Рішення

від 22.01.2019 по справі 826/3840/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

22 січня 2019 року справа №826/3840/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД") доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 березня 2013 року №0001922207 та №0001932207 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправним визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, виходячи з того, що господарські операції із контрагентами-постачальниками підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" дотримано передбачені законодавством умови для формування даних податкового обліку в частині витрат та податкового кредиту.

Постановою Оружного адміністративного суду міста Києва від 12 квітня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва скасовано та прийнято нову, якою позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року №К/800/47215/13 попередні судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року адміністративну справу №826/3840/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

Відповідач подав письмове заперечення проти позову, в якому підтримав висновки акта перевірки.

В судовому засіданні 25 вересня 2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув, у зв'язку із чим на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 12 березня 2013 року №0001922207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 76 283,00 грн., у тому числі за основним платежем на 76 283,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 12 березня 2013 року №0001932207 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 82 916,00 грн., у тому числі за основним платежем на 66 333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16 583,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 21 лютого 2013 року №647/22-7/21610122 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток при взаємовідносинах з ТОВ "Дормашавто" за період з 01.01.10 по 31.12.12" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2011 рік на загальну суму 76 283,00 грн.; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за вересень та жовтень 2011 року на суму 66 333,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Дормашавто" послуг у зв'язку із не підтвердженням факту здійснення господарських операцій, а саме: згідно з постановою про порушення кримінальної справи від 10 квітня 2012 року, що стосується зокрема посадових осіб та діяльності контрагента позивача - ТОВ "Дормашавто", що невідомі особи, діючи без наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності створили та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, громадян іноземних держав, зокрема ТОВ "Дормашавто", засновником, директором і головним бухгалтером якого являється громадянин Росії ОСОБА_2

Через вказані підприємства з ознаками фіктивності учасниками злочинної групи проводились операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів перерахованих із поточних рахунків підприємств різної форми власності у готівку.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки зазначених підприємств, вказана група осіб документально оформлювали неіснуючі операції, які нібито свідчили про отримання товарно-матеріальних цінностей, надання послуг, виконання робіт, після чого, вказані завідомо підроблені документи передавались замовникам для надання послуг із переведення в готівку безготівкових коштів для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках, з метою незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат з податку на прибуток підприємств для подальшого заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства; реалізуючи свої злочинні наміри, направлені на умисне ухилення від сплати податків, в період часу з вересня 2008 року по листопад 2011 року, директор ТОВ "Євро клас трейд", за попередньою змовою з вказаною групою осіб, здійснював перерахування грошових коштів на поточні рахунки юридичних осіб, серед яких ТОВ "Дормашавто" з призначенням платежів "придбання товарів (робіт та послуг )"; фактично вказані товари (роботи та послуги) ТОВ "Євро клас трейд" від зазначених підприємств не отримувало, а операції оформлялись між ними на підставі первинних документів, які не відповідали дійсності та були підроблені; проведеними оперативно-технічними заходами під час зняття інформації з каналів зв'язку - мобільних телефонів вказаної групи осіб підтверджено незаконну діяльність ряду суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ "Дормашавто", що стало підставою для висновку про ухилення директора ТОВ "Євро клас трейд" ухилився від сплати податків в особливо великих розмірах.

В діях фізичних осіб виявлено фіктивне підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема ТОВ "Дормашавто" з метою прикриття незаконної діяльності, скоєного повторно, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Отже, на думку податкового органу, господарські операції з по ланцюгу ТОВ "Євро клас трейд" - ТОВ "Дормашавто" - ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) та не спричиняють реального настання правових наслідків.

