Ухвала

від 08.02.2017 по справі 754/17228/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

8 лютого 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

суддів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2016 року, яким

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пустотіно Носівського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, та виправдано за недоведеністю у вчиненні кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком ОСОБА_6 виправдано за обвинуваченням у тому, що згідно розпорядження №2-А по особовому складу Приватного підприємства «Михсер» (ЄДРПОУ32223106), яке зареєстровано за адресою 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 40, від 18.11.2002 року, ОСОБА_6 призначений на посаду директора вказаного підприємства. Відповідно до статуту приватного підприємства «Михсер», яке зареєстровано в Деснянській районній в місті Києві держаній адміністрації, №05469 від 18.11.2002 року, власником вказаного підприємства є ОСОБА_6 . Обов`язки власника підприємства: сприяти матеріально-технічному забезпеченню підприємства; проводити планові ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства; виконувати свою діяльність відповідно до статуту підприємства; зберігати майно власника, що надане підприємству, і використовувати його у відповідності з метою діяльності і призначення майна; своєчасно проводити розрахунок з державним бюджетом.

25 грудня 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» в особі директора ОСОБА_9 та ПП «Михсер» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір про виконання роботи №95, предметом якого є обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 Деснянського району м. Києва та визначено строк виконання робіт і їх вартість, яка складає 21 423, 60 грн.

ОСОБА_6 , будучи службовою особою ПП «Михсер», діючи умисно, усвідомлюючи, що роботи по обладнанню огорожі на прибудинковій території за адресою м. Київ, вул. Закревського,7 вказаним підприємством не виконані, ігноруючи визначений порядок діяльності підприємства, установ і організацій незалежно від форм власності в частині складання та видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення, у невстановленому досудовим розслідуванні місці, в денний час доби, вніс до офіційних документів, а саме акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, завідомо неправдиві відомості про виконання робіт, у відповідності до Договору про виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, в повному обсязі.

Однак на час складання акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 в м. Києві не були виконані.

Прокурор Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій протягом 1 року. Також прокурор просить повторно дослідити докази, а саме допитати свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідити договір виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, додаткову угоду №1 до договору, акт звірки №1 від 01.07.2015 року, акт №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновок експерта №966 від 08.10.2015 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема прокурор зазначає, що суд не взяв до уваги та не дав оцінки доказам, наданим стороною обвинувачення, які мають істотне значення, та вказують на наявність в діях ОСОБА_6 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України. Крім того, прокурор зазначає у апеляційній скарзі, що судом не враховано, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.03.2016 року за результатами розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, за фактом не виконання робіт по обладнанню огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 та складання акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» і ПП «Михсер», останнього звільнено від кримінальної відповідальності в порядку ст. 48 КК України. Визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, прокурор просить призначити йому покарання з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України, що відповідає особі засудженого та ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.

Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведеності їх переконливості перед судом.

Постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , суд першої інстанції безпосередньо дослідив та оцінив всі надані сторонами докази.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, ґрунтується результатах дослідження в судовому засіданні доказів сторони обвинувачення.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_13 не підтвердили факт невиконання директором ПП «Михсер» ОСОБА_6 умов договору від 25 грудня 2014 року з КП «Житлорембудсервіс» в особі директора ОСОБА_9 про виконання роботи №95, предметом якого є обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 Деснянського району м. Києва, зазначивши що перевірку виконання робіт за актом приймання акту №95\12\14 не проводили.

Судом першої інстанції було досліджено також інші надані прокурором докази: витяг з кримінального провадження № 12015100030010282 від 21.09.015 року, лист начальника Уравління договору виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, додаткової угоди №1 до договору, акту звірки №1 від 01.07.2015 року, акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновку експерта №966 від 08.10.2015 року. Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва, договір виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, додаткову угоду №1 до договору, акт звірки №1 від 01.07.2015 року, акт №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновок експерта №966 від 08.10.2015 року, які у своїй сукупності підтверджують факт укладення 5 грудня 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» в особі директора ОСОБА_9 та ПП «Михсер» в особі директора ОСОБА_6 договору про виконання роботи №95, предметом якого є обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 , а також факт внесення ОСОБА_6 до акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року відомостей про виконання робіт за вказаних договором.

