Постанова

від 09.02.2017 по справі 922/1315/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 922/1315/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівБакуліної С.В., Яценко О.В., розглянувши касаційну скаргуПриватної фірми "Гамма-55" на ухвалу від 03.11.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі№922/1315/16 господарського суду Харківської області за позовомПриватної фірми "Гамма-55" до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" простягнення 3902601,61 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - не з'явились

Сторни про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "Гамма - 55" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" про стягнення 3902601,61грн. заборгованості за договором поставки № 01-04/12 від 01.04.2012, з яких: 1243604,73грн. основного боргу за поставлений товар протягом січня-лютого 2015року; 650490,07грн. пені; 373081,41грн. штрафу в розмірі 30% вартості несплаченого товару за прострочення оплати на строк більше десяти днів та 1635425,40грн. 120% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.07.2016 (суддя Добреля Н.С.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1243604,73грн. основного боргу, 373081,41грн. штрафу, 1635425,40грн. 120% річних та 48781,67грн. витрат зі сплати судового збору. В частині стягнення 650490,07грн. пені відмовлено.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

07.09.2016 відповідач заявив клопотання за вх. № 8769 про призначення судової економічної експертизи в порядку ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з необхідністю з'ясування питань, що виникають при вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, а саме: чи підтверджується документально за даними бухгалтерського та податкового обліків заявлений позивачем в позовній заяві розмір заборгованості Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" за поставлені йому товарно-матеріальні цінності по договору поставки № 01-04/12 від 01.04.2012 за період з 01.04.2012 по 01.03.2015.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 у складі: Пелипенко Н.М., Ільїна О.В., Россолова В.В. призначено судову економічну експертизу та на час проведення експертизи зупинено провадження у справі.

ПФ "Гамма-55" у касаційній скарзі просить ухвалу апеляційної інстанції скасувати. Скарга мотивована неправильним застосування та порушенням судом норм чинного процесуального законодавства, а саме ст.41 ГПК України. При цьому касатор зазначає, що суд призначивши експертизу вийшов за рамки предмету спору про стягнення заборгованості, поставивши питання, які стосуються податків та правильності ведення податкового чи бухгалтерського обліку.

КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271" у відзиві, наданому після закінчення слухання справи, просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що 01.04.2012 між ПФ "Гамма-55" та КП охорони здоров`я "Міжлікарняна аптека № 271" (відповідач) укладено договір поставки № 01-04/12, у відповідності до умов якого позивач зобов`язався постачати лікарські засоби, вироби медичного призначення або інші товари аптечного асортименту, а відповідач прийняти поставлений товар та сплачувати його вартість із періодичністю 1 раз на 30 днів.

Відповідно до п. 2.1 договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, що формуються позивачем за заявкою відповідача, яка подається відповідачем виходячи з власних виробничих потреб в закупівлі товарів.

Відповідно до п. 2.5 договору, поставка товару відповідачу здійснюється в строк 5 (п`яти) робочих днів з дня, наступного за днем отримання позивачем оформленого замовлення.

Відповідно до п. 4.1 договору, оплата товару здійснюється відповідачем із періодичністю 1 раз в 30 календарних днів з моменту поставки товару, при цьому відповідач в обов`язковому порядку надає зведену податкову накладну.

Відповідно до п. 9.1 договору, цей договір вступає в дію з дня укладення і діє до 31 грудня 2016 року, включно.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач належним чином виконував свої зобов`язання щодо поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

09.02.2015 відповідач звернувся до позивача з листом № 17 з повідомленням про розірвання договору поставки та припинення поставки товару по зазначеному договору.

Листом № 61.02 від 09.02.2015 позивач направив відповідачу вимогу про сплату поставленого товару, якою повідомив, що повідомлення відповідача № 17 про розірвання договору поставки в односторонньому порядку і припинення поставок прийнято до відома, та запропонував до 13 лютого 2015 року сплатити заборгованість за отриманий товар або повернути не оплачений товар.

Наявність заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 31.12.2014, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Як встановлено судом, в період з 01.01.2015 по 07.02.2015 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3465292,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.

З 01.01.2015 по 27.02.2015 відповідачем було повернуто позивачу товар на загальну суму 2659622,51 грн., що підтверджується зворотними накладними та сплачено грошові кошти в сумі 2949827,14 грн. за раніше отриманий товар, що підтверджується виписками з банківського рахунку.

Тобто, станом на 01.03.2015 заборгованість відповідача за договором поставки складає 1243604,73 грн.

13.11.2015 позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 385.11 про сплату заборгованості в сумі 1243604,73 грн., 11.03.2016 року № 65.03. вимогу позивачем було направлено відповідачу повторно.

17.03.2016 відповідачем було направлено позивачу лист № 46, в якому останній не погодився із вимогами позивача про сплату заборгованості та зазначив про необхідність направлення відповідачу акту звірки взаємних розрахунків.

04.04.2016 позивач направив на адресу відповідача лист № 89.04 із двома примірниками акту звірки взаємних розрахунків на період: січень 2015 року - лютий 2015 року, а також запропонував відповідачу на протязі 5-ти днів розглянути даний лист, підписати акт звірки та направити на адресу позивача.

Відповідач відповіді на вказаний лист не надав, акт звірки наданий позивачем не підписав, заборгованість в сумі 1243604,14 грн. не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову.

Заперечення відповідача, що ним було повернуто позивачу товар згідно зворотних накладних, у зв`язку з чим заборгованість відсутня, судом першої інстанції не взято до уваги з огляду на те, що на підтвердження факту повернення товару відповідачем було надано реєстр податкових накладних, але реєстр був складений безпосередньо відповідачем та не є первинним документом бухгалтерського обліку і в матеріалах справи відсутні зворотні накладні, що підтверджували б повернення товару позивачу.

Харківський апеляційний господарський суд взяв до уваги твердження відповідача про те, що ним повернуто товару за цим договором на загальну суму 3887276,06 грн., в тому числі:

- у січні 2015 року - на суму 1227637,68 грн.;

- у лютому 2015 року - на суму 2659638,38 грн., і що наведена сума відображена ним у зворотніх накладних на повернення товару, які не були підписані позивачем, але на підставі цих накладних останнім проведено відповідне коригування та зменшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що відображено в додатку № 1 до податкової декларації ПФ "Гамма-55" з податку на додану вартість за січень 2015 року, додатку № 1 до податкової декларації ПФ "Гамма-55" з податку на додану вартість за лютий 2015 року та в інших документах податкової звітності позивача.

Зазначаючи, що в матеріалах справи наявні суперечності у фактичних даних щодо розміру заборгованості Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" за поставлені йому товарно-матеріальні цінності по договору поставки № 01-04/12 від 01.04.2012 за період з 01.04.2012 по 01.03.2015, яка не може бути усунута шляхом безпосередньої оцінки судом первинних документів, Харківський апеляційний господарський суд призначив

у справі судову економічну експертизу, на вирішення якої поставив наступні питання:

- чи підтверджується за даними бухгалтерського та податкового обліків заявлений позивачем в позовній заяві розмір заборгованості Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" за поставлені йому товарно-матеріальні цінності по договору поставки від 01.04.2012 р. № 01-04/12 за період з 01.04.2012 р. по 01.03.2015 р. ?

- чи підтверджується за даними податкового обліку сума повернутого товару Комунальним підприємством охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" у січні 2015 року та на яку суму, зокрема згідно з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість Приватної фірми "Гамма-55" за перший місяць 2015 року ?

- чи підтверджується за даними податкового обліку сума повернутого товару Комунальним підприємством охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" та на яку суму в лютому 2015 року, зокрема згідно з розрахунком коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість Приватної фірми "Гамма-55" за другий місяць 2015 року ?

Колегія суддів зазначає, що пунктом 1 частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема:

обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи;

підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи;

організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи;

перелік питань, що потребують роз'яснення;

мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи;

об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження;

обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК;

сторона, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи;

про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Враховуючи наведене, є нелогічним призначення на вирішення експертизи питань, відповідь на які можна дати лише за наявності відповідної документації первинного бухгалтерського обліку.

Судами не взято до уваги, що предметом спору є стягнення заборгованості за договором, тоді як питання стосуються ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, розрахунку позивачем коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації.

Крім того, перед судовим експертом судом поставлені питання, які мають правовий характер і вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. При цьому, частина питань спрямовує експерта на збір та оцінку доказів, що до його компетенції діючим законодавством не віднесено.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не може визнати вказану ухвалу, якою призначено експертизу та зупинено провадження у справі, обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

У свою чергу необґрунтоване призначення судової експертизи призвело до прийняття судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд Харківському апеляційному господарському суду.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватної фірми "Гамма-55" задовольнити.

Ухвалу від 03.11.2016 Харківського апеляційного господарського суду у справі №922/1315/16 господарського суду Харківської області скасувати, справу передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

О. Яценко