Постанова

від 14.02.2017 по справі 813/2875/16

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року Справа № 813/2875/16

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Грень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивача Палій Ю.В.,

представник відповідача Шиба А.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Промислово-Будівельна Група до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області із позовом в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.07.2016 №0000761401 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 189644,5 грн. в т.ч. за основним платежем 171548 грн. та за штрафними санкціями 18096,5 грн., та податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.07.2016 №0000751401 яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 237620 грн., в т.ч. за основним платежем 190096 грн. та за штрафними санкціями 47524 гривень.

В обргунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним як платником податків належно виконано вимоги, встановлені Податковим кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на відповідача, а перевіряючими в ході проведення перевірки зроблено висновки про наявність у діях Позивача порушень податкового законодавства без урахування фактичних обставин справи, що спричинило невірне застосування Відповідачем норм ПК України до спірних правовідносин. Обґрунтовує зазначені тези тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарських операцій не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

На заперечення позовних вимог відповідачем подано до суду письмові заперечення на позов. У поданих до суду письмових запереченнях, відповідач обґрунтовує законність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а його позиція полягає в наступному.

Посадовими особами Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області складено акт №105/13-06-14-01/30649580 від 06.06.2016 "Про результати виїзної документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "ПРОМИСЛОВО-БУДІВЕЛЬНА ГРУПА" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 31.12.2015 року". Зазначений акт перевірки містить висновок про порушення Позивачем п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 135.1, 135.2, 135.3, 135.4 ст. 135, п. 138.1, 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України та висновки про: заниження податку на додану вартість на загальну суму 190096 грн., завищення доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 245343 грн., завищення витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування на загальну суму 664 924 грн., заниження податку на прибуток на загальну суму 171548 гривень.

Предметом дослідження у згаданому акті перевірки були господарські операції здійснені позивачем у періоді охопленому перевіркою із ТзОВ "Фобос захід", ТзОВ "Вейсес", ТзОВ "Ідеал Інвест", ТзОВ "Домус Альянс", ТзОВ "Шивада".

Обґрунтовуючи наявність порушень по податку на додану вартість в акті перевірки перевіряючі дійшли висновку, що в ході перевірки за період 2013- 2015 року не підтверджено отримання ТМЦ згаданих контрагентів (абз. 2 стр. 57 акту). а також перевіркою не підтверджено фактичний рух активів у процесі здійснення господарської діяльності" (абз. 6 стр.97 акту).

В основу вказаних висновків покладено отриману відповідачем від інших контролюючих органів податкову інформацію щодо неможливості проведення зустрічних звірок із ТзОВ Фобос-Захід , ТОВ Сіріус -Техно та узагальнену податкову інформацію щодо ТзОВ "Вейсес", ТзОВ "Ідеал Інвест", ТзОВ "Домус Альянс".

Крім цього, в ході проведення перевірки здійснених позивачем господарських операцій із ТзОВ "Фобос захід" (ЄДРПОУ 38501324) використано (абз. 2-6 стр. 28 акту перевірки) ухвалу Сихівського районного суду м. Львова про надання дозволу на проведення позапланової документальної перевірки від 28.04.2016 по справі № 464/3716/16-к та вирок Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2016 по справі 464/4037/16-к. На підставі висновків, що містяться в акті перевірки Відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення

Ураховуючи наведене, відповідач стверджує, що позивач допустив порушення податкового законодавства, а спірні податкові повідомлення-рішення вважає такими, що прийняті у відповідності до чинного законодавства України і підстав для їх скасування немає.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях і поясненнях. Наполягав на правомірності спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки вважає, що вони прийняті в повній відповідності з нормами чинного законодавства України та просить у позові відмовити повністю.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" N 996-XIV від 16.07.99 року із змінами і доповненнями, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 110.1 ст. 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 109.1. ст. 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2. ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 Кодексу).

При цьому, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Згідно з підпунктом а) пункту 185.1. статті 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пунктом 188.1. статті 188 ПК України, передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають зокрема: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. п. 138.4 ст. 138 цього ж Кодексу, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього ж Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п. 3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. п. 1.2 п. 1, п. п. 2.1 п. 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за N 168/704.

Відповідно до п. п. 1.2 п. 1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. п. 2.1 п. 2 Положення).

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону).

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Представником позивача надано пояснення та письмові докази, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій, а саме з метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Сіріус техно" просимо долучити до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договору поставки №12 від 02.01.2013 року, видаткові та податкові накладні на 59 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Фобос захід" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №91 від 09.01.2014 року, договір поставки №107 від 01.01.2013 року, видаткові та податкові накладні на 115 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Фобос захід" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №91 від 09.01.2014 року, договір поставки №107 від 01.01.2013 року, видаткові та податкові накладні на 115 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Вейсес" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №203 від 02.03.2015 року, видаткові та податкові накладні на 25 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Ідеал Інвест" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №505 від 05.05.2015 року, видаткові та податкові накладні на 78 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "ДОМУС АЛЬЯНС" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №178 від 17.08.2015 року, видаткові та податкові накладні на 16 аркушах.

З метою підтвердження належного документального оформлення господарських операцій здійснених із ТзОВ "Шивада" долучено до матеріалів справи копії документів, що були предметом дослідження під час проведення перевірки, а саме: договір поставки №308 від 03.08.2015 року, видаткові та податкові накладні на 4 аркушах.

З метою підтвердження руху активів та зміни майнового стану за результатами здійснених господарських операцій та підтвердження факту сплати податку на додану вартість в ціні товару долучено до матеріалів справи копії платіжних доручень, на підставі яких постачальникам здійснено оплату, в тому числі податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності, а саме по: ТзОВ "Сіріус техно" на 40 аркушах, ТзОВ "Фобос захід" на 59 аркушах, ТзОВ "Вейсес" на 8 аркушах, ТзОВ "Ідеал Інвест" на 20 аркушах, ТзОВ "Домус Альянс" на 6 аркушах, ТзОВ "Шивада" на 2 аркушах.

На підтвердження факту отримання прибутку щодо реалізації товарів, придбаних по спірних господарських операціях, Позивачем надано зведену аналітичні інформацію в розрізі окремих товарних позицій а саме: звіт про обіг товарів по постачальнику ТзОВ "Фобос Захід" на 26-ти аркушах, звіт про обіг товарів по постачальнику ТзОВ "Сіріус техно" на 19-ти аркушах, звіт про обіг товарів по постачальнику ТзОВ "Домус альянс" на 3-х аркушах, звіт про обіг товарів по постачальнику ТзОВ "Ідеал Інвест" на 5-ти аркушах, звіт про обіг товарів по постачальнику ТзОВ "Вейсес" на 3-ти аркушах. Аналіз зазначених документів свідчить про реальність придбання і подальшої реалізації позивачем придбаного товару із досягненням позитивного економічного ефекту.

Згідно умов договорів укладених позивачем із ТзОВ "Фобос-Захід", ТОВ "Сіріус -Техно", ТзОВ "Вейсес", ТзОВ "Ідеал Інвест", ТзОВ "Домус Альянс" постачання товару здійснюється транспортом та за рахунок постачальника на умовах DDP - склад покупця, згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця. Зокрема, за цією умовою продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення, надати не розвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.

За погодженням сторін, частина поставок була організована і здійснена за рахунок покупця (позивача). На підтвердження реальності транспортування придбаного товару позивачем надано:

договір на здійснення вантажних перевезень № 23 від 26.02.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 27.02.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 50 від 19.05.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 22.05.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 57 від 28.05.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 30.05.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 60 від 02.06.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 05.06.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 64 від 10.06.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 12.06.2016, договір на здійснення вантажних перевезень № 69 від 24.06.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 26.06.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 73 від 02.07.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 02.07.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 79 від 15.07.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 17.07.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 89 від 03.08.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 06.08.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 99 від 17.08.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 18.08.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 105 від 28.08.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 27.08.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 108 від 01.09.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 03.09.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 128 від 01.10.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 02.10.2015, договір на здійснення вантажних перевезень № 142 від 26.10.2015, акт про надання транспортних послуг б/н від 30.10.2015 року. Крім того факт оплати наданих послуг підтверджується платіжними дорученнями № 115 від 05.03.2015 на суму 1200 грн., № 222 від 12.05.2015 на суму 4000 грн., № 286 від 03.06.2015 на суму 2000 грн., № 375 від 06.07.2015 на суму 1600 грн., № 408 від 15.07.2015 на суму 2400 грн., № 501 від 26.08.2015 на суму 4000 грн., № 39 від 22.09.2015 на суму 1600 грн., № 82 від 16.10.2015 на суму 3200 грн., № 545 від 06.11.2015 на суму 1200 грн., № 197 від 21.12.2015 на суму 800 грн. відповідно до яких позивачем здійснено оплату перевізнику - ФОП ОСОБА_3 за надані транспортні послуги.

