Постанова

від 06.02.2017 по справі 810/4398/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2017 року 810/4398/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європроф" доГоловного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Європроф" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2016 №0004661401, від 28.12.2016 №0004641401 та від 28.12.2016 №0004541406.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про порушення ТОВ "Європроф" вимог податкового законодавства не відповідають дійсності та не підтверджуються відповідними доказами. Вказав, що товариством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано фінансовий результат та податковий кредит. Також позивач зазначив, що твердження податкового органу щодо несвоєчасного оприбуткування готівки в касі підприємства не відповідають дійсності, оскільки у підприємства є в наявності первинні документи, які підтверджують належне оприбуткування готівки в касі.

Відтак, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити з тих підстав, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У судове засідання, призначене на 06.02.2017, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Натомість, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Європроф" (код ЄДРПОУ 36578259) зареєстроване в якості юридичної особи 10.09.2009 та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД є виробництво металевих дверей і вікон.

У період з 30.10.2016 по 09.12.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказів від 20.10.2016 №583, від 25.11.2016 №721 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Європроф" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 16.12.2016 №150/10-36-14-01-13/36578259 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Європроф" вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за півріччя 2016 року на суму 7794 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за квітень 2016 року в сум 72545 грн.

- п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, товариством не оприбутковано готівку в касі підприємства на загальну суму 149999,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004661401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 108818,00 грн., з яких: 72545,00 грн. - за основним платежем; 36273,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004641401, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 11691,00 грн., з яких: 7794,00 грн. - за основним платежем; 3897,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004541406, згідно з яким до позивача на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 749995,00 грн.

Однак, вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані рішення протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004641401, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про заниження податку на прибуток на загальну суму 7794,00 грн., суд зазначає наступне.

Так, проведеною перевіркою повноти визначення фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначеного у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за період з 01.01.2015 по 30.06.2016 встановлено його заниження за півріччя 2016 року на загальну суму 43301 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що в ході проведення перевірки ТОВ "Європроф" встановлено, що згідно картки рахунку по бухгалтерському обліку 631 "Розрахунки з ФОП ОСОБА_2." позивачем списано на витрати на збут суму у розмірі 43301 грн., що в подальшому вплинуло на фінансовий результат.

На запит, наданий у ході перевірки, позивачем надано видаткові накладні по господарським операціям з ФОП ОСОБА_2, згідно яких не можливо встановити осіб, що були відповідальними за їх оформлення, осіб, які отримували товар, яким транспортним засобом перевозився товар, не можливо встановити підприємство-перевізника, що здійснювало перевезення вантажу, з якого місця, не можливо встановити подальше використання отриманої піни монтажної у діяльності ТОВ "Європроф".

Враховуючи вищевикладене, відповідач в акті перевірки зазначив, що операції, відображені ТОВ "Європроф" із ФОП ОСОБА_2 не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п.п.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, а тому ТОВ "Європроф" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з ФОП ОСОБА_2 та складено первинні документи всупереч ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Внаслідок цього, податковий орган дійшов висновку, що позивачем в порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України неправомірно визначені показники податкової звітності з податку на прибуток підприємств по операціях з ФОП ОСОБА_2 ( в частині визначення показників фінансової звітності), наслідком чого стало заниження фінансового результату за півріччя 2016 року на суму 43301 грн.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків ГУ ДФС у Київській області, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Так, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2015 визначає, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (ст. 135 Податкового кодексу України).

Таким чином, з 01.01.2015 оподатковуваний прибуток розраховується за даними бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 5-7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 31.12.1999, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Пунктом 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №8 від 31.12.1999, передбачено, що собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Згідно п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №336/22868 від 28.02.2013, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Відповідно до абз. 10 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків.

Відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону №996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

При цьому, як зазначив Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 14.01.2015 №К/9991/72258/12, від 21.10.2014 №К/800/6170/14 та від 26.08.2014 №К/800/6501/14, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг) та правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що 10.01.2016 між ФОП ОСОБА_2 (Постачальник) та ТОВ "Європроф" (Покупець) укладено Договір поставки №1001-16, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у передбачені у даному договорі строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього передбачену даним договором грошову суму.

Предметом поставки є металопластикові конструкції.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент), ціна за одиницю товару та загальна ціна визначається специфікаціями.

Базис поставки EXW (EX WORKS), Франко завод, згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс в редакції 2010 року - місце поставки - склад Постачальника, розташований за адресою м. Київ, вул. Народного Ополчення, 18б.

Приймання товару покупцем за кількістю здійснюється згідно кількості товару, визначеного в узгоджуваній сторонами специфікації та видатково-прибутковій накладній.

Незалежно від базису поставки передача товару покупцю постачальником здійснюється за видатково-прибутковою накладною.

Дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником.

На виконання вимог договору поставки від 10.01.2016 №1001-16 ФОП ОСОБА_2 було продано позивачу товар - піну будівельну, дюбеля, саморези на загальну суму 43301,00 грн., що підтверджується видатковими накладними від 19.02.2016 №21 на суму 410,34 грн., від 11.02.2016 №17 на суму 19846,15 грн., від 01.03.2016 №27 на суму 6015,40 грн., від 14.01.2016 №11 на суму 17029,11 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами договору поставки від 10.01.2016 №1001-16 та закріплені відповідними печатками.

На підтвердження факту доставки товарів позивачем надано товарно-транспортні накладні від 19.02.2016 №Р21, від 11.02.2016 №Р17, від 01.03.2016 №Р27, від 14.01.2014 №Р11.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, про що зазначено в Акті перевірки.

При цьому, за результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Також з наявних матеріалів справи чітко прослідковується наявність взаємозв'язку між витратами ТОВ "Європроф" на придбання товарно-матеріальних цінностей у ФОП ОСОБА_2 та здійсненням ним господарської діяльності, а саме: виробництво металевих дверей і вікон.

Таким чином, враховуючи номенклатуру товару, які були придбані позивачем у ФОП ОСОБА_2 та які необхідні для здійснення позивачем своєї господарської діяльності, а саме для виробництва дверей та вікон, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ФОП ОСОБА_2 підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані товарно-матеріальні цінності були використані позивачем у власній господарській діяльності.

В той же час, відповідач не надав суду докази на спростування таких доводів позивача.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позивач правомірно сформував витрати по господарським операціям із ФОП ОСОБА_2 та правомірно визначив показники фінансової звітності по вказаним господарським операціям.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004641401 є безпідставним та підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004661401, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про завищення податкового кредиту на суму 72545 грн., слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкового кредиту, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2013 по 30.06.2016 встановлено його завищення за квітень 2016 року на суму 72545,00 грн. по контрагенту ТОВ "ВКФ2", чим порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

При цьому, такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що до перевірки не надано первинних документів згідно даних ІАС "Податковий блок", додатку 5 ТОВ "Європроф" до декларації з ПДВ за квітень 2016 року, додатку 5 ТОВ "ВКФ2" до декларації з ПДВ за квітень 2016 року, встановлено розбіжність між даними податкових зобов'язань ТОВ "ВКФ2" та податкового кредиту ТОВ "Європроф" на суму 72545 грн.

При цьому, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що до перевірки не надано відповідні підтверджуючі документи щодо віднесених сум ПДВ.

Перевіряючи обґрунтованість вказаних висновків ГУ ДФС у Київській області, суд звертає увагу на наступне.

Порядок формування податкового кредиту регламентований ст. 198 Податкового кодексу України.

Так, даною нормою встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2. цієї статті вказано, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

У пункті 198.6 вказаної норми містяться обмеження, які полягають в наступному, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

При цьому, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до п. 201 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно п. 201.6 ст. 201.6 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Так, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Абзацами першим та другим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було включено до складу податкового кредиту за квітень 2016 року податок на додану вартість на загальну суму 72545,00 грн. по взаємовідносинам із ТОВ "ВКФ2".

На підтвердження зазначеного, позивачем надано суду належним чином первинні документи, з яких вбачається наступне.

01 грудня 2011 року між ТОВ "ВКФ2" (Постачальник) та ТОВ "Європроф" (Покупець) укладено господарський договір поставки №22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки за даним договором є склопакети.

Асортимент, кількість, ціна та вартість партії товару, що постачається, зазначається у видатково-прибуткових накладних.

