Постанова

від 14.02.2017 по справі 917/1016/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2017 р. Справа № 917/1016/16

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довіреністю від 20.09.2016р. №531-юр; ОСОБА_2 - за довіреністю від 26.09.2016р. №549-юр; ОСОБА_3 - за довіреністю від 30.12.2016р. №733-юр; ОСОБА_4 - за довіреністю від 20.09.2016р. №539-юр;

від відповідачів - не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка , с. Яреськи, Полтавської області

на рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р.

у справі № 917/1016/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка , с. Яреськи, Полтавська область,

до 1-го відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2-го відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Агровел , м. Київ,

3-го відповідача : Шишацької селищної ради, смт. Шишаки, Полтавська обл.,

4-го відповідача : Реєстраційної служби Шишацького районного відділу юстиції Полтавської області, смт. Шишаки, Полтавська обл.,

про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону, визнання недійсним договору оренди землі, визнання права власності на об`єкт нерухомого майна - злітно-посадковий майданчик (аеродром), скасування державної реєстрації договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. у справі №917/1016/16 ( суддя Кульбако М.М.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «ім. Довженка» до відповідачів: Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ТОВ Агровел , Шишацької міської ради, Реєстраційної служби Шишацького районного відділу юстиції Полтавської області про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 35,0511га (сіножаті) (кадастровий номер 5325755100:00:042:0054 №3341 (лот №5367) від 28.09.2015р., відповідно до якого переможцем торгів визнано ТОВ Агровел ; визнання недійсним договору оренди землі від 28.09.2015р., укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Полтавської області та ТОВ Агровел ; визнання за ТОВ Агрофірма ім. Довженка права власності на об'єкт нерухомого майна - злітно-посадковий майданчик (аеродром), що розташований на території Шишацької селищної ради за межами населених пунктів поблизу с. Вишневе та с. Григорівщина; скасування державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку б/н від 28.09.2015р.

Рішення суду з посиланням на статті 203, 215 ЦК України, статті 116, 124,137,138 ЗК України мотивоване недоведеністю позивачем обставин у підтвердження вимог про визнання недійсними результатів торгів, у зв'язку з чим суд зазначив про відсутність підстав для задоволення вимог про визнання недійсним договору оренди та визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна - злітно-посадковий майданчик (аеродром) (т.1,а.с.222-225).

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. у справі №917/1016/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що: по-перше, на спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - злітно-посадкова смуга, яка належить на праві власності позивачу, а отже спірна земельна ділянка не могла бути предметом прилюдних торгів щодо передачі її в оренду відповідно до статей 134,135 ЗК України та статей 203,215 ЦК України; по-друге, на кадастровому плані чітко визначені межі асфальтобетонного покриття у розмірі 2,4097га, що також підтверджується довідкою від 11.07.2016р. №1839, у якій зазначено, що на спірній земельній ділянці державної власності площею 35,0511га розташований об'єкт нерухомого майна; по-третє, з публічної кадастрової карти, що розміщена на офіційному веб-сайті, вбачається, що на спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - злітно-посадкова смуга (аеродром); по-четверте, аеродром було передано позивачу як правонаступнику ТОВ Агрофірма Шишацька , що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ Агрофірма ім. Довженка від 25.12.2008р. №14, протоколом загальних зборів ТОВ Агрофірма Шишацька від 04.08.2009р. №50 та передавальним актом; по-п'яте, згідно технічного паспорту, виданого ПП Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз Інвентаризатор , довідки про балансову належність від 04.01.2016р. №554 та інвентаризаційної картки обліку основних засобів об'єкт нерухомості аеродром обліковується на балансі позивача та є його власністю. Також скаржник вважає недійсним спірний договір оренди, оскільки ТОВ Агровел передано в оренду земельну ділянку, на якій знаходиться майно, що належить іншій особі на праві власності.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги позивач зазначає, що факт будівництва та належності КСП ім. Ілліча злітно-посадкового майданчика - аеродрому підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 24.11.1975р. №229, в якій зазначений рік будівництва основного засобу (аеродрому) - 1971р. та власник - КСП ім. Ілліча, та який передано правонаступнику відповідно до актів приймання-передачі. Крім того, вказує на те, що злітно-посадкова смуга (аеродром) використовується ТОВ Агрофірма ім. Довженка , що підтверджується договорами про надання послуг, у яких зазначено, що польоти здійснюються з аеродрому Чернишівка.

Відзивом від 13.02.2017р.Шишацька селищна рада не заперечує проти доводів апеляційної скарги щодо визнання права власності на об'єкт нерухомого майна та просить суд вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві від 14.02.2017р. заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому зазначає, що відповідно до Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень право на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації відповідно до Закону, виникає з моменту такої реєстрації, проте, позивачем не надано документів, які б свідчили про наявність у нього права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці загальною площею 35,0511га. Крім того, зазначає, що відповідно до витягу із земельно-облікових документів (форми-6зем) станом на 01.07.2014р. на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області обліковується земельна ділянка орієнтовною площею 36га - землі запасу, тобто вільні земельні ділянки, які не передані у власність чи користування та не обтяжені будь-якими об'єктами нерухомості, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, а отже земельна ділянка площею 35,0511га, кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, яка є предметом спору, не містить в своєму складі об'єктів нерухомості. До того ж у даному відзиві 1-й відповідач просить розглянути справу без його участі.

Клопотанням від 13.02.2017р. Шишацька селищна рада у відповідності до статті 22 ГПК України просить розглянути апеляційну скаргу без участі її представника. Вказані клопотання 1-го та 3-го відповідачів підлягають до задоволення судом апеляційної інстанції як такі, що не суперечать вимогам Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. у справі №917/1016/16 скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Відповідачі належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиски штампу на звороті ухвал суду апеляційної інстанції від 18.01.2017р. та від 27.01.2017р., повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та поштові конверти з довідками УДППЗ Укрпошта за формою 20 з зазначенням причин повернення за зазначеною адресою не знаходиться , які надіслані на адресу ТОВ Агровел , визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні(т.1,а.с.105, т.2, а.с.71-81, 84-87).

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та враховуючи встановлений ст.102 ГПК України строк для розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідачів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Згідно витягу із земельно-облікових документів (форма 6 зем) станом на 01.07.2014р. на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області обліковуються землі запасу та землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів, загальною площею -36,0000га сільськогосподарські угіддя - сіножаті (т.1, а.с.166).

27.03.2015р. до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку - кадастровий номер: 5325755100:00:042:0054, місце розташування: Полтавська область, Шишацький район, Шишацька селищна рада, віднесена до земель державної власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 35,0511га (т.1,а.с.168).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 13.08.2015р. встановлено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення не надану у власність або користування: площею 35,0511га сіножатей, кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, розташовану за межами населеного пункту на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; за результатами земельних торгів у формі аукціону передати переможцю земельну ділянку у користування на умовах, визначних у договорі оренди (т.1,а.с.161,162).

На веб-сайті Держгеорадастру опубліковане оголошення, у якому зазначено, що 28.09.2015р. Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області буде проведений аукціон в передачі з оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5325755100:00:042:0000, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Шишацькой район, Шишацька селищна рада; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також визначено: термін дії договору оренди -7 років; стартовий розмір річної орендної плати - 15691,12грн. (т.1,а.с.63).

28.09.2015р. ПП "Фірма "Сомгіз" проведені земельні торги у формі аукціону, організатором яких є головне управлінням Держгеокадастру у Полтавській області, з продажу права оренди земельної ділянки, оформлені протоколом №264, з якого вбачається, що на аукціон виставлений лот №01 - право оренди строком сім років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Полтавська область, Шишацький район, селищна рада Шишацька (за межами населеного пункту); кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, площею: 35,0511га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та визначений переможець - ТОВ Агровел ; стартовий розмір річної орендної плати становив 15691,12грн.; ціна продажу лоту (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) -40327,56грн.

Також з вказаного протоколу вбачається, що участь в аукціоні взяли чотири учасника, а саме: ТОВ Агровел , ТОВ Інвестиційні рішення плюс 1 , ТОВ Агрофірма ім. Довженка , ОСОБА_5 (т.1,а.с.163-165).

28.09.2015р. між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавцем) та ТОВ Агровел (орендарем) укладений договір оренди, пунктом 1 якого встановлено, що орендодавець згідно наказу від 13.08.2015р. №4 ПСГ Про проведення земельних торгів у формі аукціону та протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 28.09.2015р. №264 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - 5325755100:00:042:0054) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області (т.1,а.с.155-160).

Пунктами 2-5 цього договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,0511га, у тому числі сіножаті -35,0511га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки проведена та становить 196138,95грн.

Згідно із пунктом 9 цього договору оренда плата, яка визначена за результатами земельних торгів, вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 40327,56грн. в рік, що становить 20% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності здійснюються з урахуванням індексу інфляції.

22.06.2016р. ТОВ Агрофірма ім. Довженка звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадасту у Полтавській області та ТОВ Агровел з наступними вимогами:

- визнати недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 35,0511 га (сіножаті), (кадастровий №5325755100:00:042:0054) №3341 (лот №5367) від 28.09.2015р., відповідно до якого переможцем торгів визнано ТОВ "Агровел";

- визнати недійсним договір оренди землі від 28.09.2015р., укладений між Головним управлінням Держземагенства у Полтавській області та ТОВ Агровел ;

- визнати за ТОВ Агрофірма ім. Довженка право власності на об`єкт нерухомого майна - злітно-посадковий майданчик (аеродром), що розташований на території Шишацької селищної ради за межами населених пунктів поблизу с. Вишневе та с. Григорівщина.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що: по-перше, ТОВ Агрофірма ім. Довженка є правонаступником усього майна, прав та обов'язків реорганізованих підприємств, а саме: колгоспу ім. Ілліча, ПКСП Шишаки , ТОВ АФ Шишаки , СП АФ Шишаки , ТОВ Агрофірма Шишацька ; по-друге, колгоспом ім. Ілліча у 1971 році було завершено будівництво аеродрому, однак, на думку позивача, нормами законодавства, чинного на момент завершення будівництва, не було встановлено порядку введення завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію, та видачі відповідних дозволів на будівництво, а облік нерухомого майна здійснювався на підставі інвентаризаційних карток основних засобів; по-третє, факт наявності у колгоспу ім. Ілліча аеродрому підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів від 24.11.1975р. №229; по-четверте, згідно технічного паспорту, виданого ПП Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз Інвентаризатор , довідки про балансову належність від 04.01.2016р. №554 та інвентаризаційної картки обліку основних засобів об'єктів нерухомості аеродром обліковується на балансі ТОВ Агрофірма ім. Довженка . Враховуючи викладене, позивач вважає, спірна земельна ділянка має використовуватись для обслуговування споруд, що збудовані колишнім колгоспом, власником яких є позивач, а отже проведення земельних торгів та передача в оренду спірної земельної ділянки суперечить приписам статті 134 ЗК України (т.1,а.с.2-12).

21.07.2016р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій він збільшує позовні вимоги та просить, окрім вимог, визначених у позовній заяві, скасувати державну реєстрацію договору оренди на спірну земельну ділянку від 28.09.2015р., здійснену Реєстраційною службою Шишацького районного управління юстиції Полтавської області, індексний номер 259609583 від 09.11.2015р. (т.1,а.с.91-97).

З наданих позивачем в обґрунтування позовних вимог документів вбачається наступне:

09.06.1992р. відбулись загальні збори колгоспників колгоспу ім. Ілліча Шишацького району Полтавської області, оформлені протоколом, на яких прийнято рішення: реорганізувати колгосп імені Ілліча в пайове колективне сільськогосподарське підприємство Шишаки , яке є правонаступником копгоспу з усіма його правами і обов'язками (т.1,а.с.38).

Факт будівництва та належності КСП ім. Ілліча злітно-посадкового майданчика (аеродрому) позивач підтверджує інвентаризаційною карткою обліку основних засобів колгоспу ім. Ілліча від 24.11.1975р. №229, у якій зазначено наступне: аеродром в с. Чернишівка, початкова вартість 23577,0; інвентарний номер 506; дата випуску (виготовлення) - 1971рік; найменування ознак, які характеризують об'єкт - асфальтобетонне покриття; основний об'єкт - аеродром (т.1 а.с.71, додаткові пояснення до апеляційної скарги - т.2, а.с.90).

На загальних зборах співвласників Пайового колективного сільськогосподарського підприємства Шишаки , оформлених протоколом від 18.02.2000р. №2, прийнято рішення реорганізувати КСП Шишаки шляхом його перетворення у Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Агрофірма Шишаки , виділити засновникам ТОВ частину належних їм майнових паїв майном в натурі у спільну часткову власність цілісним майновим комплексом для внеску до статутного фонду ТОВ (т.1,а.с.39,40).

Так, з порядку денного, визначеного у цьому протоколі, вбачається, що на вирішення зборів винесені наступні питання: про виділення земельного фонду під залуження; про затвердження наслідків інвентаризації майна колективної власності, актів оцінки та списання майна; про затвердження списку претендентів на майновий пай та додаткового списку претендентів на земельну частку (пай); про затвердження майнового пайового фонду підприємства та його структури, трудової участі членів КСП у його створенні; про затвердження переліку майна, яке передається членам КСП у приватну власність у зв'язку з реорганізацією КСП (виходом із КСП), переліку майна, яке спрямовується на покриття боргів підприємства та переліку майна соціальної інфраструктури; про виділення частини майнових паїв майном в натурі засновникам товариства з обмеженою відповідальністю для внеску до Статутного фонду товариства, що утворюється.

Проте, позивачем наданий лише витяг з вказаного протоколу, який не містить

частини, яка має суттєве значення, а саме щодо вирішення наступних питань: про затвердження переліку майна, яке передається членам КСП у приватну власність у зв'язку з реорганізацією КСП (виходом із КСП), переліку майна, яке спрямовується на покриття боргів підприємства та переліку майна соціальної інфраструктури; про виділення частини майнових паїв в натурі засновникам товариства з обмеженою відповідальністю для внеску до статутного фонду товариства, що утворюється.

У додатку до протоколу загальних зборів співвласників СП АФ Шишаки ТОВ АПО Цукровик Полтавщини від 26.04.2001р. визначено майно, що не підлягає паюванню, до якого віднесено, зокрема, аеродром (т.1,а.с.49-53). Проте, а ні вказаний протокол, а ні додаток до нього не підписані та не скріплені печатками.

18.09.2001р. Спілка громадян - співвласників Шишаки передала, а ТОВ АПО Цукровик Полтавщини прийняло на підставі акту прийомки-передачі господарству майна, яке не підлягає паюванню, а саме: аеродром, Чернишівка 1971 року (т.1,а.с.73-77, т.2,а.с.107-109).

На загальних зборах учасників ТОВ Агропромислове об'єднання Цукровик Полтавщини , оформлених протоколом від 22.03.2004р. №1, прийняті рішення: реорганізувати ТОВ АПО Цукровик Полтавщини шляхом виділення його структурних підрозділів, зокрема Агрофірма Шишаки , припинити їх діяльність з дати їх приєднання до ТОВ Агрофірма Шишацька за умови переходу до останнього всіх майнових прав та обов'язків виділених структурних підрозділів; затвердити передавальні акти (розподільчі баланси) станом на 01.05.2004р. між ТОВ АПО Цукровик Полтавщини та ТОВ Агрофірма Шишацька та зміни до Статуту товариства (т.1,а.с.41).

У зв'язку з реорганізацією ТОВ АПО Цукровик Полтавщини шляхом виділення структурних підрозділів: Агрофірма Шишаки , Агрофірма Україна , Агрофірма Лан за умови приєднання їх до ТОВ Агрофірма Шишацька , ТОВ Агропромислове об'єднання Цукровик Полтавщини на підставі акту приймання-передачі від 01.04.2004р. передало, а ТОВ Агрофірма Шишацька прийняло, зокрема, аеродром с. Чернишівка вартістю 33619грн. (т.2,а.с.111-115).

03.06.2005р. Шишацькою селищною радою Шишацького району Полтавської області на 27 позачерговій сесії розглянуто заяву ТОВ АФ Шишацька про передачу із земель запасу с/г угідь (сінокоси) землі, які знаходяться на території бувшого аеродрому , загальною площею 36га в оренду строком на 5 років та встановлення орендної плати та прийнято рішення перевести землі цивільної повітряної авіації у розмірі 36га, із них: 34га - с/г угіддя (сінокоси) та 2га - не с/г угіддя (злітна смуга) у землі запасу Шишацької селищної ради; підняти перед райдержадміністрацією клопотання про надання дозволу на передачу земель бувшого аеродрому загальною площею 36га в оренду ТОВ АФ Шишацька строком на 5 років (т.2,а.с.146), аналогічне за змістом рішення було прийнято Шишацькою селищною радою 02.03.2007р. (т.2,а.с.147).

22.02.2007р. ТОВ Агрофірма Шишацька звернулась до Шишацької районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів по посвідченню права на земельну ділянку (оренду) загальною площею 36га із земель бувшого аеродрому (т.1,а.с.200).

25.05.2007р. в.п. голови Шишацької районної державної адміністрації надано ТОВ Агрофірма Шишацька дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для ведення сільськогосподарського виробництва (т.1,а.с.199).

Листом від 16.05.2007р. Шишацький районний відділ земельних ресурсів Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах України повідомив Шишацьку районну державну адміністрацію про те, що надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою бувшого аеродрому площею -36га, можливе при наданні селищною радою погодження про надання дозволу та викопіровки з нанесенням земельної ділянки (т.1,а.с.202).

29.05.2008р. Шишацькою селищною радою Шишацького району Полтавської області на 22 сесії 5-го скликання прийнято рішення про надання ТОВ АФ Шишацька погодження на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів (договір оренди), що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 36,00га із земель бувшого аеродрому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шишацької селищної ради (т.1,а.с.203).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження набуття права власності чи права оренди спірної земельної ділянки у ТОВ АФ Шишацька .

25.12.2008р. відбулися загальні збори учасників ТОВ Агрофірма ім. Довженка , оформлені протоколом №14, на яких прийнято, зокрема, рішення про приєднання до ТОВ Агрофірма ім. Довженка ТОВ Агрофірма Шишацька (т.1, а.с.43,44).

На загальних зборах засновників ТОВ Агрофірма Шишацька , які відбулися 04.08.2009р. та оформлені протоколом №50, прийнято рішення затвердити передавальний акт, складений у зв'язку з приєднанням ТОВ Агрофірма Шишацька до ТОВ Агрофірма ім. Довженка (т.2, а.с.116).

У додатку №2 до передавального акту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ Агрофірма Шишацька від 04.08.2009р. №50, визначено, зокрема, аеродром с. Чернишівка 000-000146 вартістю 33619грн. (т.2, а.с.117-121).

Згідно додатку до звіту про експертну оцінку основних засобів ПКСП Шишаки Шишацького району Полтавської області, затвердженого заступником директора Інституту аграрної економіки УААН 30.04.1997р., до основних засобів входить, зокрема, аеродром 1971року (т.1,а.с.45-48). На вказаному додатку до звіту відсутні підписи уповноважених осіб на складання даного документу та печатки інституту аграрної економіки УААН.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ім. Довженка , затвердженого зборами учасників ТОВ Агрофірма ім. Довженка , протокол від 18.05.2016р. №05/18/2016, наданого позивачем до матеріалів справи, без відмітки його реєстрації, ТОВ Агрофірма ім. Довженка є правонаступником всіх прав та обов'язків: ТОВ Агрофірма Гоголево , ТОВ Агрофірма Шишацька , СТОВ Орданівка , СТОВ ім. Шевченка , ТОВ Агрофірма ОСОБА_6 , ТОВ Балясне , ТОВ Агро-Маяк , ДП Агрофірма Сидоренкове , які припинили свою діяльність в процесі реорганізації шляхом приєднання до товариства (т.1,а.с.20-36).

29.02.2013р. ТОВ Агрофірма ім. Довженка звернулась до Головного управління Держземагенства в Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 36,00га, із них 34,00га під сіножатями та 2,00га під дорогами із земель запасу, розташованої за межами населеного пункту Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області в оренду ТОВ Агрофірма ім. Довженка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.2,а.с.149).

Головне управління Держземагенства в Полтавській області листом від 12.03.2013р. повідомило ТОВ АФ ім. Довженка про те, що надання земель, що перебувають у державній власності, у відповідності до статті 124 ЗК України здійснюється за результатами проведення земельних торгів, та запропонувало звернутись до Шишацької райдержадміністрації для включення земельної ділянки до переліку, який виставлятиметься на земельні торги.

09.02.2016р. ПП Мирогородським підприємством технічної інвентаризації та експертиз Інвентаризатор виготовлено Технічний паспорт злітно-посадкового майданчика (аеродрому) на замовлення ТОВ Агрофірма ім. Довженка , в якому визначений аеродром загальною площею 13563кв.м (т.1,а.с.55-57).

11.04.2016р. державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення відмовити ТОВ Агрофірма ім. Довженка у державній реєстрації права власності на злітно-посадочну смугу (аеродром), що розташований: Полтавська область, Шишацький район, кадастровий номер земельної ділянки 5325755100:00:0042:0054, за ТОВ Агрофірма ім. Довженка . Рішення мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, оскільки відсутній документ, який підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно (т.1,а.с.58).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. №917/1016/16 у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище (т.1, а.с. 222-229).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання права власності на злітно-посадковий майданчик (аеродром), визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону, визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації договору оренди землі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є правонаступником всіх прав та обов'язків: ТОВ Агрофірма Шишацька , та, відповідно, власником аеродрому, який знаходиться на земельній ділянці, переданій в оренду ТОВ Агровел всупереч вимогам статті 134 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником (правова позиція викладена Верховним Судом України в аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних прав).

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

При цьому метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі. Судове рішення про задоволення таких вимог має ґрунтуватись на встановленому судом в ході розгляду справи існуючому юридичному факті і не може підміняти собою правовстановлюючих документів. Момент виникнення права не залежить від набрання рішенням суду законної сили, оскільки підставою для прийняття останнього є наявність у позивача до звернення до суду тих матеріально-правових фактів, з якими закон пов'язує виникнення права власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності, згідно з вимогами статті 392 Цивільного кодексу України є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду і до обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги входять, зокрема, факти, з яких вбачається, що відповідач виконав дії, спрямовані на заперечення наявного у позивача права, на захист якого подано позов або утверджує за собою право, яке належить позивачу, тобто ті, які свідчать про порушення або оспорення існуючого права.

Статтею 319 Цивільного кодексу України зазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із частиною 2 статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо ж договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а якщо право власності на нього підлягає державній реєстрації - то відповідно з моменту його державної реєстрації.

Позивач стверджує, що він набав права власності на злітно-посадочний майданчик (аеродром) у зв'язку з приєднанням до нього ТОВ Агрофірма Шишацька .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням загальних зборів ТОВ Агрофірма ім. Довженка , оформленого протоколом загальних зборів від 25.12.2008р. №14, вирішено: приєднати до ТОВ Агрофірма ім. Довженка , зокрема, ТОВ Агрофірма Шишацька (т.1,а.с.43,44).

На загальних зборах засновників ТОВ Агрофірма Шишацька , які відбулися 04.08.2009р. та оформлені протоколом №50, прийнято рішення затвердити передавальний акт, складений у зв'язку з приєднанням ТОВ Агрофірма Шишацька до ТОВ Агрофірма ім. Довженка (т.2, а.с.116).

У додатку №2 до передавального акту, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ Агрофірма Шишацька , визначено, зокрема, аеродром, с. Чернишівка 000-000146 вартістю 33619грн. (т.2, а.с.119-121).

Відповідно до статті 42 Повітряного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент передачі спірного майна позивачеві) аеродром повинен бути сертифікований на відповідність його нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного сертифіката. Правила сертифікації і порядок допуску аеродромів до експлуатації встановлюються державним органом з питань сертифікації і реєстрації. Сертифікат придатності аеродрому до експлуатації може бути анульовано або його дію тимчасово припинено державним органом, що видав сертифікат, якщо буде виявлено невідповідність аеродрому нормам придатності до експлуатації.

Згідно із статтею 43 Повітряного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент передачі спірного майна позивачеві) всі цивільні аеродроми підлягають реєстрації у державному органі з питань сертифікації і реєстрації та занесенню їх до державного реєстру аеродромів України . Після занесення аеродрому до державного реєстру аеродромів України його власникові чи експлуатанту видається свідоцтво про реєстрацію. Експлуатація аеродрому без свідоцтва про реєстрацію його у державному реєстрі аеродромів України забороняється. Аеродроми підлягають перереєстрації у державному реєстрі аеродромів України у разі зміни власника аеродрому, а також в інших випадках, передбачених правилами реєстрації аеродромів України.

Відповідно до розділу 3 Правил реєстрації цивільних аеродромів України, затверджених наказом Державіаслужби від 25.10.2005р. N795, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.11.2005р. за N 1356/11636 ( в редакції, чинній як на момент перед на момент передачі спірного майна позивачеві так і на момент вирішення спору) (надалі - Плавила ), аеродром (вертодром) (далі - аеродром) - ділянка суші або водної поверхні (включаючи розміщені на ній будь-які будинки, споруди та обладнання), призначена повністю або частково для прибуття, відправлення і руху повітряних суден (далі-ПС). Якщо поняття "аеродром" використовується в положеннях, що стосуються планів польотів і порядку сполучення, воно включає також місця, які можуть використовуватися літальними апаратами певних видів, наприклад вертольотами або аеростатами. Свідоцтво про реєстрацію аеродрому - документ, що засвідчує реєстрацію аеродрому у Державному реєстрі цивільних аеродромів України. Власник Свідоцтва - експлуатант аеродрому, який одержав Свідоцтво про реєстрацію аеродрому згідно з цими Правилами.

Відповідно до п. 5.1 розділу 5 Правил всі цивільні аеродроми підлягають реєстрації у державному органі з питань сертифікації і реєстрації та внесенню їх до Реєстру (додаток 1).

Підпунктами 5.2, 5.3 пункту 5 Правил встановлено, що після занесення аеродрому до Реєстру його власникові чи експлуатанту видається Свідоцтво про реєстрацію аеродрому (далі-Свідоцтво) (додаток 2). Свідоцтво дає підставу для порушення клопотання про сертифікацію аеродрому та його обладнання на відповідність нормам придатності аеродрому до експлуатації.

Процедури із реєстрації аеродрому виконуються після сплати Заявником держзборів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.09.1993р. N819 ( 819-93-п ) "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях" (пунктом 5.4 пункту 5 Правил).

Таким чином, станом на момент складання передавального акту аеродром мав бути зареєстрований у Державному реєстрі аеродромів України з визначенням власника ТОВ Агрофірма Шишацька , проте вказані документи в матеріалах справи не містяться та не були надані позивачем до суду апеляційної інстанції.

Згідно із розділом 3 Правил сертифікації цивільних аеродромів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 25.10.2005р. N796, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.11.2005 р. за N 1357/11637 (станом на момент передачі спірного майна позивачеві), власник аеродрому - юридична або фізична особа, якій належить на праві власності або у якої перебуває у постійному користуванні земельна ділянка, де розташовано аеродром. Сертифікат аеродрому - документ, виданий Державіаслужбою, що засвідчує відповідність аеродрому діючим нормам і правилам і дає право його власнику на експлуатацію аеродрому. Державний реєстр цивільних аеродромів України - документ про реєстрацію цивільних аеродромів, а також аеродромів спільного використання та спільного базування. Сертифікат аеродрому - документ, виданий Державіаслужбою, що засвідчує відповідність аеродрому діючим нормам і правилам і дає право його власнику на експлуатацію аеродрому. Сертифікаційні вимоги - сукупність технічних і організаційних вимог, виконання яких експлуатантом аеродрому є необхідною умовою забезпечення рівня безпеки польотів. Сертифікаційні вимоги вводяться в дію у встановленому порядку і є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які беруть участь у створенні (будівництві), уведенні до експлуатації, експлуатації і ремонті цивільних аеродромів.

Розділом 5 Правил сертифікації цивільних аеродромів встановлено, що головним засобом забезпечення державного контролю за цивільними аеродромами є їх сертифікація з видачею відповідного сертифіката (далі - Сертифікат). На підставі рішення Державіаслужби Сертифікат може бути анульований або його дія припинена, якщо експлуатант порушить установлені цими Правилами норми, вимоги або втратить змогу виконувати їх.

Пунктами 6.5.1, 6.5.2 Правил сертифікації цивільних аеродромів встановлено, що у разі позитивних результатів експертизи сертифікаційної справи, сертифікаційної перевірки та оформлення всіх належних документів за її результатами Державіаслужба приймає рішення про видачу Сертифіката (додаток 5), видає Сертифікат (додаток 6) та додаток до Сертифіката (додаток 7). Сертифікат реєструється у встановленому порядку в Державіаслужбі і видається на термін до трьох років.

Відповідно до пункту 6.6.1 розділу 6 Правил сертифікації цивільних аеродромів продовження терміну дії Сертифіката здійснюється за заявкою експлуатанта аеродрому за процедурою, аналогічною видачі первинного Сертифіката.

Статтею 44 Повітряного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент передачі спірного майна позивачеві) встановлено, що цивільний аеродром виключається з реєстру в разі його ліквідації або зняття з експлуатації. При виключенні аеродрому з реєстру свідоцтво про його реєстрацію втрачає силу, а власник аеродрому втрачає право на його експлуатацію.

Позивачем не надано будь-яких належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували: по-перше, права користування ТОВ АФ Шишацька спірною земельною ділянкою; по-друге, наявність у ТОВ АФ Шишацька права власності на аеродром, який за твердженням позивача розташований у селі Чернишівка на спірній земельній ділянці; по-третє, отримання ТОВ АФ Шишацька свідоцтва про реєстрацію аеродрому та сертифікату аеродрому.

Відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Правил реєстрації цивільних аеродромів України при реорганізації, перепрофілюванні, ліквідації або інших змінах у діяльності власника свідоцтва в місячний строк інформувати про це Державіаслужбу України. У разі зміни класу аеродрому, зміни власника Свідоцтва особа, що бере на себе обов'язки власника Свідоцтва, звертається в Державіаслужбу України з заявою про перереєстрацію цивільного аеродрому. До заяви додаються Зобов'язання.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що ним не проводилась державна реєстрація та сертифікація аеродрому, на який він просить визнати право власності, як і не надав доказів проведення відповідної реєстрації та сертифікації спірного аеродрому.

Відповідно до пункту 6.9 Правил реєстрації цивільних аеродромів України Цивільний аеродром виключається з Реєстру в разі його ліквідації або зняття з експлуатації. Виключення з Реєстру здійснюється Державіаслужбою України на підставі заявки власника Свідоцтва або за рішенням Державіаслужби України.

Позивач звертаючись з позовом про визнання за ним права власності на аеродром, не надав суду жодних належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б підтверджували наявність в с. Чернишівка Полтавської області аеродрому на спірній земельній ділянці та доказів включення його до Державного реєстру цивільних аеродромів України відповідно до вимог Повітряного кодексу України, Правил реєстрації цивільних аеродромів України та Правил сертифікації цивільних аеродромів.

Доводи позивача про те, що його право власності на аеродром підтверджується довідкою про балансову належність від 04.01.2016р. №554 (т.1, а.с.62) та інвентаризаційною карткою обліку основних засобів об'єктів нерухомості (т.1,а.с.72) не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності (пункт 9 ОСОБА_7 арбітражного суду України від 31.01.2001р. №01-8/98 Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом ).

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Доводи позивача про те, що аеродром був збудований у 1971році, що підтверджується інвентаризаційною карткою обліку основних засобі Колгоспу імені Ілліча від 24.11.1975р., яке відповідно до рішення загальних зборів колгоспу ім. Ілліча Шишацького району Полтавської області, оформленого протоколом від 09.06.1992р., реорганізоване в Пайове колективне сільськогосподарське підприємство Шишаки та є правонаступником копгоспу з усіма його правами і обов'язками, також не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з наступних підстав.

Відповідно до статті 31 Повітряного кодексу Союзу РСР в редакції від 02.10.1987р., цивільні аеродроми, які знаходяться у віданні Міністерства цивільної авіації, кооперативних та інших громадських організаціях, окрім тимчасових аеродромів, аеродромів для забезпечення авіаційних робіт та посадочних майданчиків, підлягають реєстрації в Державному реєстрі цивільних аеродромів Союзу РСР , ведення якого покладається на Міністерство цивільної авіації . Після занесення аеродрому в Державний реєстр видається свідоцтво про державну реєстрацію та придатність аеродрому до експлуатації.

Відповідно пункту 2.5.5 Настанови по здійсненню польотів в цивільній авіації СРСР, затвердженої наказом Міністерства цивільної авіації від 08.04.1985р. №77, цивільні аеродроми, які знаходяться у віданні Міністерства цивільної авіації, кооперативних та інших громадських організаціях, окрім тимчасових аеродромів, аеродромів для забезпечення авіаційних робіт та посадочних майданчиків, підлягають реєстрації в Державному реєстрі цивільних аеродромів Союзу РСР . Після занесення аеродрому в Державний реєстр видається свідоцтво про державну реєстрацію та придатність аеродрому до експлуатації.

Порядок державної реєстрації аеродромів та видачі свідоцтв про державну реєстрацію, а також порядок обліку тимчасових аеродромів, аеродромів для забезпечення авіаційних робіт і посадочних майданчиків встановлюється Міністерством цивільної авіації (п.2.5.7 Настанови).

У пункції 2.5.10 цієї Настанови встановлено, що для кожного аеродрому та посадкового майданчика розробляється інструкція по здійсненню польотів, в якій визначається порядок здійснення польотів на цьому аеродромі (посадковому майданчику) з урахуванням особливостей його експлуатації та діючих заборон. Польоти на аеродромі, який не має затвердженої інструкції по здійсненню польотів, забороняється. Інструкція по здійсненню польотів в районі аеродрому підлягає періодичній перевірці на відповідність вимогам по забезпеченню безпечних польотів. Перевірка проводиться в процесі продовження діючих свідоцтв о реєстрації та придатності аеродромів к експлуатації, але не рідше чим через п'ять років.

Таким чином, на момент реорганізації колгоспу імені Ілліча у Пайове колективне сільськогосподарське підприємство Шишаки аеродром мав бути зареєстрований у встановленому законом порядку та щодо нього мала бути розроблена інструкція по здійсненню польотів, проте відповідні документи не надані позивачем в підтвердження позовних вимог.

Відповідно статті 42 Повітряного кодексу України (в редакції від 04.05.1993р.) аеродром повинен бути сертифікований на відповідність його нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного сертифіката. Правила сертифікації і порядок допуску аеродромів до експлуатації встановлюються державним органом з питань сертифікації і реєстрації. Сертифікат придатності аеродрому до експлуатації може бути анульовано або його дію тимчасово припинено державним органом, що видав сертифікат, якщо буде виявлено невідповідність аеродрому нормам придатності до експлуатації.

У статті 43 Повітряного кодексу України (в редакції від 04.05.1993р.) зазначено, що всі цивільні аеродроми підлягають реєстрації у державному органі з питань сертифікації і реєстрації та занесенню їх до державного реєстру аеродромів України . Після занесення аеродрому до державного реєстру аеродромів України його власникові чи експлуатанту видається свідоцтво про реєстрацію. Експлуатація аеродрому без свідоцтва про реєстрацію його у державному реєстрі аеродромів України забороняється. Аеродроми підлягають перереєстрації у державному реєстрі аеродромів України у разі зміни власника аеродрому, а також в інших випадках, передбачених правилами реєстрації аеродромів України.

Згідно із статтею 44 Повітряного кодексу України (в редакції від 04.05.1993р.) цивільний аеродром виключається з реєстру в разі його ліквідації або зняття з експлуатації.

Таким чином, Пайове колективне сільськогосподарське підприємство Шишаки відповідно до вимог законодавства, чинного на момент утворення підприємства та під час його діяльності, при наявності у його права власності на аеродром зобов'язано було здійснити реєстрацію (перереєстрацію) у державному органі з питань сертифікації і реєстрації аеродрому, проте відповідні документи позивачем не надані у зв'язку з їх відсутністю.

Також позивач стверджує, що Пайове колективне сільськогосподарське підприємство Шишаки було реорганізовано в ТОВ АФ Шишаки , що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ПКСП Шишаки , до якого перейшло право власності на об'єкт нерухомого майна, що є предметом спору.

Проте, з протоколу загальних зборах співвласників Пайового колективного сільськогосподарського підприємства Шишаки , оформленого протоколом від 18.02.2000р. №2, вбачається, що на розгляд були винесені наступні питання: про виділення земельного фонду під залуження; про затвердження наслідків інвентаризації майна колективної власності, актів оцінки та списання майна; про затвердження списку претендентів на майновий пай та додаткового списку претендентів на земельну частку (пай); про затвердження майнового пайового фонду підприємства та його структури, трудової участі членів КСП у його створенні; про затвердження переліку майна, яке передається членам КСП у приватну власність у зв'язку з реорганізацією КСП (виходом із КСП), переліку майна, яке спрямовується на покриття боргів підприємства та переліку майна соціальної інфраструктури; про виділення частини майнових паїв майном в натурі засновникам товариства з обмеженою відповідальністю для внеску до Статутного фонду товариства, що утворюється.

Однак, позивачем до матеріалів справи наданий лише витяг з цього протоколу, у якому не зазначено щодо вирішення наступних питань: затвердження наслідків інвентаризації майна колективної власності, актів оцінки та списання майна, про затвердження переліку майна, яке передається членам КСП у приватну власність у зв'язку з реорганізацією КСП (виходом із КСП), переліку майна, яке спрямовується на покриття боргів підприємства та переліку майна соціальної інфраструктури; про виділення частини майнових паїв майном в натурі засновникам товариства з обмеженою відповідальністю для внеску до Статутного фонду товариства, що утворюється.

Таким чином встановити перелік майна, що увійшло до Статутного фонду ТОВ АФ Шишаки , не видається за можливе у зв'язку з відсутністю відповідних доказів. Крім того, протокол загальних зборів засновників Пайового колективного сільськогосподарського підприємства Шишаки підтверджує лише намір його учасників створити ТОВ Агрофірму Шишаки та не є доказом створення ТОВ АФ Шишаки .

Крім того, позивачем до матеріалів справи наданий акт приймання-передачі основних засобів від 18.09.2001р., згідно якого Спілка громадян-співвласників Шишаки передала, а СП АФ Шишаки прийняло за актом приймання-передачі основні засоби, зокрема, аеродром, інвентарний номер 506 (т.1,а.с.73-77).

У додатку до протоколу загальних зборів співвласників СП АФ Шишаки ТОВ АПО Цукровик Полтавщини від 26.04.2001р. визначено майно, що не підлягає паюванню, до якого віднесено, зокрема, аеродром (т.1,а.с.49-53).

Проте, а ні вказаний протокол, а ні додаток до нього не підписані та не скріплені печатками.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що кожний з власників спірного аеродрому з моменту його будівництва зобов'язаний був вчинити дії по його реєстрації та сертифікації у органі реєстрації, визначеному вимогами законодавства, яке було чинне на момент набуття такого права власності .

Проте, позивачем не доведено набуття жодною з ланцюга юридичних осіб права власності на аеродром у селі Чернишівка Шишацького пайону Полтавської області.

Крім того, з листа ТОВ Агрофірма Шишацька від 22.02.2007р. вбачається, що воно просить Шишацьку районну державну адміністрацію надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів по посвідченню права на земельну ділянку (оренду) загальною площею 36га із земель бувшого аеродрому (т.1,а.с.200).

Таким чином, з листа ТОВ Агрофірма Шишацька від 22.02.2007р. вбачається, що станом на момент звернення до Шишацької районної державної адміністрації воно не є власником та користувачем (на праві оренди) спірної земельної ділянки та аеродрому.

Також в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про оформлення права власності чи права користування спірною земельною ділянкою ТОВ Агрофірма Шишацька , а відповідно до розділу 3 Правил сертифікації цивільних аеродромів, затверджених наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 25.10.2005р. N796, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.11.2005 р. за N 1357/11637, власник аеродрому - юридична або фізична особа, якій належить на праві власності або у якої перебуває у постійному користуванні земельна ділянка, де розташовано аеродром.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Агрофірма Шишацька просила передати спірну земельну ділянку в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва, а не для обслуговування аеродрому.

Крім того, посилання позивача лише на акти приймання-передачі, які складені між юридичними особами про передачу аеродрому в с. Чернишівка з інвентарним номером 506, та на довідку ТОВ Агрофірма ім. Довженка про знаходження спірного майна у нього на балансі (т.1,а.с.62) і інвентаризаційну картку обліку основних засобів об'єктів нерухомості (т.1,а.с.72) не може бути прийнято судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вказані документи не є безумовним доказом наявності у цих юридичних осіб права власності на спірне майно, оскільки перебування майна, у тому числі приміщень, споруд, будинків, на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Акти приймання-передачі, наявні матеріалах справи, підтверджують передачу майна, однак не визначають підстав знаходження цього майна у того чи іншого підприємства .

Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

Крім того, згідно витягу із земельно-облікових документів (форма 6-зем) станом на 01.07.2014р. та території Шишацької селищної ради Полтавської області обліковується земельна ділянка орієнтовно площею 36га - землі запасу, не передані у власність чи у користування, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого спірна земельна ділянка площею 35,0511га, кадастровий номер 5325755100:00:042:0054 - землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного виробництва, вид угідь - сіножаті.

Відповідно до пункту 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. N 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Позивачем не надано доказів оскарження дій державного кадастрового реєстратора щодо внесення відповідного запису до Державного земельного кадастру та скасування запису, а отже відомості, внесені до Державного земельного кадастру та відображені у витягу від 27.03.2015р. №НВ-5302443202015, є достовірними, оскільки інше не доведено в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено як наявності аеродрому у селі Чернишівка Шишацького району Полтавської області так і набуття ним права власності на цей аеродром.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач просить визнати право власності на злітно-посадковий майданчик (аеродром), зі змісту позовної заяви, додаткових пояснень та наданих документів вбачається, що він просить визнати право власності саме на аеродром, а не на злітно-посадковий майданчик.

Однак, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача зазначив, що на спірній земельній ділянці знаходиться злітно-посадковий майданчик, який регулярно використовується позивачем, що підтверджується договорами на виконання агрохімічних робіт з обробки посівів, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції зазначає, що Правилами допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден, затвердженими наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 01.12.2004р. N 205 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.12.2004р. за N 1644/10243, визначені технічно-експлуатаційні вимоги до постійних та тимчасових злітно-посадкових майданчиків, які використовуються для зльоту та посадки легких повітряних суден і вертольотів, що мають максимальну злітну масу не більше 5700кг.

Так, у розділі 1 Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків визначено, що злітно-посадковий майданчик - земельна (водна, льодова) ділянка або спеціально підготовлена площадка мінімально допустимих розмірів, що забезпечує зліт та посадку легких повітряних суден. Злітно-посадкова смуга - визначена прямокутна ділянка, підготовлена для посадки і зльоту повітряних суден. Постійний злітно-посадковий майданчик - земельна (водна, льодова) ділянка або спеціально підготовлена площадка мінімально допустимих розмірів, яка придатна та використовується для базування та виконання польотів легких повітряних суден, має необхідні споруди та обладнання . Тимчасовий злітно-посадковий майданчик - злітно-посадковий майданчик, який використовується у визначений період року для польотів легких повітряних суден і не має стаціонарних споруд, обладнання та відведеного повітряного простору.

Власник злітно-посадкового майданчика - юридична або фізична особа, якій належить або у якої перебуває у постійному користуванні земельна ділянка, де розташований злітно-посадковий майданчик.

Пунктом 1.8 Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків для польотів легких повітряних суден встановлено, що допуск злітно-посадкових майданчиків до експлуатації за вимогами цих Правил здійснюється Державіаслужбою за результатами інспектування.

Відповідно до підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2 розділу 2 Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків постійні ЗПМ для польотів легких ПС підлягають унесенню до Журналу обліку та допуску до експлуатації постійних ЗПМ з видачею Посвідчення про допуск до експлуатації ЗПМ до початку експлуатації. Допуск до експлуатації постійних ЗПМ для польотів легких ПС надається Державіаслужбою в разі: уведення до експлуатації ЗПМ; продовження терміну дії Посвідчення про допуск до експлуатації; зміни власника або експлуатанта ЗПМ; змін умов експлуатації або характеристик ЗПМ, або прилеглої місцевості, які впливають на безпеку польотів. Підставою для включення постійного ЗПМ до Журналу обліку та допуску до експлуатації постійних ЗПМ є: комплект документів, наданих Заявником перед інспектуванням за переліком пункту 2.2.3 цих Правил.

У підпункті 2.4.7 пункту 2 розділу 2 Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків забороняється експлуатація постійних ЗПМ без отримання посвідчення про їх допуск до експлуатації згідно з вимогами цих Правил.

Розділом 4 Правил допуску до експлуатації злітно-посадкових майданчиків встановлено, що у разі зміни власника або експлуатанта ЗПМ видані раніше Посвідчення про допуск до експлуатації постійного ЗПМ та допуск на використання повітряного простору з тимчасового ЗПМ втрачають чинність. Інструкція з виконання польотів на ЗПМ та Посвідчення про допуск до експлуатації підлягають поверненню до Державіаслужби.

Позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів наявності у нього у власності злітно-посадкового майданчика та права на його експлуатацію, а отже доводи ТОВ Агрофірма ім. Довженка про експлуатацію злітно-посадочного майданчика також не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачеві у визнанні права власності на аеродром, оскільки матеріали справи не містять належних доказів набуття позивачем права власності, реєстрації та сертифікації спірного майна ТОВ Агрофірма ім. Довжнка у відповідності до вимог чинного законодавства.

Проте, місцевий господарський суд при прийнятті рішення порушив норми Господарського процесуального кодексу та не врахував приписи постанови Пленуму Вищого господарського суд України Про судове рішення , оскільки не спростував доводи позивача та не навів мотивів і обґрунтувань прийнятого судового рішення.

В частині позовних вимог про визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 35,0511 га (сіножаті), кадастровий №5325755100:00:042:0054 №3341 (лот №5367) від 28.09.2015р. та визнання недійсним договору оренди землі від 28.09.2015р., укладеного між 1-м та 2-м відповідачами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Єдиною підставою для визнання недійсними результатів торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 35,0511 га (сіножаті), кадастровий №5325755100:00:042:0054 №3341 від 28.09.2015р. позивач визначає наявність у нього права власності на нерухоме майно - аеродром на спірній земельній ділянці. Проте, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних доказів, які б підтверджували у позивача відповідного права власності.

Крім того, позивачем не надано доказів наявності на спірній земельній ділянці іншого нерухомого майна, яке б належало позивачеві.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в судовому засіданні апеляційної інстанції представники скаржника зазначили про відсутність на спірній земельній ділянці будівель та споруд, які б належали ТОВ Агрофірма ім. Довженка .

Відповідно до положень статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 статті 134 Земельного кодексу України встановлено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до статті 135 Земельного кодексу України земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів. Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 135 ЗК України встановлено, що проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів, у якому зазначаються: а) перелік земельних ділянок або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами; б) стартова ціна лота; в) строк та інші умови користування земельною ділянкою у разі набуття права користування земельною ділянкою на земельних торгах; г) особа, уповноважена організатором земельних торгів на укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки, яка або право на яку виставляється на земельні торги. Земельні торги проводяться відповідно до договору між організатором земельних торгів та виконавцем земельних торгів за рахунок коштів, що сплачуються організатором як винагорода виконавцю, та реєстраційних внесків учасників торгів.

На виконання приписів статті 135 ЗК України наказом від 13.09.2015р. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області встановлено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, не надану у власність чи користування: площею 35,0511га сіножатей, кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, розташовану за межами населеного пункту на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва ; за результатами земельних торгів у формі аукціону передати переможцю земельну ділянку у користування на умовах, визначних у договорі оренди (т.1,а.с.161,162).

Частиною 3 статті 137 ЗК України встановлено, що виконавець земельних торгів після отримання документів та матеріалів на лот забезпечує опублікування на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а також, за бажанням організатора земельних торгів, у друкованих засобах масової інформації оголошення про проведення земельних торгів. Частиною 4 цієї статті визначений зміст цього оголошення.

На виконання приписів статті 137 ЗК України на веб-сайті Держгеорадастру опубліковане оголошення, у якому зазначені всі необхідні дані про земельну ділянку, зокрема те, що 28.09.2015р. Головним управлінням Держгеокадастром у Полтавській області буде проведений аукціон з передачі з оренду земельної ділянки кадастровий номер 5325755100:00:042:0000, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Шишацькой район, Шишацька селищна рада; призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також визначено: термін дії договору оренди -7років; стартовий розмір річної орендної плати у сумі 15691,12грн., розмір реєстраційного внеску тощо(т.1,а.с.63).

Особа, яка бажає взяти участь у земельних торгах, не пізніше ніж за три робочі дні до їх проведення подає виконавцю земельних торгів необхідні документи, визначені частиною 7 статті 137 ЗК України.

Відповідно до частини 19 статті 137 Земельного кодексу України у разі якщо протягом трьох хвилин після триразового повторення останньої ціни не запропонована вища ціна, ліцитатор закінчує торги за лотом одночасно з ударом аукціонного молотка (гонга) та проголошенням слова "Продано", називає ціну продажу лота за останньою найбільшою ціною, за якою виявлено намір придбати лот, номер переможця і викликає його для підписання протоколу, який ведеться під час торгів.

Таким чином, стартовий розмір річної орендної плати встановлюється організатором торгів (п. е ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України), а розмір орендної плати при укладені договору оренди на конкурсних засадах не встановлюється та не регулюється, а визначається за результатами аукціону та становить найвищу плату за користування земельною ділянкою, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

28.09.2015р. головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області проведені земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, оформлені протоколом №264, з якого вбачається, що на аукціон виставлений лот №01 - право оренди строком сім років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Полтавська область, Шишацький район, селищна рада Шишацька (за межами населеного пункту); кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, площею: 35,0511га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та визначений переможець ТОВ Агровел ; стартовий розмір річної орендної плати -15691,12грн., ціна продажу лоту (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) - 40327,56грн. Переможець торгів - ТОВ Агровел .

Також з вказаного протоколу вбачається, що участь в аукціоні взяли чотири учасника, а саме: ТОВ Агровел , ТОВ Інвестиційні рішення плюс 1 , ТОВ Агрофірма ім. Довженка , ОСОБА_5 (т.1,а.с.163-165).

В ході земельних торгів виявили намір придбати лот усі учасники земельних торгів, проте ТОВ Агровел , який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що підтверджується протоколом від 28.09.2015р. №264, визнаний переможцем.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач прийняв участь у земельних торгах з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Полтавська область, Шишацький район, селищна рада Шишацька (за межами населеного пункту); кадастровий номер 5325755100:00:042:0054, площею: 35,0511га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, та як зазначив його представник у судовому засіданні апеляційної інстанції, припинив участь у зв'язку з тим, що підприємство орендує аналогічні землі за нижчою ціною, а отже права позивача при проведенні земельних торгів жодним чином порушені не були.

Підставою для визнання недійсними результатів земельних торгів є порушення процедури їх проведення, а позивачем не наведено таких підстав, як і не

наведено жодної норми законодавства, яку булу порушено під час підготовки, проведення земельних торгів та під час оголошення результатів торгів або підписання договору оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 138 ЗК України встановлено, що земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, після укладення договору купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2015р. між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (орендодавцем) та ТОВ Агровел (орендарем) укладений договір оренди, пунктом 1 якого встановлено, що орендодавець згідно наказу від 13.08.2015р. №4 ПСГ Про проведення земельних торгів у формі аукціону та протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 28.09.2015р. №264, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - 5325755100:00:042:0054) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області (т.1,а.с.155-160).

Пунктами 2-4 цього договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 35,0511га, у тому числі сіножаті -35,0511га. На земельній ділянці відсутні об'єкти нерухомого майна. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об'єктів.

З умов договору оренди від 28.09.2015р. вбачається, що він містить усі істотні умови, встановлені для даного виду договору та відповідає вимогам Закону України Про оренду землі .

Згідно з частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013р. зазначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Єдиною підставою для визнання спірного правочину недійсним позивач визначає наявність у нього нерухомого майна на спірній земельній ділянці, проте ці доводи спростовані Харківським апеляційним господарським судом вище.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Відповідно до статті 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного правочину недійсним.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди на спірну земельну ділянку від 28.09.2015р., проведеної Реєстраційною службою Шишацького районного управління юстиції Полтавської області, індексний номер 259609583 від 09.11.2015р., суд апеляційної інстанції зазначає, що вона є похідною від вимог про визнання недійсними результатів прилюдних торгів у формі аукціону та визнання недійсним договору оренди, та не підлягає задоволенню, враховуючи відмову у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди від 28.09.2015р., укладеного між Головним Управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ТОВ Агровел .

Аналогічна правова позиція викладена в аналізі Верховного суду України щодо практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України та вбачається зі статей 4, 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно .

За таких обставин місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішенням помилково у мотивувальній частині рішення припинив провадження у справі в цій частині позовних вимог.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 Про судове рішення зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області не забезпечив дотримання вимог Господарського процесуального кодексу України, проте вказані порушення не призвели до прийняття неправильного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. у справі №917/1016/16- без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються заявника апеляційної скарги - ТОВ «Агрофірма ім. Довженка» .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Довженка залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Полтавської області від 06.10.2016р. у справі №917/1016/16 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 20.02.2017р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.