Постанова

від 26.04.2016 по справі 2а/0470/9943/11

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 квітня 2016 рокусправа № 2а/0470/9943/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року

у адміністративній справі № 2а/0470/9943/11 за позовом Приватного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" до Криворізької центральної обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій, скасування акту та податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року відмовлено у задоволені адміністративного позову ПП "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" щодо: визнання неправомірними дій відповідача стосовно проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року січень 2011 року; скасування акту від 12 липня 2011 року №5131/230/36876304 Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ЕВП "Спецзварка" (код ЄДРПОУ 36876304) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "Алтея-Транссервіс" (код ЄДРПОУ 37231923) та ТОВ "Картман (код ЄДРПОУ 37212772) за грудень 2010 року січень 2011 року ; та визнання протиправнім і скасування прийнятого Криворізькою центральною об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року №0001152301, яким Приватному підприємству "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32772,75 грн., яка за основним платежем дорівнює сумі у розмірі 27603 грн., та за фінансовими санкціями 5169,75 грн.

Зазначена постанова суду першої інстанції оскаржена в апеляційному порядку позивачем по справі з підстав помилкового застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судом першої інстанції правильно визначено об'єм спірних у цій справі питань та обґрунтовано відмовлено позивачу у задоволені його вимог щодо визнання неправомірними дій відповідача про проведення перевірки з тих підстав, що позивач по справі не скористався належним чином своїм правом на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення контролю щодо себе, і допустив контролюючий орган до перевірки, що в свою чергу нівелює правові наслідки допущених контролюючим органом при призначенні перевірки процедурних порушень і задоволення вимог позивача в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки, оскільки за результатами перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення належним способом захисту порушеного права в розглянутому випадку є його оскарження, що і здійснено позивачем шляхом об'єднання позовних вимог в цій справі.

Обґрунтовано також судова колегія вважає відмову судом першої інстанції у задоволені вимог позивача в частині скасування акту №5131/230/36876304, складеного відповідачем 12 липня 2011 року за результатом документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "Алтея-Транссервіс" і ТОВ "Картман" за грудень 2010 року січень 2011 року, оскільки відповідно до приписів статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства можуть бути лише ті дії та рішення суб'єкта владних повноважень, які породжують права та обов'язки учасників спірних відносин перевірки, а акт перевірки та викладені в ньому висновки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому відповідно не створюють жодних правових наслідків, не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу, і відповідно не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді.

Разом з тим, судова колегія не може погодитися з висновками суду першої інстанції в тій частині, що стосується правомірності винесеного відповідачем на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки №5131/230/36876304 від 12 липня 2011 року оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 26 липня 2011 року № 0001152301, яким Приватному підприємству "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32772,75 грн., та обґрунтованості зафіксованих в зазначеному акті перевірки висновків відповідача щодо порушення позивачем: частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статей 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, укладеному з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман" в грудні 2010 року та січні 2011 року; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в грудні 2010 року на 20675 грн.; та пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в січні 2011 року на 6928 грн., допущенних за твердженням контролюючого органу позивачем під час здійснення взаємовідносин з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман" шляхом: завищення податкового кредиту всього в сумі 27603 грн., у тому числі в грудні 2010 року у сумі 20675 грн. та в січні 2011 року у сумі 6928 грн.; завищення податку на додану вартість на загальну суму 27603 грн., у тому числі в грудні 2010 року у сумі 20675 грн. та в січні 2011 року у сумі 6928 грн.; а також внаслідок відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ "Алтея-Транссервіс" в грудні 2010 року та січні 2011 року в розумінні статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168/97), і об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ "Картман" в грудні 2010 року та січні 2011 року в розумінні статті 3 Закону №168/97.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірним питанням в частині, яка стосується оскарження податкового повідомлення-рішення, є реальність відображених позивачем у податковому обліку операцій з двома контрагентами: ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", та достатність наявних у позивача первинних документів і їх відповідності вимогам законодавства для підтвердження таких операцій та використання такого податкового елементу як податковий кредит.

Разом з тим, надаючи оцінку відображеним в податковому обліку позивача операціям з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0001152301 від 26 липня 2011 року.

