Постанова

від 21.02.2017 по справі 916/591/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р.Справа № 916/591/16 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Лисенко В.А.

Суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.01.2017р.)

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, в.о. директора;

від третьої особи - ОСОБА_2, за довіреністю;

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт у судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва

на рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 року

по справі № 916/591/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт

до Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України

про стягнення 3 235 878, 20 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Госпрозрахунковий центр авто послуг Полісервіс звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва про стягнення основного боргу в сумі 3 235 878, 20 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані, з посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 655, 692 ЦК України, неналежним виконанням з боку відповідача умов договорів купівлі-продажу № 7 від 01.03.2013р., № 12 від 17.04.2013р., № 9 від 20.03.2013р., № 10 від 26.03.2013р., № 11 від 28.05.2013р., № 1 від 13.01.2014р., № 18/14-02 від 10.02.2014р. в частині своєчасної та повної оплати товару.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 року по справі № 916/591/16 (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволено; стягнуто з Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахунковий центр авто послуг Полісервіс основну заборгованість в сумі 3 235 878, 20 грн. та 48 538, 17 грн. в рахунок відшкодування судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що з матеріалів справи підтверджується факт наявності у відповідачів боргу перед позивачем, який підлягає стягненню на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГПК України.

Після прийняття рішення, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13 липня 2016 року здійснено заміну позивача у справі з Товариства з обмеженою відповідальністю Госпрозрахунковий центр авто послуг Полісервіс на правонаступника -Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт , у зв'язку з чим процесуальною стороною по справі є інша юридична особа.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду , Державне підприємство Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити за їх безпідставністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не врахував фінансовий стан підприємства, економічну кризу в країні, не прийняв до уваги, що відстрочення рішення суду на один рік дозволить підприємству без погіршення фінансового стану відновити свою профільну діяльність та за рахунок збільшення грошових надходжень добровільно виконати рішення суду.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 07 грудня 2016 року судовою колегією у складі головуючого судді Петрова М.С., суддів Разюк Г.П., Лисенко В.А., апеляційну скаргу прийнято до провадження, відстрочено Державному підприємству Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва сплату судового збору в сумі 53 391, 99 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 06.04.2016р. до ухвалення судового рішення у справі, розгляд апеляційної скарги призначено на 12 січня 2017 року о 10:30 год.

В зв'язку з припиненням повноважень судді Петрова М.С. з 21.12.2016р., справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями, відповідно до протоколу від 10.01.2017 року справу передано на розгляд колегії суддів у складі ОСОБА_3 (головуючий), судді Головей В.М., Разюк Г.П..

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11 січня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Головей В.М., Разюк Г.П., апеляційну скаргу прийнято до свого провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

В зв'язку із нез'явленням в судове засідання, яке призначене на 12 січня 2017 року, представника позивача та відсутністю у суду доказів належного повідомлення цієї особи про час та місце слухання справи, розгляд справи відкладено на 21 лютого 2017 року о 10:30 год.

17 лютого 2017 року до відділу діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Судова колегія відмовила у задоволенні вищезазначеної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт з огляду на те, що перелік підстав для залишення позову без розгляду, передбачений ст. 81 ГПК України є вичерпним, а доводи, визначені у заяві не відповідають цьому переліку.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Велесопт у судове засідання, яке призначене на 21 лютого 2017 року, не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника позивача.

Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали та обставини справи на предмет надання їм попередньою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, 13.01.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Укрдевелопмент (продавцем) та Державним підприємством Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 1 (а.с. 36).

Факт передачі товару продавцем та його отримання відповідачем підтверджується видатковою накладною від 22.01.2014р. за № РН-0000025. Відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури від 22.01.2014р, вартість переданого відповідачу товару склала 317 928 грн. (а.с. 37-38).

Доказів оплати за отриманий товар не наведено.

10.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Пром-Тех-Снаб (продавцем) та Державним підприємством Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 18/14-02 (а.с. 41).

