Рішення

від 20.02.2017 по справі 903/802/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2017 р. Справа № 903/802/15

за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат", м.Ковель, Волинська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра"

про розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки №19 від 24.05.2006 року, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Пахолюк В.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - головний спеціаліст юридичного відділу, дов. № 19 від 08.02.2016 р.,

від відповідача: не прибув,

від третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 - представник, дов. № 13-11-651 від 31.01.2017 р., ОСОБА_3 - представник, дов. № 13-11-12559 від 27.12.2016 р.,

В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу прокуратури Волинської області ОСОБА_4

Суть спору:

Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат" про розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м, визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на зазначену земельну ділянку, скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" та зобов'язання ТОВ "Ковельський ЖБК" повернути зазначену земельну ділянку Ковельській міській раді.

Позовні вимоги прокурора обґрунтувано порушенням істотних умов Договору відповідачем і, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року позов задоволено повністю: розірвано Договір № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м, що укладений Ковельською міською радою та ТОВ "Ковельський ЖБК"; визнано недійсним Державний акт на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданий ТОВ "Ковельський ЖБК" на земельну ділянку площею 0, 1077 га, кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, що знаходиться в м. Ковелі по пров. 40 років Перемоги, 12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020608000069; скасовано державну реєстрацію Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на земельну ділянку площею 0, 1077 га кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, що знаходиться в м. Ковелі по пров. 40 років Перемоги, 12, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020608000069; зобов'язано ТОВ "Ковельський ЖБК" повернути Ковельській міській раді Волинської області земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1077 кв. м.

Зазначене рішення суду оскаржено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" до суду апеляційної інстанції як особою, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки з посиланням на порушенням судом першої інстанції як норм процесуального права, так і норм матеріального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель".

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 року і залишити позов Ковельського міжрайонного прокурора без розгляду.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 р. касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 18.08.2015 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 19.10.2016 р. у справі № 903/802/15 скасовано. Справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

На підставі ухвали господарського суду Волинської області від 13.01.2017 р. розгляд справи призначено на 06.02.2017 р. на 10.30 год. Зобов'язано позивача: повідомити суд про те, чи було предметом судового розгляду та чи є на даний час чинним рішення Ковельської міської ради від 28.02.2006 р. № 39/37 та наказ Відділу управління майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.05.2006 р. № 24 «Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 р. по лоту № 6» . Прокурору, позивачу, відповідачу та третім особам: подати додаткові письмові обґрунтування (заперечення) з врахуванням постанови Вищого господарського суду України від 14.12.2016 р. Відповідачу: повідомити суд та надати відповідні докази щодо стадії банкрутства Товариства. Явка прокурора, позивача, відповідача та третіх осіб в судове засідання визнана обов'язковою.

Прокурор на виконання ухвали суду надав письмові пояснення від 01.02.2017 р. (вх. № 01-54/1380/17 від 06.02.2017 р.) відповідно до яких позовні вимоги вважає такими, що відповідають критеріям належного захисту прав та інтересів держави в особі Ковельської міської ради. Зокрема, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі № 6-319цс15, вважає, що визнання недійсним Державного акта про право власності на землю не потребує в обов'язковому порядку і визнання незаконним рішення, на підставі якого він видавався. У даній справі рішення Ковельської міської ради № 39/37 від 28.02.2006 р. та наказ відділу управління майном комунальної власності виконкому Ковельської міської ради № 24 від 22.05.2006 р., які стали підставою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, прийняті відповідно до вимог земельного законодавства України та не підлягають скасуванню. Водночас, Державний акт на право власності на землю, який видано на підставі договору, що підлягає розірванню, не може в подальшому зберігати свою дію як правовстановлюючий документ та підлягає визнанню недійсним.

Відповідач у запереченнях № 27 від 06.02.2017 р. (вх. № 01-54/1384/17) та представники в судовому засіданні повідомляють наступне.

Станом на сьогодні триває провадження у справі про банкрутство ОСОБА_5 "Ковельський житлово-будівельний комбінат", сформовано ліквідаційну масу банкрута, вчиняються дії для майбутньої її реалізації з метою погашення вимог кредиторів. Загальна сума кредиторських вимог у справі про банкрутство ОСОБА_5 "Ковельський житлово-будівельний комбінат" становить 11103483,02 грн.

Земельну ділянку площею 0, 1077 га кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, що знаходиться в м. Ковелі по провулку 40 років Перемоги, 12 на підставі ч.1 ст.26 ЗУ«Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його бакрутом» було включено до ліквідаційної маси банкрута.

Вказана земельна ділянка перебуває в іпотеці ПАТ КБ «Надра» відповідно до Договору іпотеки від 20.10.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за № 2410.

Рішенням суду розірвано договір купівлі-продажу земельної ділянки без врахування тієї обставини, що така земельна ділянка обтяжена іпотекою.

З метою задоволення вимог кредиторів ОСОБА_5 «Ковельський ЖБК» можна припустити, що ціна даної земельної ділянки досить висока, ймовірно, буде можливим часткове погашення вимог і інших кредиторів в разі продажу цієї земельної ділянки у справі про банкрутство ОСОБА_5 «Ковельський ЖБК» , після першочергового погашення кредиторських вимог ПАТ КБ «Надра» . Адже, у іпотеці ПАТ КБ «Надра» перебуває ще ряд нерухомого майна банкрута, що дає підстави вважати, що кредиторську заборгованість ПАТ КБ «Надра» , що становить 3823589,45 грн. буде погашено повністю і ще залишаться кошти на погашення заборгованості перед кредиторами наступних черговостей.

З огляду на наведене, просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" у відзиві на позовну заяву (вхід. № 01-54/1969 від 20.02.2017 р.), доповненні до відзиву та представники в судовому засіданні просять відмовити у задоволенні позову, посилаючись на наступне:

- Доводи прокурора, що істотною умовою Договору від 24.05.2006 р. є будівництво житлового будинку є необґрунтованими з огляду на те, що Договір не містить жодних обмежень щодо можливості передачі Земельної ділянки в іпотеку. Пункт 9.2 Договору від 24.05.2006 р. обмеження, встановлені виключно щодо відчуження земельної ділянки, в той час як Закон України Про іпотеку не визначає іпотеку як спосіб відчуження майна.

- Щодо встановлення в Договорі такої істотної умови, як будівництво житлового будинку у визначений строк, то дана умова не відповідає чинному законодавству для договору купівлі-продажу земельної ділянки.

- Незрозумілою є позиція прокурора, оскільки при зверненні з даним позовом йому було відомо, що земельна ділянка передана в іпотеку ПАТ Комерційний банк Надра , а відповідача визнано банкрутом. Відповідно до абз.2 ч.2 ст.26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (в редакції до 18.01.2013 р.) майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Відповідача визнано банкрутом 16.03.2012 р. У зв'язку з цим, усі дії щодо майна відповідача повинні вчинятися в порядку, визначеному Законом про банкрутство, оскільки воно включається до складу ліквідаційної маси.

- Необгрунтованим є доводи прокурора щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 р. З огляду на те, що ст.140 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права на земельну ділянку, серед яких відсутня така підстава, як визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

- Як визначено ч.1 ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже, у спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

- Оскільки прокурор не тільки не заперечує, а підтверджує, що відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі рішення Ковельської міської ради, яке прийняте відповідно до чинного законодавства, то відповідно в суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 р. У зв'язку з цим, нема підстав і для скасування державної реєстрації Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 р.

- Прокурор, обґрунтовуючи позовні вимог, покликається на загальні норми ЦК України, ігноруючи при цьому вимоги Закону про банкрутство, а також Земельного кодексу України як законів, які здійснюють спеціальне нормативно - правове регулювання спірних правовідносин.

Арбітражний керуючий ОСОБА_5 Ковельський житлово-будівельний комбінат у клопотанні на адресу суду від 20.02.2017 р. зазначає, що постановою господарського суду Волинської області від 16.03.2012 р. ОСОБА_5 Ковельський житлово-будівельний комбінат визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. Ухвалою господарського суду Волинської області від 10.02.2015 р. у справі № 7/61-Б ліквідатором банкрута призначений ОСОБА_7. Станом на сьогодні триває провадження у справі про банкрутство ОСОБА_5 Ковельський житлово-будівельний комбінат , сформовано ліквідаційну масу банкрута, вчиняються дії для майбутньої реалізації такої з метою погашення вимог кредиторів. Загальна сума кредиторських вимог у справі про банкрутство становить 11103483, 02 грн. Зважаючи на вказане, просить відмовити Ковельській міській раді в задоволенні позову. Просить судове засідання провести без участі представників відповідача.

Заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні докази у справі, судом встановлено наступне.

24.05.2006 року Ковельською міською радою (продавець) та ТОВ "Ковельський ЖБК" в особі директора ОСОБА_8 (покупець) укладено Договір № 19 купівлі-продажу земельної ділянки (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області та зареєстрований за реєстровим № 511, за умовами п. 1.1 якого продавець на підставі ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України, положення "Про порядок продажу земельних ділянок шляхом проведення аукціону (за конкурсом) в місті Ковелі", рішення Ковельської міської ради № 39/37 від 28.02.2006 року та наказу відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.05.2006 року № 24 "Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 року по лоту № 6" зобов'язується передати у приватну власність покупця земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Ковельської міської ради, площею 1077 кв. м, згідно з технічним паспортом та збірним кадастровим планом, розташовану в м. Ковелі пров. 40 років Перемоги, 12.

Відповідно до п. 1.2 Договору купівлі-продажу визначено цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Сторонами на підставі п. 4.1 Договору погоджено, що покупець зобов'язується прийняти від продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.

Сторонами було визначено істотні умови, за відсутності яких Договір не може вважатись укладеним, зокрема:

- зобов'язання покупця протягом трьох місяців надати проект забудови земельної ділянки в управління міста і архітектури, отримати дозвіл на будівництво; сплатити до міського бюджету кошти в сумі 5 % від вартості житлового будинку на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста; приступити протягом двох років до будівельних робіт з моменту отримання дозволу на забудову і оплати кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста (п. 9.3 Договору);

- подальше відчуження земельної ділянки до введення в експлуатацію об'єкта будівництва здійснюється за погодженням з Ковельською міською радою (п. 9.2 Договору).

26.05.2006 року Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 19 від 24.05.2006 року зареєстровано в Книзі державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за реєстровим № 860.

На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу ТОВ "Ковельський ЖБК" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.08.2006 року площею 0, 1077 га, яка розташована за адресою пров. 40 років Перемоги, 12, м. Ковель, Волинської області.

Прокурор, звертаючись з позовною заявою щодо розірвання договору купівлі-продажу № 19 від 24.05.2006 р., виходив з того, що за умовами Договору купівлі-продажу від 24.05.2006 року власник земельної ділянки (покупець - ОСОБА_5 Ковельський житлово-будівельний кооператив ), що була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку не може розпорядитися нею на власний розсуд без дозволу Ковельської міської ради до виконання чітко визначеної конкретної вимоги - введення в експлуатацію об'єктів будівництва; тобто, сторони визначили в якості істотної умови Договору, крім сплати вартості об'єкту продажу, будівництво житлового будинку у певний строк; отже, метою Договору купівлі-продажу було не лише одержання коштів продавцем (позивачем), але й виконання покупцем (відповідачем) будівельних робіт по будівництву житлового будинку; нездійснення відповідачем будівництва житлового будинку з 2008 року, з доводів прокурора та позивача, є істотним порушенням умов Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, що відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є правовою підставою для розірвання цього Договору та відповідно до п. 7.2 Договору у разі розірвання договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний повернути позивачу земельну ділянку у такому ж стані, в якому вона була отримана, про що складається відповідний акт передачі земельної ділянки за підписом обох сторін.

Однак, судом не прийнято доводи прокурора щодо наявності підстав розірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки, як необгрунтовані з огляду на те, що прокурором при доведенні факту порушення договору (не здійснення будівництва житлового будинку) не було встановлено істотності зазначених порушень договору, тобто наявності у зазначенних порушеннях характеру таких, що значною мірою позбавило сторону і, зокрема, позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналізуючи умови даного договору, судом встановлено, що умови договору купівлі-продажу земельної ділянки не містять жодних обмежень щодо можливості передачі Земельної ділянки в іпотеку. Відповідно до п. 9.2. Договору від 24.05.2006 р. такі обмеження встановлені виключно щодо відчуження земельної ділянки. Натомість, Закон України Про іпотеку не визначає іпотеку як спосіб відчуження майна.

Щодо встановлення в Договорі від 24.05.2006 р. такої істотної умови як будівництво житлового будинку у визначений строк, то слід зауважити, що Продавець є органом місцевого самоврядування, який, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, главою 54 ЦК України не передбачено визначення додаткових істотних умов договору для договору купівлі-продажу земельної ділянки. Отже, визначення сторонами оспорюваного договору кола додаткових істотних умов не відповідає чинному законодавству.

Слід зазначити, що відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однак, позивачем у розумінні вимог ст.ст.34, 36 ГПК України не було подано доказів на встановлення факту істотності порушення даного договору зі сторони відповідача та не доведено, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки за договором купівлі-продажу, як це визначено ст.655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Слід врахувати, що частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

В силу приписів ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зазначені приписи закону кореспондуються із ч. 5 ст. 181 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги вищенаведене, вимоги прокурора та позивача про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року та скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року є передчасними, як і вимога про зобов'язання відповідача здійснити повернення земельної ділянки, оскільки прокурором не враховано наслідків щодо припинення правовідносин сторін шляхом розірвання договору за рішенням суду, яке відбувається на майбутнє, і що дії, вчинені сторонами (органами державної влади) на виконання такого правочину до моменту його розірвання не мають ознак недійсності, так як вчинені на підставі дійсного правочину, тобто розірвання договору (за наявності таких підстав) не має наслідком приведення сторін у стан, який існував до укладення такого договору.

Крім того, слід зауважити, що право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт (чи інша правова підстава), не визнано недійсним у встановленому порядку.

Прокурором та позивачем не було доведено суду та не подано відповідних доказів про те, що рішення Ковельської міської ради № 39/37 від 28.02.2006 р., додаток до рішення міської ради та наказ Відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради № 24 від 23.05.2006 р. Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 р. по лоту № 6 були предметом судового розгляду та визнано недійсними.

Судом враховано судову практику Верховного Суду України, який при перегляді справ про скасування державних актів на землю зазначив, що державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, а тому вимога про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого видано оспорюваний державний акт (ухвала Верховного Суду України від 08.06.2011 року).

Отже, вимоги прокурора щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на землю, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки Ковельській міській раді є такими, що не підлягають до задоволення.

Слід врахувати, що ст. 140 Земельного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку, серед яких відсутня така підстава як визнання недійсним державного акту на право власності на землю.

Крім того, судом враховано правову позицію Верховного суду України по справі № 6-57цс13 такого змісту:

Частинами першою та другою статті 116 ЗК України визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК України).

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій. що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Посилання в заяві на те, що перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку міститься в статті 140 ЗК України й що він є вичерпним, не може бути визнано підставою для перегляду судового рішення, оскільки статтею 140 ЗК України встановлено перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку для випадків, коли право власності набуто в установленому законом порядку. Разом із тим у справі, яка переглядається, судом установлено, що відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі незаконного розпорядження органу місцевого самоврядування. .

Враховуючи те, що відповідач набув право власності на земельну ділянку на підставі рішення Ковельської міської ради, яке прийняте відповідно до чинного законодавства, то, відповідно, в суду відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 р. У зв'язку з цим відсутні підстави і для скасування державної реєстрації Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 р.

Крім того, позивачем не було враховано, що спірна земельна ділянка належить особі, яку визнано банкрутом, що підтверджується постановою господарського суду Волинської області від 16.03.2012 року у справі № 7/61-Б.

З матеріалів справи та пояснень третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" встановлено, що 12.10.2007 року між ВАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Ковельський ЖБК" було укладено Кредитний договір про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 05/2007/978-КЛ/3, в забезпечення виконання умов якого, зокрема, щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів позичальник - ТОВ "Ковельський ЖБК" уклав з ВАТ "КБ "Надра" Договір іпотеки від 12.10.2007 року, предметом якого є в тому числі, земельна ділянка, яка розташована за адресою: пров. 40 років Перемоги, 12, м. Ковель, площею 1077 кв. м.

В період з липня 2006 року по липень 2009 року ТОВ "Ковельський ЖБК" в особі директора ОСОБА_8 укладено з фізичними особами - замовниками будівництва Договори підряду на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 10 (копії додаються).

