Рішення

від 09.02.2017 по справі 910/21827/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2017Справа №910/21827/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13"

про стягнення 457 522,02 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Кирищук В.П. (довіреність)

від відповідача: Кравець Д.А. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово - будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (відповідач) 457522,02 грн. заборгованості за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410133 від 05.11.2002.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2016 порушено провадження по справі № 910/21827/16 та призначено її до розгляду на 22.12.2016.

19.12.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли: заява про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, клопотання про оголошення перерви, документи по справі.

Відповідно до п. 7 ст. 81-1 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи те, що від відповідача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису, при подальшому розгляді справи № 910/21827/16 буде здійснюватись фіксування судового процесу.

20.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

21.12.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 22.12.2016 з'явились представники позивача, відповідача. Представник відповідача підтримав подане через відділ діловодства суду клопотання про відкладення розгляду справи, просив суд його задовольнити, представник позивача не заперечив проти відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2016 відкладено розгляд справи № 910/21827/16 на 17.01.2017.

13.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли: заява про зменшення розміру позовних вимог, документи по справі.

17.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що розмір заборгованості має становити 118 908,19 грн., розмір інфляційних втрат - 24693,16 грн., а розмір 3% річних - 6190,15 грн., відповідно до наданого відповідачем контррозрахунку. Крім того, відповідач зазначає, що у зв'язку з набранням чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги від 10.04.2014, позивач не має права нараховувати відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію.

В судове засідання 17.01.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав подану через відділ діловодства суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти її до розгляду.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача: основний борг за спожиту теплову енергію в розмірі 282640,37 грн., 3 % річних у сумі 15 352,67 грн., інфляційну складову боргу у сумі 145138,30 грн.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

Представники сторін, що з'явились в судове засідання 17.01.2017 надали суду пояснення по суті позовних вимог.

Також представниками сторін було заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору, а представниками відповідача - усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/21827/16 на 15 днів, розгляд справи № 910/21827/16 відкладено на 09.02.2017.

03.02.2017 від позивача надійшли заперечення на відзив відповідача.

07.02.2017 від відповідача надійшли документи по справі.

09.02.2017 від відповідача надійшло клопотання про призначення у справі судової експертизи щодо визначення документально підтвердженої заборгованості відповідача перед позивачем.

У судовому засіданні 09.02.2017 представник відповідача підтримав клопотання про призначення експертизи, просив суд його задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

З огляду на вищенаведене, враховуючи наявні в матеріалах справи документи та розрахунки, суд дійшов висновку, що для вирішення спору у даній справі, встановлення дійсного розміру заборгованості, у суду відсутня потреба у спеціальних знаннях.

Більше того, з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Наявні у матеріалах справи докази, пояснення та розрахунки є достатніми для перевірки судом їх правильності та не потребують спеціальних знань.

Враховуючи викладене, судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі № 910/21827/16 судової експертизи.

У судовому засіданні 09.02.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позову.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 09.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.11.2002 між Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", далі - позивач, енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Обчислювач 13" (далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1410133 (далі - Договір), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених Договором.

Згідно з п. 2.2.1. Договору, енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількостях та обсягах згідно з Додатком № 1 до Договору.

Згідно з п. 2.3.1 Договору, споживач зобов'язаний своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Положеннями п. 5.1 Договору встановлено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладам обліку.

Відповідно до п. 2 Додатку № 4 до Договору, абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у міжрайонному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Строки сплати за фактично спожиту теплову енергію передбачені п. 3 додатку № 4 (Порядок розрахунків за теплову енергію) - не пізніше 25 числа поточного місяця.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2002 року (п. 8.1. договору).

Згідно з п. 8.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення Договору суду не надано.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за Договором № 1410133 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 05.11.2002, тоді як відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого за період з 01.09.2014 по 01.10.2016 у відповідача утворилась заборгованість за надані позивачем послуги, яка відповідно до заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог становить 282640,37 грн., що підтверджується обліковими картками (табуляграмами) за спірний період. Крім того, позивачем також нараховані 3% річних в розмірі 15352,67 грн. та інфляційні втрати у розмірі 145138,30 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір № 1410133 за а своєю правовою природою є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з 01.09.2014 по квітень 2015 на загальну суму 1237172,76 грн., що підтверджується обліковими картками за період з вересня 2014 по квітень 2015, корінцями наряду та табуляграмами споживання теплової енергії.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач, взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений Договором та Додатками до нього, строк, оплату за спожиту теплову енергію в повному обсязі не здійснив.

За розрахунком позивача, розмір заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію за період з вересня 2014 по квітень 2015 станом на жовтень 2016 становить 282 640,37 грн.

Заперечуючи проти суми основного боргу, відповідач наводить власний контррозрахунок, відповідно до якого, розмір заборгованості за спожиту теплову енергію становить 118908,19 грн.

Дослідивши контррозрахунок відповідача, суд встановив, що останній є необґрунтованим та невірним, з огляду на те, що розрахунок не ґрунтується на первинних документах. Крім того, відповідач віднімає від суми претензії оплати, які вже були відмінусовані позивачем.

Перевіривши розрахунок основного боргу, наданого позивачем, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основний борг у розмірі 282 640,37 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

За порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором № 1410133 позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 15352,67 грн. 3% річних та 145 138,30 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

В розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р. (п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, наданий позивачем, встановив, що він є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 15 352,67 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що останній є невірним. За перерахунком суду, здійсненим відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, розмір інфляційних втрат становить 111790,18 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Щодо твердження відповідача про те, що у зв'язку з набранням чинності Закону України Про житлово-комунальні послуги від 10.04.2014, позивач не має права нараховувати відповідачу заборгованість за спожиту теплову енергію, суд зазначає наступне.

Доводи відповідача про відсутність у нього обов'язку по оплаті спожитої мешканцями належного йому будинку теплової енергії суперечать вимогам ч. 6 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" щодо особливого статусу балансоутримувача як учасника відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який відповідно до цивільно-правових угод, у т.ч. спірного договору, є споживачем одержаної від виробника теплової енергії.

Так, договір є правомірним в силу ст. 204 Цивільного кодексу України, оскільки матеріали справи не містять доказів його визнання недійсним у судовому порядку, у зв'язку з набранням 25.04.2014 чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії". Більш того, відповідачем здійснювались оплати за договором після набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє позов Публічного акціонерного товариства "Київенерго" частково.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач - 13" (03179, м. Київ, пр. Академіка Палладіна, буд. 7/60, ідентифікаційний код 22893139) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 282 640,37 грн. основного боргу, 15352,67 грн. 3% річних, 111790,18 грн. інфляційних втрат та 6146,75 грн. витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.2017.

Суддя С.О. Турчин