Факт передачі товару продавцем та його отримання відповідачем за цим договором на суму 139 392 грн. підтверджується видатковою накладною від 12.02.2014р. за № РН-0000015 (а.с.43).

Доказів оплати за отриманий товар не наведено.

01.03.2013р. та 17.04.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Діоніс Інвест (продавцем) та Державним підприємством Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва (покупцем) були укладені договори купівлі-продажу товару за № 7 та 12 відповідно (а.с. 28-29).

Факт передачі товару продавцем та його отримання відповідачем за цими договорами підтверджується видатковими накладними, а саме від 11.06.2013р. за № РН-0000396 на суму 927 900 грн. та від 17.06.2013р. за № РН-0000295 на суму 864 042, 91 грн. (а.с. 32-33).

Доказів оплати за отриманий товар за цими договорами не надано.

20.03.2013р., 26.03.2013р. та 28.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Атлантіда Фінанс (продавцем) та Державним підприємством Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва (покупцем) були укладені договори купівлі-продажу за № 9, № 10 та № 11 відповідно (а.с. 17-19).

Факт передачі товару продавцем та його отримання відповідачем за цими договорами підтверджується видатковими накладними, а саме від 03.06.2013р. за № 0000365 на суму 319 827, 90 грн., від 05.06.2013р. за № 0000368 на суму 319 302 грн. та від 10.06.2013р. за № 0000379 на суму 364 971, 59 грн. (а.с. 23-25).

Доказів оплати за отриманий товар за цими договорами також не надано.

Відповідач, у порушення умов договорів купівлі-продажу № 7 від 01.03.2013р., № 12 від 17.04.2013р., № 9 від 20.03.2013р., № 10 від 26.03.2013р., № 11 від 28.05.2013р., № 1 від 13.01.2014р., № 18/14-02 від 10.02.2014р. та норм ЦК України, взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар у встановлені договорами строки не здійснив, у зв'язку з чим, за ним утворилася заборгованість у сумі 3 235 878, 20 грн.

Вищезазначені договори не оспорені, не визнані недійсними, а тому виходячи з принципу презумпції дійсності правочину, приймаються судовою колегією в якості належних та допустимих доказів існування грошових обов'язків відповідача.

29 березня 2014 року ТОВ Укрдевелопмент уклало з ТОВ Інтертопресурс договір відступлення права вимоги № 03/03-7, відповідно до якого ТОВ Укрдевелопмент відступило ТОВ Інтертопресурс своє право вимоги до Державного підприємства Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва за договором купівлі-продажу продажу № 1 від 13.01.2014р. (а.с. 39-40).

03 квітня 2014 року ТОВ Атлантіда Фінанс уклало з ТОВ Інтертопресурс договір відступлення права вимоги № 03/04-14, відповідно до якого ТОВ Атлантіда Фінанс відступило ТОВ Інтертопресурс своє право вимоги до Державного підприємства Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва за договорами купівлі-продажу продажу № 9 від 20.03.2013р., № 10 від 26.03.2013р., № 11 від 28.05.2013р. (а.с. 26-27).

04 квітня 2014 року ТОВ Діоніс Інвест уклало з ТОВ Інтертопресурс договір відступлення права вимоги № 03/04-15, відповідно до якого ТОВ Діоніс Інвест відступило ТОВ Інтертопресурс своє право вимоги до Державного підприємства Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва за договорами купівлі-продажу продажу № 7 від 01.03.2013р. та № 12 від 17.04.2013р. (а.с. 34-35).

08 квітня 2014 року ТОВ Пром-Тех-Снаб уклало з ТОВ Інтертопресурс договір відступлення права вимоги № 03/04-17, відповідно до якого ТОВ Пром-Тех-Снаб відступило ТОВ Інтертопресурс своє право вимоги до Державного підприємства Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва за договором купівлі-продажу продажу № 18/14-02 від 12.02.2014р. (а.с. 44-45).

В подальшому, ТОВ Інтертопресурс (Первісний кредитор) уклало з ТОВ Госпрозрахунковий центр авто послуг Полісервіс (Новий кредитор) договір відступлення права вимоги № 21/04-36 від 21.04.2014р., за умовами п. 2.1 якого Первісний кредитор відступив Новому кредитору своє право вимоги до Державного підприємства Південно-українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва (Боржник).

Пунктом 1.1.4 вищевказаного Договору передбачено, що право вимоги - це право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Основними договорами по сплаті заборгованості, а також похідними зобов'язаннями.

Пунктом 1.1.2 Договору визначено, що заборгованість - невиконані Боржником грошові зобов'язання перед Первісним кредитором за Основними договорами. Розмір заборгованості Боржника за Основними договорами складає 3 235 878, 20 грн. (п. 2.2 Договору).

На момент укладення договору відступлення права вимоги, заборгованість у вищевказаному розмірі підтверджена довідкою ДП Укрпівденбудрозвідування за № 01-23/45-14 від 18.04.2014р.

Таким чином, на підставі договору відступлення права вимоги № 21/04-36 від 21.04.2014р. та норм ЦК України, ТОВ Госпрозрахунковий центр авто послуг Полісервіс звернулося з позовом до боржника про стягнення 3 235 878, 20 грн.

На виконання п. 3.1.6 Договору, відповідач був повідомлений про відступлення права вимоги та про необхідність сплатити суму заборгованості Новому кредитору шляхом вручення листа під розписку.

Відповідачем заборгованість була визнана у повному обсязі, що підтверджується відповіддю на претензію № 01-17/67-15 від 13.05.2015р. Проте, заборгованість не була оплачена. В обґрунтування неможливості оплати, відповідач посилався на важкий фінансовий стан підприємства.

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

За приписами ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями п.п. 1, 2 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, відповідач повинен повернути позивачеві 3 235 878, 20 грн., а тому висновок господарського суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості за договорами купівлі-продажу № 7 від 01.03.2013р., № 12 від 17.04.2013р., № 9 від 20.03.2013р., № 10 від 26.03.2013р., № 11 від 28.05.2013р., № 1 від 13.01.2014р., № 18/14-02 від 10.02.2014р. з відповідача на користь позивача є правильним.

Крім того, відповідач не заперечує про наявність перед позивачем заборгованості на зазначену суму, що вбачається з матеріалів справи, а саме з листа № 01-17/67-15 від 13.05.2015р. та з відзиву на позовну заяву № 03-05/2 від 05.04.2016р. (а.с. 46, 58-60).

Щодо відстрочки виконання оскаржуваного рішення по цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п. 6 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, зокрема, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Статтею 121 ГПК України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У розумінні вказаних норм процесуального закону розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі, а підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, а тому при оцінці доказів, що підтверджують зазначені обставини судам необхідно керуватися положеннями ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Однак, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження виняткових обставин у розумінні вказаних вище правових норм, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання відповідачем судового рішення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування розстрочки рішення суду.

Доводи апелянта щодо погіршення економічної ситуації в Україні судова колегія не приймає до уваги, оскільки економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, а тому не може бути підставою для задоволення заяви відповідача. Разом із тим, відповідачем не подано суду достатніх доказів, підтверджуючих виняткові обставини та фактичну відсутність у нього коштів та засобів для виконання рішення суду.

Отже, відповідачем не доведено відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та фактичної наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення суду, тому заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду задоволенню не підлягає.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне роз'яснити, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та наявністю належних та допустимих доказів з цього приводу, відповідач має право звернутися до суду в порядку 121 ГПК України із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення під час примусового його виконання.

Зазначене право може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України ).

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав правильну юридичну оцінку правовідносинам сторін у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду Одеської області та задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, апеляційна скарга Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 року по справі № 916/591/16 без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства Південно-Українське державне виробниче підприємство по інженерним розвідуванням для будівництва залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06 квітня 2016 року по справі № 916/591/16 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 23.02.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк