Ухвала

від 22.02.2017 по справі 202/4986/15-ц

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Журавель В.І., Закропивного О.В.,

ХоптиС.Ф., Штелик С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Айронкомпані до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю Айронкомпані на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Айронкомпані (далі - ТОВ Айронкомпані ) звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2012 року між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується організувати виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу в строк до 1 жовтня 2012 року на території земельної ділянки у АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, площею 1, 2256 га, орендованої замовником, а замовник, у свою чергу, зобов'язується забезпечити фінансування на умовах, в порядку та в строки, передбачені договором.

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 до договору від 26 червня 2012 року продовжено строк організації виконання робіт до 10 жовтня 2012 року: включено до видів і вартості робіт додатково виконані земляні роботи та підготовка грунту, вартістю 80 тис. грн; п. 5.1.5. основного договору викладено в новій редакції.

Підтвердженням виконання повного комплексу робіт за договором від 26 червня 2012 року є висновок товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут від 12 листопада 2012 року, з якого убачається, що вищевказаний зерносклад побудований згідно із діючими нормами та правилами в будівництві і згідно із затвердженою проектною документацією.

Таким чином, виконавцем у передбачений договором строк виконані роботи належної якості на загальну суму 1 495 200 грн, з яких 1 380 000 грн. згідно договору від 26 червня 2012 року в редакції додаткової угоди від 17 вересня 2012 року № 1 та 115 200 грн додаткових робіт згідно акту приймання-передачі від 10 серпня 2012 року.

Оскільки відповідач частково розрахувався, оплативши виконавцю 1 280 000 грн, залишок заборгованості за договором від 26 червня 2012 року складає 100 000 грн, та за додаткові роботи у розмірі 115 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання послуг 26 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно умов якого боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань. Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки від 26 червня 2012 року обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 зменшено до 200 грн.

25 лютого 2012 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Айронкомпані укладені договори про відступлення права вимоги № 25/02-15, № 25-1/02-15, за умовами яких до ТОВ Айронкомпані перейшло право вимоги по грошовим зобов'язанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди від 17 вересня 2012 року № 1 у розмірі 215 000 грн.

Листами від 25 лютого 2015 року ТОВ Айронкомпані повідомило відповідачів про заміну кредитора та необхідність негайної сплати заборгованості, однак станом на теперішній час заборгованість не погашена.

Таким чином, ТОВ Айронкомпані просило позов задовольнити.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 214 800 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року, в частині задоволення позовних вимог скасовано, і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У поданій касаційній скарзі ТОВ Айронкомпані просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що ОСОБА_3 повинен виконати належним чином покладені на нього зобов'язання відповідно до умов договору від 26 червня 2012 року та додаткової угоди від 17 вересня 2012 року № 1 до вказаного договору, виконання якого забезпечено договором поруки від 26 червня 2012 року, укладеним з ОСОБА_4, щодо погашення існуючої заборгованості, яка підлягає стягненню в солідарному порядку із відповідачів, врахувавши при цьому наданий позивачем розрахунок.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволені позову, виходив із того, що відсутні відомості підтвердження оплати робіт, акти-приймання передачі виконаних робіт між замовником та виконавцем, квитанції чи фіскальні чеки про сплату їх вартості, тому суд позбавлений можливості визначити обсяг відповідальності відповідачів перед кредитором, суму заборгованості і її співмірність із заявленими позовними вимогами, а відтак відповідачі не можуть нести відповідальність перед новим кредитором, оскільки обсяг заборгованості на момент переходу цих прав є невизначеним.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Установлено, що 26 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_5 (виконавцем) та ОСОБА_3 (замовником) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується організувати виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу вартістю 1 300 000 грн в строк до 1 жовтня 2012 року на території земельної ділянки в АДРЕСА_1, площею 1,2256 га, орендованої замовником, а замовник, в свою чергу, зобов'язується забезпечити фінансування на умовах, в порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно із актом приймання-передачі від 10 серпня 2012 року до договору від 26 червня 2012 року, виконавцем були виконані додаткові роботи по укладенню армованого бетону на суму 115 200 грн.

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 до договору від 26 червня 2012 року продовжено строк організації виконання робіт до 10 жовтня 2012 року: включено до видів і вартості робіт додатково виконанні земляні роботи та підготовка грунту, у зв'язку з чим збільшена вартість робіт до 1 380 000 грн; а пункт 3.1.5 викладено в іншій редакції, відповідно до якої залишок частини оплати в розмірі 616 тис. грн сплачується замовником після підписання акту виконаних робіт. Частина оплати в розмірі 50 тис. грн сплачується після спільного введення об'єкту до експлуатації (реєстрації відповідними органами декларації про готовність об'єкту до експлуатації).

З метою виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року, в той же день між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладений договір поруки.

Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки від 26 червня 2012 року, сторони зменшили обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 до 200 грн.

25 лютого 2015 року між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ Айронкомпані укладені договори про відступлення права вимоги № 25/02-15 та № 25-1/02-15, за умовами яких до ТОВ Айронкомпані перейшли права вимоги до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди до зазначеного договору у розмірі 215 тис. грн.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк. Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У розумінні ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Листами від 25 лютого 2015 року ТОВ Айронкомпані повідомило відповідачів про заміну кредитора та необхідність негайної сплати заборгованості, яка сплачена не була.

Відмовляючи у задоволенні позову, судом апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи належних доказів на підтвердження доводів позивача щодо часткової оплати ОСОБА_3 за надані послуги 1 280 тис. грн, платіжних документів на підтвердження факту оплати відповідачем зазначеної суми, не містять. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України, а тому саме відповідач повинен довести сплату 1 280 тис. грн, а не позивач. Крім того, предметом позовних вимог є кошти у розмірі 215 200 грн, як залишок спірної заборгованості, а тому вимагати від позивача надати докази сплати відповідачем 1 280 тис. є необґрунтованим. Також, з урахуванням повної вартості робіт у розмірі 1 300 тис. грн та договору про відступлення прав вимоги від 25 лютого 2015 року у розмірі саме 215 тис. грн, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з посиланням на відсутність у матеріалах справи відомостей часткової оплати ОСОБА_3 за надані послуги 1 280 тис. грн.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (ч. 4 ст. 10 ЦПК України).

За таких обставин, суд у порушення ст. ст. 212-214 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Айронкомпані задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.Д. Луспеник

Судді: В.І. Журавель

О.В. Закропивний

С.Ф. Хопта

С.П. Штелик