Таким чином, згідно наявних у справі доказів, позивач в перевіреному періоді мав взаємовідносини із підприємством ТОВ "Дормашавто", що задіяне у злочинні схемі, пов'язаній з незаконною реєстрацією підприємств на "підставних" осіб з метою ухилення від сплати податків та надання податкової вигоди третім особам, у зв'язку із чим зроблено висновок про нікчемність укладеного правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно інформації, наявної в ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ "Дормашавто" ОСОБА_2 за обліками служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб не значиться, крім того являється громадянином Російської Федерації та згідно інформацією Прикордонної служби України перетинав державний кордон України 05 листопада 2009 року. Згідно з поясненнями вказаної фізичної особи ТОВ "Дормашавто" йому не знайоме, його засновником та директором він не являється, реєстрацією даного підприємства не займався та не виписував довіреностей для здійснення реєстрації. Жодного відношення до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства не має, жодних первинних документів не підписував, та нікого на це не уповноважував.

Також, актом від 13 березня 2012 року №30/3-22-80 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дормашавто" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями, постачальниками.

Враховуючи вказану інформацію в акті перевірки зроблено висновок про те, що первинні документи та податкові накладні ТОВ "Дормашавто" складені всупереч вимогам чинного законодавства та не підтверджують правомірність включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту вартості придбаних послуг.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 14 лютого 2017 року №К/800/47215/13 зазначив наступне:

"Як вбачається з матеріалів справи, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення матеріалами акту перевірки, зокрема, вказаними в акті відомостями про порушення кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва відносно контрагента позивача ТОВ "Дормашавто", про те, що директор та головний бухгалтер ТОВ "Дормашавто" ОСОБА_2 є громадянином Російської Федерації та згідно інформації Прикордонної служби України перетинав державний кордон України 05.11.2009 о 07:30 (в'їзд) - 05.11.2009 о 22:25.

Однак, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції передчасно поклав в основу мотивувальної частини вказані відомості акта перевірки, оскільки вони не були перевірені судом та підтверджені чи спростовані належними доказами по справі.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що, здійснюючи кваліфікацію юридичних фактів реальності здійснення спірних операцій, суд апеляційної інстанції обмежився виключно формальними умовами, як то наявність первинних документів. При цьому, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України, не навів в оскаржуваній постанові доводів на спростування висновків суду першої інстанції по суті справи, зокрема, щодо наявності свідчень директора ТОВ "Дормашавто" ОСОБА_2 про його непричетність до господарської діяльності вказаного товариства.

Враховуючи, що у справі містяться відомості про те, що ОСОБА_2 заперечує свою участь у діяльності ТОВ "Дормашавто", зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що перевірка та встановлення судом на підставі належних та допустимих доказів такої обставини має істотне значення для правильного вирішення спору.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року по справі №21-887а15, від 06 жовтня 2015 року по справі №21-1157а15.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при її розгляді суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки та не перевірили вказані фактичні дані, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Також, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наявність належно складених первинних документів є обов'язковою, але не вичерпною обставиною правомірності формування позивачем спірних показників податкового обліку, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак, і обґрунтованість визначення податкового кредиту та валових витрат позивача".

На виконання вказівок Вищого адміністративного суду України Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Наявні у справі докази підтверджують, що між ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" (замовник) та ТОВ "Дормашавто" (перевізник) укладено договір №1692 на транспортне обслуговування від 01 вересня 2011 року, за умовами якого замовник, у зв'язку з виробничою необхідністю доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання здійснювати транспортне обслуговування замовника, пов'язане з виконанням замовником договорів на охорону об'єктів, а саме: перевезення вантажів (необхідне обладнання, спецодяг, документи тощо).