Наявність у позивача ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій підтверджують наявні в матеріалах справи договір оренди № 0114-01 від 01.01.2014, довіреність № 1 від 01.01.2014, акт приймання - передачі індивідуально визначеного майна до договору оренди №0114 від 01.01.2014 б/н від 01.01.2014, додаток №1 до Акту приймання-передачі індивідуально визначеного майна від 01.01.2014 до договору оренди №0114-1 від 01.01.2014 б/н б/д, акт приймання - передачі індивідуально визначеного майна до договору оренди №0114 від 01.01.2014 б/н від 31.12.2014, договір оренди № 0115-01 від 01.01.2015, довіреність № 1 від 31.12.2014 , акт приймання - передачі індивідуально визначеного майна до договору оренди №0115 від 01.01.2015 б/н від 01.01.2015, додаток №1 до Акту приймання-передачі індивідуально визначеного майна від 01.01.2015 до договору оренди №0115-1 від 01.01.2015 б/н б/д, договір оренди № 470 від 01.01.2015, акт прийому-передачі б/н від 01.01.2015, договір найму нежитлових приміщень № 36/о13 від 01.04.2013, додаток (акт приймання-передачі нежитловий приміщень в найм) № 1 від 01.04.2013 , додаток (режим роботи) № 2 від 01.04.2014, додаток (додаткова угода про внесення змін до договору найму (оренди) нежитлових приміщень №36/о/13 від 01.04.2013 року № 3 від 01.06.2013, додаток (додаткова угода про зміну умов договору найму (оренди) нежитлових приміщень №36/о/13 від 01.04.2013 року № 4 від 10.10.2013, додаток (додаткова угода про розірвання договору найму (оренди) нежитлових приміщень №36/о/13 від 01.04.2013 року № 5 від 18.11.2013, додаток (акт приймання-передачі нежитлових приміщень з найму) № 6 від 22.11.2013, Договір оренди нежитлового приміщення № 14/11 від 01.11.2011, Додаток №1 до договору оренди нежитлового приміщення №14/11 від 01.10.2011 (акт приймання-передачі) б/н від 01.11.2011, Додаток №1 до договору оренди нежитлового приміщення №14/11 від 01.10.2011 (акт приймання-передачі) б/н від 31.03.2013, додаткова угода до договору оренди нежитлового приміщення №14/11 від 01.10.2011 б/н від 01.12.2012, договір оренди індивідуально визначеного майна № о111-01 від 01.01.2011, додаток до акту приймання-передачі індивідуально визначеного майна (поверховий план) № 1 від 01.01.2011, Акт приймання-передачі індивідуально визначеного майна до договору оренди б/н від 01.01.2011, Наказ про затвердження штатного розкладу № К-11Ш від 02.04.2012, штатний розклад б/н від 02.04.2012, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-12Ш від 11.02.2013, штатний розклад б/н від 11.02.2013, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-13Ш від 01.12.2013, штатний розклад б/н від 01.12.2013, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-14Ш від 02.06.2014, штатний розклад б/н від 03.06.2014, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-15Ш від 01.01.2015, штатний розклад б/н від 01.01.2015, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-16Ш від 31.07.2015, штатний розклад б/н від 31.07.2015, Наказ про внесення змін до штатного розкладу № К-17Ш від 01.10.2015, штатний розклад б/н від 01.10.2015 року.

Представником відповідача долучено до матеріалів справи копію вироку Сихівського районного суду м. Львова від 24.05.2016 року по справі №464/4037/16-к, відтак, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Кримінального кодексу України суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність. Тобто, згідно норм Кримінального кодексу саме фізична а не юридична особа є суб'єктом злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України: фіктивне підприємництвом є тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У вироку не вказано яка саме незаконна діяльність ОСОБА_4 прикривалася ТзОВ "Фобос-Захід", в чому (діях чи бездіяльності) вона полягала, за участі яких інших крім ОСОБА_4 фізичних осіб та юридичних осіб здійснювалася така незаконна діяльність.

