Рішення

від 17.02.2017 по справі 902/1094/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 лютого 2017 р. Справа № 902/1094/16

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Тростянецького районного центру зайнятості, смт Тростянець, Вінницька область

до : Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, смт Тростянець, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1

про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів

За участю секретаря судового засідання Мовчан Г.М.

За участю представників:

позивача: Сажнєв Олександр Юрійович, довіреність № 01-25/2335 від 28.12.2016 р., паспорт серії АВ № 658151 виданий Ленінським ВМ ВМВ УМВС України в Вінницькій області 04.08.2005 р.

відповідач, третя особа громадянин ОСОБА_1: не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

Тростянецьким районним центром зайнятості заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622,52 грн безпідставно виплачених коштів.

Ухвалою суду від 19.12.2016 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/1094/16, призначено до розгляду на 26.12.2016 р. та залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1

24.01.2017 р. відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 19.12.2016 р. надано ряд витребуваних судом документів. Також останнім подано відзив на позовну заяву (№ 01-25/2248 від 12.12.2016 р.) в якому останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог.

26.01.2017 р. представником позивача подано письмові пояснення (№ 01-25/170від 23.01.32017 р.) в обґрунтування заявлених позовних вимог.

15.02.2017 р. представником відповідача на адресу суду супровідним листом № 93/06-39/09 від 10.02.2017 р. надіслано ряд документів на виконання вимог ухвали суду.

15.02.2017 р. представником позивача супровідним листом № 01-25/284 від 08.02.2017 р. подано письмові пояснення (№ 01-25/170 від 23.01.2017 р. та № 01-25/283 від 08.02.2017 р.), в яких останній зазначає, що відповідач своїми неправомірними діями, що полягали у відмові ОСОБА_1 у призначені пенсії на пільгових умовах (за вислугою років), відповідачем було порушено законні права та інтереси відповідача, чим завдано йому майнову шкоду профінансованого матеріального забезпечення на випадок безробіття виплаченого особі в сумі 12 622,52 грн.

В судовому засіданні 16.02.2017 р. у зв'язку із необхідністю в отриманні додаткових доказів та пояснень оголошено перерву до 17.02.2017 р.

Ухвалою суду від 16.02.2017 р. продовжено строк розгляду справи передбачений ч. 3 ст. 69 ГПК України на 15 днів.

В засідання суду 17.02.2017 р. представник відповідача не з'явився, причин неявки не повідомив незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином - в судовому засіданні 16.02.2017 р. під розписку уповноважений представник Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області за довіреністю Савченко Жанна Василівна був повідомлений про оголошення перерви в засіданні суду.

Також факт належного повідомлення відповідача підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 16.02.2017 р.

Відповідно до абз. 2 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано клопотання, заяви, телеграми, щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності останнього.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд враховує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи те, що норми ст.ст.38, 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

За відсутності відповідного клопотання справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні розглянувши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представника позивача дійшов судом встановлено наступне.

24.04.2015 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою про призначення пенсії до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області.

Судом встановлено, що згідно додатку до протоколу УПФ України у Тростянецькому районі № 351 від 03.08.2015 р. громадянину ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки спеціальний стаж роботи останнього трактористом на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу, підтверджуються довідкою № 27 від 20.04.2015 р. відомості в якій не відповідають первинним документам на підставі яких вона видана, та записам у трудовій книжці громадянина ОСОБА_1, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, у зв'язку з чим підстав для призначення пенсії за вислугою років немає.

В подальшому, 12.08.2015 р. громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою до Тростянецького районного центру зайнятості в якій просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" (а.с.9-12, т. 1).

В своїй заяві ОСОБА_1 повідомляє центр зайнятості, що він на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 відповідно до заяви про надання статусу безробітного від 12.08.2015 р. отримав статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю, що підтверджується витягами з наказів про прийняті по ньому рішення (а.с.11-12, т.1).

Водночас, ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 21.08.2015 р. було відкрито провадження за позовом громадянина ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

24.09.2015 р. постановою Тростянецького районного суду Вінницької області у справі № 147/1024/15-ц позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі було задоволено у повному обсязі: визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тростянецького району розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 пенсії згідно ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (а.с.16-17, т.1).

Дана постанова оскаржувалась відповідачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду, однак ухвалою суду від 01.12.2015 р. у справі № 147/1024/15-ц апеляційну скаргу повернуто апелянту.

