Ухвала

від 14.02.2017 по справі 819/560/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р. №876/9386/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Андрушківа І.Я.,

за участю представників позивача - Лучко Р.М.,

відповідачів - Чорної Н.М.,

та третьої особи - Сампари Н.М., і Качмара М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛОПРОДУКТ на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року у справі за позовом Приватного підприємства СЕЛОПРОДУКТ (правонаступник - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕЛО-ПРОДУКТ ) до Тернопільського районного управління юстиції у Тернопільській області, Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області, відділу з питань державної реєстрації Тернопільської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі Тернопільської області, та відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕЛОПРОДУКТ , про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року Приватне підприємство СЕЛОПРОДУКТ (далі - ПП) звернулося до суду із позовом до Тернопільського районного управління юстиції у Тернопільській області (далі - РУЮ), Тернопільської районної державної адміністрації Тернопільської області (далі - РДА), відділу з питань державної реєстрації РДА про визнання протиправними та скасування 105 рішень РУЮ про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за 2014-2016 роки, прийняті на підставі 105 договорів оренди земельних ділянок (договорів оренди землі; далі - договори оренди земельної ділянки), укладених протягом 2014-2015 років між 105 фізичними особами та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕЛОПРОДУКТ (далі - ТОВ).

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваними рішеннями зареєстроване право ТОВ щодо оренди 105 земельних ділянок на підставі відповідних договорів із 105 фізичними особами. Посилається на те, що позивач ще раніше уклав із цими ж фізичними особами щодо цих же земельних ділянок договори оренди землі, які зареєстровані у встановленому порядку, а строк їх дії ще не минув. Відтак, допущено одночасне існування державної реєстрації прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року у справі №819/560/16 позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням його оскаржило ТОВ, яке покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В апеляційній скарзі вказує, що до реєстраційної служби подано повний та належно оформлений пакет документів для вчинення відповідних реєстраційних дій, а державний реєстратор вжив необхідних заходів при проведенні реєстрації договорів оренди земельної ділянки, здійснення яких від нього вимагають норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - Закон №1952-IV).

Договори оренди земельної ділянки укладені ТОВ не скасовані, тому є правомірними. Договори оренди землі були укладені ПП у 2005 році і строк їх дії 10 років, а відтак вони діяли до 2015 року. В матеріалах справи знаходяться лише копії таких договорів оренди землі від 01.04.2015 укладених між 105 фізичними особами і ПП, однак оригінали судом не досліджувалися хоча такі містять істотні недоліки. Не надано доказів використання ПП вказаних земельних ділянок та внесення орендної плати орендодавцям.

Єдиним суб'єктом наділеним приймати рішення щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень є державний реєстратор РУЮ (далі - Державний реєстратор), який не був залучений до участі у справі, а реєстраційна служба РУЮ не є тим суб'єктом. Не залучено до участі у справі як третіх осіб 105 фізичних осіб власників земельних ділянок. Заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою, стосуються різного предмета спору, однак суд не роз'єднав поєднані позовні вимоги в окремі провадження.

Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду позаяк відповідні реєстраційні дії вчинені протягом 2014-1016 років, а провадження у справі відкрито лише 29.04.2016. ТОВ належним чином не повідомляли про розгляд справи в суді першої інстанції.

Позивач у письмовому запереченні вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу ТОВ залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Відділ Держгеокадастру у Тернопільському районі Тернопільської області просить провести розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких міркувань.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі договорів оренди землі, укладених 01.04.2005 із 105 фізичними особами - власниками 105 земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Романівської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, позивач протягом 2007 року зареєстрував у Тернопільській регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру (далі - Філія) своє право оренди відповідних земельних ділянок (а.с.67-250 т.1, а.с.1-114 т.2).

Особи орендодавців, їх правовстановлюючі документи на земельні ділянки, відповідні договори, а також факт державної реєстрації права оренди ПП належним чином були описані та перевірені судом першої інстанції.

У п.8 вказаних договорів оренди землі зазначено, що договір укладено на 10 років. Відповідно до п.43 Прикінцевих положень цих договорів він (договір) набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації .

Державну реєстрацію указаних договорів оренди землі проведено протягом 2007 року у Філії із внесенням відповідного запису у Книгу записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга). У Державному реєстрі землі про вищезазначене вчинено відповідні записи, що підтверджується відміткою на останній сторінці цих договорів та відомостями Книги (а.с.130-153 т.2).

Наведені договори оренди землі є чинними, строк їх дії не закінчився, достроково договори не розривалися, записи про їх розірвання або припинення у Книзі відсутні.

