Рішення

від 04.10.2017 по справі 300/1032/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 300/1032/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів КУШТАНА Б.П., ГОТРИ Т.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Воловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, за апеляційною скаргою Воловецького районного центру зайнятості на рішення Воловецького районного суду від 15 лютого 2017 року, -

встановила:

Воловецький районний центр зайнятості (далі - Центр зайнятості) 13.12.2016 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. 10.11.2010 ОСОБА_2 звернувся до позивача у пошуках роботи після звільнення з попереднього місця роботи, 17.11.2010 подав заяву про надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю і підтвердив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Відтак, проханий статус відповідачу був наданий, із 17.11.2010 до 11.11.2011 він отримував допомогу по безробіттю відповідно до п.п. 2, 4 ст. 22, п. 2 ст. 23 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та інших нормативних актів. Загалом отримав 4556,71 грн. ОСОБА_2 відмовився від послуг Центру зайнятості 14.09.2012 і був знятий з обліку безробітних.

17.06.2016 ОСОБА_2 знову подав заяву про надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю, статус безробітного був цього ж дня відповідачу наданий. Однак, 31.08.2016 перевіркою було встановлено, що відповідач із 13.10.2003 по 21.09.2011 був зареєстрований як приватний підприємець, займався підприємницькою діяльністю. Ці обставини зафіксовані, зокрема, в акті розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 05.09.2016 № 68. Відповідно до ст. 4 ч. 1 Закону України Про зайнятість населення ОСОБА_2 був зайнятою особою, тому не мав права на отримання 17.11.2010 статусу безробітного. 05.09.2016 Центр зайнятості прийняв рішення про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів, 06.09.2016 була пред'явлена письмова претензія на суму 4556,71 грн, із якою відповідач того ж дня ознайомився. Проте, кошти відповідачем не відшкодовані.

Посилаючись на ці обставини, на положення ст. 36 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття і на інші норми законодавства, позивач просив стягнути на його користь із відповідача 4556,71 грн незаконно отриманої допомоги по безробіттю та покласти на нього судові витрати.

Рішенням Воловецького районного суду від 15.02.2017 у позові відмовлено.

Позивач це рішення оскаржив як незаконне та необґрунтоване, просить рішення скасувати, позов - задовольнити. Вказує, зокрема, на неправильне застосування судом норм матеріального права щодо позовної давності, яка не застосовується до пред'явленої вимоги про стягнення незаконно отриманих відповідачем коштів.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: Центру зайнятості Гладинця О.І., який апеляцію підтримав, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, який скаргу не визнав, обговоривши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Встановлено, що 17.11.2010 ОСОБА_2 подав до Воловецького районного центру зайнятості заяву про надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує (а.с. 14). Наказом по Центру зайнятості від 17.11.2010 № НТ101117 ОСОБА_2 надано статус безробітного, на підставі ст. 22 п.п. 2, 4, ст. 23 п. 2 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (Закон № 1533-III, тут і далі норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення відповідних юридичних фактів) призначено допомогу по безробіттю з 17.11.2010 по 11.11.2011 (а.с. 13). Відомостями про виплату коштів, розрахунком суми допомоги по безробіттю, яка підлягає поверненню (а.с. 9-10, 24), іншими матеріалами справи підтверджується, що за період з 17.11.2010 по 13.08.2011 ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю в загальній сумі 4556,71 грн.

Актом від 05.09.2016 № 68 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону № 1533-III, іншими службовими документами Центру зайнятості (а.с. 15, 21-23) встановлено, що у період з 13.10.2010 по 21.09.2011 ОСОБА_2 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа і з моменту реєстрації по 13.08.2011 отримував допомогу по безробіттю. У справі є копія рішення Господарського суду Закарпатської області від 17.08.2005 у справі № 1/63, яким припинено державну реєстрацію ОСОБА_2 як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, приватного підприємця ОСОБА_2 зобов'язано здійснити заходи щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (а.с. 43-44). ОСОБА_2 не вчинив відповідних дій на виконання рішення суду, даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР) підтверджується факт реєстрації ОСОБА_2 як суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи з 13.10.2003, яку було припинено лише 21.09.2011 (а.с. 16-20).

Відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців , достовірність відомостей, внесених до ЄДР, презюмується, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (ст. 18 ч.ч. 1, 2, ст. 46 ч. 3).

Таким чином, у заяві до Центру зайнятості від 17.11.2010 ОСОБА_2 повідомив недостовірні дані щодо своєї реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. 05.09.2016 Центр зайнятості видав наказ № 140 про повернення ОСОБА_2 незаконно отриманої допомоги по безробіттю, 06.09.2016 пред'явив йому письмову претензію про відшкодування коштів у сумі 4556,71 грн протягом 15 календарних днів з моменту її отримання, претензію відповідач отримав особисто того ж дня (а.с. 23, 26).

Указані кошти ОСОБА_2 не повернув, по суті пред'явлений до стягнення розрахунок боргу не заперечував і не оспорював, заявою від 16.01.2017 просив застосувати трирічну позовну давність (ст. 257, ст. 267 ч.ч. 3, 4 ЦК України) (а.с. 52). Суд першої інстанції застосував позовну давність з огляду, зокрема, на те, що Центру зайнятості згідно зі встановленим порядком належало провести відповідну перевірку одразу після подання заяви ОСОБА_2, до надання йому статусу безробітного, чого позивач не зробив.

Законом № 1533-III у редакції, що була чинною на час набуття ОСОБА_2 статусу безробітного та початку здійснення йому виплат допомоги по безробіттю, передбачено, що:

страховиком на випадок безробіття є Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління, функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, зокрема, на районні центри зайнятості (ст. 1 ч. 1 п. 5, ст. 8 ч. 1, ст. 12 ч.ч. 1, 2);

Фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання Закону № 1533-III (ст. 34 ч. 1);

застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг (ст. 36 ч. 2);

сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг (ст. 36 ч. 3).

Статтею 38 Закону № 1533-III було встановлено, що роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, за відповідні порушення страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню (ч. 1), а відповідно до частини 2 цієї статті строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Тобто, строк давності не застосовується саме у разі застосування відповідних фінансових (штрафних) санкцій до роботодавця.

18.05.2011 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття щодо посилення платіжної дисципліни страхувальників та використання страхових коштів , яким внесені зміни до ст. 38 Закону № 1533-III, відповідно до яких частину 4 цієї статті викладено в такій редакції: Строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України Про зайнятість населення , адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується .

Отже, з 18.05.2011 не застосовується строк давності в разі стягнення заборгованості перед Фондом без визначення характеру такої заборгованості. Це узгоджується із правилами про позовну давність, установленими ЦК України, які передбачають, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, окрім зазначених у ст. 268 цього Кодексу, на які не поширюється позовна давність (ст. 268 ч. 2). Спори, що виникають із правовідносин за Законом № 1533-III, вирішуються в судовому порядку (ст. 39 Закону № 1533-III).

За таких умов, суд першої інстанції правильно застосував позовну давність до вимог, що охоплюються періодом нарахування і виплати відповідачу допомоги по безробіттю з 17.11.2010 по 17.05.2011 в сумі 3063,87 грн, тоді як для застосування позовної давності до платежів за період з 18.05.2011 по 13.08.2011 суд належних підстав не мав. За цей останній період з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1492,84 грн, які з урахуванням правил про нарахування зазначеної допомоги за календарні дні складаються з виплат, зафіксованих у червні-серпні 2011 року в загальній сумі 1258,06 грн, і виплат за 14 календарних днів у травні 2011 року у сумі 234,78 грн ((520,00 грн : 31 день = 16,77 грн/день) х 14 днів = 234,78 грн).

Відтак, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4 ЦПК України апеляцію слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, яке в частині відмови в позові за період з 18.05.2011 по 13.08.2011 за правильного встановлення обставин справи ухвалене з порушенням норм матеріального права, а тому не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України, слід скасувати, у цій частині позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1492,84 грн. В іншій частині законне і обґрунтоване рішення суду відповідно до ст. 308 ЦПК України належить залишити без змін. Питання про судові витрати слід вирішити з урахуванням їх сплати та результату справи.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 2, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п.п. 3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу Воловецького районного центру зайнятості задовольнити частково, рішення Воловецького районного суду від 15 лютого 2017 року у частині відмови в задоволенні вимоги позову Воловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю щодо стягнення коштів у сумі 1492,84 грн скасувати, у цій частині позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) на користь Воловецького районного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 22110674) незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1492,84 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто дві гривні 84 коп.), в іншій частині залишити рішення суду без змін.

Стягнути з ОСОБА_2: 451,43 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору на користь Воловецького районного центру зайнятості; 496,34 грн судового збору в дохід держави.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .

Судді