Ухвала

від 14.02.2017 по справі 826/3840/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" лютого 2017 р. К/800/47215/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Бухтіярової І.О. Веденяпіна О.А. за участю секретаряТитенко М.П. та представників сторін: від позивача Тупікова К.В. від відповідачаЯкимчук О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 у справі №826/3840/13-а за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Київське детективно-охоронне агентство Безпека ЛТД доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Київське детективно-охоронне агентство Безпека-ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001922207 та №0001932207 від 12.03.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2013 в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2013 скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому заперечені на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату від 12.10.2016 № 978 та відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2016 справа № 826/3840/13-а була перерозподілена на суддю Борисенко І.В.

Представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Суд касаційної інстанції, розглянувши заявлене клопотання, дійшов висновку про його обґрунтованість та необхідність його задоволення.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ Дормашавто за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої складено акт №647/11-7/21610122 від 21.02.2013;

- вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 66 333 грн., та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 76 283 грн.;

- на підставі акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001922207 від 12.03.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 66 333 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 16 583 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення №0001932207 від 12.03.2013, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 76283 грн. основного платежу.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що поданими позивачем доказами не підтверджено факт здійснення спірних операцій з ТОВ Дормашавто , оскільки згідно наданих пояснень директора та головного бухгалтера ТОВ Дормашавто ОСОБА_7 він не має жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності такого підприємства та жодних первинних документів не підписував, нікого на це не уповноважував.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено факт здійснення господарських операцій належними первинними документами.

Суд касаційної інстанції вважає такі висновки як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій передчасними, як такими, що зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з положеннями Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідності до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ Київське детективно-охоронне агентство Безпека-ЛТД та ТОВ Дормашавто укладено договір №1692 від 01.09.2011 на транспортне обслуговування, за умовами якого замовник (ТОВ Київське детективно-охоронне агентство Безпека-ЛТД ) в зв'язку з виробничою необхідністю доручає, а перевізник (ТОВ Дормашавто ) приймає на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування замовника, пов'язане з виконанням замовником договорів на охорону об'єктів, а саме - перевезення вантажів (необхідне обладнання, спецодяг, документи тощо).

Розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протилежних висновків щодо підтвердження поданими позивачем доказами фактичних обставин реальності здійснення спірних господарських операцій, та, як наслідок, щодо правомірності формування спірних даних податкового обліку позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення матеріалами акту перевірки, зокрема, вказаними в акті відомостями про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно контрагента позивача ТОВ Дормашавто , про те, що директор та головний бухгалтер ТОВ Дормашавто ОСОБА_7 є громадянином Російської Федерації та згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон України 05.11.2009 о 07:30 (в'їзд) - 05.11.2009 о 22:25.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини вказані відомості акту перевірки, оскільки вони не були перевірені судом та підтверджені чи спростовані належними доказами по справі.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, здійснюючи кваліфікацію юридичних фактів реальності здійснення спірних операцій, суд апеляційної інстанції обмежився виключно формальними умовами, як то наявність первинних документів. При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не навів в оскаржуваній постанові доводів на спростування висновків суду першої інстанції по суті справи, зокрема, щодо наявності свідчень директора ТОВ Дормашавто ОСОБА_7 про його непричетність до господарської діяльності вказаного товариства.

Враховуючи, що у справі містяться відомості про те, що ОСОБА_7 заперечує свою участь у діяльності ТОВ Дормашавто , зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що перевірка та встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів такої обставини має істотне значення для правильного вирішення спору.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року по справі №21-887а15, від 06 жовтня 2015 року по справі №21-1157а15.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при її розгляді суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки та не перевірили вказані фактичні дані, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною правомірності формування позивачем спірних показників податкового обліку, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача.

З огляду на неповноту встановлення судами усіх обставин справи, що входять до предмету доказування, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби) його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.04.2013 у справі №826/3840/13-а скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіІ.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін