Рішення

від 15.02.2017 по справі 300/1032/16-ц

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 300/1032/16-ц

Провадження № 2/300/32/2017

15.02.2017 року смт. Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в особі: головуючого судді Вотьканича В.А., із секретарем судового засідання Івановою Н.Я., за участю:

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Воловецького районного центру зайнятості Закарпатської області (далі - Воловецький районний центр зайнятості ) до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, установив:

У грудні 2016 року Воловецький районний центр зайнятості звернувся до суду із зазначеним позовом про стягнення неправомірно отриманої допомоги по безробіттю. В обґрунтування своїх вимог зазначав, що 17 листопада 2010 року відповідач подав до Воловецького РЦЗ заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою йому допомоги по безробіттю в якій зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. 17 листопада йому було надано статус безробітного відповідно до п. 2 Закону України Про зайнятість населення , чинним на момент виникнення спірних правовідносин, і призначено допомогу по безробіттю. У період з 17 листопада 2010 року до 11 листопада 2011 року відповідач отримував допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22 та п. 2 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , п.п. 2.7, 2.9 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності від 20.11.2000 р. № 307, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого за вказаний період отримав кошти в сумі 4 556,71 грн.

31 серпня 2016 року провідним фахівцем з питань зайнятості відділу надання соціальних послуг Воловецького РЦЗ було виявлено, що відповідач ОСОБА_3 з 13 жовтня 2010 року по 21 вересня 2011 року був зареєстрований як приватний підприємець. Ця обставина встановлена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України та протоколом засідання робочої групи Воловецького РЦЗ з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення.

2

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України Про зайнятість населення ОСОБА_3 був зайнятою особою та не мав права на отримання статусу безробітного.

Згідно з ч.2, ч.3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язано своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи те, що відповідач відмовився повернути в добровільному порядку безпідставно отримані кошти, просив суд стягнути з останнього 4 556,71 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позов посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечував, стверджуючи, що за рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2005 року державна реєстрація відповідача як приватного підприємця була скасована. Разом з тим подав заяву про застосування позовної давності, оскільки позивач пропустив встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, не вказавши поважні причини пропуску позовної давності, просив ухвалити рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази в справі суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що 17 листопада 2010 року відповідач ОСОБА_3 подав до Воловецького РЦЗ заяву про надання йому статусу безробітного з виплатою йому допомоги по безробіттю в якій зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. (а.с.14)

На підставі наказу директора Воловецького РЦЗ від 17.11.2010 р. № НТ101117 відповідачу було надано статус безробітного і призначено допомогу по безробіттю у розмірі установленому законодавством. (а.с.13)

За наказом директора Воловецького РЦЗ від 14.11.2011 р. № НТ111114 виплату відповідачу допомоги по безробіттю було припинено у зв'язку із закінченням строку виплати відповідно до пп. 12, п.1 с. 31 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття з 12.11.2011 року. (а.с.13)

Згідно із службовою запискою провідного фахівця з питань зайнятості відділу надання соціальних послуг Воловецького РЦЗ ОСОБА_4 від 31.08.2016 року відповідач ОСОБА_3 з 13 жовтня 2010 року по 21 вересня 2011 року перебував на обліку у Воловецькому РЦЗ як безробітний, отримував допомогу

3

по безробіттю і в той же час був зареєстрований як приватний підприємець. (а.с.15)

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України (а.с.16-20) вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.10.2003 року, а 21.09.2011 року вчинено запис про державну реєстрацію припинення діяльності фізичною особою-підприємцем.

Ці обставини встановлені актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення Воловецького РЦЗ № 68 від 05.09.2016 року та протоколом засідання робочої групи Воловецького РЦЗ з розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення. (а.с.21, 22)

Розмір отриманої відповідачем допомоги по безробіттю підтверджено розрахунком позивача на суму 4 556 грн. 71 коп. (а.с.24)

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 17.08.2005 року в справі за позовом прокурора Воловецького району в інтересах Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції до приватного підприємця ОСОБА_3 про скасування (припинення) його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, позов прокурора задоволено. В п.3 резолютивної частини зазначеного рішення приватного підприємця ОСОБА_3, у відповідності до вимог п.5 ст. 49 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , зобов'язано здійснити заходи щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, на час звернення до Воловецького РЦЗ із заявою від 17.11.2010 року про надання статусу безробітного, не виконав вимог закону зазначених у рішенні господарського суду щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності та не здійснив відповідних заходів щодо цього.

Таким чином суд вважає, що в діях відповідача ОСОБА_3 є ознаки недобросовісності, які в силу вимог ч.2 ст. 1215 ЦК України допускають повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , чинною на момент виникнення правовідносин, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язано своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На підставі досліджених доказів суд встановив, що відповідач безпідставно отримав у Воловецькому РЦЗ за період з 17.11.2010 року до 12.11.2011 року допомогу по безробіттю в сумі 4 556 грн. 71 коп.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність

4

встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 р. № 60/62 затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним (далі - Порядок), у відповідності з п.2 якого розслідування згідно з цим Порядком здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітної.

Згідно з п. 5 Порядку, обмін інформацією між центрами зайнятості та державними реєстраторами здійснюється згідно з Порядком взаємодії суб'єктів інформаційного обміну щодо надання та використання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим наказом Держпідприємництва, ДПА, Держкомстату від 07.12.2005 N 121/560/406 ( z1523-05 , постановою правління Пенсійного фонду України від 07.12.2005 № 23-3 ( za523-05 ), постановою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття від 07.12.2005 N 368 ( zb523-05 ), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.12.2005 за N 1523/11803.

Відповідно до п. 2.3. зазначеного Порядку, при здійсненні обміну на регіональному рівні: Держпідприємництво України, державний реєстратор протягом дня, але не пізніше 10 год. 00 хв. наступного робочого дня, передає з бази даних Єдиного державного реєстру суб'єктам інформаційного обміну регіонального рівня повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій та підтвердження відомостей про юридичну особу або фізичну особу-підприємця, що надходять до цієї бази від державних реєстраторів.

Таким чином, із аналізу зазначених нормативних актів випливає, що проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості здійснюється під час її реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітної, і така інформація надається державним реєстратором протягом дня, але не пізніше 10 год. 00 хв. наступного робочого дня.

Враховуючи викладене суд визнав, що позивач подав позовну заяву про стягнення безпідставно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю після спливу позовної давності визначеного ч.1 ст. 256 ЦК України. Із заявою про визнання поважними причини пропущення позовної давності позивач не звертався.

Представник відповідача 16.01.2017 року подав заяву про застосування позовної давності та відмовити у позові.

5

Представник позивача заперечувала проти відмови у позові через сплив позовної давності посилаючись на ч.4 ст. 38 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , чинною на час виникнення правовідносин, згідно з якою строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим законом та Законом України Про зайнятість населення , адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Суд вважає, що норма закону, на яку посилається у своїх запереченнях представник позивача, не регулює питання позовної давності.

Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином суд визнав, що на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України позов про стягнення безпідставно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, суд, вирішив :

У позові Воловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Головуючий В.А. Вотьканич