Постанова

від 31.05.2017 по справі 917/1016/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року Справа № 917/1016/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівАлєєвої І.В., Коробенка Г.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі№917/1016/16 Господарського судуПолтавської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" до 1.Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровел" 3.Шишацької селищної ради 4.Реєстраційної служби Шишацького районного управління юстиції Полтавської області провизнання недійсними результатів торгів, визнання недійсним договору оренди землі, визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, скасування державної реєстрації договору оренди землі

за участю

- позивача: 1) Кузьміна К.О. (довіреність від 12.09.2016) 2) Тімакіна Л.В. (довіреність від 13.09.2016),

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд за даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" (далі - позивач) просило, уточнивши свої вимоги, визнати: недійсними результати торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки площею 35,0511 га (сіножаті) (кадастровий номер НОМЕР_1) № 3341 (лот № 5367) від 28.09.2015, згідно яких переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровел" (далі-відповідач-2); недійсним договір оренди землі від 28.09.2015 (далі-договір), який укладено між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (далі-відповідач-1) та відповідачем-2; право власності за позивачем на об'єкт нерухомого майна - злітно - посадковий майданчик (аеродром), що розташований на території Шишацької селищної ради (далі - відповідач-3) за межами населених пунктів поблизу с.Вишневе та с.Григорівщина, а також скасувати державну реєстрацію договору оренди землі від 28.09.2015, яка проведена 09.11.2015 за № 25960953 Реєстраційною службою Шишацького районного управління юстиції Полтавської області (далі - відповідач-4).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на спірній земельній ділянці розташований об'єкт нерухомого майна - злітно - посадкова смуга, яка належить на праві власності позивачу, відтак дана земельна ділянка не могла бути предметом прилюдних торгів щодо її передачі в оренду відповідачу-2, у зв'язку з чим ці торги є незаконними, а укладений договір, який зареєстрований відповідачем-4, є недійсним, оскільки порушується право власності позивача на спірну земельну ділянку.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.10.2016 (суддя Кульбако М.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бородіна Л.І., судді Здоровко Л.М., Лакіза В.В.), у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.03.2015 до Державного земельного кадастру внесено інформацію про земельну ділянку - кадастровий номер: НОМЕР_1, місце розташування: Полтавська область, Шишацький район, Шишацька селищна рада, віднесена до земель державної власності, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 35,0511га.

Наказом відповідача-1 від 13.08.2015 № 4 ПСГ вирішено провести земельні торги у формі аукціону з продажу права оренди на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення не надану у власність або користування: площею 35,0511 га сіножатей, кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану за межами населеного пункту на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області для цільового призначення "ведення товарного сільськогосподарського виробництва", за результатами якого передати переможцю земельну ділянку у користування на умовах оренди.

У оголошенні, яке було опубліковане на веб-сайті Держгеокадастру, зазначалося, що 28.09.2015 відповідачем-1 буде проводитись аукціон з передачі в оренду земельної ділянки, за відповідним кадастровим номером, яка знаходиться за адресою: Полтавська область, Шишацькой район, Шишацька селищна рада; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також визначено: термін дії договору оренди - 7 років; стартовий розмір річної орендної плати - 15691,12 грн.

28.09.2015 відбулися земельні торги у формі аукціону, з продажу права оренди земельної ділянки, оформлені протоколом №264, згідно якого в аукціоні взяли участь чотири учасника: позивач, відповідач-2, ТОВ "Інвестиційні рішення плюс 1", ОСОБА_6, на який був виставлений лот №01, право оренди строком сім років земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована за адресою: Полтавська область, Шишацький район, селищна рада Шишацька (за межами населеного пункту); кадастровий номер НОМЕР_1, площею: 35,0511га, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та за результатами якого визначено переможця - відповідача-2, стартовий розмір річної орендної плати становив 15691,12грн.; ціна продажу лоту (плата за користування земельною ділянкою, право користування якою набуте на торгах) - 40327,56грн.

Також встановлено, що 28.09.2015 між відповідачем-1 (орендодавець) та відповідачем-2 (орендар) укладено договір оренди землі, згідно з пунктом 1 якого орендодавець згідно наказу від 13.08.2015 №4 ПСГ "Про проведення земельних торгів у формі аукціону" та протоколу земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 28.09.2015 №264 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (кадастровий номер - НОМЕР_1) загальною площею 35,0511га, у тому числі сіножаті - 35,0511га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області, терміном на сім років, який був посвідчений у відповідному органі.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, позивач посилався на те, що він є правонаступником усього майна, прав та обов'язків реорганізованих підприємств, а саме: колгоспу ім. Ілліча, ПКСП "Шишаки", ТОВ АФ "Шишаки", СП АФ "Шишаки", ТОВ "Агрофірма "Шишацька". У 1971 році колгоспом ім. Ілліча було завершено будівництво аеродрому, однак, нормами законодавства чинного на момент завершення будівництва не було встановлено порядку введення завершених будівництвом об'єктів в експлуатацію та видачі відповідних дозволів на будівництво, а облік нерухомого майна здійснювався на підставі інвентарної картки обліку основних засобів, яка була видана колгоспом ім. Ілліча від 24.11.1975 №229. При цьому позивач вказував на те, що згідно технічного паспорту, виданого ПП Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор", довідки про балансову належність від 04.01.2016 №554 та інвентарної картки обліку основних засобів об'єктів нерухомості, аеродром обліковується на балансі позивача. Відтак, позивач вважає, що спірна земельна ділянка має використовуватись для обслуговування споруд, що збудовані колишнім колгоспом, власником яких є позивач, а отже проведення земельних торгів та передача в оренду спірної земельної ділянки суперечить приписам статті 134 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеним.

Підстави для скасування постанови апеляційного суду відсутні виходячи із наступного.

Згідно статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Аналогічні за змістом положення містяться і у статті 324 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Приписами статті 124 цього кодексу унормовано, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Частиною першою статті 134 наведеного кодексу встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 135 зазначеного кодексу визначено, що земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів (ч.1). Продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу (ч.2).

Відповідно до приписів статті 134 частини 2-ї наведеного кодексу не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Згідно статті 138 вказаного кодексу, земельні торги за лотом вважаються такими, що відбулися, зокрема, після укладення договору оренди.

Положеннями частини 1-ї статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно частини 1-ї статті 215 наведеного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судами встановлено, що 09.06.1992 відбулись загальні збори колгоспників колгоспу ім. Ілліча Шишацького району Полтавської області, оформлені протоколом, на яких прийнято рішення реорганізувати колгосп імені Ілліча в пайове колективне сільськогосподарське підприємство "Шишаки", яке є правонаступником колгоспу з усіма його правами і обов'язками.

Згідно додатку до звіту про експертну оцінку основних засобів ПКСП "Шишаки" Шишацького району Полтавської області, затвердженого заступником директора Інституту аграрної економіки УААН 30.04.1997, до основних засобів входить, зокрема, аеродром 1971 року.

18.02.2000 відбулися загальні збори співвласників пайового колективного сільськогосподарського підприємства "Шишаки", які оформлені протоколом №2, на яких прийнято рішення реорганізувати колективне сільськогосподарське підприємство "Шишаки" шляхом його перетворення у сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ Агрофірма "Шишаки" та виділити засновникам товариства з обмеженою відповідальністю частину належних їм майнових паїв майном в натурі у спільну часткову власність цілісним майновим комплексом для внеску до статутного фонду товариства, що утворюється.

18.09.2001 спілка громадян - співвласників "Шишаки" передала, а ТОВ АПО "Цукровик Полтавщини" прийняло на підставі акта приймання-передачі майна, яке не підлягає паюванню, а саме: аеродром, Чернишівка, 1971 року.

Зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини", оформлені протоколом від 22.03.2004 №1 вирішено реорганізувати ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" шляхом виділення його структурних підрозділів, зокрема Агрофірма "Шишаки" (реорганізоване ТОВ "Агрофірма "Шишаки", правонаступник реформованого КПСГП "Шишаки"), припинити їх діяльність з дати їх приєднання до ТОВ "Агрофірма "Шишацька" за умови переходу до останнього всіх майнових прав та обов'язків виділених структурних підрозділів; затвердити передавальні акти (розподільчі баланси) станом на 01.05.2004 між ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" та ТОВ "Агрофірма "Шишацька" та зміни до статуту товариства.

У зв'язку з реорганізацією ТОВ "АПО "Цукровик Полтавщини" шляхом виділення структурних підрозділів, зокрема Агрофірма "Шишаки", за умови приєднання її до ТОВ "Агрофірма "Шишацька", ТОВ "Агропромислове об'єднання "Цукровик Полтавщини" на підставі акта приймання-передачі від 01.04.2004 передало, а ТОВ "Агрофірма "Шишацька" прийняло, зокрема, аеродром, с. Чернишівка, вартістю 33619грн.

03.06.2005 відповідачем-3 на 27-ій сесії розглянуто заяву ТОВ АФ "Шишацька" про передачу із земель запасу с/г угідь (сінокоси) землі, які знаходяться на території бувшого аеродрому, загальною площею 36га в оренду підприємству строком на 5 років та встановлення орендної плати та прийнято рішення перевести землі цивільної повітряної авіації у розмірі 36 га, із них: 34 га - с/г угіддя (сінокоси) та 2 га - не с/г угіддя (злітна смуга) у землі запасу відповідачу-3, підняти перед райдержадміністрацією клопотання про надання дозволу на передачу земель бувшого аеродрому загальною площею 36 га в оренду ТОВ "АФ "Шишацька" строком на 5 років, аналогічне за змістом рішення було прийнято 02.03.2007 відповідачем-3.

22.02.2007 ТОВ "Агрофірма "Шишацька" звернулася до Шишацької районної державної адміністрації із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів по посвідченню права на земельну ділянку (оренду) загальною площею 36га із земель бувшого аеродрому, яка була розглянута та 25.05.2007 зазначеною адміністрацією надано ТОВ "Агрофірма "Шишацька" дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Листом від 16.05.2007 Шишацький районний відділ земельних ресурсів Полтавського обласного головного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах України повідомив Шишацьку районну державну адміністрацію про те, що надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою бувшого аеродрому площею 36 га, можливе при наданні селищною радою погодження про надання дозволу та викопіровки з нанесенням земельної ділянки.

29.05.2008 відповідачем-3 на 22-ій сесії 5-го скликання прийнято рішення про надання ТОВ "АФ "Шишацька" погодження на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів (договір оренди), що посвідчують право користування земельною ділянкою площею 36 га із земель бувшого аеродрому для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шишацької селищної ради.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відсутні відомості щодо набуття права власності чи права оренди спірної земельної ділянки ТОВ "АФ "Шишацька".

25.12.2008 відбулися загальні збори учасників позивача, оформлені протоколом №14, на яких прийнято, зокрема, рішення про приєднання до позивача ТОВ "Агрофірма "Шишацька".

На загальних зборах засновників ТОВ "Агрофірма "Шишацька", які відбулися 04.08.2009, оформлені протоколом № 50 прийнято рішення затвердити передавальний акт складений у зв'язку з приєднанням ТОВ "Агрофірма "Шишацька" до позивача.

У додатку №2 до передавального акта, затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Агрофірма "Шишацька" від 04.08.2009 №50, визначено, зокрема, аеродром с. Чернишівка 000-000146, вартістю 33619грн.

Відповідно до статуту позивача, затвердженого зборами його учасників, протокол від 18.05.2016 №05/18/2016, без відмітки про його реєстрацію, позивач є правонаступником усіх прав та обов'язків: ТОВ Агрофірма "Гоголево", ТОВ "Агрофірма "Шишацька", СТОВ "Орданівка", СТОВ "ім. Шевченка", ТОВ "Агрофірма "Золота Гора", ТОВ "Балясне", ТОВ "Агро-Маяк", ДП "Агрофірма "Сидоренкове", які припинили свою діяльність в процесі реорганізації шляхом приєднання до товариства.

Листом від 29.02.2013 № 59 позивач звернувся до Головного управління Держземагенства в Полтавській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 36,00 га, із них 34,00га під сіножатими та 2,00 га під дорогами в оренду позивачу для ведення товарного сільськогосподарського призначення, із земель запасу, розташованої за межами населеного пункту Шишацької селищної ради Шишацького району Полтавської області.

Проте листом від 12.02.2013 № 1271/900 Головне управління Держземагенства в Полтавській області повідомило позивача про те, що надання земель в оренду, що перебувають у державній власності, відповідно до пункту 2 статті 124 Земельного кодексу України здійснюється за результатами проведення земельних торгів, та запропонувало звернутись до Шишацької райдержадміністрації для включення земельної ділянки до переліку, який виставлятиметься на земельні торги.

09.02.2016 ПП Мирогородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" виготовило Технічний паспорт злітно-посадкового майданчика (аеродрому) на замовлення позивача, в якому визначена площа земельної ділянки, яку займає замощення злітно-посадкового майданчику (аеродром) загальною площею 13563 кв.м.

На письмове звернення представника позивача до державного реєстратора прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на злітно-посадковий майданчик (аеродром), що розташований за адресою: Полтавська область, Шишацький район, селищна рада Шишацька, кадастровий номер НОМЕР_1, державний реєстратор 11.04.2016 прийняв рішення про відмову позивачу у державній реєстрації права власності на вказаний майданчик, посилаючись, зокрема, на відсутність документу, який підтверджує виникнення речових прав на нерухоме майно.

Згідно з нормами чинного законодавства, зокрема положеннями статей 182, 331, 334 Цивільного кодексу України, основною умовою для визначення статусу нерухомого майна будь-якого об'єкта нерухомості (у тому числі й тих об'єктів, правовий статус яких законодавчими актами не визначений: асфальтовані чи бетонні площадки, під'їзні колії, автомобільна дорога, автомобільні платформи, спортивні споруди тощо) є державна реєстрація прав на нього.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" №1952-IV встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2).

Судове рішення за загальним правилом не є підставою виникнення права власності.

Так, відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1). Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2).

Згідно частини 5-ї статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, зокрема: відповідно до статті 335 цього кодексу про передачу за рішенням суду в комунальну власність безхазяйної нерухомої речі; в порядку, встановленому статтею 376 наведеного кодексу, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за рішенням суду.

Отже відмова реєстратора у оформленні права власності на нерухоме майно, у тому числі і у зв'язку із неповнотою чи недоліками поданих документів, не може бути підставою для визнання такого права у судовому порядку.

Звернувшись у суд із даним позовом позивач просив визнати недійсними саме результати торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки, у яких він сам приймав участь та припинив її у подальшому через те, що орендує аналогічні землі за нижчою ціною. Отже у судів не було правових підстав виходити за межі позовних вимог та досліджувати питання щодо правомірності організації та за її результатами виставлення на земельні торги вказаної земельної ділянки, оскільки такий вихід за межі позовних вимог згідно приписів статті 83 частини 1-ї пункту 2-го Господарського процесуального кодексу України можливий, якщо про це є клопотання заінтересованої сторони. Відтак вказана обставина не позбавляє позивача права звернутися у суд із відповідним позовом для захисту своїх інтересів.

Більш того, судами не встановлено, а позивачем не доведено, що була порушена процедура проведення земельних торгів, а також те, що аукціоном та спірним правочином були порушені права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки із досліджених судами доказів не вбачається, що зазначене позивачем майно знаходиться саме на спірній земельній ділянці, як і не вбачається, що у цій частині судові рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Враховуючи викладене, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення на підставі встановлених фактичних обставин справи суд касаційної інстанції зазначає, що суди обох інстанцій дійшли до правильного висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивач не довів тих обставин з якими він пов'язував свої вимоги.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Крім того, безпідставним є посилання позивача у касаційній скарзі як на підставу для її задоволення на постанову Вищого господарського суду України від 04.03.2010 із справи № 45/137, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачена обов'язковість правових позицій вказаного суду для суду касаційної інстанції при вирішенні спору в іншій справі.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доводити обставини справи покладається на сторін, а суд, з урахуванням приписів статей 38, 43 цього кодексу, має дати доказам належну оцінку.

Згідно положень статті 111 7 цього кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2).

Повноваження, надані суду касаційної інстанції, відрізняються від повноважень, наданих судам попередніх інстанцій, і суд касаційної інстанції не має права в черговий раз розглядати спір по суті, а лише перевіряє правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

За вказаних обставин оскільки фундаментальних порушень не встановлено, підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ім.Довженка" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 у справі Господарського суду Полтавської області №917/1016/16, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.П. Коробенко