За результатами дослідження цих доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що директор ПП «Михсер» ОСОБА_6 підписуючи акт №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, вніс до нього завідомо неправдиві відомості про виконання робіт у відповідності до Договору № 95 від 25.12.2014 року, та не надано жодних доказів на підтвердження того, щона час складання акту №95\12\14 роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 не були виконані.

В судовому засіданні апеляційного суду було розглянуто та задоволено клопотання прокурора, викладене в апеляційній скарзі, про повторне дослідження доказів у справі - допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідження договору виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, додаткової угоди №1 до договору, акту звірки №1 від 01.07.2015 року, акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновку експерта №966 від 08.10.2015 року.

Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 неодноразово викликались в судові засідання, однак до апеляційного суду не з`явились та показання не дали, у зв`язку з чим прокурор, який брав участь у апеляційному розгляду, відмовився від їхнього допиту у зв`язку відсутністю у сторони обвинувачення можливості забезпечити їх явку в судове засідання.

За результатами повторного дослідження договору виконання роботи №95 від 25.12.2014 року, додаткової угоди №1 до договору, акту звірки №1 від 01.07.2015 року, акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року та висновку експерта №966 від 08.10.2015 року апеляційний суд переконався у відсутності у вказаних доказах будь-яких даних на підтвердження того, що на час складання акту №95\12\14 роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 не були виконані.

Отже стороною обвинувачення не було доведено факт внесення ОСОБА_6 до акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року відомостей про виконання робіт за вказаних договором, оскільки не надано доказів, які б доводили, що такі роботи (обладнання огорожі) не були виконані.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, оцінивши докази у їх сукупності, обґрунтовано дійшов висновку про необхідність ухвалення виправдувального вироку у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у зв`язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що винуватість ОСОБА_6 підтверджується ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 25.03.2016 року, якою директора КП «Житлорембудсервіс» ОСОБА_9 в порядку ст. 48 КК України звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України за фактом не виконання робіт по обладнанню огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 та складання акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» і ПП «Михсер» є безпідставними, оскільки вказане рішення не стосується ОСОБА_6 та не має преюдиціального значення у даному кримінальному провадженні.

Разом з тим колегія суддів не погоджується висновком суду першої інстанції про те, що прокурор ОСОБА_14 , який повідомив ОСОБА_6 про підозру, затвердив обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 та брав участь у розгляді кримінального провадження в суді, не мав відповідних повноважень.

Вказаний висновок зроблено судом першої інстанції з тієї підстави, що стороною обвинувачення не було надано суду оригінал постанови про включення прокурора ОСОБА_14 до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 та не було відкрито вказану постанову стороні захисту при виконанні вимог ст.290 КПК України.

Однак норми Кримінального процесуального закону не зобов`язують прокурора долучати до обвинувального акту оригінал чи копію постанови про створення групи прокурорів, долучати таку постанову до матеріалів досудового розслідування, які відкриваються стороні захисту та подаються до суду для дослідження.

Відповідно до ст.37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Група прокурорів може бути створена лише у разі необхідності. При цьому закон не визначає певну процесуальну форму для вчинення керівником прокуратури цих дій.

Отже ненадання прокурором до суду постанови про включення його до групи прокурорів не доводять відсутність у прокурора повноважень.

На думку колегії, наявність повноважень, у прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, звернувся до суду з обвинувальним актом та підтримував державне обвинувачення у суді, є безспірною та може бути поставлена під сумнів лише за результатами здійснення дисциплінарного або кримінального провадження щодо прокурора.

Проте, хибність висновку суду першої інстанції про відсутність у прокурора повноважень не ставить під сумнів правильність висновку суду про недоведеність вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, а також законність і обґрунтованість судового рішення в цілому, а тому не може бути підставою для скасування вироку.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає безпідставними доводи прокурора ОСОБА_5 , яки брав участь у апеляційному розгляді, про те, що вирок суду слід скасувати, а кримінальне провадження повернути на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв`язку з тим, що прокурор ОСОБА_14 не мав повноважень у цьому кримінальному провадженні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської місцевої прокуратури №3 ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19.04.2016 року щодоОСОБА_6 без змін.

Ухвала Апеляційного суду міста Києва може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ: