Ухвала

від 16.02.2017 по справі 14/91

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"16" лютого 2017 р. Справа № 14/91

Суддя Марач В.В. розглянувши заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання у справі

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача ОСОБА_1 міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 1 175 337 грн. 75 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача (стягувача): ОСОБА_2

Від відповідача (боржника): не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 міського комунального підприємства. Позивач просить Стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань по подачі питної води з водопроводу Рівненської АЕС основний борг в розмірі 855 377 грн. 04 коп., пеню за 122 дні прострочення оплати в розмірі 260 083 грн. 94 коп. та штраф за прострочення оплати понад 30 днів в розмірі 59 876 грн. 41 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 04 листопада 2009 року позов Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 міського комунального підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" основний борг в розмірі 855 377 грн. 04 коп., пеню в розмірі 260 083 грн. 94 коп., штраф в розмірі 59 876 грн. 41 коп., державне мито в сумі 11 753 грн. 37 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 грн. 50 коп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 року рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2009 року по справі №14/91 скасовано в частині стягнення штрафу в розмірі - 59876,41 грн., прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заявленого до стягнення штрафу відмовлено. Судові витрати покладено на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", м. Кузнецовськ на користь ОСОБА_1 міського комунального підприємства - 299,38 грн. в відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 року видано накази про примусове виконання рішення суду від 12.03.2010 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010 року рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2009, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 у справі № 14/91 скасовано в частині присудження до стягнення з відповідача пені у розмірі 260 083,94 грн. Присуджено до стягнення пеню у розмірі 17 101,52 грн. У решті - постанову залишено без змін.

30 січня 2017 року на адресу господарського суду Рівненської області надійшла заява Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 14/91 від 12.03.2010 року до виконання.

Ухвалою суду від 31.01.2017 року призначено розгляд заяви у судовому засіданні з викликом сторін.

Представник відповідача у судове засідання 16.02.2017 року не з"явився. Відповідач надав суду заперечення на заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, в яких останній зазначив, що 12.03.2010 року господарським судом Рівненської області був виданий наказ №14/91 про примусове виконання рішення, який був дійсний для пред'явлення в державну виконавчу службу до 02.02.2013 року. Такий наказ до виконання в встановлений термін не пред'являвся, у зв'язку з заключениям Договору № 1613 про проведення розрахунків, що включав в себе борг по справі № 14/91. Стаття 23 ЗУ Про виконавче провадження від 21.04.1999 р. № 606 -XIV передбачала перелік обставин, які переривають строки давності пред'явлення виконавчого документа до виконання та ст. 24 передбачала порядок поновлення такого строку.

На сьогоднішній день у господарському законодавстві немає чіткої норми, яка б визначала поняття поважної причини чи певного кола обставин, які можна вважати підставою для поновлення пропущеного строку. Тому вважає, що в заяві про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання в порядку ст. 119 ГПК України відсутні правові підстави для поновлення такого строку.

З огляду на положення статті 119 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 14/90 від 12.03.2010 року до виконання без участі представника відповідача, оскільки неявка останнього у судове засідання не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши заяву та дослідивши докази, подані стягувачем на її обгрунтування, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ або до суду за місцем виконання.

Відповідно до ч.1 ст.119 господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних господарським судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

22.06.2009 року ДП "НАЕК "Енергоатом" від імені якого діє ВП РАЕС (Позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 міського комунального підприємства заборгованості, яка утворилась за наслідками невиконання з боку відповідача умов договору №1 від 01.10.2002 року на подачу питної води з водопроводу Рівненської АЕС за період січень 2009 року - квітень 2009 року та штрафних санкцій, що були нараховані у зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань.

04 листопада 2009 року винесено рішення яким стягнуто з КМКП на користь ВП РАЕС основний борг у розмірі 855 377,04 грн., пеню в розмірі 260 083,94 грн., штраф у розмірі 59 876,41 грн., державне мито в сумі 11 753,37 грн. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 року рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2009 року по справі №14/91 скасовано в частині стягнення штрафу в розмірі - 59876,41 грн., прийнято в цій частині нове рішення, яким в задоволенні заявленого до стягнення штрафу відмовлено. Судові витрати покладено на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам. В решті рішення залишено без змін. Стягнуто Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", м. Київ в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція", м. Кузнецовськ на користь ОСОБА_1 міського комунального підприємства - 299,38 грн. в відшкодування витрат по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 року видано накази про примусове виконання рішення суду від 12.03.2010 р.

Рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2009, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2010 у справі № 14/91 скасовано в частині присудження до стягнення з відповідача пені у розмірі 260 083,94 грн. Присуджено до стягнення пеню у розмірі 17 101,52 грн. У решті - постанову залишено без змін.