Згідно з актами прийому передачі робіт (надання послуг), виконаних за договором №1692 від 01 вересня 2011 року, від 30 вересня 2011 року та від 31 жовтня 2011 року перевізник надав послуги з транспортного обслуговування замовника, пов'язаного з виконанням замовником договорів на охорону об'єктів, на загальну суму 398 000,00 грн. за маршрутами по місту Києву, Київської області, Вінницької області та міста Чернігова, згідно наведено переліку на об'єкти КП "Чернігівське тролейбусне депо", ЗАТ "Чернігівриба", ІП "1+1 Продакшн", ТОВ "ТРК "Студія 1+1", ТОВ "Виробнича компанія "Діспомед", ЗАТ "Візіком", ЗАТ "Сьогодні Мільтімедіа", ВАТ "Трест "Київміськбуд-3", ВАТ "Вітаміни", Міжнародний інститут бізнесу, ТОВ "Рейнарс Україна", ПрАТ "МТС Україна", ТОВ "Експрес-Бетон", ТОВ "Монье", Посольство Канади в Україні та інших суб'єктів господарювання.

ТОВ "Дормашавто" виписало позивачу податкові накладні від 30 вересня 2011 року №408 та від 31 жовтня 2011 року №381 на загальну суму 398 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 66 333,33 грн.

В оплату за надані послуги позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти у розмірі 313 000,00 грн., решту суми у розмірі 85 000,00 грн. перерахував на рахунок ПП "Сервісна компанія "А.Я.К.С." на підставі договору про відступлення права вимоги від 05 січня 2012 року №0501/2012-02.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам позивача із ТОВ "Дормашавто", однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що послуги придбавались у ТОВ "Дормашавто" у зв'язку із виробничою необхідністю, з метою їх використання у господарській діяльності підприємства, на підтвердження чого надав суду копію договору №1692 на транспортне обслуговування від 01 вересня 2011 року, актів прийому передачі робіт (надання послуг), виконаних за договором №1692 від 01 вересня 2011 року, від 30 вересня 2011 року та від 31 жовтня 2011 року, податкових накладних від 30 вересня 2011 року №408 та від 31 жовтня 2011 року №381, платіжних документів та копії договорів на охорону об'єктів, укладених із суб'єктами господарювання, що зазначені в актах прийому передачі робіт (надання послуг).

Разом з тим, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій із ТОВ "Дормашавто" та свідчать про укладання договорів на охорону об'єктів із замовниками.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів, які б могли підтвердити рух активів у процесі здійснення господарських операцій та мету використання в господарській діяльності позивача придбаних послуг з перевезення.

Позивач не надав суду письмових пояснень та відповідних доказів щодо фактичного здійснення перевезення, які саме товари чи обладнання перевозились та докази приналежності такого майна ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД".

Крім того, суду не надано доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь ТОВ "Дормашавто" у наданні послуг з перевезення.

При цьому ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2017 року позивача зобов'язано надати відповідні пояснення та додаткові докази на виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 лютого 2017 року №К/800/47215/13.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "Дормашавто" носять реальний характер, а придбані послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Суд не приймає до уваги надані позивачем копії договорів на охорону об'єктів із замовниками, оскільки такі договори не підтверджують фактичне виконання зобов'язань сторонами, а лише свідчать про наміри їх здійснити.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Дормашавто", у зв'язку з придбанням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача послуг, придбаних у ТОВ "Дормашавто", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" про скасування податкових повідомлень-рішень документально не підтверджуються та не підлягають задоволенню.

У той же час суд не приймає до уваги посилання в акті перевірки на обставини фіктивного підприємництва ТОВ "Дормашавто", оскільки вони не підтверджуються будь-яким доказами, та на акт від 13 березня 2012 року №30/3-22-80 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Дормашавто" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, оскільки такий акт за своєю правовою природою не є результатом податкового контролю та не може фіксувати порушень податкового законодавства.

Щодо пояснень ОСОБА_2 про непричетність до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Дормашавто" суд зазначає, що вказаний документ є лише одним із доказів у кримінальному судочинстві, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Утім, зазначене не є самостійною підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із недоведеністю реальності господарських операцій.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю ТОВ "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське детективно-охоронне агентство "Безпека-ЛТД" (03087, м. Київ, Чоколівський бульвар, 27-Б; ідентифікаційний код 21610122);

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6, ідентифікаційний код 39471390).

Суддя В.А. Кузьменко