Постанова

від 17.02.2017 по справі 810/333/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2017 року 810/333/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агрохімічні технології" доКиєво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агрохімічні технології" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.10.2016 №0000661404 та №0000671404.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит та визначено валові витрати. Зокрема, позивач стверджує про реальність господарських операцій із його контрагентами, що засвідчується наявними у товариства належним чином складеними первинними документами та які були надані податковому органу під час перевірки. Натомість, висновки контролюючого органу про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та визначення валових витрат ґрунтуються лише на суб'єктивних припущеннях. Таким чином, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Звертав увагу суду, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з його контрагентами вчинено виключно з мотивів мінімізації податкових зобов'язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією контрагенти позивача не мають відповідних адміністративно-господарських засобів для виконання укладених договорів.

У судове засідання, призначене на 30.01.2017, з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Натомість, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агрохімічні технології" є юридичною особою, що зареєстрована 07.08.2012, та як платник податків перебуває на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема: з виробництвом пестицидів та іншої агрохімічної продукції; з оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; з оптовою торгівлею хімічними продуктами (основний); з неспеціалізованою оптовою торгівлею; з консультуванням з питань комерційної діяльності й керування; з іншою професійною, науковою та технічною діяльністю, н. в. і. у.

У період з 23.12.2015 по 31.12.2015 посадовою особою ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та відповідно до наказу від 23.12.2015 №1174 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" (код ЄДРПОУ 38275207) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками за вересень 2014 року, січень-червень 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 12.01.2016 №3/10-13-22-05/38275207 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" вимог податкового законодавства, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету (р. 25 Декларацій) на загальну суму 2449993,00 грн., в т.ч. за вересень 2014 року на суму 1068965,00 грн., за квітень 2015 року на суму 524233,00 грн., за травень 2015 року на суму 856795,00 грн.;

- п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 138.1, п.п.138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 962068,00 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" та ТОВ "ТКП Елегія" (попередня назва ТОВ "Екодит"), ТОВ "Форвард-Інвест ЛТД" (попередня назва ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал"), ТОВ "Еліт-Комфорт ЛТД" (попередня назва ТОВ "Фьюженс"), ТОВ "Мері-Ленд" (попередня назва ТОВ "Марс-Річі") та ґрунтуються на результатах аналізу первинної документації, наданої ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" до перевірки по господарських операціях з названими товариствами (договорів, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт, платіжних доручень), а також аналізу наявної в ДПІ податкової інформації про контрагентів - ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі".

На думку перевіряючого, контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання послуг.

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в Акті перевірки зазначив наступне.

Податковим органом при проведенні аналізу господарських операцій позивача з ТОВ "Екодит" було використано податкову інформацію ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві від 20.03.2015 №222/7/26-55-22-13/36958313 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Екодит" (код ЄДРПОУ 36958313) з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень-грудень 2014 року, січень-лютий 2015 року, якою встановлено, що вказане підприємство має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Крім того, відповідно до вказаної податкової інформації, в ході проведення звірки ТОВ "Екодит" не підтверджено взаємовідносини з підприємствами-покупцями та підприємствами-постачальниками за липень 2014 року - лютий 2015 року, а згідно аналізу звітності з ПДВ за перевіряємий період встановлено факти формування податкових зобов'язань по операціях з підміни товарів, що свідчить про можливі порушення податкового законодавства та залучення суб'єкта до схеми формування податкового кредиту, та зроблено висновок, що ТОВ "Екодит"здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Стосовно господарських операцій позивача з ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" податковий орган зазначив, що від ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 20.03.2015 №376/26-59-22-03/ про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" (код ЄДРПОУ 38517030) стосовно взаємовідносин з контрагентами за грудень 2012 року по лютий 2015 року, згідно якої підприємство не встановлено за податковою адресою, а з 16.03.2015 вказане підприємство має стан платника 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Також, у податковій інформації зазначено, що у ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з контрагентами-постачальниками, оскільки операції ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

На підставі цього, податковий орган прийшов до висновку, що ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Фьюженс" податковий орган в Акті перевірки зауважив, що від ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 29.07.2015 №2773/7/26-55-22-03 щодо неможливості проведення зустрічної звірки ТОВ "Фьюженс" (код ЄДРПОУ 39246622) з питань проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Максі Трейдинг Груп" за квітень 2015 року, згідно з якої встановлено факт відсутності ТОВ "Фьюженс" за місцезнаходженням: 03062, м. Київ, вул. Екскаваторна, буд. 35. ТОВ "Фьюженс" було платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 27.04.2015 №200217302, індивідуальний податковий номер - 392466226557. Остання податкова декларація з податку на додану вартість подана до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві за травень 2015 року, прийнята 20.05.2015 №9102039312.

Також відповідач зазначив, що основним постачальником ТОВ "Фьюженс" є ТОВ "Максі Трейдинг Груп". Так, в ході проведеного аналізу отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Максі Трейдинг Груп", які зареєстровано в ЄРПН, встановлено, що підприємство придбає одну групу товарів (робіт послуг), а реалізує іншу групу товарів (робіт послуг), чим маніпулює податковою звітністю.

З приводу господарських операцій позивача з ТОВ "Марс-Річі", податковим органом було використано податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві щодо ТОВ "Марс-Річі" (код ЄДРПОУ 39417862) за звітний період декларування ПДВ січень, березень-травень 2015 року з питань здійснення операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг), в якій зазначено, що від ОУ ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві отримано службові записки від 19.03.2015 №0849/ДПІ/26-59-07-05, від 17.04.2015 №1273/ДПІ/26-59-07-05 та від 29.07.2015 №2287/ДПІ/26-59-07-05, в яких вказано щодо відсутності ТОВ "Марс-Річі" за місцезнаходженням.

Також в податковій інформації вказано, що згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 1 квартал 2014 року, прийнятого 29.04.2015 за №9081876694, працювало у штаті - 10 осіб, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; загальна сума нарахованої зарплати 21370 грн.; згідно Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів (форма Д4) за 2015 року, прийнятого 19.06.2015 за №1516297748, працювало у штаті - 10 осіб, працювало за цивільно-правовими договорами - 0 осіб; загальна сума нарахованої зарплати 12422,22 грн.

Протягом березня-травня 2015 року ТОВ "Марс-Річі" документально оформлювало операції з придбання харчових продуктів, жита, м'яса курячого та свинини, риби, ковбаси, добавок до ковбасних виробів, та операції з продажу послуг по заключенню та веденню контрактів, харчових продуктів (риби, морепродукти, овочей, фруктів) та інше засоби. Деякі позиції податкових накладних містять коди товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Внаслідок цього, відповідач прийшов до висновку, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" за вересень 2014 року, ТОВ "Фьюженс" за квітень 2015 року, ТОВ "Марс-Річі" за травень 2015 року має "вигодотранспортуючі" ознаки, а ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" ознаки "вигодоотримувача", а тому здійсненні позивачем операції із вказаними контрагентами не є господарською діяльністю підприємств в розумінні п.п.14.1.36, п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України.

Також, податковий орган в Акті перевірки зазначив, що в ході перевірки було з'ясовано, що операції здійснені між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" за перевіряємий період, не мали реального товарного характеру, роботи не виконувались, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявність трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності, не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності, але не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання.

Враховуючи зазначене, податковим органом встановлено документування зазначених операцій та відображення в бухгалтерському обліку без можливості підтвердження таких операцій постачальником.

З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, не погодившись із висновками, які були викладені в Акті перевірки, 27.09.2016 звернувся до відповідача із запереченнями на акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 12.01.2016 №3/10-13-22-05/38275207.

За результатами розгляду заперечень позивача Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області направила на його адресу Відповідь від 04.10.2016 №5791/10/10-13-14-04 на заперечення до Акту перевірки, в якій повідомлялось про залишення заперечень без розгляду у зв'язку з тим, що заперечення на акт перевірки подані позивачем із порушенням вимог п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України (на сьомий день з дня отримання акта перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки Києво-Святошинською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0000661404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 3674990,00 грн., з яких: 2449993,00 грн. - за основним платежем; 1224997,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

- податкове повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0000671404, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 1443102,00 грн., з яких: 962068,00 грн. - за основним платежем; 481034,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з прийняттям вказаних податкових повідомлень-рішень, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою від 18.10.2016, в якій просив вищестоящий контролюючий орган скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0000661404 та №0000671404.

За результатами розгляду вказаної скарги, Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято рішення №3078/10/10-36-10-01-04 від 16.12.2016, яким зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 01.11.2013 між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" (Товариство, Замовник) та ТОВ "Екодит" (Агент, Виконавець) було укладено Договір про надання посередницьких послуг №77, за умовами якого агент зобов'язується надати товариству послуги по заключенню та веденню контрактів (посередницькі (агентські) послуги), тобто сприяти в укладенні контрактів, що полягає у знаходженні для товариства майбутніх контрагентів (далі за текстом - продавців та/або постачальників у відповідних відмінках та числі) та/або виробників засобів захисту рослин, а саме: пестицидів, поверхнево-активних речовин та інших препаратів для захисту рослин (далі за текстом ЗЗР та/або продукція та/або товар) з числа нерезидентів України з Китайської Народної Республіки, на поставку засобів захисту рослин на умовах викладених у додатку №1 даного договору, а також у забезпеченні належного виконання таких контрактів, а товариство зі свого боку зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, основні умови, на яких товариством укладаються контракти поставки, сприяння в укладенні яких здійснює агент за цим договором, визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору, який підписується сторонами і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.2. договору, у разі відсутності заперечень зі сторони товариства щодо обсягу та вартості наданих послуг товариство підписує акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) в день підписання акту погодження розміру агентської винагороди та акту погодження розміру додаткової агентської винагороди.