На виконання зазначеного вище судового рішення у справі № 147/1024/15-ц громадянину ОСОБА_1 згідно з протоколом № 351 від 30.12.2015 р. прийнято рішення про призначення йому пенсії за вислугу років з 24.09.2015 р. та виплачено її у повному розмірі шляхом перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується розпорядженням від 10.02.2016 р. № 135864, списками на зарахування на рахунки банку поточних допомог тощо.

08.02.2016 р. громадянин ОСОБА_1 надав позивачу довідку управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі від 05.02.2016 р. № 576 у відповідності до якої він знаходиться на обліку і отримує пенсію за вислугу років з 24.04.2015 р. (а.с.15, т.1).

Згідно довідки № 576 від 05.02.2016 р. наданої громадянином ОСОБА_1 Тростянецьким районним центром зайнятості 08.02.2016 р. було припинено реєстрацію громадянина ОСОБА_1 як безробітного з 12.08.2015 р. (дня звернення) у зв'язку з призначенням йому пенсії за вислугу років з 24.04.2015 р. та припинено виплату допомоги по безробіттю.

10.02.2016 р. Тростянецьким районним центром зайнятості було надіслано відповідачу повідомлення про повернення допомоги по безробіттю в сумі 18 092,60 грн. за період перебування на обліку громадянина ОСОБА_1, як безробітного (а.с.18-19, т.1).

12.02.2016 р. відповідачем надано відповідь, що громадянин ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні з 24.09.2015 р. і отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р., яке надійшло на адресу управління 10.12.2015 р. при цьому зазначивши, що сума пенсійних виплат з 24.09.2015 р. по 01.02.2016 р. складає 6 825,63 грн, які буде виплачено в березні 2016 року та просить вважати довідку № 576 від 05.02.2016 р. є недійсною (а.с.20, т.1).

Тростянецьким районним центром зайнятості направлено запит від 15.02.2016 р. № 01-25/336 до УПФУ у Тростянецькому районі щодо внесення змін до дати припинення реєстрації, як безробітного, громадянина ОСОБА_1 та з наданням копії (витягу) рішення про призначення йому пенсії за вислугою років, а також інформацію про дату направлення або ознайомлення громадянина ОСОБА_1 з повідомленням про призначення йому пенсії за вислугу років (а.с.21, т.1).

На вказаний запит відповідачем надано відповідь та копію протоколу № 351 від 30.12.2015 р. про призначення громадянину ОСОБА_1 пенсії з 24.09.2015 р. (а.с.22, т.1).

24.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення допомоги по безробіттю в сумі 12 622,52 грн виплаченої громадянину ОСОБА_1 з 24.09.2015 р. по 14.01.2016 р. (а.с.24-25, т.1).

На підтвердження виплаченої громадянину ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в сумі 12 622,52 грн позивачем надано довідки від 08.02.2016 р., від 12.12.2016 р. № 01-25/2247, реєстр виплат допомоги, платіжні доручення (а.с.25, 27, т.1).

Листом від 11.03.2016 р. відповідач вказав на правомірності своїх дій та зазначив про відсутність факту нанесення шкоди позивачу (а.с.26, т.1).

Із змісту позовної заяви слідує, що позивач вважає, що такими діями відповідач (протиправна відмова у призначенні пенсії) завдав майнової шкоди, а відповідно до статті 1166 Цивільного України, майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В зв'язку з чим позивач звернуся в суд з позовом до відповідача про відшкодування шкоди в розмірі 12 622,52 грн.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву від 16.01.2017 р. № 07/06-39/09, письмових поясненнях від 10.02.2017 р. № 94/06-39/09 позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити вказуючи на такі обставини:

- відмова в призначенні пенсії ОСОБА_1 здійснена з мотивів того, що відомості довідки не відповідали первинним документам на підставі яких вона видана про що складено відповідний протокол;

- не погодившись із відмовою ОСОБА_1 звернувся 10.06.2015 р. з позовом до суду про встановлення факту, що має юридичне значення , який 26.06.2015 р. встановив факт зайнятості позивача на посаді тракториста на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу в ДП "Крижопільський лісгосп";

- 12.08.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного центру зайнятості за сприянням в працевлаштуванні, а 17.08.2015 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про призначення йому пенсії за вислугу років на виконання якого 30.12.2015 р. було призначено пенсію з 24.09.2015 р. (дати набрання рішенням законної сили);

- чинним законодавством не передбачено надання документів щодо перебування особи на обліку в центрі зайнятості при призначенні пенсії;

