Постанова

від 23.08.2017 по справі 903/802/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2017 року Справа № 903/802/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М., суддівДанилової М.В., Поляк О.І. розглянувши матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Рівненської області, м. Рівне на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у справі господарського суду Волинської області за позовомКовельського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області, м. Ковель, Волинська обл. доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат", м. Ковель, Волинська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОбслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель", м. Ковель, Волинська обл. за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра", м. Київ пророзірвання договору купівлі-продажу земельної ділянки № 19 від 24.05.2006 року, визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, зобов'язання повернути земельну ділянку за участю представників

прокуратури: Гришина Т.А.,

позивача: не з'явився,

відповідача: Москва О.О.,

третьої особи на стороні позивача: не з'явився,

третьої особи на стороні відповідача: Федоров О.А.

В С Т А Н О В И В:

Ковельський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ковельської міської ради Волинської області звернувся до господарського суду Волинської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський житлово-будівельний комбінат" (далі за текстом - ТОВ "Ковельський ЖБК") про розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, площею 1 077 кв. м., визнання недійсним Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на зазначену земельну ділянку, скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" та зобов'язання ТОВ "Ковельський ЖБК" повернути зазначену земельну ділянку Ковельській міській раді.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовано порушенням істотних умов Договору відповідачем і, зокрема, використанням земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Волинської області від 20.02.2017 року залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у позові відмовлено повністю.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що в порушення ч. ч. 1 та 2 ст. 651 Цивільного кодексу України позивачем не доведено факту істотності порушення відповідачем умов Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 19 від 24.05.2006 року, внаслідок якого позивачу завдано шкоду і останнього значною мірою було позбавлено того, на що він розраховував при укладенні Договору, оскільки в силу приписів ст. 655 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу є відплатним правочином; відтак, позовні вимоги про визнання недійсним Державного акту на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року та скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року є передчасними, як і вимога про зобов'язання відповідача здійснити повернення земельної ділянки.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, заступник прокурора Рівненської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року і передати справу до господарського суду першої інстанції для розгляду по суті у межах справи про банкрутство відповідача.

ТОВ "Ковельський ЖБК" до Вищого господарського суду України подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач проти доводів касаційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Третіми особами відзивів на касаційну скаргу подано не було.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А. у справі № 903/802/15 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Данилова М.В., Поляк О.І.

В судовому засіданні прокурор просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Волинської області від 20.02.2017 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року - скасувати і направити справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а представники відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти доводів касаційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові акти - без змін.

Позивача та третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача згідно з приписами ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак вони не скористались передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача та третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.05.2006 року Ковельською міською радою Волинської області (продавець) та ТОВ "Ковельський ЖБК" (покупець) укладено Договір № 19 купівлі-продажу земельної ділянки (далі за текстом - Договір купівлі-продажу), посвідчений приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу Волинської області та зареєстрований за реєстровим № 511, за умовами п. 1.1 якого продавець на підставі ст. ст. 127, 128 Земельного кодексу України, положення "Про порядок продажу земельних ділянок шляхом проведення аукціону (за конкурсом) в місті Ковелі", рішення Ковельської міської ради № 39/37 від 28.02.2006 року та наказу відділу по управлінню майном комунальної власності виконавчого комітету Ковельської міської ради від 23.05.2006 року № 24 "Про затвердження результатів проведення земельного аукціону 22.05.2006 року по лоту № 6" зобов'язується передати у приватну власність покупцю земельну ділянку, розміщену на землях, що знаходяться у віданні продавця, площею 1077 кв. м., згідно з технічним паспортом та збірним кадастровим планом, розташовану в м. Ковелі, пров. 40 років Перемоги, 12.

Відповідно до п. п. 1.2, 4.1 Договору купівлі-продажу цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку. Покупець зобов'язується прийняти від продавця придбану земельну ділянку і використовувати її відповідно до цільового призначення.

Крім того, в Договорі купівлі-продажу сторонами погоджено, що подальше відчуження земельної ділянки до введення в експлуатацію об'єкта будівництва здійснюється за погодженням Ковельської міської ради (п. 9.2 Договору); покупець зобов'язаний протягом трьох місяців надати проект забудови земельної ділянки в управління міста і архітектури, отримати дозвіл на будівництво; сплатити до міського бюджету кошти в сумі 5 % від вартості житлового будинку на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста; приступити протягом двох років до будівельних робіт з моменту отримання дозволу на забудову і оплатити кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста (п. 9.3 Договору).

26.05.2006 року Договір купівлі-продажу зареєстровано в Книзі державної реєстрації договорів купівлі-продажу земельних ділянок за реєстровим № 860.

На підставі зазначеного Договору купівлі-продажу ТОВ "Ковельський ЖБК" видано Державний акт на право власності на земельну ділянку від 31.08.2006 року площею 0, 1077 га, яка розташована за адресою: м. Ковель, Волинської області, пров. 40 років Перемоги, 12.

В подальшому, ТОВ "Ковельський ЖБК" в забезпечення своїх зобов'язань по Договору про надання кредитної лінії з вільним режимом кредитування № 05/2007/978-КЛ/3 від 12.10.2007 року передало в іпотеку ПАТ "КБ "Надра" на підставі Договору іпотеки від 12.10.2007 року земельну ділянку площею 1077 кв. м., яка розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, земельна ділянка кадастровий номер 0710400000:15:002:0042, розташована за адресою: м. Ковель, пров. 40 років Перемоги, 12, передана ТОВ "Ковельський ЖБК" в іпотеку ПАТ "КБ "Надра" за Договором іпотеки № 2410 від 12.10.2007 року.

В той же час, в період з липня 2006 року по липень 2009 року директором ТОВ "Ковельський ЖБК" ОСОБА_7 укладено з фізичними особами - замовниками будівництва Договори підряду на капітальне будівництво багатоквартирного житлового будинку за адресою: м. Ковель, вул. 40 років Перемоги, 10.

Згідно з умовами цих Договорів ТОВ "Ковельський ЖБК" як підрядник зобов'язалось своїми силами та засобами на належних товариству земельних ділянках збудувати за кошти замовників і здати в експлуатацію у встановлений строк, з подальшою передачею замовникам, нерухомі об'єкти - квартири та нежитлові приміщення у багатоповерховому житловому будинку по вул. 40 років Перемоги, 10 в м. Ковелі. Фізичні особи - замовники будівництва на виконання умов Договорів у період з липня 2006 року по липень 2009 року сплатили на рахунок ТОВ "Ковельський ЖБК" грошові кошти на будівництво вказаного будинку в загальному розмірі 3 115 383 грн.

Проте, постановою господарського суду Волинської області суду від 16.03.2012 року у справі № 7/61-Б ТОВ "Ковельський ЖБК" визнано банкрутом.

Згідно вироку Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 05.03.2014 року директора ТОВ "Ковельський ЖБК" ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 306 000 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків на строк 3 роки. У вказаній кримінальній справі двадцять сім замовників будівництва (житлового будинку) визнано потерпілими внаслідок незаконних дій забудовника.

В той же час, частиною вкладників (15 чоловік), з якими ТОВ "Ковельський ЖБК" було укладено вищезазначені Договори підряду, 15.07.2016 року створено обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Калина-Ковель" (далі за текстом - ОК "ЖБК "Калина-Ковель") з метою отримання у власність земельної ділянки, на якій мав би бути побудований попереднім підрядником багатоквартирний житловий будинок та яким укладено новий Договір підряду на капітальне будівництво з іншим забудовником.

Рішенням Ковельської міської ради від 28.07.2016 року № 12/66 "Про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОК "ЖБК "Калина-Ковель" надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 9000 кв. м. по вул. 40 років Перемоги, 10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за рахунок земель Ковельської міської ради, не наданих у власність чи користування, в тому числі: площею 1077 кв. м. (кадастровий номер 0710400000:15:002:0039), площею 3299 кв. м (кадастровий номер 0710400000:15:002:0043).

Разом з тим, ухвалою господарського суду Волинської області від 25.11.2016 року у справі № 7/61-Б строк ліквідаційної процедури за заявою ТОВ "Ковельський ЖБК" про банкрутство продовжено до 16.03.2017 року.

Обставини щодо невикористання ТОВ "Ковельський ЖБК" придбаної земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме, не здійснення останнім будівництва багатоквартирного житлового будинку стало підставою для звернення прокурора до господарського суду за захистом інтересів держави шляхом розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року у зв'язку з істотним порушенням його умов, визнання недійсним Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на зазначену земельну ділянку, скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року, виданого ТОВ "Ковельський ЖБК" на підставі цього Договору, та зобов'язання останнього повернути зазначену земельну ділянку позивачу.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч. 2 ст. 651 Цивільного кодекс України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, за відсутності згоди сторін розірвання договору за рішенням суду є можливим за умови наявності та доведеності позивачем обставин та підстав, визначених ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, або у інших випадках, прямо передбачених договором або законом.

Як вірно встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем не було надано належних доказів для встановлення факту істотності порушення Договору купівлі-продажу відповідачем та не доведено, що внаслідок такого порушення позивачу було завдано шкоду, у зв'язку з чим останнього значною мірою позбавлено того, на що він розраховував при укладенні Договору купівлі-продажу, оскільки за даним Договором, як це визначено ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, судами встановлено, що умови Договору купівлі-продажу не містять обмежень щодо можливості передачі земельної ділянки в іпотеку, оскільки відповідно до п. 9.2 Договору купівлі-продажу такі обмеження встановлені виключно щодо відчуження земельної ділянки. В той же час, Закон України "Про іпотеку" не визначає іпотеку як спосіб відчуження майна, оскільки предмет іпотеки залишається у власності іпотекодавця.

За умовами п. 9.3 Договору купівлі-продажу відповідач зобов'язаний здійснити будівництво житлового будинку у визначений строк з моменту отримання дозволу на будівництво. Однак, сторонами не передбачено відповідальність за невчасне виконання чи неналежне виконання такої умови Договору, а, отже, порушення строків будівництва не є підставою для розірвання Договору купівлі-продажу на вимогу позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Право сторін вільно визначати умови договору може бути обмежено тільки тими випадками, коли актом цивільного законодавства передбачено обов'язковість положень цього акту для сторін договору і сторони не вправі відступити від їх положень.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо відсутності істотного порушення умов Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року, а, отже, і правових підстав для його розірвання.

Таким чином, вирішуючи спір в частині позовних вимог про розірвання Договору № 19 купівлі-продажу земельної ділянки від 24.05.2006 року у зв'язку з істотним порушенням умов договору, господарськими судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року по справі № 6-75цс13, згідно якої у кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Підлягає встановленню не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також встановленню чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. При цьому, недоведеність таких обставин відповідно до ст. ст. 32 - 34 ГПК України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Також, з огляду на приписи ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 152 Земельного кодексу України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт (чи інша правова підстава), не визнано недійсним у встановленому порядку, а тому суди дійшли вірних висновків про те, що позовні вимоги про визнання недійсним Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року та скасування державної реєстрації Державного акта на право власності на землю серії ВЛ № 080654 від 31.08.2006 року є передчасними, як і вимога про зобов'язання ТОВ "Ковельський ЖБК" здійснити повернення земельної ділянки, оскільки право, посвідчене державним актом, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що державний акт про право власності на земельну ділянку, який не породжує право власності на земельну ділянку, а лише посвідчує це право, може бути визнаний недійсним лише у разі визнання недійсним рішення чи договору, на підставі яких видано такий акт, а оскільки такі підстави відсутні, то вимоги прокурора про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку та про скасування державної реєстрації земельної ділянки, як і вимога про зобов'язання здійснити повернення земельної ділянки, також не підлягають задоволенню.

Доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі щодо необхідності вирішення даного спору судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, оскільки спірна земельна ділянка є предметом іпотеки та входить до складу ліквідаційної маси ТОВ "Ковельський ЖБК", що підтверджується актом інвентаризації нерухомого майна про формування ліквідаційної маси боржника-банкрота, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Статтею 16 ГПК України передбачено виключну підсудність справ, зокрема, в п. 8 зазначеної статті визначено, що справи у спорах, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Таким чином, розгляд земельного спору у порядку позовного провадження не суперечить вищенаведеним процесуальних положенням щодо виключної підсудності, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для скасування законних та обґрунтованих судових актів, прийнятих за результатами всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що господарськими судами не враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі 911/4212/14, не приймаються до уваги Вищим господарським судом України з огляду на те, що предметом спору у наведеній справі є стягнення кредиторської заборгованості з боржника, тобто, є майновими вимогами до боржника-банкрута, що за предметною підсудністю узгоджується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України та не відповідає предметній підсудності у даній справі.

Враховуючи встановлені судами обставини справи та вищенаведені законодавчі приписи, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що інші доводи заступника прокурора Рівненської області, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм та не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів попередніх інстанцій.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 року у справі № 903/802/15 - залишити без змін.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова О.І. Поляк