Поряд з цим, протягом 2014-2015 років ці ж земельні ділянки стали предметом договорів оренди земельної ділянки, які укладені між тими самими фізичними особами і ТОВ, а протягом 2014-2016 років Державним реєстратором прийнято 105 рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень із відповідними індексними номерами (далі - Рішення), а саме: проведено державну реєстрацію іншого речового права, права оренди земельної ділянки, які вказані вище на підставі відзначених договорів з ТОВ.

Цей факт підтверджується інформаційною довідкою від 12.04.2016 №57202808 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (далі - Довідка; а.с.24-66 т.1).

Відповідно до ч.2 ст.19 Основного Закону органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК; в редакції, чинній на час укладення позивач договорів оренди землі) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За нормами ч.2 ст.125 ЗК право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації .

Стаття 126 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин - прийняття Рішень) передбачає, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону №1952-IV.

Закон №1952-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр).

Згідно з частинами 3 і 4 ст.3 вказаного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з ч.3 цієї статті, та у випадках, визначених ст.28 цього Закону.

За приписами п.1 ч.2 ст.9 №1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з ч.4 ст.15 Закону №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до п.8-1 ч.2 ст.9 цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 01.01.2013, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року №21-760а15.

Як правильно установив суд першої інстанцій договори оренди землі укладені ПП належним чином зареєстровані і є чинними, що унеможливлює здійснення державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки укладених ТОВ, до закінчення строку дії попередніх договорів оренди землі.

Рішення Державного реєстратора порушує права ПП, оскільки у цьому випадку допущено одночасне існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку. При цьому, першочергове право оренди виникло саме у позивача на підставі договорів оренди землі.

Наведені висновки суду першої інстанції є повними та вичерпними, а відповідні доводи апеллянта - надумані, свідчать про переоцінку ним фактичних обставин справи в свою користь, довільне, невиправдано спрощене і неправильне трактування наведених вимог законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказані орендовані земельні ділянки оброблялися позивачем до 2014 року, що було припинено у зв'язку із фінансовими та корпоративними проблемами Агрохолдингу Мрія із яким пов'язано ПП. Про Рішення позивач дізнався із Довідки та своєчасно звернувся до суду із цим позовом.

Представник ТОВ Качмар М.В. (батько директора ТОВ) в судовому засіданні пояснив, що він був керівником ПП, саме він укладав 01.04.2005 із фізичними особами договори оренди землі та вважав, що строк дії цих договорів закінчився у квітні 2015 року. Коли земельні ділянки залишилися без обробітку, жителі села звернулися до нього щоб взяв їх в оренду, що і зробив, уклавши договори оренди земельної ділянки. Земельні ділянки обробляв з 2014 року.

За змістом частин 1, 2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлено, що відповідні реєстраційні дії (Рішення) вчинені (прийняті) протягом 2014-1016 років, а до суду позивач звернувся із розглядуваним позовом 29.04.2016.

Поряд з цим, про порушення своїх прав - факт існування Рішення (а не факт обробітку орендованих земельних ділянок іншою особою), позивач дізнався із Довідки, яка датована 12.04.2016, відтак фактично невідкладно звернувся за захистом своїх прав до суду.

Висновок Тернопільського районного відділу земельних ресурсів про державну реєстрацію договору оренди землі від 30.01.2007 №32, який міститься в матеріалах реєстраційної справи щодо реєстрації у Філії права оренди ПП на земельну ділянку Гайдук О.В., площею 1,44 га (апеляційним судом досліджено одну із аналогічних реєстраційних справ), в якому відзначено про термін дії відповідного договору оренди землі по 01.04.2015, не має правового значення у дані справі.

Таке спростовується наведеними вище фактичними обставинами справи (сам зміст договору оренди землі) та відповідними їм нормами матеріального права (виникнення права на оренду земельної ділянки після державної реєстрації договору оренди).

ТОВ було залучено третьою особою ухвалою суду від 25 травня 2016 року і оголошено перерву в судовому засіданні до 03.06.2016. Таке не було належним чином повідомлено про розгляд справи в суді першої інстанції в цей день коли, зокрема, було прийнято оскаржену постанову, а судом взагалі не вживалися такі заходи.

За ч.1 ст.11 КАС розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а за ч.2 ст.122 цього Кодексу судовий розгляд адміністративної справи здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (ч.1 ст.33 КАС).

Наведені вимоги процесуального прав були грубо проігноровані судом першої інстанції

Поряд із цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідні права ТОВ щодо розгляду і вирішення справи, в найповнішій спосіб були реалізовані в межах можливості апеляційного розгляду, виходячи із засад змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Крім того, зазначені порушення норм процесуального права не вплинули на правильність вирішення справи, а також не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань (ч.2 ст.200 КАС).

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У ХВ А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СЕЛОПРОДУКТ залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст виготовлений 20 лютого 2017 року.