- позивачем не доведено складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення відповідальності за спричинену шкоду, а вини відповідача у виплаті позивачем допомоги по безробіттю громадянину ОСОБА_1 немає.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов таких висновків щодо заявленого позову.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені ст.1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом статті 1166 ЦК України відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 3-100гс14, від 04.11.2014 р. у справі № 3-162гс14, від 22.01.2013 р. у справі № 3-72гс12, від 20.06.2011 р. у справі № 3-56гс11, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до вимог ст. 111 28 ГПК України Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Статтею 1192 ЦК України передбачено два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування шкоди в натурі (передача речі того ж роду і такої ж якості) або відшкодування завданих збитків у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди необхідна наявність певних підстав, як-то неправомірні рішення, дії чи бездіяльність, вина, яка може полягати в умислі чи необережності, наявність шкоди для позивача внаслідок дій відповідача і безпосередній причинний зв'язок між шкодою та правопорушенням, який в даному випадку відсутній.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між позивачем та відповідачем.

Суд акцентує увагу на тому, що заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням громадянину ОСОБА_1 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу, та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих третій особі - громадянину ОСОБА_1

Окрім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України.

Таким чином, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, суд дійшов висновку, про відсутність вини відповідача у заподіяння ним збитків, зумовленої відмовою у призначенні пенсії.

З огляду на встановлені судом обставини, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем до стягнення в якості шкоди грошових коштів в сумі 12 622,52 грн про відсутність вини відповідача у заподіяння ним збитків, зумовленої відмовою у призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Частиною 2 статті 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження позивача про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення не приймаються судом до уваги позаяк вони ґрунтуються на помилкових висновках.

Зокрема посилання позивача на протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії при наявності судового рішення від 26.06.2015 р., яким було встановлено юридичний факт не приймається судом до уваги позаяк вказане рішення не носило зобов'язального характеру та було Зокрема посилання позивача на протиправність відмови відповідача у призначенні пенсії при наявності судового рішення від 26.06.2015 р., яким було встановлено юридичний факт не приймається судом до уваги позаяк вказане рішення не носило зобов'язального характеру та було прийнято після відмови в призначенні пенсії, яка була оформлена протоколом від 30.04.2015 р.

прийнято після відмови в призначенні пенсії, яка була оформлена протоколом від 30.04.2015 р.Відмова у призначенні пенсії прийнята згідно протоколу від 03.08.2015 р. також базується на приписах ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Також не заслуговує на увагу твердження позивача про наявність вини у діях відповідача, яка на його думку, полягає у неправомірній та протиправній відмові у призначенні пенсії, оскільки знову ж таки відмова відповідача ґрунтувалась на невідповідності поданих документів, які подав для призначення пенсії громадянин ОСОБА_1

Водночас є безпідставним твердження позивача про наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та заподіяними збитками оскільки відмова відповідача у призначенні пенсії громадянину ОСОБА_1, яка в подальшому була оскаржена в судовому порядку безумовно не свідчить про настання несприятливих наслідків для позивача, оскільки здійснення позивачем виплат третій особі відбувалось правомірно на підставі чинного законодавства в добровільному порядку.

При цьому призначення та виплата пенсії на виконання судового рішення відбулась ретроспективно, тобто за минулі періоди, що знову ж таки не свідчить про наявність вини та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою у діях відповідача.

Враховуючи те, що судом відповідно до повноважень, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не встановлено наявності складу цивільного правопорушення, - підстав для покладення відповідальності з відшкодування шкоди на відповідача немає, а тому в позові слід відмовити.

Приймаючи дане рішення судом також враховано правову позицію викладену в постанові Вищого господарського суду України від 19.08.2014 р. у справі № 902/122/14.

Судовий збір в зв'язку з відмовою в позові покладається на позивача у відповідності до приписів ст.49 ГПК України.

17.02.2017 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. У задоволенні позову Тростянецького районного центру зайнятості до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1 про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622 грн 52 коп безпідставно виплачених коштів відмовити повністю.

2. Копію рішення надіслати відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянину ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 22 лютого 2017 р.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - відповідачу - вул.Наконечного, 14, смт Тростянець, Вінницька область, 24300.

3, 4 - ОСОБА_1 - вул. Лугова, 3 с. Буди, Тростянецький район, Вінницька область, 24312; вул. Пушкіна,12, смт. Тростянець, Тростянецький район, Вінницька область, 24300.