Вказаним вироком не окреслено коло суб'єктів господарювання реального сектору економіки з якими здійснювалося лише документальне оформлення господарських операцій без реального їх проведення, відображення фіктивних господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань

Істотним для правильного вирішення спору по даній справі, на думку суду є також те, що вирок не містить інформації про надання ОСОБА_4 підчас розслідування кримінальної справи чи укладення угоди про визнання винуватості пояснень стосовно того, що під час перебування на посаді директора ТзОВ "Фобос-Захід" він не укладав жодних договорів чи не підписував первинних документів, податкових накладних а також податкову звітність ТзОВ "Фобос-Захід".

Позивачем на підтвердження факту належного складення та підписання від імені ТзОВ "Фобос-Захід" первинних документів та податкових накладних по спірних господарських операціях надано лист ОСОБА_4 відповідно до якого останній надав пояснення, що в період перебування на посаді директора ТзОВ "Фобос захід" він укладав і підписував із позивачем договір поставки, вживав заходів щодо виконання договору, а саме забезпечив придбання і подальшу поставку (в т.ч. транспортування) товарів згідно попередньо узгодженого переліку, складав і підписував видаткові і податкові накладні на підтвердження здійснених господарських операцій, а також отримував на рахунок ТзОВ "Фобос-Захід" грошові кошти, перераховані позивачем як оплата за поставлені товари. Здійснені господарські операції були відображені у податковій звітності ТзОВ "Фобос захід". При цьому пошук контрагента (позивача) був здійснений шляхом розміщення оголошень в мережі Інтернет на безкоштовних рекламних ресурсах.

Суд вважає обґрунтованими і істотними для надання правової оцінки спірним правовідносинам пояснення Позивача стосовно того, що у згаданому вироці позивач відсутній серед переліку підприємств, установ і організацій яким штучно формувався податковий кредит, господарські операції між ТзОВ "Фобос-Захід" та позивачем,а також документи на підставі яких позивачем відображено в обліку спірні господарські операції не були предметом оцінки в межах кримінальної справи №464/4037/16-к.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів порушення ТзОВ "Фобос захід", норм податкового законодавства, що виявлені при перевірці спірних господарських операцій. Згадані в акті перевірки, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, акт від 24.03.2014 року №67/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос - Захід (код ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин із ПП Роял Ісланд (код СДРПОУ 36507261) за період діяльності з 01.07.2013р. по 30.09.2013р. акт від 28.05.2014 року №136/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Фобос - Захід (код ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. , акт від 08.04.2014р. №83/13-05-22-04/38501324 Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТзОВ Фобос - Захід (код за ЄДРПОУ 38501324) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період з 01.12.2013 по 31.12.2013р. не можуть слугувати такими доказами оскільки не є документами на підставі яких контролюючий орган може визначити суму податкових зобов'язань платника податків шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень.

Тобто, наведене в сукупності дає підстави стверджувати, що поряд із прикриттям незаконної діяльності ОСОБА_4 товариство з обмеженою відповідальністю " Фобос-Захід " і сам ОСОБА_4 здійснював із позивачем реальні господарські операції.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи. Аналогічна за змістом позиція викладена в постанові ВС України від 17.02.2009 по справі №21-1828во08.

При оцінці доказів судом враховано, що акт перевірки крім акту звірки не містить посилань на письмові докази котрі містили б інформацію про здійснення Позивачем безтоварних операцій, крім того, такий не містить посилання на докази, що спростовують інформацію котра міститься в первинних документах, складених при здійсненні Позивачем спірних господарських операцій із його покупцями.

На підставі аналізу матеріалів справи суд дійшов висновку, що акт перевірки не містить доказів недостовірності даних зазначених в первинних документах складених на виконання описаних в акті господарських операцій. Актом перевірки відповідача, так само як і актами перевірок його контрагентів позивача не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, вказувало не невірне визначення розміру його податкових зобов'язань. Позивач, як платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару, його реалізації не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, а також іншими постачальниками товару у ланцюгу постачання, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливе порушення такої діяльності вказаними суб'єктами господарювання. Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. В Рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява N 803/02). "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік, заява N 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" (2010 рік. заява N 6689/03) визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті Відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення Відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення Позивача за захистом свого порушеного права до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов належить задовольнити.

Відповідно до ч.1ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 7-14, 69-71, 86, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000761401 та №0000751401 від 18.07.2016 року.

3.Стягнути з Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код 39518763) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство Промислово-Будівельна Група (79037, м. Львів, вул. Грінченка, 8/64; ЄДРПОУ 30649508) судовий збір в сумі 6409 (шість тисяч чотириста дев'ять) грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 20.02.2017 року.