У кінці 2009 року між КМКП та ВП РАЕС укладено договір про проведення розрахунків № 1514 від 28 грудня 2009 року.

Даним договором змінювались строки для здійснення розрахунків щодо заборгованості у розмірі 2 957485,39 грн. , що вказана у пункті 1.1. договору № 1514 від 28.12.2009, яка складалась з наступного: - основного боргу за період січень- листопад 2009 року у розмірі 2464107,54 грн. (до даної суми входила сума основного боргу по справі № 14/91); - штрафних санкцій згідно рішення господарського суду Рівненської області по справі № 14/91 від 04 листопада 2009 року у розмірі 332 026,22 грн.; - штрафних санкцій згідно рішення господарського суду Рівненської області по справі № 5/207 від 10 грудня 2009 року у розмірі 154 985,75 грн.; - пені за неоплачену оплату послуги з водовідведення за жовтень-листопад 2009 року у розмірі 6 365,88 грн.

Протягом 2010 року КМКП виконував умови договору № 1514 від 28 грудня 2009, вчасно здійснюючі платежі згідно графіку погашення заборгованості.

Станом на кінець 2010 року загальна ситуація по погашенню поточної заборгованості 2010 року залишилась аналогічна попереднім періодам.

З метою чергового пошуку компромісу та створення для ОСОБА_1 міського комунального підприємства умов необхідних для реального виконання рішень господарських судів Рівненської області по стягненню з останнього значної суми боргу, в т.ч. попередніх періодів, між комунальним підприємством та ВП "Рівненська АЕС" у грудні 2010 року, укладено черговий договір про проведення розрахунків № 1613 від 23 грудня 2008 року. Відповідно до його умов, заборгованість КМКП перед ВП РАЕС за договором №1 від 01 жовтня 2002 року у розмірі 3 318 892,03 грн. підлягала реструктуризації на 30 років.

Вказана заборгованість у розмірі 3 318 892,03 грн. складалась з наступного:

- основного боргу за період січень - жовтень 2009 року (в тому числі по справі №14/91 495 269,50 грн. за січень - квітень 2009 року) у розмірі 2 104 000, 00 грн.;

-пені згідно постанови Вищого господарського суду від 29.04.2010 по справі №14/91 у розмірі 17 101,52 грн. (додаток №);

- судових витрат згідно рішення господарського суду Рівненської області від 04.11.2009 по справі №14/91 у розмірі: 11 753,37 грн. - державне мито, 312,50 грн. - інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-пені згідно рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2009 по справі №5/207 у розмірі 64 747,02 грн.;

-штрафу згідно рішення господарського суду Рівненської області від 10.12.2009 по справі №5/207 у розмірі 75 494,50 грн.;

-судових витрат згідно рішення господарського суду Рівненської області від

10.12.2009 по справі №5/207 у розмірі: 14 604,99 грн. - державне мито, 139,24 - інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

-пені за несвоєчасну оплати послуги з водопостачання за жовтень - листопад 2009 року в розмірі - 6 365,88 грн.;

- основного боргу за липень - вересень 2010 року у розмірі 746 823,64 грн.;

- пені за прострочення виконання зобов'язань за послуги отримані у липні - вересні 2010 року у розмірі 20 293,88 грн.;

-основного боргу за жовтень 2010 року у розмірі 255 519,36 грн.;

-пені за прострочення виконання зобов'язань за послуги отримані у жовтні 2010 року у розмірі 1 736,13 грн.

До договору № 1613 від 23 грудня 2010 року увійшла як неоплачена частина заборгованості, що були предметом розгляду справи № 14/91. Розмір пені, відповідав сумі, яка була зазначена у постанові Вищого господарського суду України по справі № 14/91.

Протягом 2011 - 2016 років між сторонами періодично підписувались акти звірки взаємних рахунків, які долучаються до заяви.

З січня 2011 року та до червня 2016 року КМКП виконував умови договору № 1613 та здійснював погашення заборгованості.

За період з січня 2011 року та до червня 2016 року КМКП було погашено 2716 276,06 грн. Здійснюючи перерахування коштів, відповідач зазначав у призначенні платежів за договором № 1613 від 23 грудня 2010 року та вказував місяць, у якому виникла заборгованість.

З червня 2016 року відповідач припинив виконувати умови договору № 1613, а саме здійснювати погашення заборгованості.

Пунктом 2.5 Договору № 1613 сторони встановили, що у випадку порушення КМКП строків сплати щомісячного платежу, вважається, що для КМКП наступив обов'язок протягом 5-ти календарних днів, після направлення письмової вимоги ВП РАЕС про оплату, сплатити всю суму заборгованості, вказану у п. 1.1 договору, з урахуванням попередньо проведених платежів.

Посилаючись на вказаний пункт договору, ВП РАЕС 30 серпня 2016 року направлено листом № 001-05/7228 вимогу про виконання умов договору №1613 від 23 грудня 2010 року, а саме, протягом 5 календарних днів перерахувати залишкову заборгованість у розмірі 602 615,97 грн.

Дана вимога не була задоволена, про що зазначалось у листі-відповіді № 2547 від 01 вересня 2016 року.

Пунктом 4.5 Договору № 1613 встановлювалось, що у випадку прострочення КМКП здійснення сплати щомісячного платежу на строк більше 2 місяців, ВП РАЕС має право розірвати даний договір у односторонньому порядку, шляхом надіслання КМКП письмового повідомлення про розірвання даного договору. Договір вважається відповідно розірваним з дати вказаної в повідомленні про розірвання. У даному випадку для КМКП настає обов'язок сплатити усю суму заборгованості вказану у п. 1.1 договору, з рахування попередньо доведених платежів протягом 20 календарних днів з дати розірвання даного договору.

Відповідно до вказаного пункту Договору № НОМЕР_1 РАЕС направлено КМКП лист № 001-15/7656 від 13 вересня 2016 року про розірвання договору № 1613 від 23 грудня 2016 року. Вказаним листом ВП РАЕС повідомляв КМКП про розірвання договору № 1613 від 23 грудня 2010 року з 13 вересня 2016 року та вимагав сплатити у 20 денний термін заборгованість за вказаним договором. Дана вимога не була виконана КМКП.

Станом на момент розірвання договору № 1613 від 23 грудня 2010 року залишалась непогашеною заборгованість у розмірі 302 615,97 грн. До вказаної суми входить частина заборгованості, що була підтверджена рішеннями господарських судів по справі № 14/91, у розмірі - 29 167,39 грн. Дана сума складається з суми пені у розмірі 17 101,52 грн. (відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 29.04.2010 по справі № 14/91), 11 753,37 грн. державного мира та 312,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 ГПК України - рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").

Як вбачається з матеріалів справи, заявник просить суд поновити строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Рівненської області від 12.03.2010р. № 14/91. Вказаний наказ є виконавчим документом, набрав законної сили з дня його винесення судом - 01.02.2010р., зі строком пред'явлення до виконання до 02.02.2013 року.

Частиною 6 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Тобто, згідно наведеної норми Закону, стягувач має право на поновлення строку пред'явлення виконавчого документу, виданого судом, у порядку визначеному законом.

Строк пред'явлення виконавчого документу до виконання є процесуальним строком, можливість відновлення якого господарським судом визначено ст. 53 ГПК України.

Згідно положень частини 1 ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи підписанням договору №1613 від 23.12.2010 ВП Рівненська АЕС розраховував на отримання всієї суми заборгованості, а припинення боржником погашення даних зобов'язань виникло з причин, незалежних від волі ВП Рівненська АЕС . Дана обставина свідчить про поважність пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання та необхідності його поновлення.

Виконання рішень судів України гарантовано державою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і дані норми були б ілюзорними, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення. Тому, невиконання судового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню (рішення Суду у справі Савіцький проти України, по. 38773/05, від 26.07.2012).

В той же час, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України зазначається, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Рішеннями ОСОБА_1 міської ради Рівненської області №293, №294 від 30.08.2016 року, з метою створення умов, сприятливих для життєдіяльності мешканців міста, утримання об'єктів житлового фонду в м. Кузнецовськ (Вараш), створено юридичні особи - комунальні підприємства "Житлокомунсервіс" ОСОБА_1 міської ради та "Благоустрій" ОСОБА_1 міської ради, які є конкурентними ОСОБА_1 міському комунальному підприємству, а відтак стягнення коштів з останнього не вплине на належне та якісне забезпечення комунальними послугами жителів м.Вараш (Кузнецовськ).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що подані заявником докази свідчать про поважність причин пропуску строку пред'явлення наказу господарського суду Рівненської області від 12.03.2010 року у справі № 14/91 до виконання, а отже, враховуючи принцип обов'язковості виконання судового рішення, визнав за можливе відновити пропущений строк.

Заперечення Відповідача, наведені у клопотанні №202 від 10.02.2017 року спростовуються матеріалами справи, а відтак не є обставинами, які можуть свідчити про неповажність причин пропуску Позивачем строку для пред"явлення наказу № 14/91 від 12.03.2010 року до виконання.

З огляду на зазначене, керуючись ст.ст. 86, 119 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" про відновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу № 14/91 від 12.03.2010 року до виконання задовольнити.

2. Поновити строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Рівненської області від 12.03.2010 року у справі № 14/91 на три роки з дати набрання чинності цієї ухвали - 16.02.2017 р., тобто до 17.02.2020 р.

3. Ухвалу направити сторонам у справі.

Суддя Марач В.В.