Ухвала

від 09.02.2017 по справі 2-284-2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 2-284-2010 Номер провадження 22-ц/775/87/2017

Головуючий у 1 інстанції Хомченко Л.І. Єдиний унікальний номер: 2-284-2010

Доповідач Новосьолова Г.Г. Номер провадження: 22-ц/775/87/2017

Категорія 81

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосьолової Г.Г.,

суддів: Новосядлої В.М., Мальованого Ю.М.

за участю секретаря Ротар Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2016 року у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання дії державного виконавця Бахмутського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області незаконними,

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2016 року ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дії державного виконавця Бахмутського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області про відмову у відкритті виконавчого провадження незаконною, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та зобов'язання прийняти до виконання виконавчий лист та відкрити виконавче провадження відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову, мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає наступне:

- апелянт не погоджується з підставою відмови судом першої інстанції у задоволенні скарги про те, що нею не надано доказів того, що укладений договір про сплату аліментів на дитину визнано недійсним або він припинив свою дію з інших правових підстав, оскільки в самому договору зазначено, що він припинив свою дію в момент передачі коштів;

- суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідно до вимог ст.189 СК України, батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на майбутнє, але це не є підставою для припинення сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття. Суд не перевірив на який період договір про сплату аліментів був укладений з урахуванням сплаченої суми.

- суд першої інстанції не прийняв до уваги, те що згідно з пунктом 5 договору про сплату аліментів на дитину від 23 лютого 2013 року передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), зазначений договір про сплату аліментів на дитину не є підставою для припинення сплати аліментів;

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник доводи апеляційної скарги підтримали та просили ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення скарги.

Зацікавлена особа ОСОБА_2 та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін.

Представник Бахмутського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши суддю - доповідача, сторони та їх представників, представника Бахмутського міського відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено.

У квітні 2010 року рішенням Артемівського міського суду Донецької області стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, 22 червня 2007 року, щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку.

23 лютого 2013 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1О укладено договір про сплату аліментів на дитину.

Відповідно до п. 2 цього договору встановлюється обов'язок батька сплатити аліменти на утримання малолітньої дитини у твердій грошовій сумі одноразово в розмірі 40 500 гривень що еквівалентно 5000 доларів США, аліменти повинні бути сплачені не пізніше 24 лютого 2013 року шляхом перерахування на відповідний валютний рахунок (а.с.6).

Зазначена сума 5000 доларів США, ОСОБА_4В, по договору сплачена заявнику. Дані обставини сторонами не оспорювалися.

Постановою державного виконавця Артемівського міськрайоного відділу ДВС ГТУЮ від 29 липня 2016 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого листа 2-284-2010 виданого 20 квітня 2010 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, 22 червня 2007 року, щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, з тих підстав що між стягувачем та боржником укладено договір про сплату аліментів на дитину у твердій грошові сумі одноразово в розмірі 40 500 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США, та які стягувач отримала у повному обсязі (а.с.4).

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що будь яких доказів що укладений між сторонами договір про сплату аліментів на дитину від 23 лютого 2013 року визнано недійсним або він припинив свою дію з інших правових підстав заявником не надано.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги на дії держаного виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (ст. 189 СК України).

Пунктом 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року передбачено, що частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК. Якщо розмір аліментів визначено у твердій грошовій сумі, до договору треба включати умови про індексацію, як вимагає ч. 2 ст. 184 того ж Кодексу.

Договір має бути укладений письмово та підлягає нотаріальному посвідченню. У разі невиконання батьком (матір'ю) свого обов'язку за договором стягнення аліментів здійснюється не за судовим рішенням, а на підставі виконавчого напису нотаріуса органом державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається наступне.

30 березня 2010 року рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

ОСОБА_2 визнаний батьком дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, щомісячно у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення повноліття (а.с.37-38).

Відповідно до свідоцтва про народження батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, записані: батько ОСОБА_2, мати ОСОБА_1 (а.с.82).

20 квітня 2010 року Артемівським міськрайонним судом Донецької області був виданий виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на підставі рішення суду та був пред'явлений на примусове виконання до Артемівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби.

20 лютого 2013 року ОСОБА_1 на ім'я начальника відділу державної виконавчої служби Артемівського МРУЮ була подана заява, в якій вона просила повернути на її адресу виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 зобов'язується добровільно сплачувати аліменти. З вимогами п.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження про повернення виконавчого документа та закриття виконавчого провадження попереджена (а.с.173).

21 лютого 2013 року постановою державного виконавця ВДВС Артемівського МУЮ закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа виданого на підставі рішення Артемівським міськрайонним судом Донецької області та виконавчий лист направлений ОСОБА_1О.(а.с.35).

23 лютого 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про сплату аліментів на дитину, який був посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований у реєстрі за № 16 (а.с.6).

Відповідно до п. 2 вказаного договору за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов'язок батька сплатити на утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі одноразово в розмірі 40 500 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США. Ця сума аліментів чітко визначена за домовленістю між сторонами договору- платником аліментів (батько) та одержувачем аліментів (мати).

Аліменти повинні бути сплачені батьком до підписання цього договору не пізніше 24 лютого 2013 року шляхом перерахування суми аліментів на відкритий на ім'я матері рахунок № 26204601804363 в ТОВ Приватбанк в м. Артемівську.

Мати дитини до підписання цього договору не пізніше 24 лютого 2013 року повинна передати на руки батьку дитини Постанову про припинення виконавчого провадження по виконанню рішення суду про сплату аліментів на дитину та Виконавчий лист.

У п.6 цього договору зазначено, що даний договір вважається виконаним з моменту передачі матір'ю дитини документів, що вказані в п.2 даного договору, та перерахування суми аліментів, що вказана у п.2 даного договору, батьком дитини на рахунок матері з наступним підписанням цього договору сторонами (а.с.6).

23 лютого 2013 року на рахунок № 26204601804363 в ТОВ Приватбанк в м. Артемівську на ім'я ОСОБА_1 внесені грошові кошти у сумі 5 000 доларів США (а.с.61).

Відповідно до довідки ПАТ КБ Приватбанк , банком 23 лютого 2013 року було відкрито депозитну угоду (рахунок № 26204601804363) на суму 5 000 доларів США. 25 лютого 2013 року ця угода була переоформлена на іншу угоду (рахунок 26354618408657). 27 серпня 2013 року сума з розрахунку була знята в касі банку по курсу НБУ (а.с.83).

18 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до ВДВС Артемівського МРУЮ про прийняття на виконання виконавчого листа виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на її користь на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття для виконання (а.с.34).

20 січня 2016 року постановою державного виконавця ВДВС Артемівського МРУЮ відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа виданого Артемівським міськрайонним судом Донецької області від 20 квітня 2010 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття (а.с.41, 160-161).

25 січня 2016 року ОСОБА_1 звернулась з заявою до ВДВС Артемівського МРУЮ про те, що останній раз аліменти отримувала у лютому 2013 року (а.с.43).

Старшим державним виконавцем ВДВС Артемівського МРУЮ ОСОБА_7 зроблений розрахунок заборгованості за виконавчим листом про стягнення аліментів з ОСОБА_2 за період з 21 січня 2013 року по 01 червня 2016 року, якій складає 18 606,95 гривень (а.с.2).

29 липня 2016 року начальником ВДВС Артемівського МРУЮ відповідно до положень ст.83 Закону України Про виконавче провадження винесена постанова про результати перевірки законності виконавчого провадження та постановлено скасувати постанову Про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2016 року та винести постанову Про відмову у відкритті виконавчого провадження , у зв'язку з тим, що право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання мають ті виконавчі документі, які раніше були повернуті на підставі ст.47 Закону України Про виконавче провадження .

Зі змісту постанови вбачається, що виконавчий лист про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі 1/6 частини на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття був на примусовому виконанні. 21 лютого 2013 року в постанові про закінчення виконавчого провадження було зазначено, що виконавчий лист повертається згідно заяви стягувача про відмову від примусового стягнення аліментів. Якщо виконавче провадження закінчено на підставі п.1-6,8,9,11-13 ч.1 ст.49 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий лист надсилається до суду або іншого органу, якій його видав. Зазначений лист був направлений на адресу стягувача. Тому, право повторного пред'явлення виконавчого листа до виконання мають ті виконавчі документи, які раніше були повернуті на підставі Закону. Також ОСОБА_2 надав до відділу договір про сплату аліментів на дитину, де зазначено, що він зобов'язаний сплатити одноразово 40 500 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США та копію квитанції про зарахування зазначених грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_8О.(а.с.66-67).