Підставою для наведеного в попередньому абзаці висновку суду першої інстанції стали отримані: від Кіровоградської ОДПІ акти перевірки №134/1520/37231923 від 17 березня 2011 року та № 271/1520/37231923 від 7 квітня 2011 року, за змістом якого встановлено, що у ТОВ "Алтея-Транссервіс" відсутні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності, а кількість працюючих на вказаному підприємстві за ІV квартал 2010 року відповідно до довідки по формі 1 ДФ від 9 лютого 2011 року складала 3 особи, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), які фізично не могли здійснювати такий обсяг роботи. При цьому, згідно декларації з податку на прибуток за 12 місяців 2010 року основні виробничі фонди - у ТОВ "Алтея-Транссервіс" були відсутні; а також від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська акт перевірки №327/233/36726403 від 6 квітня 2011 року, за змістом якого встановлено, що за юридичною адресою ТОВ "Картман" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Авіаційна, 33/Б) не знаходиться, і за цією адресою не виявлено жодних первинних та бухгалтерських документів: договорів, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок та будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарської діяльності, відсутня інформація згідно декларації з податку на прибуток підприємства за рік 2010 року щодо наявності у цього підприємства офісних, складських приміщень відсутня, основних засобів, нематеріальних активів, а згідно поданої підприємством до ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська звітності за формою 1ДФ за 4 квартал 2010 року штатна чисельність працівників складала 2 особи.

Крім того, підставою для відмови у задоволенні вимог позивача по цій справі, на думку суду першої інстанції є: не надання позивачем до перевірки контролюючого органу і до суду документів, обовязковість складення яких визначена договорами з ТОВ "Картман" і ТОВ "Алтея-Транссервіс", а надані позивачем первинні документи не надають можливість виокремити товар - сталь листова У8А, 9 ХС, ХВГ, 5ХНМ, 6ХВ С, який визначений лише родовими ознаками, визначити його наявність межах цивільного обороту, визначити його індивідуальні ознаки (виробник, дата виготовлення, номер партії, фактичні якісні та технічні характеристики); не підтвердження позивачем зберігання, перевезення та відвантаження придбаного ним товару; а також наявність у позивача первинних документів, оформленних не належним чином та з дефектами, що у сукупності призвело до висновків суду першої інстанції про нереальність спірних операцій позивача з зазначеними контрагентами, та відповідно про відсутність у позивача підстав для формування сум податкового кредиту за перевіряємий період по взаємовідносинам з ТОВ "Картман" і ТОВ "Алтея-Транссервіс".

Зокрема, суд першої інстанції вирішуючи спір у цій справі акцентував увагу на відсутності у позивача по його взаємовідносинам з ТОВ "Картман": заявок та листів-повідомлень (пункти 1.2, 2.6 Договору); доказів перевезення товару, та сплати послуг за перевезення, оскільки останні не включені до ціни товару (пункт 2.5, 2.6 Договору); та доказів самостійного перевезення товару з урахування визначення а в податкових накладних транспортних витрат на рівні 0 грн.; а також відсутність у видатковій накладній від 10.12.2010 року №625 відомостей щодо особи, яка відповідальна за господарську операцію від покупця, відсутність довіреності на отримання товару, лише підпис; і відсутність у видатковій накладній від 31.01.2011 року відомостей щодо двох сторін договору.

По взаємовідносинам позивача ТОВ "Алтея-Транссервіс", суд першої інстанції акцентував увагу на не зазначення в договорі купівлі-продажу від 20 грудня 2010 року (т.1 а.с.174) товару (предмету договору) та його одиниці виміру і ціни, що на думку суду першої інстанції свідчить про фактичне не укладення договору з ТОВ "Алтея-Транссервіс", а відсутність у виписаних останнім видаткових накладних обовязкових реквізитів таких як: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та інформації, яка дає змогу ідентифікувати особу, що брала участь у здійсненні господарської операції, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові таких осіб, за висновком суду першої інстанції свідчить про дефектність цих документів, які не можливо використовувати як первинні документи для формування позивачем податкового кредиту.

За наведених вище обставин, суд першої інстанції в повному обсязі погодився з наведеними в акті перевірки №5131/230/36876304 від 12 липня 2011 року висновками податкового органу про недодержання позивачем в момент вчинення правочину вимог, які спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним по правочину, укладеному з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман" в грудні 2010 року та січні 2011 року, і при відсутності об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів у ТОВ "Картман" в грудні 2010 року та січні 2011 року в розумінні статті 3 Закону №168/97 неправильно сформував суму податку на додану вартість за вказані періоди.

З зазначеними висновками суду першої інстанції колегія суддів погодись не може, оскільки оцінка господарських операціях повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов'язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства.

При цьому, формальні помилки в первинних документах позивача не мають бути вирішальною ознакою безтоварності (нереальності) здійснених позивачем господарських операцій з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", а висновки актів перевірки контрагентів позивача не можуть бути належним та допустимим доказом нереальності та безтоварності здійснених господарських операцій, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, зазначені факти не підтверджено, як і не визнано недійсними укладені правочини.

Як встановлено за матеріалами справи, та не спростовано відповідачем, на час укладення позивачем договорів з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", зазначені контрагенти були платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрованими у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мали достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Судова колегія також вважає безпідставним прийняття судом першої інстанції за основу у даній справі твердження податкового органу про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів через відсутність у них необхідних умов для ведення господарської діяльності, оскільки право позивача на формування податкового кредиту не може ставитися в залежності від відсутності у його контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо, а в разі порушення контрагентами позивача податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цих осіб, а не для позивача по цій справі.

За наведених обставин, судова коленія наголошує, що зазначені судом першої інстанції обставини стосовно контрагентів позивача - не є підставою для позбавлення самого позивача права на податковий кредит з податку на додану вартість у звязку з тим, що останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підтвердження реального укладення позивачем договорів з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", та здійснення ним господарських зобов'язань по цим договорам, позивачем як до перевірки контролюючого органу, так і до суду надавалися належним чином оформлені первинні документи, які свідчать про його спрямованість на настання реальних правовий наслідків, та відповідність його господарських операцій економічному змісту і діловій меті діяльності Приватного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка", який займається виробництвом у відповідності до зазначених по ВЕД видам діяльності: 29.32.1 Виробництво інших машин та устаткування для сільського та лісового господарства, 29.53.1 Виробництво машин та устаткування для перероблення сільгосппродуктів, 29.51.1 Виробництво машин та устаткування для металургії, 28.11.0 Виробництво будівельних металевих конструкцій, 28.52.0 Загальні механічні операції, 34.20.0 Виробництво автомобільних кузовів, причепів та напівпричепів.

Як вбачається з матеріалів справи, в перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ "Алтея-Транссервіс" та ТОВ "Картман", на підставі укладених з зазначеними контрагентами договорів купівлі-продажу, а здійснені позивачем по вказаним договорам господарські операції були відображені ним в податкову обліку та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, які були предметом перевірки контролюючого органу.

Судовою колегіє встановлено, що правовідносини Приватного підприємство "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" з ТОВ "Алтея-Транссервіс" підтверджуються укладеним договором купівлі-продажу від 20 грудня 2010 року строком дії до 31 грудня 2011 року, за умовами якого ТОВ "Алтея-Транссервіс" (продавець) зобов'язувався передати товар відповідно до специфікації, і відповідні документи, у власність покупця, а ПП "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" (покупець) зобов'язувався прийняти і оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в національній валюті України не пізніше 10 банківських днів з моменту поставки товару. Ціна товару вказувалася в специфікації з правом коригування за згодою сторін.

Так, відповідно до специфікації №1 від 25 грудня 2010 року на адресу покупця обумовлено було поставку сталі листової У8А в кількості 2,2 т за ціною 20000 грн./т без ПДВ та сталі листової 9 ХС в кількості 1,34 т за ціною 25000 грн./т без ПДВ, загальною вартістю товару - 93000 грн., в тому числі ПДВ 15500 грн., а відповідно до специфікації №2 від 15 січня 2011 року на адресу покупця поставляється сталь листова У8А в кількості 0,4 т за ціною 20937,5 грн./т без ПДВ, загальною вартістю товару - 10050 грн., в тому числі ПДВ 1675 грн.

Виконання сторонами умов вище зазначеного договору підтверджується оформленими первинними документами, які були предметом перевірки контролюючого органу та суду, а саме: рахунок-фактура №85, видаткова накладна №52 та податкова накладна №73 від 30 грудня 2010 року на поставку сталі листової У8А у кількості 2.2 т та 9ХС у кількості 1.34 т на суму 93000 грн., у тому числі ПДВ 15500 грн., акт приймання-передачі № 34 від 30.12.2010 року ; рахунок-фактура №1801002 від 18 січня 2011 року, видаткова накладна №2001001 від 20 січня 2011 року та податкова накладна №1901001 від 19 січня 2011 року на поставку сталі листової У8А у кількості 0.4 т на суму 10050 грн., у тому числі ПДВ 1675 грн., а також акт приймання-передачі № 48 від 20.01.2011 року.

Факт перевезення придбаного позивачем у ТОВ "Алтея-Транссервіс" товару підтверджено: ТТН АГН № 3200 від 30.12.2010 року і подорожнім листом № 725771 (стосовно товару зазначеного у видатковій накладній № 52), та ТТН АГН № 410 від 20.01.2011 року і подорожнім листом № 725753 (стосовно товару зазначеного у видатковій накладній №2001001)

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Алтея-Транссервіс" по зазначеним вище господарським операціям поставки (від 30.12.2010 року - сталі У8А в кількості 2,2 тн та сталі 9ХС в кількості 1,34тн; та від 20.01.2011 р - сталі У8А в кількості 0,4 тн) - були проведені грошовими коштами у безготівковій формі через Криворізьку філію ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305750): 05.01.2011 року у сумі 93000 грн., у тому числі ПДВ 15500 грн.; 19.01.2011 року у сумі 10050 грн., у тому числі ПДВ 8375 грн.

Правовідносини Приватного підприємство "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" з ТОВ "Картман" підтверджені укладеним договором купівлі-продажу від 1 жовтня 2010 року №161 (т.1 а.с.167-168), за умовами якого в порядку і строки, встановлені договором, а також додатками до нього, постачальник зобов'язувався передати товар у власність покупця, а останній прийняти товар та оплатити його; асортимент товару, що поставлявся, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки його оплати були обумовлені сторонами в цьому договорі та в заявках покупця (додатках до цього договору) які прирівнювалися сторонами до специфікацій в розумінні ст..226 Господарського кодексу. Загальна вартість договору складалася із загальної вартості товару, поставленого постачальником за заявками покупця в період дії договору до 1 жовтня 2011 року, а орієнтовна вартість договору становила 500000 грн., з урахуванням ПДВ 83333,33 грн. За вказаним договором, поставка товару мала здійснюватися як автомобільним так і залізничним транспортом; поставка товару залізничним транспортом здійснюється на умовах FCA (станція відправлення постачальника), а доставка товару автомобільним транспортом - на умовах EXW (склад постачальника); або поставка товару могла здійснюватися покупцем самостійно (самовивіз) чи шляхом доставки товару постачальником. При цьому, покупець повинен був здійснити 100% передоплату за замовлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 робочих днів з дня отримання рахунку.

Як встановлено за наявними в матеріалах справи писмовими доказами, на виконання умов вищезазначеного договору позивачу його контрагентом ТОВ "Картман" було здійснено чотири поставки: 06.10.2010 року - сталі ХВГ в кількості 0,53 тн; 04.11.2010 року - сталі 6ХВ2С в кількості 0,79 тн.; 10.12.2010 року - сталі ХВГ в кількості 0,78 тн; та 32.01.2011 року - сталі 5ХНМ в кількості 0,223 тн і сталі 6ХВ2С в кількості 0,54 тн. По всім поставкам, ТОВ "Картман" були виписані (оформлені) первинні документи (т.1 а.с.169-173), а саме: - рахунок на оплату № 196 від 06.10.2010 року, видаткова накладна № 273 від 06.10.2010 року та податкова накладна № 358 від 06.10.2010 року на поставку сталі листової ХВГ у кількості 0,528139 т на суму 21024,00 грн., у тому числі ПДВ 3504,00 грн.; - рахунок на оплату № 537 від 04.11.2010 року, видаткова накладна № 487 від 04.11.2010 року, податкова накладна № 637 від 04.11.2010 року на поставку сталі листової 6ХВ2С у кількості 0,79488 т на суму 33120,00 грн., у тому числі ПДВ 5520,00 грн.; - рахунок на оплату № 608 від 10.12.2010 року, видаткова накладна №625 від 10 грудня 2010 року та податкова накладна №844 від 10 грудня 2010 року на поставку сталі листової ХВГ у кількості 0,78 т на суму 31050 грн., у тому числі ПДВ 5175 грн. Акт приймання-передачі спеціальної сталі № 32 від 10.12.2010 року; - рахунок фактура № 2801005 віди 28 січня 2011 року та видаткова накладна №3101004 від 31 січня 2011 року на поставку сталі листової 5ХНМ 10х500 у кількості 0,22 тн на суму 9015 грн., у тому числі ПДВ 1502,5 грн., податкова накладна №31012011 від 31 січня 2011 року на поставку сталі листової 6ХВ С 10х500 у кількості 0,54 т на суму 22500 грн., у тому числі ПДВ 3750 грн., акт приймання-передачі спеціальної сталі № 52 від 31.01.2011 року;

Факт перевезення придбаного позивачем у ТОВ "Картман" товару також підтверджено: накладною на відпуск товарно-матеріальних цінностей серії 01АЖ № 066388 від 31.01.2011 року і подорожній лист № 72578 серії 02 АВФ від 31.01.2011 року (по поставці сталі листової ХВГ 0,78 тн), накладною 01 АЖ № 066388 від 31.01.2011 р. і подорожній лист № 725786 серії 02 АВФ від 31.01.2011 року (по поставці сталі листової 5 ХНМ в кількості 0,223 тн, та сталі листової 6ХВ2С в кількості 0,54 тн)

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Картман" було проведено безготівковим шляхом через Криворізьку філію ПАТ КБ "Приватбанк" (МФО 305750): 10.12.2010 року у сумі 31050 грн., у тому числі ПДВ 5175 грн.; 28.01.2011 року у сумі 9015 грн., у тому числі ПДВ 1502,50 грн.; 31.01.2011 року у сумі 22500 грн., у тому числі ПДВ 3750 грн.

На підставі аналізу досліджених в судовому засіданні вищенаведених первинних документів, які відповідають нормам чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що долучені позивачем до матеріалів справи копії первинних документів, які також були предметом перевірки контролюючим органом, є беззапереченим підтвержденням реального руху активів позивача та усіх стадій здійснення ним господарських операцій з ТОВ "Картман" та з ТОВ "Алтея-Транссервіс", та які надають позивачу у відповідності до вимог ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту по цим господарським операцям, у звязку з чим колегія суддів вважає, що оскаржуване у цій справі позивачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, та відповідно підлягає скасуванню.

Виходячи з положень пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14, ст.198 Податкового кодексу України, умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Судова колегія акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

В той же час, податковим органом під час розгляду даної адміністративної справи не було наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судова колегія визнає, що суд першої інстанції у цій справі дійшов не обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог Приватного підприємство "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка", у звязку з помилковим застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні податкового повідомлення-рішення, з прийняттям у цій справі іншої постанови про задоволення вимог позивача в зазначеній частині.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198,ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, судова колегія -

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" - задовольнити частково

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року - скасувати в частині відмови у задоволені вимог Приватного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 липня 2011 року №0001152301, та прийняти в цій частині нову постанову про задоволення позову.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 26 липня 2011 року №0001152301, яким Приватному підприємству "Експериментально-виробниче підприємство "Спецзварка" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 32772,75 грн., яка за основним платежем дорівнює сумі у розмірі 27603 грн., та за фінансовими санкціями 5169,75 грн.

В інші частині постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року щодо відмови у задоволені позову про визнання неправомірними дій відповідача стосовно проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року січень 2011 року, та про скасування акту від 12 липня 2011 року №5131/230/36876304 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП ЕВП "Спецзварка" (код ЄДРПОУ 36876304) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаємовідносин з ПП "Алтея-Транссервіс" (код ЄДРПОУ 37231923) та ТОВ "Картман (код ЄДРПОУ 37212772) за грудень 2010 року січень 2011 року - залишити без змін.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов