володимир - Волинський цукровий завод повідомлено ТОВ Солодка країна -А з приводу неможливості виконання зобов'язання по відвантаженню цукру - піску в кількості 8 267 тонн, мотивуючи вилучення останнього з місця зберігання за адресою Волинська обл., м. Володимир-Волинський, вул. Луцька, 230 як речового доказу на підставі листа Генеральної прокуратури України № 49-3389 від 14.05.2012 та постанови Генеральної прокуратури України від 14.05.2012.

Згідно згаданого листа, цукор-пісок переданий на відповідальне зберігання Волинському регіональному відділенню Аграрного фонду з переміщенням на склад ТОВ Еверіз веб Солюшенс , що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева,1.

Відвантаження з ВАТ Володимир - Волинський цукровий завод та переміщення на ТОВ Еверіз веб Солюшенс цукру-піску загальною кількістю 8267 тонн у період з 21 травня по 13 вересня 2012 року підтверджено протоколом інвентаризаційної комісії, у складі представників Волинського регіонального відділення Аграрного фонду.

В подальшому, упродовж червня 2015 року ТОВ Солодка країна - А направлялися листи до Державної спеціалізованої бюджетної установи Аграрний фонд Міністерства аграрної політики та продовольства України з приводу зберігання цукру-піску в кількості 8267 тонн.

За результатами розгляду вказаних звернень, ДСБУ Аграрний фонд листами № 40-07/664 від 13.07.2015, № 40-09/706-1 від 20.07.2015 повідомлено, що цукор - пісок в кількості 8267 тонн зберігається за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Карбишева,1 та належить державі в особі Аграрного фонду. Крім того, вказаний цукор-пісок визнано речовим доказом у кримінальній справі № 49-3389, порушеній 01.02.2012 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, 09.04.2009 позивачу на підставі Контракт №07/04-09КМ-1, відповідно перейшло право власності на суміш какао-порошку із цукром, із комерційною назвою Какао- Мікс .

На підставі укладений договір відповідального зберігання №38 від 04.03.2010, відповідно до якого оспорюваний цукор-пісок І категорії було передано Зберігачу у кількості 8 267 тонн.

Таким чином суд приходить до висновку, що опорюваний цукор-пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн, який належить на праві власності позивачу - ТОВ Солодка країна-А .

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно з ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено способи захисту цивільних прав, одних з яких є визнання права.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 2 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Звернення з позовом про визнання права власності можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов'язальних відносинах, оскільки передумовою для застосування зазначеної статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.12.2014 у справі №5011-74/9393-2012).

У випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до ст.392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном та ін.).

Цивільним Кодексом України передбачено засади захисту права власності.

Зокрема, статтею 387 ЦК України власнику надано право витребувати майно із чужого незаконного володіння (віндикація). Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. За допомогою цього позову власник захищає не тільки свої права на володіння та користування майном, а також і право на розпорядження ним, оскільки перебування майна у чужому незаконному володінні певним чином обмежує і право власника на розпорядження майном.

Віндикаційний позов є речово-правовим позовом, що може бути пред'явлений лише у разі відсутності між позивачем та відповідачем зобов'язальних правовідносин.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ України № 5 від 07.02.2014 Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Пунктом 23 Постанови Пленуму №5 передбачено, що Відповідно до статті 387 ЦК та частини третьої статті 10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

Відповідно до пункту 37 Постанови Пленуму №5 передбачено, що З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Відповідач 3 заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, що опорюваний цукор-пісок було вилучено в якості речового доказу, а отже питання, щодо його повернення має бути розглянуто судами загальної юрисдикції. Суд не погоджується із вказаним твердженням з огляду на наступне. Як сам зазначив відповідач 3 у свої поясненнях, слідчими органами було вилучено у нього 18 833, 395 тонн цукру-піску, який належить відповідачу-3 на праві власності. Із наданих матеріалів вбачається, що відповідачу 3 належить на праві власності цукор-пісок буряковий, в той час коли позивачеві цукор пісок першої категорії трастнікового цукру.

Оскільки згідно з частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 3.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити

2. Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Солодка країна -А (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Галицька, будинок 126, ідентифікаційний код 35450650 ) на цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн, яке оспорюється не визнається Аграрним Фондом (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855 ), який зберігається на складах ТОВ Еверіз веб Солюшенс (04176, м. Київ, вулиця Електриків, будинок 29, офіс 14, ідентифікаційний код 37332384).

3. Витребувати із незаконного володіння Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855 ) цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн, який належить на праві власності позивачу - ТОВ Солодка країна-А (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Галицька, будинок 126, ідентифікаційний код 35450650 ) та повернути ТОВ Солодка країна-А (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Галицька, будинок 126, ідентифікаційний код 35450650 ) цукор пісок першої категорії у кількості 8 267 тонн за актом прийому-передачі.

4. Стягнути з Аграрного фонду (01001, м. Київ, вулиця Грінченка, будинок 1, ідентифікаційний код 33642855 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Солодка країна-А (77000, Івано-Франківська обл., Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Галицька, будинок 126, ідентифікаційний код 35450650 ) судовий збір в розмірі 1 600 грн.

5. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.02.2017

Суддя М.О. Лиськов