Згідно з умовами укладених Договорів ТОВ "Ковельський ЖБК", як підрядник, зобов'язався своїми силами та засобами, на належних товариству земельних ділянках збудувати за кошти замовників і здати в експлуатацію у встановлений строк, з подальшою передачею замовникам, нерухомі об'єкти - квартири та нежитлові приміщення у багатоповерховому житловому будинку по вул. 40 років Перемоги, 10 в м. Ковелі. Фізичні особи - замовники будівництва на виконання умов Договорів у період з липня 2006 року по липень 2009 року сплатили на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" грошові кошти на будівництво вказаного будинку в загальному розмірі 3 115 383 грн.

Постановою господарського суду Волинської області суду від 16.03.2012 року у справі № 7/61-Б ТОВ "Ковельський ЖБК" визнано банкрутом, що, з доводів прокурора та позивача, спричинило охоронюваним законом інтересам окремих громадян - замовників будівництва тяжкі наслідки.

Відповідно вироку Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.03.2014 року директора ТОВ "Ковельський ЖБК" ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 306 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 роки. У вказаній кримінальній справі двадцять сім замовників будівництва (житлового будинку) визнано потерпілими внаслідок незаконних дій забудовника.

ОК "ЖБК "Калина-Ковель" створено 15.07.2016 року із частини вкладників (15 чоловік), з якими ТОВ "Ковельський ЖБК" було укладено відповідні Договори, з метою отримання у власність земельної ділянки, на якій мав би бути побудований попереднім підрядником багатоквартирний житловий будинок, та укладення договору підряду на капітальне будівництво з іншим забудовником.

Рішенням Ковельської міської ради Волинської області від 28.07.2016 року № 12/66 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК "ЖБК "Калина-Ковель" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 9000 кв. м по вул. 40 років Перемоги, 10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування, в тому числі: площею 1077 кв.м. (кадастровий номер 0710400000:15:002:0039), площею 3299 кв. м (кадастровий номер 0710400000:15:002:0043).

Суд не приймає до уваги зазначені обставини та доводи позивача про те, що власник земельної ділянки, яка була надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, не може розпоряджатися на власний розсуд без дозволу Ковельської міської ради на виконання чітко визначеної конкретної вимоги - введення в експлуатацію об'єкта будівництва з огляду на таке.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.11.2016 р. у справі № 7/61-Б строк ліквідаційної процедури по даній справі за заявою ОСОБА_5 Ковельський ЖБК про банкрутство продовжено до 16.03.2017 р.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Як вбачається з інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна земельна ділянка кадастровий номер: 0710400000:15:002:0042, розташована за адресою: м.Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, передана відповідачем в іпотеку ВАТ КБ Надра за договором іпотеки № 2410 від 12.10.2007 р.

Відповідно до ст.12 Закону України Про іпотеку правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

Як передбачено ч.2 ст.31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (в редакції до 18.01.2013 р.) вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

Судом не взято до уваги твердження прокурора та позивача про вилучення обтяження на дану земельну ділянку на підставі ухвали господарського суду Волинської області від 31.08.2012 р. у справі № 7/61-Б про банкрутство відповідача за заявою ОСОБА_5 Ковельський ЖБК про скасування обтяжень, арештів та заборон на майно банкрута та відсутність відомостей в Єдиному реєстрі про набуття права власності на земельну ділянку іншими особами, оскільки усі дії щодо майна банкрута повинні вчинятися в порядку, визначеному Законом України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (в редакції до 18.01.2013 р.), який є пріоритетним у застосуванні для даних обставин.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

В ході розгляду даної справи та з пояснень арбітражного керуючого встановлено, що спірна земельні ділянка є предметом іпотеки та входить до складу ліквідаційної маси банкрута - відповідача у справі ОСОБА_5 Ковельське ЖБК , що підтверджується актом інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 Ковельський ЖБК про формування ліквідаційної маси останнього.

Зазначені положення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом та Земельного кодексу України , прокурором та позивачем не були враховані при подачі позовної заяви.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку про відмову в позові вцілому.

Господарський суд, керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 16, 651, 653 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 116, 126, 140, 152 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом (в редакції до 18.01.2013р.), ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Повне рішення складено 23.02.2017 р.

Суддя В.А.Пахолюк