Постанова

від 11.05.2017 по справі 902/1094/16

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2017 р. Справа № 902/1094/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 06.02.2017р. №01-25/255

відповідача: не з'явився

третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Тростянецького районного центру зайнятості

на рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.17 р.

у справі № 902/1094/16 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Тростянецького районного центру зайнятості, смт. Тростянець, Вінницька область

до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, смт. Тростянець, Вінницька область

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2

про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 у задоволенні позову Тростянецького районного центру зайнятості до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622 грн. 52 коп. безпідставно виплачених коштів відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Тростянецький районний центр зайнятості звернувся із апеляційною скаргою, вважає його безпідставним, невмотивованим, таким що свідчить про неповне з'ясування обставин по справі та підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Відповідно до Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 року №198, ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення" ОСОБА_2 зареєстрований в Тростянецькому районному центрі зайнятості, як безробітний та відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 22 та ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" 19.08.2015року йому було призначено допомогу по безробіттю.

Звертає увагу, що в день звернення до служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні ОСОБА_2 надав необхідний пакет документів для реєстрації, що визначений п. 3 Порядку. На момент звернення до служби зайнятості він являвся особою працездатного віку та не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку, подав заяву на ім'я директора центру зайнятості, в якій зазначив, зокрема, що не отримує пенсії на пільгових умовах та за вислугу років і у зв'язку з відсутністю будь-яких інших підстав для відмови у наданні статусу безробітного, визначених п. 7 Порядку, йому було надано статус безробітного, згідно з вимогами п. 5, 6 Порядку та ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення".

08.02.2016 року ОСОБА_2 було знято з обліку у Тростянецькому районному центрі зайнятості, оскільки він надав довідку, видану Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, про призначення йому пенсії з 24.04.2015 (надалі дату призначення пенсії змінено на 24.09.2015 року), що унеможливило перебування ОСОБА_2 у статусі безробітного, оскільки особа, якій призначено пенсію, не має права на отримання допомоги по безробіттю.

На думку скаржника незрозумілою є позиція суду стосовно того, що заявлена до стягнення сума була сплачена Тростянецьким районним центром зайнятості добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю у зв'язку з наданням ОСОБА_2 статусу безробітного, і, на думку суду, це свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої Тростянецькому районному центру зайнятості Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області.

Крім того, щодо висновку суду про відсутність правових зв'язків між Тростянецьким районним центром зайнятості та Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області, а також причинно - наслідкового зв'язку між діями Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області та шкодою, завданою Тростянецькому районному центру зайнятості, зазначає, що даний висновок є невмотивованим, оскільки скаржником було наведено всі чотири складових наявності шкоди (у тому числі причинно-наслідковий зв'язок) а саме:

- протиправна поведінка полягає у прийнятті Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (його посадовими особами) завідомо протиправного рішення щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років: зокрема, Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області при черговому розгляді питання щодо призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років не було взято до уваги рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 26 червня 2015 року "Про встановлення факту, що має юридичне значення", яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання органами державної влади, а по друге - ОСОБА_2 під час звернення до суду про визнання дій Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області протиправними було подано до суду документи, на підставі яких йому було відмовлено, натомість на їх підставі суд прийняв рішення від 24.09.2015 року щодо визнання дій Пенсійного фонду неправомірними. Вказане рішення є обов'язковим до виконання. Натомість Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області не було взято до уваги рішення суду від 26 червня 2015 року, навпаки, відповідно до додатку до протоколу №351 від 03.08.2015 року "Про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2.", йому було знов відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років. Таким чином, висновки господарського суду Вінницької області стосовно того, що рішення суду від 26.06.2015 року не носило обов'язковий характер та те, що вищезгадане рішення було прийняте вже після відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії є безпідставними, оскільки після відмови у призначенні пенсії 30.04.2015 року, була ще відмова 03.08.2015 року, тобто вже після прийняття судом рішення про встановлення факту, що має юридичне значення від 26.06.2015 року;