За фактом наданих послуг по заключенню та веденню контрактів між позивачем та ТОВ "Екодит" підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Акти погодження розміру агентської винагороди, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, між позивачем, ТОВ "Екодит" та компаніями з числа нерезидентів були укладені Додатки до договору про надання посередницьких послуг від 01.11.2013 №77, які підтверджують, що внаслідок дій ТОВ "Екодит" позивачем було укладено контракти із компаніями з числа нерезидентів.

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Екодит" оформлено на користь ТОВ "Торгова Компанія "Агрохімічні технології" податкові накладні від 27.06.2014 №373 на суму 2094730,56 грн., у т.ч. ПДВ 349121,76 грн., від 27.06.2014 №374 на суму 1109805,60 грн., у т.ч. ПДВ 184967,60 грн., від 29.08.2014 №628 на суму 351691,25 грн., у т.ч. ПДВ 58615,21 грн., від 29.08.2014 №629 на суму 985243,68 грн., у т.ч. ПДВ 164207,28 грн., від 29.08.2014 №630 на суму 766904,33 грн., у т.ч. ПДВ 127817,39 грн., від 30.09.2014 №729 на суму 705412,86 грн., у т.ч. ПДВ 117658,81 грн.

Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено в Акті перевірки.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отримані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" та ТОВ "Екодит" позивачем надано суду копію рішення Господарського суду Київської області від 29.10.2015 у справі №911/4608/15, яким підтверджено господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Екодит" на підставі Договору про надання посередницьких послуг від 01.11.2013 №77.

02 жовтня 2014 року між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" (Товариство, Замовник) та ТОВ "Марс-Річі" (Агент, Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №11, за умовами якого агент зобов'язується надати товариству послуги по заключенню та веденню контрактів (посередницькі (агентські) послуги), тобто сприяти в укладенні контрактів, що полягає у знаходженні для товариства майбутніх контрагентів (далі за текстом - продавців та/або постачальників у відповідних відмінках та числі) та/або виробників засобів захисту рослин, а саме: пестицидів, поверхнево-активних речовин та інших препаратів для захисту рослин (далі за текстом ЗЗР та/або продукція та/або товар) з числа нерезидентів України з Китайської Народної Республіки, в тому числі з резидентів Спеціального адміністративного району Гонконг, на поставку засобів захисту рослин на умовах викладених у додатку №1 даного договору, а також у забезпеченні належного виконання таких контрактів, а товариство зі свого боку зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, основні умови, на яких товариством укладаються контракти поставки, сприяння в укладенні яких здійснює агент за цим договором, визначаються сторонами у додатку №1 до цього договору, який підписується сторонами і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 3.2. договору, у разі відсутності заперечень зі сторони товариства щодо обсягу та вартості наданих послуг товариство підписує акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) в день підписання акту погодження розміру агентської винагороди та акту погодження розміру додаткової агентської винагороди.

За фактом наданих послуг по заключенню та веденню контрактів між позивачем та ТОВ "Марс-Річі" підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Акти погодження розміру агентської винагороди, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, між позивачем, ТОВ "Марс-Річі" та компаніями з числа нерезидентів були укладені Звіти до договору про надання посередницьких послуг від 02.10.2014 №11, які підтверджують, що внаслідок дій ТОВ "Марс-Річі" позивачем було укладено контракти із компаніями з числа нерезидентів.

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Марс-Річі" оформлено на користь ТОВ "Торгова Компанія "Агрохімічні технології" податкові накладні від 29.05.2015 №6 на суму 1346310,24 грн., у т.ч. ПДВ 224385,04 грн., від 29.05.2015 №9 на суму 304316,04 грн., у т.ч. ПДВ 50719,34 грн., від 29.05.2015 №10 на суму 1718640,90 грн., у т.ч. ПДВ 286440,15 грн., від 29.05.2015 №7 на суму 410023,62 грн., у т.ч. ПДВ 68337,27 грн., від 29.05.2015 №11 на суму 943046,94 грн., у т.ч. ПДВ 157174,49 грн., від 29.05.2015 №8 на суму 418434,60 грн., у т.ч. ПДВ 69739,10 грн.

Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено в Акті перевірки.

Позивачем було частково оплачено грошові кошти за отримані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

02 січня 2014 року між ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" (Компанія) та ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" (Клієнт) укладено Договір про надання послуг №0201/15-ЛК, відповідно до умов якого клієнт доручає, а компанія приймає на себе зобов'язання надати комплекс правових послуг, пов'язаних з представництвом інтересів клієнта в будь-яких судових установах, підприємствах, комісіях та організаціях будь-якої форми власності (у тому числі - у судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах всіх інстанцій, органах СБУ, МВС, органах ДВС, Міністерства доходів і зборів України та його територіальних органах, Прокуратурі, нотаріальних конторах, банках, Державній реєстраційній службі та її територіальних органах, інших організаціях, підприємствах і установах) у формі абонентського обслуговування.

Згідно з п. 4.1 договору приймання наданих компанією клієнту послуг здійснюється на підставі актів здачі-прийняття робіт (прийняття послуг). Акт за перші сім місяців надання послуг має бути виставлений компанією у липні 2014 року, після липня 2014 року компанія має право виставляти акти помісячно або разом за декілька місяців.

У відповідності з п. 5.1 договору послуги, які надаються на підставі даного договору, оплачуються клієнтом на підставі актів здачі-прийняття послуг (надання послуг). Вартість надання послуг за 1 календарний місяць становить 50000,00 грн.

01.09.2014 між сторонами було укладено додатковий договір до договору про надання послуг №0201/15-ЛК від 02.01.2014, відповідно до п. 1 якого було визначено, що щомісячна вартість правових послуг за договором, починаючи з вересня 2014 року, становитиме 30000,00 грн.

За фактом наданих послуг між позивачем та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" підписані Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Звіти по наданих послуг, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" оформлено на користь ТОВ "Торгова Компанія "Агрохімічні технології" податкові накладні від 31.07.2014 №235 на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн., від 29.08.2014 №204 на суму 50000,00 грн., у т.ч. ПДВ 8333,33 грн.

Вказані податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено в Акті перевірки.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отримані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" позивачем надано суду копію рішення Господарського суду Київської області від 27.08.2015 у справі №911/3341/15, яким підтверджено господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал" на підставі Договору про надання послуг від 02.01.2014 №0201/15-ЛК.

30 січня 2015 року між ТОВ "Фьюженс" (Виконавець, Повірений) та ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" (Замовник) укладено Договір про надання послуг №7, відповідно до умов якого замовник замовляє, а виконавець надає, згідно умов даного договору, правові послуги по стягуванню боргів, а саме стягнення заборгованості у вигляді курсової різниці, процентів за товарний кредит та інших (за бажанням замовника) санкцій з боржника замовника ТОВ "Імперія-Агро" (далі - боржник) за договором №25/2014 ТК від 14.02.2014 (надалі - послуги), які замовник зобов'язаний прийняти та оплатити.

Відповідно до п. 3.3 договору послуги за даним договором надаються з 30.01.2015 по 30.04.2015, і відповідно оплачуються згідно акту наданих послуг від 30.04.2015, у випадку виконання даного договору виконавцем (тобто стягнення з боржника процентів за товарним кредитом та курсової різниці) та його підписання замовником.

Згідно п. 4.2 договору вартість послуг виконавця по стягненню заборгованості в межах позасудового стягнення становить 30% від суми сплачених боржником замовнику курсової різниці та процентів за товарним кредитом. Вартість послуги (вищевказані 30%) містить в собі в тому числі і ПДВ 20%.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що винагорода виконавцю нараховується 30.04.2015 та документально підтверджується актом (актами) наданих послуг, у разі стягнення всіх необхідних сум.

Відповідно до п. 4.4 договору винагорода сплачується замовником виконавцеві в строк до 30.06.2015.

Даний договір набирає чинності з 30.01.2015 і діє до 31.12.2015, але до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 9.1 договору).

На виконання умов даного договору між позивачем та ТОВ "Фьюженс" підписані Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Звіт щодо стягнутих коштів, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, на виконання умов вищенаведеного договору ТОВ "Фьюженс" оформлено на користь ТОВ "Торгова Компанія "Агрохімічні технології" податкову накладну від 30.04.2015 №191 на суму 3145395,53 грн., у т.ч. ПДВ 524232,59 грн.

Вказана податкова накладна була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що зазначено в Акті перевірки.

Позивачем було оплачено грошові кошти за отримані послуги, що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, на підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ "Торгова компанія "Агрохімічні технології" та ТОВ "Фьюженс" позивачем надано суду копію рішення Господарського суду Київської області від 03.09.2015 у справі №911/3289/15, яким підтверджено господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Фьюженс" на підставі Договору про надання послуг від 30.01.2015 №7.

Як вбачається з Акту перевірки позивача, відповідачем встановлено, що господарські операції з ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" відображено позивачем у податковому обліку шляхом віднесення суми податку на додану вартість по податковим накладним до складу податкового кредиту та визначення валових витрат за перевіряємий період.

Як зазначено в Акті перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" послуг.

У ході розгляду справи відповідач жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили, доказовості та містять достатню інформацію для розкриття змісту та обсягу вищевказаних господарських операцій.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено. Надані позивачем до перевірки документи відповідачем не проаналізовано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

В той же час, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договорів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" послуг по зазначеним вище Договорах.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань, а лише для збільшення податкового кредиту та валових витрат.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частини першої статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію і свідоцтва платника податку на додану вартість контрагентів позивача - ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагентів позивача - ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", а отже, на момент здійснення господарських операцій і видання податкових накладних, контрагенти позивача були платниками податку на додану вартість.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про відсутність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи, позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема: з виробництвом пестицидів та іншої агрохімічної продукції; з оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; з оптовою торгівлею хімічними продуктами (основний); з неспеціалізованою оптовою торгівлею; з консультуванням з питань комерційної діяльності й керування; з іншою професійною, науковою та технічною діяльністю, н. в. і. у.

Таким чином, враховуючи номенклатуру товару (послуг, робіт), які були придбані позивачем у вказаних контрагентів та необхідні для здійснення позивачем своєї господарської діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище отримані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання.

Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, якими встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" з контрагентами.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на податкову інформацію про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту та визначення валових витрат, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

З приводу доводів відповідача, що у контрагентів позивача відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності та виконання умов договорів, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та валові витрати лише за їх наявності.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що податковий орган переважно обґрунтовує правомірність своїх рішень нереальністю спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі". Втім, сам акт перевірки не містить будь-якого документального підтвердження щодо відсутності фінансово-господарських відносин позивача по взаєморозрахункам з цими контрагентами, а викладені у ньому висновки щодо нікчемності укладених правочинів не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

У той же час, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Згідно з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на те, що анулювання свідоцтва платника ПДВ, ліквідація юридичної особи або відсутність юридичної особи за місцезнаходженням самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідно до частини 2 статті 70 КАС сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Тобто, податковий орган повинен надати суду відповідні докази, які підтверджують доводи щодо відсутності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", правомірності прийнятих ним оспорюваних рішень.

В свою чергу, суд констатує, що фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" підтверджується приведеними вище первинними та іншими документами, які оформлені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Таким чином, позивач підтвердив доводи про реальність господарських операцій вказаними вище документами та поясненнями, тому не визнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення валових витрат є безпідставними.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу

Згідно з п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

В силу положень п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до норм п. 200.1, п. 200.2 і п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В розумінні п.п.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів, отриманих у межах взаємовідносин із ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", суду доведено.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема, податкових накладних, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинах із вказаними контрагентами.

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі" або їх контрагенти, можливо, порушують вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та завищення валових витрат.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги не доведеність відповідачем відсутності реального характеру правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Екодит", ТОВ "Компанія Лакшері Кепітал", ТОВ "Фьюженс", ТОВ "Марс-Річі", доведеність обґрунтованості включення позивачем до складу податкового кредиту відображених в отриманих від вказаних контрагентів первинних документах сум податку на додану вартість та віднесення сум до валових витрат, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 №0000661404 та №0000671404 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 98 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду чи ухвалою.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.01.2017 про відкриття провадження судом було відстрочено сплату судового збору за подання адміністративного позову до ухвалення судового рішення в адміністративній справі №810/333/17.

Відповідно до частини 2 статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі , якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачу необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 76771,38 грн.(5118092,00 грн. х 1,5%).

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено у повному обсязі, тягар оплати судових витрат у вигляді судового збору у розмірі 76771,38 грн. слід покласти на Києво-Святошинську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області за рахунок її бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 69-71, 88, 98, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Агрохімічні технології" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.10.2016 №0000661404 та №0000671404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39471029) судовий збір у сумі 76771 (сімдесят шість тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 38 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за реквізитами: отримувач коштів: Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; Банк отримувача: ГУДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО):821018; рахунок отримувача: 31213206784001; код класифікації доходів бюджету: 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.