Постанова

від 15.02.2017 по справі 818/1708/16

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2017 р. Справа №818/1708/16

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелета С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Мороз Т.М.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Алєксєєнко О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, 3-тя особа Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління пенітенціарної служби України в Сумській області (далі - відповідач, УПтС в Сумській області), третя особа - Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації (далі - Міжрегіональне управління), в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 06.12.2016 року № 347/ОС-16 "З особового складу", поновити її на посаді старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Сумській області та стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з квітня 2001 року ОСОБА_3 проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. 06.12.2016 року позивача звільнено з посади старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області. Звільнення пов'язане з ліквідацією територіальних органів управління пенітенціарної служби України в Сумській області, однак позивач із цим не погоджується, оскільки їй не було запропоновано іншу посаду як того вимагає ст. 49-2 Кодексу Законів про працю України з урахуванням того, що в новому штатному розписі Сумського районного сектору чисельність старших інспекторів становить 2 одиниці.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 року № 348 ліквідовано територіальні органи Державної пенітенціарної служби України, в тому числі УПтС в Сумській області а тому, відповідно до наказу УПтС в Сумській області, передбачено звільнення усіх працівників у зв'язку із скороченням штатів. В зв'язку з тим, що відбулась повна ліквідація відповідача, скоротилась вся чисельність працівників управління, в тому числі і штат підрозділів кримінально-виконавчої інспекції, інша посада ОСОБА_3 не пропонувалась.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, до суду надіслав письмовий відзив в якому заперечення відповідача підтримав та додатково зазначив, що посилання позивача на те, що в штатному розписі Сумського районного сектору чисельність старших інспекторів становить 2 одиниці, як доказ її незаконного звільнення є безпідставним, оскільки вказаний сектор є структурною одиницею Північно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації та не має відношення до звільнення ОСОБА_3

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що з 17.04.2001 року ОСОБА_3 працювала в органах системи виконання покарань, що підтверджується копіями трудової книжки (а.с.8-13) та послужного списку (а.с.26-31).

05.10.2016 року в зв'язку зі змінами в організації праці позивача попереджено про можливе наступне звільнення із займаної посади за п. 1 ст. 40 або п. 6 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (п.п. 4 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" для осіб рядового і начальницького складу) після ознайомлення з цим попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих посад (а.с.54).

Вказане попередження складено з метою виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції".

Наказом від 06.12.2016 року № 347/ОС-16, на підставі п.п. 4 п. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) ОСОБА_3 звільнено з посади старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (а.с.14).

Звільняючи ОСОБА_3 із займаної посади без пропозиції іншої посади, відповідач виходив із того, що УПтС в Сумській області ліквідується без правонаступництва, що виключає його обов'язок пропонувати вивільнюваним працівникам інші посади.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Таким чином реорганізація та ліквідація юридичної особи є самостійними видами припинення юридичної особи, однак, при реорганізації майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Так, згідно з пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 року № 348 "Про ліквідацію територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби та утворення територіальних органів Міністерства юстиції" було ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи управління Державної пенітенціарної служби за переліком та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції - міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації за переліком.

Разом із тим, пунктом 3 вказаної постанови установлено, що міжрегіональні управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів управління Державної пенітенціарної служби, які ліквідуються: Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (м. Харків) - управління Державної пенітенціарної служби в Луганській області; управління Державної пенітенціарної служби в Сумській області; управління Державної пенітенціарної служби в Харківській області; управління Державної пенітенціарної служби в Полтавській області.

Таким чином управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області не ліквідовано в розумінні ст. 110 Цивільного кодексу України, а реорганізовується, при цьому його правонаступником, згідно постанови Уряду, є Північно-Східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції.

Відповідно до п. 6 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП) підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 32 КЗпП у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КЗпП у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

При цьому, згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника, в т.ч. шляхом пропонування відповідачу наявні вакантні посади.

Як вже було зазначено судом, 05.10.2016 року відповідач попередив ОСОБА_3 про можливе наступне звільнення із займаної посади, однак докази того, що УПтС в Сумській області пропонувало позивачу іншу роботу відсутні та представником відповідача не надані. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що жодних дій не було вчинено, не було досліджено переважне право позивача на залишення на посаді, доказів неможливості працевлаштувати позивача в штаті новоствореної установи або надати іншу роботу у новоствореній установі матеріали справи не містять. Дані обставини відповідачем взагалі не з'ясовувалися, що було визнано в судовому засіданні представником УПтС в Сумській області. Таким чином відповідачем було лише попереджено позивача про наступне вивільнення та після спливу двох місяців було звільнено з посади.

Разом із тим, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) установи, що ліквідується, зобов'язує роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи, а в даному випадку, Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації взагалі визначено правонаступником УПтС в Сумській області.

Дана позиція суду узгоджується із практикою Верховного суду України, викладеною в постанові від 27.01.2015 року по справі № 21-387а14.

Крім того, в самому попередженні зазначено, що позивача може бути звільнено через 2 місяці після ознайомлення з цим попередженням або відмови від призначення на одну із запропонованих посад. Однак жодні посади не пропонувалися позивачу, що було підтверджено в судовому засіданні представником УПтС в Сумській області.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з абзацом 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19.01.1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Як зазначено вище, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст. 40 КЗпП, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП), що в даному випадку не було дотримано відповідачем.

Вказана позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 01.10.2013 року справа № 21-319а13. Частиною 1 ст. 244-2 КАС України визначено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Однак, відповідач зазначені зобов'язання не виконав і відповідно порушив трудові гарантії позивача, як працівника.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій в частині звільнення ОСОБА_3 з посади старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, в тому числі на відповідність вимогам ст. 49-2 КЗпП.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 06.12.2016 року № 347/ОС-16 "З особового складу" про звільнення ОСОБА_3 та поновлення її на посаді старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління ДПтС України в Сумській області, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Враховуючи, що час вимушеного прогулу за період з 09.12.2016 року по 15.02.2017 року становить 71 робочий день, тому грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 9504,06 грн. (133,86 грн. х 71 робочий день). При розрахунку, суд враховує довідку управління ДПтС в Сумській області від 10.01.2017 року № 1 (а.с.32), відповідно до якої середньоденне грошове забезпечення позивача складає 133,86 грн.

Згідно з довідкою Сумського міського центру зайнятості від 07.02.2017 року № 617/105 ОСОБА_3 з 06.01.2017 року по 31.01.2017 року отримала допомогу по безробіттю в розмірі 1619,54 грн. (а.с.118). Таким чином, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача складає 7884,52 грн. (9504,06 грн. - 1619,54 грн.).

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України суд вважає необхідним допустити негайне виконання постанови в частині виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць та поновлення позивача на роботі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області, 3-тя особа Північно-східне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення коштів - задовольнити.

Скасувати наказ №347/ОС-16 від 06.12.2016р. в частині звільнення ОСОБА_3 за п.п. 4 п. 1 ст. 77 (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) Закону України "Про Національну поліцію".

Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора Сумського районного відділу кримінально-виконавчої інспекції Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області

Стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (м. Суми, вул. І.Харитоненка,12і.к. 08565061) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.к. НОМЕР_1) суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 7884,52 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення на службі та стягнення середнього грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4149,66 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання постанови в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 20.02.2017 року.

Суддя С.М. Гелета