- вина полягає у прийнятті посадовими особами відповідача неправомірного рішення (юридичний факт, що лежить в основі протиправних дій юридичної особи, є наслідком дії фізичних (посадових) осіб), яке у подальшому вплинуло на правову підставу перебування ОСОБА_2 на обліку у Тростянецькому районному центрі зайнятості та призвело до витрат коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, яких не сталося б, якби дії Пенсійного фонду були правомірними. З метою встановлення факту, що має юридичне значення, особа звернулася до суду. Рішенням суду від 26.06.2015 року було встановлено факт, який впливає на призначення пенсії на пільгових умовах. Натомість, рішення суду не було взято відповідачем до уваги та не виконано. При цьому, вказує скаржник, незрозумілою є позиція суду першої інстанції стосовно відсутності вини у діях відповідача, оскільки він при прийнятті рішень про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії на пільгових умовах, керувався нормами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. У рішенні суду від 26 червня 2015 року зазначено, що судом не приймається до уваги посилання відповідача на вищезгадану статтю, оскільки у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право особи на призначення пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємства (довідку підприємства відповідачем до уваги взято не було);

- наявність шкоди полягає у тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 отримав два види соціального забезпечення: допомогу по безробіттю та пенсію, тоді як мав право на призначення та отримання пенсії на пільгових умовах, у призначенні якої йому було безпідставно відмовлено Управлінням Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (саме протиправне рішення відповідача призвело до звернення до позивача з подальшим отриманням допомоги по безробіттю). Разом з тим, допомога по безробіттю у сумі 12622,52 грн., яку було виплачено особі у період після призначення їй пенсії (пенсію було призначено за попередній період), а саме після 24.09.2015 року через неправомірні дії відповідача, та є сумою завданої позивачу з боку відповідача матеріальної шкоди.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області та завданими збитками полягає в тому, що ОСОБА_2, після відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, фактично залишившись без засобів до існування, звернувся до Тростянецького районного центру зайнятості з метою пошуку роботи.

Звертає увагу, що у разі своєчасного призначення ОСОБА_2 пенсії за вислугу років він не тільки не мав би необхідності звертатися до позивача, а взагалі не мав би правових підстав для отримання допомоги по безробіттю, що, в свою чергу, не призвело б до витрат коштів Фонду на виплату допомоги по безробіттю.

Так, прийняття рішення про призначення пенсії 30.04.2015р., або на підставі рішення суду від 26.06.2015 року (додаток до протоколу про відмову від 03.08.2015 року), позбавило б ОСОБА_2 права на отримання допомоги по безробіттю та, відповідно, не призвело б до витрат коштів Фонду.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про зобов'язання вчинити певні дії щодо відновлення порушених інтересів шляхом відшкодування профінансованих витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення ОСОБА_2 в сумі 12622,52 грн..

Відзивів на апеляційну скаргу від Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області та ОСОБА_2 не надійшло, що відповідно до ч. 2 ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Разом з тим, 10.05.2017р. від Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області надійшла заява про заміну сторони, з посиланням на те, що відповідно до постанови КМУ від 21.12.2016р. №988 "Про питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" 01.04.2017р. управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області реорганізовано шляхом приєднання до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, яке є правонаступником зазначеного управління.

Крім того, Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області надіслало заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, а також зазначає, що апеляційну скаргу заперечує повністю та просить рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 залишити без змін.

У судовому засіданні представник позивача вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи, а щодо клопотання про заміну сторони поклався на розсуд суду. Підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, викладених у ній, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов про зобов'язання вчинити певні дії щодо відновлених порушених інтересів шляхом відшкодування профінансованих витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення ОСОБА_2 в сумі 12622,52 грн..

Судова колегія ухвалила розглядати скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи (ухвала суду про призначення розгляду справи вручена управлінню Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області та ОСОБА_2 - 28.04.2017р.), з огляду на таке.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи обмеженість строків розгляду апеляційної скарги, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача та третьої особи за наявними у матеріалах справи доказами, у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України.

Щодо клопотання про заміну сторони, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Згідно із абз. 1,2 підп. 1.4. п.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" 26.12.2011р. №18 за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104-108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.

Разом з тим, за ст. 89 ЦК України, зокрема, визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення; до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом; зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до отриманої 11.05.2017р. інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (ідентифікаційний код 24898460) з 05.01.2017р. перебуває в стані припинення, проте з ЄДР не виключене.

З огляду на наведене, судова колегія відмовляє у задоволенні заяви Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про заміну сторони.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 24.04.2015р. громадянин ОСОБА_2 звернувся до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області із заявою про призначення пенсії, однак йому було відмовлено.

Як встановлено Тростянецьким районним судом Вінницької області у справі №147/1024/15-а (постанова від 24.09.2015р.), згідно із додатком до протоколу УПФ України у Тростянецькому районі № 351 від 03.08.2015 р. громадянину ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії, згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки спеціальний стаж роботи останнього трактористом на підготовці лісосік, трелюванні та вивезенні лісу підтверджуються довідкою № 27 від 20.04.2015р., відомості в якій не відповідають первинним документам, на підставі яких вона видана, та записам у трудовій книжці громадянина ОСОБА_2, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Разом з тим, 12.08.2015р. громадянин ОСОБА_2 звернувся із заявами до Тростянецького районного центру зайнятості, в яких просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного та призначити допомогу по безробіттю, відповідно до Законів України "Про зайнятість населення" та "Про загальнообов'язкове державне страхування на випадок безробіття" .

У заяві про надання статусу безробітного від 12.08.2015 р. ОСОБА_2 вказує, що він на час подання заяви не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугою років.

ОСОБА_2 отримав статус безробітного з призначенням виплати допомоги по безробіттю, що підтверджується витягами з наказів від 13.08.2015р., 19.08.2015р., 08.09.2015р. про прийняті по ньому рішення.

Зазначеною вище постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 24.09.2015р. у справі №147/1024/15-а позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі було задоволено у повному обсязі: визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області про відмову в призначенні ОСОБА_2 пенсії за вислугу років та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Тростянецького району розглянути питання щодо призначення ОСОБА_2 пенсії згідно зі ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка була оскаржена відповідачем до Вінницького апеляційного адміністративного суду та ухвалою суду від 01.12.2015р. у справі № 147/1024/15-а апеляційну скаргу повернуто скаржнику.

Громадянину ОСОБА_2 згідно із протоколом № 351 від 30.12.2015 р. призначено пенсію за вислугу років з 24.09.2015 р. та виплачено її у повному розмірі шляхом перерахування коштів на особовий рахунок ОСОБА_2, що підтверджується розпорядженням від 10.02.2016 р. №135864, списками на зарахування на рахунки у банку поточних допомог тощо.

08.02.2016 р. громадянин ОСОБА_2 надав позивачу довідку управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі від 05.02.2016р. № 576 у відповідності до якої він знаходиться на обліку і отримує пенсію за вислугу років з 24.04.2015 р..

Згідно із довідкою № 576 від 05.02.2016 р., яка надана громадянином ОСОБА_2 Тростянецьким районним центром зайнятості 08.02.2016 р. було припинено реєстрацію громадянина ОСОБА_2 як безробітного з 12.08.2015 р. (дня звернення) у зв'язку з призначенням йому пенсії за вислугу років з 24.04.2015 р. та припинено виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до повідомлення про повернення допомоги по безробіттю від 10.02.2016р. №01-25/304, яке було надіслано відповідачу, Тростянецький районний центр зайнятості просив повернути кошти в сумі 18 092,60 грн., як допомогу по безробіттю за період перебування на обліку громадянина ОСОБА_2.

У відповіді від 12.02.2016 р.№47/06-39/02 на вказане вище повідомлення відповідачем вказано, що громадянин ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні з 24.09.2015р. і отримує пенсію за вислугою років згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" та на виконання рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2015 р., яке надійшло на адресу управління 10.12.2015 р., при цьому, зазначивши, що сума пенсійних виплат з 24.09.2015 р. по 01.02.2016 р. складає 6 825,63 грн., які буде виплачено в березні 2016 року та просить вважати довідку № 576 від 05.02.2016 р. недійсною.

15.02.2016 р. Тростянецьким районним центром зайнятості направлено запит № 01-25/336 до УПФУ у Тростянецькому районі щодо внесення змін до дати припинення реєстрації, як безробітного, громадянина ОСОБА_2 та з наданням копії (витягу) рішення про призначення йому пенсії за вислугою років, а також інформацію про дату направлення або ознайомлення громадянина ОСОБА_2 з повідомленням про призначення йому пенсії за вислугу років.

На вказаний запит відповідачем надано відповідь від 17.02.2016р. №52/06-39/02, у якій зазначено, що ОСОБА_2 за інформацією стосовно пенсійного забезпечення звертався в телефонному режимі; рішення суду щодо зобов'язання призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 направлено судом, як стороні у справі, та додано копію протоколу № 351 від 30.12.2015 р. про призначення громадянину ОСОБА_2 пенсії з 24.09.2015 р. .

24.02.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення допомоги по безробіттю в сумі 12 622,52 грн., виплаченої громадянину ОСОБА_2 з 24.09.2015 р. по 14.01.2016 р..

На підтвердження виплаченої громадянину ОСОБА_2 допомоги по безробіттю в сумі 12 622,52 грн. позивачем надано довідки від 08.02.2016 р., від 12.12.2016 р. № 01-25/2247, реєстр виплат допомоги, платіжні доручення.

Листом від 11.03.2016 р. відповідач вказав на правомірності своїх дій та зазначив про відсутність факту нанесення шкоди позивачу .

У зв'язку із вищевказаним, позивач вважає, що відмовою у призначенні пенсії ОСОБА_2 відповідач порушив законні інтереси Тростянецького РЦЗ щодо фінансування витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг ОСОБА_2, тоді як в цей час він повинен був отримувати пенсію за вислугу років, а тому, керуючись ст.ст.21, 22, 43 Закону України "Про зайнятість населення", ст.ст. 31, 35, 38, 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622,52 грн. безпідставно виплачених коштів.

Разом з тим, 15.02.2017 р. до господарського суду Вінницької області представником позивача супровідним листом № 01-25/284 від 08.02.2017 р. подано письмові пояснення (№ 01-25/170 від 23.01.2017 р. та № 01-25/283 від 08.02.2017 р.), в яких останній зазначає, що відповідач своїми неправомірними діями, що полягали у відмові ОСОБА_2 у призначені пенсії на пільгових умовах (за вислугою років), порушив законні права та інтереси позивача, чим завдано йому майнову шкоду відповідно до профінансованого матеріального забезпечення на випадок безробіття, виплаченого особі, згідно із ст. 1166 Цивільного України, в сумі 12 622,52 грн.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 у задоволенні позову Тростянецького районного центру зайнятості до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, громадянина ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії щодо відновлення порушених законних інтересів шляхом повернення 12 622 грн. 52 коп. безпідставно виплачених коштів відмовлено повністю.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

За нормами статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 ЦК України. Відповідно до наведеної норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

У розумінні наведеної норми однією з підстав виникнення зобов'язання є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов'язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов'язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою.

Деліктне (позадоговірне) зобов'язання виникає там, де заподіювач шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов'язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення.

Таким чином, за змістом статті 1166 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи позов, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Наявність всіх вказаних умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі № 3-100гс14, від 04.11.2014 р. у справі № 3-162гс14, від 22.01.2013 р. у справі № 3-72гс12, від 20.06.2011 р. у справі № 3-56гс11.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази, котрі б свідчили про наявність будь-яких правових зв'язків між відповідачем та позивачем, порушення його цивільного права.

Судом встановлено, заявлена до стягнення сума була сплачена позивачем добровільно, а саме виплачена як допомога по безробіттю (матеріальне забезпечення) у зв'язку з наданням ОСОБА_2 статусу безробітного, що свідчить про відсутність матеріальної шкоди, завданої відповідачем позивачу та відсутність підстав для стягнення з відповідача шкоди у вигляді коштів, перерахованих ОСОБА_2 як допомоги по безробіттю.

Крім того, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та виплатами ОСОБА_2 12622,52 грн., що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.

Так, судова колегія звертає увагу, що відповідач перебував у спірних правовідносинах з громадянином ОСОБА_2 щодо призначення пенсії, які регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, в силу ст. 33 ГПК України позивачем не доведено, що у діях відповідача наявний склад цивільного правопорушення, а отже відсутні підстави для стягнення з нього заявлених позивачем в якості шкоди грошових коштів в сумі 12 622,52 грн..

До аналогічного висновку прийшов і Вищий господарський суд України у постанові від 19.08.2014р. у справі №902/122/14 за подібних правовідносин.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що вина відповідача полягає у прийнятті посадовими особами відповідача завідомо протиправного рішення про відмову ОСОБА_2 у призначенні пенсії, яке у подальшому вплинуло на правову підставу перебування ОСОБА_2 на обліку у Тростянецькому районному центрі зайнятості та призвело до витрат коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, слід зазначити, відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими особами та коло суб'єктів правовідносин врегульовано ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Зважаючи на вищевикладене, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи, та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

За наведеного, рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Тростянецького районного центру зайнятості - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 17.02.2017р. у справі №902/1094/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу Тростянецького районного центру зайнятості - без задоволення.

2. Справу №902/1094/16 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.