На виконання вимог договору поставки від 01.12.2011 №12 ТОВ "ВКФ2" було продано позивачу товар - двокамерні склопакети, що підтверджується видатковими накладними належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами договору поставки від 01.12.2011 №12 та закріплені відповідними печатками підприємств.

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "ВКФ2" оформлено на користь ТОВ "Європроф" податкові накладні від 05.04.2016 №8 на суму 26687,56 грн., у т.ч. ПДВ 4447,93 грн., від 11.04.2016 №20 на суму 33122,60 грн., у т.ч. ПДВ 5520,43 грн., від 14.04.2016 №29 на суму 69375,92 грн., у т.ч. ПДВ 11562,65 грн., від 21.04.2016 №43 на суму 136793,63 грн., у т.ч. ПДВ 22798,94 грн., від 28.04.2016 №62 на суму 16903,24 грн., у т.ч. ПДВ 2817,21 грн., від 28.04.2016 №63 на суму 152387,65 грн., у т.ч. ПДВ 25397,94 грн.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отриманий товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

За результатами дослідження вище перелічених первинних та інших документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин із вказаним контрагентом, суду доведено.

Як встановлено судом, податкова накладна є документом, що засвідчує факт отримання платником податків товарів (послуг), з дати отримання якої, згідно із приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, у платника виникає право на податковий кредит та яка, виходячи із змісту пункту 198.6 статті 198 цього ж Кодексу, підтверджує право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача належним чином оформлених первинних документів, у т.ч. податкових накладних, отриманих у межах взаємовідносин від ТОВ "ВКФ2", суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах із вказаним контрагентом.

При цьому, відповідачем не було надано суду належних документальних доказів відсутності у контрагента позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент видання вказаних податкових накладних, зокрема, того, що дане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платника податку на додану вартість була анульована у встановленому законом порядку, а відтак суд приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит на загальну суму 72545,00 грн., цілком відповідає вимогам, встановленими ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту на суму 72545,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004661401 є таким, що винесено протиправно та підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004541406, яке прийнято відповідачем у зв'язку з висновком про порушення позивачем вимог Положення про ведення касових операцій в національній валюті, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, слід зазначити наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, перевіркою встановлено факт не оприбуткування готівкових коштів (не здійснено обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень (у день одержання готівкових коштів) у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів) в касі підприємства за 29.11.2015 у сумі 149999,00 грн.

Так, дослідженням чекової книжки підприємства, яка використовувалась для зняття готівки з особового рахунку 26006318362400. відкритого в АТ "Укрсиббанк" встановлено, що 29.01.2015 було сформовано чек ЛИ №5831302 для отримання готівкових коштів в сумі 149999,00 грн., оформленого на ім'я ОСОБА_4, який є співзасновником підприємства та відповідно касових документів сформованих на підприємстві за перевіряємий період, не є особою уповноваженою на ведення касових операцій БП ТОВ "Європроф".

Підтвердженням отримання ОСОБА_4, як особи визначеній в чеку, готівкових коштів у сумі 149999,00 грн. є виписка відділення №141 АТ "Укрсиббанку" від 29.01.2015, в якій зазначено видачу коштів згідно чеку ЛИ №5831302 від 29.01.2015, як повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №0302-1 від 03.02.2014 у сумі 149999,00 грн.

В той же час, дослідженням касової книги підприємства за 29.01.2015 встановлено, що в ній відсутні відомості щодо оприбуткування 149999,00 грн. готівки, прибутковий касовий ордер на вказану суму не формувався, відомості щодо оприбуткування вказаної суми в касовій книзі на сторінці №4 за 29.01.2015 або будь-яких інших сторінках на момент перевірки відсутні.

Отже, податковим органом було встановлено, що співзасновник БП ТОВ "Європроф" ОСОБА_4 протягом тільки 29.01.2015 отримав на підставі договору поворотної фінансової допомоги №0302-1 від 03.02.2014 готівкових коштів на суму 149999,00 грн. готівкою у відділенні №141 АТ "Укрсиббанк", які не були оприбутковані в касі підприємства; 147055,08 грн. готівкою в касі підприємства па підставі ВКО №4 від 29.01.2015, які були оприбутковані в касі підприємства.

Враховуючи зазначене, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилось у не оприбуткуванні готівки в касі підприємства на суму 149999,00 грн.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначений Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України віл 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 (надалі - Положення №637).

В пункті 1.2 Положення №637 наведено, позареалізаційні надходження - надходження від операцій, що безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна (включаючи основні засоби, нематеріальні активи, продукцію допоміжного та обслуговуючого виробництва), у тому числі погашення дебіторської заборгованості, заборгованості за позиками, безоплатно одержані кошти, відшкодування матеріальних збитків, внески до статутного капіталу, платежі за надане в лізинг (оренду) майно, роялті, дохід (проценти) від володіння корпоративними правами, повернення невикористаних підзвітних сум, інші надходження.

Пунктом 2.6 Положення №637 визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі; касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси; касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Вказаним Положенням також визначено, що оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 3.1 Положення №637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 вказаного Положення приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як було встановлено судом, підставою для встановлення порушення позивачем вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що виявилось не оприбуткуванні готівки в касі підприємства на суму 149999,00 грн., стало те, що прибутковий касовий ордер на вказану суму не формувався, відомості щодо оприбуткування вказаної суми в касовій книзі на сторінці №4 за 29.01.2015 або будь-яких інших сторінках відсутні.

Однак, такі доводи відповідача, суд вважає безпідставними, оскільки в ході проведення підготовчого провадження 17.01.2017 судом було досліджено оригінал касової книги за 29.01.2015 та договори про надання поворотної фінансової допомоги та встановлено наступне.

03.02.2014 між ОСОБА_4 (Кредитор) та ТОВ "Європроф" (Позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №0302-1.

Відповідно до умов зазначеного договору Кредитор передає, а Позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 297054,08 грн., яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Також, 29.01.2015 між ОСОБА_4 (Кредитор) та ТОВ "Європроф" (Позичальник) укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2901-1.

Відповідно до умов зазначеного договору Кредитор передає, а Позичальник приймає фінансову допомогу в сумі 149900,00 грн., яку позичальник зобов'язується повернути кредиторові в строк та на умовах, обумовлених цим договором.

Так, відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 №4 ОСОБА_1 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ "Європроф" поворотну фінансову допомогу в розмірі 199895,10 грн.

Також, відповідно до прибуткового касового ордеру від 29.01.2015 №5 ОСОБА_1 на підставі договору поворотної фінансової допомоги було внесено в касу ТОВ "Європроф" поворотну фінансову допомогу в розмірі 149999,00 грн.

Отже, відповідно до вказаних прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 внесено загальну суму 349894,10 грн., що відповідає загальній сумі фінансової допомоги по договорам про надання поворотної фінансової допомоги від 03.02.2014 №0302-1 та від 29.01.2015 №2901-1.

У цей же день вказані грошові кошти, які надійшли на підставі прибуткових касових ордерах від 29.01.2015 №4, №5, були видані наступним чином.

Так, відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 №4 ОСОБА_4 видано грошові кошти в сумі 147055,08 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 147055,08 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордеру.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 №5 ОСОБА_5 видано грошові кошти в сумі 52840,02 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 52840,02 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордеру.

Відповідно до видаткового касового ордеру від 29.01.2015 №6 ОСОБА_4 видано грошові кошти в сумі 149999,00 грн. Про отримання грошових коштів у сумі 149999,00 грн. свідчить особистий підпис керівника, головного бухгалтера та одержувача на вказаному видатковому касовому ордеру.

Тобто, первинними документами ТОВ "Європроф" підтверджується надходження коштів до каси підприємства та їх оприбуткування, та подальша їх видача, а відтак, висновок податкового органу про не оприбуткування готівки в касі підприємства на суму 149999,00 грн. є необґрунтованим, та таким, що не ґрунтується на оригіналах первинних документах, які було досліджено судом..

Таким чином, вищевказані обставини свідчать про помилковість висновків відповідача щодо наявності порушень вимог п. 2.6, п. 3.1, п. 3.3, п. 3.7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні з боку ТОВ "Європроф".

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 №0004541406 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 11, 14, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроф" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 28.12.2016 №0004661401, від 28.12.2016 №0004641401 та від 28.12.2016 №0004541406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Європроф" (код ЄДРПОУ 36578259) судові витрати у сумі 11852 (одинадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 48 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.