29 липня 2016 року постановою про скасування процесуального документу державним виконавцем скасована постанова про відкриття виконавчого провадження від 20 січня 2016 року про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частини до досягнення повноліття (а.с.164-165).

29 липня 2016 року державним виконавцем винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмова в прийнятті до провадження виконавчого документа) відповідно до положень ст. 26 ч.1 п.8 Закону України Про виконавче провадження та зазначено, що виконавче провадження по виконавчому листу № 2-284-2010 було завершено раніше, а саме 21лютого 2013 року згідно п. 1 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження . Право повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання мають ті виконавчі документи, які раніше були повернуті на підставі ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Розрахунок заборгованості від 23 травня 2016 року за №11868-11869 - не дійсний.

Боржник - ОСОБА_2 надав до Артемівського міськрайонного управління юстиції договір про сплату аліментів на дитину у якому вказано, що ОСОБА_2 зобов'язаний сплатити на утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі одноразово в розмірі 40 500,00 грн., що еквівалентно 5 000,00 доларів США. До копії договору про сплату аліментів на дитину боржник ОСОБА_2 надав копію квитанції на суму 5000,00 доларів США, які були зараховані на картковий рахунок стягувача № 26204601804363 -- ОСОБА_8. Також згідно вищевказаного договору стягувач повинна передати на руки боржнику виконавчий лист та постанову про припинення виконавчого провадження по виконанню рішення суду про сплату аліментів на дитину (а.с.166-167).

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню в разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Пунктом 8 частини 1 статті 26 Закону передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1, ОСОБА_2 не оспорювали той факт, що 23 лютого 2013 року уклали договір про сплату аліментів на дитину. За даним договором обов'язок батька сплатити на утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі одноразово в розмірі 40 500 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США. 23 лютого 2013 року на рахунок на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 в ТОВ Приватбанк в м. Артемівську внесені грошові кошти у сумі 5 000 доларів США. Зазначені грошові кошти ОСОБА_9 отримала. Даний договір нотаріально посвідчений, у встановленому законом порядку не скасований. У п.8 цього договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення дитини вісімнадцятирічного віку.

Виходячи з встановлених обставин, наданих сторонами доказів та вимог закону, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця обґрунтовано дійшов до висновку про те, що будь яких доказів що укладений між сторонами договір про сплату аліментів на дитину від 23 лютого 2013 року визнано недійсним або він припинив свою дію з інших правових підстав заявником не надано.

Довід апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, п. 5 договору про сплату аліментів на дитину від 23 лютого 2013 року де передбачено, що той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), зазначений договір про сплату аліментів на дитину не є підставою для припинення сплати аліментів є безпідставним, оскільки це не було предметом оскарження.

Що стосується доводу апеляційної скарги стосовно того, що суд першої інстанції не звернув уваги вимоги ст.189 СК України, згідно якої, батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на майбутнє, але це не є підставою для припинення сплати аліментів до досягнення дитиною повноліття, а також, що суд не перевірив на який період договір про сплату аліментів був укладений з урахуванням сплаченої суми, він є неспроможним з наступних підстав.

23 лютого 2013 року між батьками дитини був укладений договір про сплату аліментів на дитину.

Відповідно до п. 2 договору за домовленістю батьків, даним договором встановлюється обов'язок батька сплатити на утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі одноразово в розмірі 40 500 гривень, що еквівалентно 5 000 доларів США. Ця сума аліментів чітко визначена за домовленістю між сторонами договору - платником аліментів (батько) та одержувачем аліментів (мати).

У п.8 цього договору зазначено, що він вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до досягнення дитини вісімнадцятирічного віку.

Отже, сторони при укладанні цього договору домовились про суму аліментів та встановили строк його дії до повноліття дитини.

При зверненні до суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір у сумі 275,60 гривень, але звернулась до суду із заявою про відстрочення сплати судового збору. Ухвалою апеляційного суду від 24 грудня 2016 року їй було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 275,60 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Тому, з ОСОБА_1 на користь держави необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 275,60 гривень.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101, код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37868870, код класифікації доходів бюджету 22030101, рахунок отримувача -31212206780015, банк отримувача - Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО - 834016, призначення платежу - *; 101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр), або серія та номер паспорта громадянина України, у разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку в паспорті); судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: