Ухвала

від 19.10.2017 по справі 754/17228/15-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала

іменем україни

19 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

виправданого ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015100030010282 за обвинуваченням

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Пустотіно Носівського району Чернігівської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України,

за касаційною скаргою прокурора, який брав участь в розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року ОСОБА_7 визнано невинуватим та виправдано за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку з недоведеністю винуватості обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованого злочину.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 8 лютого 2017року вирок районного суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції через допущені при розгляді кримінального провадження істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Вказує, що суд безпідставно визнав недопустимими доказами в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 повідомлення останньому про підозру та обвинувальний акт щодо нього складені прокурором ОСОБА_8 . Також вказує, що прокурором ОСОБА_8 у судовому засіданні районного суду не було надано оригіналів постанови заступника прокурора Деснянського району м. Києва ОСОБА_9 від 1 вересня 2015 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , а саме прокурорів ОСОБА_8 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також постанови заступника прокурора Деснянського району м. Києва ОСОБА_12 від 3 листопада 2015 року про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , а саме прокурорів ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , і вказує що зазначені постанови не були предметом відкриття, відповідно до вимог ст. 290 КПК України, при ознайомленні сторони захисту з матеріалами кримінального провадження, а тому вважає. що судове засідання відбулося без участі належного прокурора. Зазначає, що апеляційний суд, відкидаючи доводи апеляційної скарги прокурора, всупереч вимогам ст.ст. 370, 419 КПК України обмежився лише їх перерахуванням. Вважає, що суд апеляційної інстанції не в повному обсязі розглянув доводи апеляції прокурора та виніс ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

На скаргу прокурора від захисника виправданого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_6 до суду надійшли письмові заперечення.

Згідно з вироком суду, органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у тому, що він що згідно розпорядження № 2-А по особовому складу Приватного підприємства «Михсер» (ЄДРПОУ32223106), яке зареєстровано за адресою 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 40, від 18 листопада 2002 року, був призначений на посаду директора вказаного підприємства. Відповідно до статуту приватного підприємства «Михсер», яке зареєстровано в Деснянській районній в місті Києві держаній адміністрації, № 05469 від 18 листопада 2002 року, власником вказаного підприємства є ОСОБА_7 . Обов`язки власника підприємства: сприяти матеріально-технічному забезпеченню підприємства; проводити планові ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства; виконувати свою діяльність відповідно до статуту підприємства; зберігати майно власника, що надане підприємству, і використовувати його у відповідності з метою діяльності і призначення майна; своєчасно проводити розрахунок з державним бюджетом.

25 грудня 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» в особі директора ОСОБА_13 та ПП «Михсер» в особі директора ОСОБА_7 укладено договір про виконання роботи № 95, предметом якого є обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 Деснянського району м. Києва та визначено строк виконання робіт і їх вартість, яка складає 21 423, 60 грн.

ОСОБА_7 , будучи службовою особою ПП «Михсер», діючи умисно, усвідомлюючи, що роботи по обладнанню огорожі на прибудинковій території за адресою м. Київ, вул. Закревського,7 вказаним підприємством не виконані, ігноруючи визначений порядок діяльності підприємства, установ і організацій незалежно від форм власності в частині складання та видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення, у невстановленому досудовим розслідуванні місці, в денний час доби, вніс до офіційних документів, а саме акту №95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, завідомо неправдиві відомості про виконання робіт, у відповідності до Договору про виконання роботи № 95 від 25 грудня 2014 року, в повному обсязі.

Однак на час складання акту № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 в м. Києві не були виконані.

Дії ОСОБА_7 органами досудового слідства були кваліфіковані за за ч. 1 ст. 366 КК України- службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора ОСОБА_5 , який підтримав касаційну скаргу, думку виправданого ОСОБА_7 та в його інтересах захисника ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено вироком суду, органами досудового слідства ОСОБА_7 обвинувачувався в службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд, належним чином оцінивши представлені та досліджені в судовому засіданні докази, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366КК Українине доведена, про що суд обґрунтовано зробив висновок на підставі наявних у кримінальному провадженні доказів.

Так, суд першої інстанції, оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а у їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку, у відповідності зіст. 62 Конституції України, відповідно до якої всі сумніви щодо доведеності провини особи трактуються на її користь, а також обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, прийшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_7 інкримінованого злочину.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не підтвердили факт невиконання директором ПП «Михсер» ОСОБА_7 умов договору № 95 від 25 грудня 2014 року з КП «Житлорембудсервіс», предметом якого було обладнання огорожі на прибудинковій території по вул. Закревського,7 Деснянського району м. Києва, про виконання роботи зазначивши що перевірку виконання робіт за актом приймання акту № 95\12\14 не проводили.

Судом першої інстанції було досліджено також інші надані прокурором докази: витяг з кримінального провадження № 12015100030010282 від 21 вересня 2015 року, лист начальника Управління договору виконання роботи № 95 від 25 грудня 2014 року, додаткової угоди № 1 до договору, акту звірки № 1 від 1 липня 2015 року, акту № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновку експерта № 966 від 8 жовтня 2015 року. Державної казначейської служби у Деснянському районі м. Києва, договір виконання роботи № 95 від 25 грудня 2014 року, додаткову угоду № 1 до договору, акт звірки № 1 від 1 липня 2015 року, акт № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновок експерта № 966 від 8 жовтня 2015 року, які у своїй сукупності підтверджують факт укладення 5 грудня 2014 року між КП «Житлорембудсервіс» в особі директора ОСОБА_13 та ПП «Михсер» в особі директора ОСОБА_7 договору про виконання роботи № 95, предметом якого є обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 , а також факт внесення ОСОБА_7 до акту №9 5\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року відомостей про виконання робіт за вказаних договором.

За результатами дослідження цих доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що директор ПП «Михсер» ОСОБА_7 підписуючи акт № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, вніс до нього завідомо неправдиві відомості про виконання робіт у відповідності до Договору № 95 від 25 грудня 2014 року, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час складання акту № 95\12\14 роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 не були виконані.

Апеляційний суд, відповідно до вимог процесуального закону, задовольнив клопотання прокурора про повторне дослідження доказів у даному кримінальному провадженні, а саме про допит свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , дослідження договору виконання роботи № 95 від 25 грудня 2014 року, додаткової угоди № 1 до договору, акту звірки № 1 від 1 липня 2015 року, акту № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року, висновку експерта № 966 від 8 жовтня 2015 року. За результатами повторного дослідження договору виконання роботи № 95 від 25 грудня 2014 року, додаткової угоди № 1 до договору, акту звірки №1 від 1 липня 2015 року, акту № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року та висновку експерта № 966 від 8 жовтня 2015 року апеляційний суд переконався у відсутності у вказаних доказах будь-яких даних на підтвердження того, що на час складання акту № 95\12\14 роботи з обладнання огорожі на прибудинковій території по АДРЕСА_2 не були виконані.

Колегія суддів приходить до переконання, що суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що стороною обвинувачення не було доведено факт внесення ОСОБА_7 до акту № 95\12\14 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 року відомостей про виконання робіт за вказаних договором, оскільки не надано доказів, які б доводили, що такі роботи (обладнання огорожі) не були виконані.

Суд оцінивши в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно, без сумніву доводили вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України стороною обвинувачення надано не було, обґрунтовано прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення не доведено в судовому засіданні, а усі припущення й сумніви стосовно доведеності вини обвинуваченого суд розтлумачив на його користь.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи скарги прокурора в частині виправдання ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України, об`єктивно прийшов до висновку про правильність прийнятого районним судом рішення навівши мотиви такого рішення.

З цими висновками погоджується і колегія суддів та вважає, що у касаційній скарзі не наведено обставин, передбачених ст. 412 КПК України, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили б суду постановити законне та обґрунтоване рішення, тим більше, що апеляційний суд з достатньою повнотою дослідив матеріали справи, які стосуються об`єму обвинувачення ОСОБА_7 .

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення не було надано суду оригінал постанови про включення прокурора ОСОБА_8 до групи прокурорів у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 , а було надано лише ксерокопію зазначеної постанови, та не було відкрито вказану постанову стороні захисту при виконанні вимог ст. 290 КПК України. Однак, апеляційний суд дав цій обставині критичну оцінку та зазначив, що норми кримінального процесуального закону не зобов`язують прокурора долучати до обвинувального акту оригінал чи копію постанови про створення групи прокурорів, долучати таку постанову до матеріалів досудового розслідування, які відкриваються стороні захисту та подаються суду для дослідження. Відповідно до вимог ст. 37 КПКпрокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. Група прокурорів може бути створена лише у разі необхідності. При цьому закон не визначає певну процесуальну форму для вчинення керівником прокуратури цих дій.

Отже ненадання прокурором до суду постанови про включення його до групи прокурорів не доводять відсутність у прокурора повноважень, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є безпідставними.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України та з наведеними в ній висновками погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування кримінального закону, які були б підставою для зміни судових рішень щодо ОСОБА_7 , колегією суддів не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги прокурора, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 433436 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 19 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 8 лютого 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2