Постанова

від 10.02.2017 по справі 813/4389/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2017 року справа № 813/4389/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретаря судового засідання Бугари М.Р.,

за участю:

представників позивача Дацко М.С., Польної О.В.,

представника відповідача Шиби А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" до Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001621402 від 21.11.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставними, а висновки про те, що відповідачем занижено податок на додану вартість через відсутність у контрагента ТОВ Леонгрупп майна, виробничо-складських приміщень є помилковими та необґрунтованим, оскільки на підтвердження відносин у позивача є всі первинні документи. Посилання позивача на нереальність операцій з контрагентом не можуть братися до уваги, оскільки ДП "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" не наділений правом контролювати законність чи незаконність ведення господарської діяльності іншими платниками податків. Таким чином, податкове повідомлення -рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідач подав заперечення проти позову, яке мотивоване тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення є таким, що винесене з урахуванням вимог чинного законодавства. Посилається на те, що фактичного здійснення господарських операцій з контрагентом позивача ТОВ Леонгрупп не було, отже відповідні первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві , просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд робить висновок, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на підставі направлень від 22.09.2016 р. №677,678,679,680,681, наказу від 22.09.2016 р. №488, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства Рава -Руський шпалопросочувальний завод" (код ЄДРПОУ - 01057574) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 р. по 22.09.2016 р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 377816 грн., в т.ч. червень 2015 р. в сумі 34613 грн., липень в сумі 101352 грн., вересень 2015 р. в сумі 34515 грн., жовтень 2015 р. в сумі 34220 грн., листопад 2015 р. в сумі 173 116 грн.

На підставі акту перевірки 20.10.2016 р. №288/14-02/01057574 винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.11.2016 року №0001621402 у зв'язку із збільшенням суми грошового зобов'язання на податок на додану вартість, в т.ч. 377 816 грн. основного платежу та 188 908 грн. штрафних санкцій.

Судом встановлено, що між Державним підприємством Рава -Руський шпалопросочувальний завод" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Леонгрупп (постачальник) укладено договір № ПШ/Н/15-03 від 23.06.2015 р., відповідно до якого постачальник - ТзОВ Леонгрупп зобов'язується у 2015 р. поставити покупцю товар, зазначений в Специфікації, а покупець прийняти та оплатити товар, а саме - паливо котельне, отримане на основі продуктів коксохімічного виробництва призначене для згорання у топках та котлах технічного та енергетичного обладнання. Підтвердженням якості з боку постачальника є сертифікат якості, копія якого надається постачальником з кожною партією товару, виданий виробником товару. Ціна договору становить 2 448 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% складає 408 083, 33 грн.

На підтвердження виконання даного договору позивачем долучено до матеріалів справи копії: видаткових накладних, актів прийому-передачі, лист про наявність матеріально-технічної бази, договір оренди обладнання від 10.09.2014р., довідка про прихід та розхід палива котельного по ДП Рава -Руський шпалопросочувальний завод", товаро-транспортні накладні, податкові накладні, платіжні доручення.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 ст. 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6ст. 198 ПК України).

Суд зазначає, що склад витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та порядок їх визнання регулюється статтею 138 ПК України, а витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку - статтею 139.

Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, як встановлено судом підприємством ДП Рава -Руський шпалопросочувальний завод" було оголошено та проведено відкриті торги на закупівлю палива котельного. В складі пропозиції конкурсних торгів учасник ТОВ Леонгрупп надало всі необхідні документи для участі, а саме- свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, довідку про взяття на облік платника податків, довідку з ЄДРПОУ, копію статуту, лист підтвердження наявності матеріально-технічної бази та паспорт якості виданий виробником товару.

Стосовно відсутності у фінансовому звіті ТОВ Леонгрупп основних засобів дана обставина не може вплинути на податковий кредит підприємства, так як відповідач не зобов'язаний перевіряти достовірність наданих звітів контролюючим органам суб'єктами господарювання, натомість під час проведення конкурсних торгів, як вбачається з матеріалів справи, ДП Рава -Руський шпалопросочувальний завод" вимагало від учасників підтвердження наявності обладнання та матеріально-технічної бази з метою виконання господарського зобов'язання, де учасник- ТОВ Леонгрупп надав чинний договір оренди обладнання, що дало підставу допустити учасника торгів до конкурсу.

Окрім того, на виконання умов договору № 15-03 від 23.06.2015 згідно п. 5.2. місце поставки товару: поставка товару здійснюється Постачальником до місця призначення, вказаного покупцем на умовах DDР (ст. Рава-Руська, Львівської залізниці код 372500, код Рава-Руський ШПЗ 1622- при транспортуванні залізничним транспортом, склад ДП Рава-Руський ШПЗ у м. Рава-Руська, вул. Наливайка, 22 - при транспортуванні автомобільним транспортом) згідно Інкотермс (редакція 2010 р.)

При цьому, обов'язок збереження документів в підтвердження транспортування згаданого товару на позивача законодавством не передбачений, а відтак слугувати документом на підставі якого формується податковий кредит платника податку не може, оскільки податковий кредит підприємство формувало лише з суми товару, а не з суми транспортних послуг.

Також слід зазначити, що в ході перевірки податковим органом не встановлено та не зафіксовано в Акті перевірки жодних відхилень чи невідповідностей законодавчим чи нормативним вимогам у наявних на підприємстві первинних документах, які засвідчують факти господарських операцій між ДП Рава-Руський шпалопросочувальний завод та ТОВ Леонгрупп .

Судом взято до уваги і те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Слід зазначити, що така обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, на переконання суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і як наслідок вдруге сплачувати податок на додану вартість, пеню. Суд констатує, що такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевказана позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року та рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009 року (заява № 3991/03).

Із встановлених вище обставин суд робить висновок, що зібрані у справі докази в повній мірі підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з контрагентом, а відповідні первинні документи містять всі обов'язкові реквізити та відображають в повній мірі зміст господарських операцій між позивачем та контрагентом та є тими документами, на підставі яких ведеться податковий та бухгалтерський облік згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Враховуючи те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене вище, податкове повідомлення-рішення видане Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області №0001621402 від 21.11.2016 р. підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, на користь позивача належить стягнути судові витрати в сумі 8 500 грн. 86 коп.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати винесене Личаківською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області податкове повідомлення-рішення №0001621402 від 21.11.2016 р.

3.Стягнути з Личаківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного підприємства "Рава-Руський шпалопросочувальний завод" (ЄДРПОУ - 01057574 ) судовий збір у розмірі 8 500,86 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складений та підписаний 15.02.2017 року.

Суддя Братичак У.В.