Постанова

від 26.06.2019 по справі 300/1032/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 300/1032/16-ц

провадження № 61-29446св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Воловецький районний центр зайнятості,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Воловецького районного центру зайнятості на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Куштана Б. П., Готри Т. Ю,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року Воловецький районний центр зайнятості звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю.

Позовна заява мотивована тим, що у листопаді 2010 року відповідач звертався до позивача із заявою щодо отримання статусу безробітного та виплати йому відповідної допомоги, у якій посилався на те, що він не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує. Його заяву було задоволено, відповідачу було надано статус безробітного та у період з 17 листопада 2010 року по 11 листопада 2011 року він отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 4 556,71 грн. 14 вересня 2012 року у зв`язку із відмовою ОСОБА_1 від послуг позивача його було знято з обліку безробітних. 17 червня 2016 року відповідач вдруге звернувся із заявою щодо надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю, статус безробітного був того ж дня йому наданий. Під час перевірки, проведеної 31 серпня 2016 року, було встановлено, що відповідач у період з 13 жовтня

2003 року по 21 вересня 2011 року був зареєстрований як приватний підприємець, а тому у відповідності до частини першої статті 4 Закону України Про зайнятість населення він не мав права на отримання 17 листопада

2010 року статусу безробітного. 05 вересня 2016 року було прийнято рішення про повернення незаконно отриманих відповідачем коштів та 06 вересня

2016 року йому була пред`явлена письмова претензія на суму 4 556,71 грн, із якою відповідач того ж дня ознайомився, проте, кошти ним не відшкодовані.

З урахуванням викладеного, Воловецький районний центр зайнятості просив суд стягнути із відповідача на його користь незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 4 556,71 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2017 року відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, встановивши, що в діях відповідача є ознаки недобросовісності, які у відповідності до вимог частини другої статті 1215 ЦК України допускають повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, проте виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами про застосування якого було заявлено відповідачем.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу Воловецького районного центру зайнятості задоволено частково, рішення Воловецького районного суду Закарпатської області

від 15 лютого 2017 року в частині відмови у задоволенні позову Воловецького районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю щодо стягнення коштів у розмірі 1 492,84 грн скасовано та у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Воловецького районного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 1 492,84 грн.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції було обґрунтовано застосовано строк позовної давності до вимог позивача щодо повернення незаконно отриманих коштів за період з 17 листопада 2010 року по 17 травня 2011 року в розмірі 3 063,87 грн. Проте, до вимог щодо повернення незаконно отриманих коштів за період з 18 травня 2011 року по 13 серпня 2011 року, строк позовної давності не застосовується у відповідності до вимог Закону України Про внесення змін до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття № 1533-ІІІ у редакції від 18 травня 2011 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року Воловецький районний центр зайнятості подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні вимог щодо повернення відповідачем коштів, отриманих як допомогу по безробіттю, за період з 17 листопада 2010 року по 17 травня

2011 року та задовольнити у цій частині позов.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій було помилково застосовано до даних правовідносин строк позовної давності, оскільки спірні правовідносини мали тривалу дію у часі, а тому такий строк на ці правовідносини не поширюється. Заявник вважав, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення судів оскаржуються в частині вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 17 листопада 2010 року по 17 травня 2011 року. У іншій частині рішення судів не оскаржуються, а тому у касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Відзив відповідачем на касаційну скаргу не подано.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справа передана до Касаційного цивільного суду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що 17 листопада 2010 року ОСОБА_1 звертався із заявою до Воловецького районного центру зайнятості заяву щодо надання йому статусу безробітного із виплатою допомоги по безробіттю, у якій зазначав, що на час звернення із такою заявою не зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує.

Наказом Волонецького районного центру зайнятості від 17 листопада 2010 року № ОСОБА_2 ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

За період з 17 листопада 2010 року по 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю у загальному розмірі 4 5556,71 грн.

Воловецьким районним центром зайнятості було встановлено, що у період з 13 жовтня 2010 року по 21 вересня 2011 року ОСОБА_1 , перебуваючи у Воловецькому районному центрі зайнятості на обліку як безробітний та отримуючи допомогу по безробіттю, був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа про що 05 вересня 2016 року було складено акт щодо розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення № 68.

06 вересня 2016 року Воловецький районний центр зайнятості пред`явив

ОСОБА_1 письмову претензію про відшкодування коштів у розмірі 4 556,71 грн протягом 15 календарних днів з моменту її отримання, претензію відповідач отримав особисто того ж дня.

Указані кошти ОСОБА_1 не повернув.

Також установлено, що рішення Господарського суду Закарпатської області

від 17 травня 2005 року в справі № 1/63, припинено державну реєстрацію ОСОБА_1 як суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, приватного підприємця ОСОБА_1 зобов`язано здійснити заходи щодо державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 . зареєструвався як суб`єкта підприємницької діяльності - фізична особа - 13 жовтня 2003 року, а припинив державну реєстрацію - 21 вересня 2011 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_1 подав заяву щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 257 ЦПК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ).

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені судом (стаття 212 ЦПК України 2004 року), встановивши, що в діях відповідача є ознаки недобросовісності, які у відповідності до вимог частини другої статті 1215 ЦК України допускають повернення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, проте враховуючи те, що Воловецький районний центр зайнятості пропустив строк для звернення до суду із позовом, оскільки позивач про порушення свого права міг дізнатися протягом усього періоду перебування відповідача на відповідному обліку та отриманню останнім коштів, зокрема з

17 листопада 2010 року по 17 травня 2011 року, а за його захистом звернувся у грудні 2016 року, дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 17 листопада

2010 року по 17 травня 2011 року не підлягають задоволенню у зв`язку із пропуском позивачем без поважних причин строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Воловецького районного центру зайнятості залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2017 року в частині вимог щодо стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю за період з 17 листопада 2010 року по 17 травня 2011 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

В. П. Курило