Ухвала

від 24.10.2017 по справі 202/4986/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3154/17 Справа № 202/4986/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

за участі секретаря: Синенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року

у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Айронкомпані до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю Айронкомпані (далі - ТОВ Айронкомпані ) звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 26 червня 2012 року між фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується організувати виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу в строк до 1 жовтня 2012 року на території земельної ділянки у с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, площею 1, 2256 га, орендованої замовником, а замовник, у свою чергу, зобов'язується забезпечити фінансування на умовах, в порядку та в строки, передбачені договором.

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 до договору від 26 червня 2012 року продовжено строк організації виконання робіт до 10 жовтня 2012 року: включено до видів і вартості робіт додатково виконані земляні роботи та підготовка грунту, вартістю 80 тис. грн; п.5.1.5. основного договору викладено в новій редакції.

Підтвердженням виконання повного комплексу робіт за договором від 26 червня 2012 року є висновок товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут від 12 листопада 2012 року, з якого убачається, що вищевказаний зерносклад побудований згідно із діючими нормами та правилами в будівництві і згідно із затвердженою проектною документацією.

Таким чином, виконавцем у передбачений договором строк виконані роботи належної якості на загальну суму 1 495 200 грн, з яких 1 380 000 грн. згідно договору від 26 червня 2012 року в редакції додаткової угоди від 17 вересня 2012 року № 1 та 115 200 грн. додаткових робіт згідно акту приймання-передачі від 10 серпня 2012 року.

Оскільки відповідач частково розрахувався, оплативши виконавцю 1 280 000 грн., залишок заборгованості за договором від 26 червня 2012 року складає 100 000 грн., та за додаткові роботи у розмірі 115 000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання послуг 26 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно умов якого боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань. Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки від 26 червня 2012 року обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3 зменшено до 200 грн.

25 лютого 2012 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Айронкомпані укладені договори про відступлення права вимоги № 25/02-15, № 25-1/02-15, за умовами яких до ТОВ Айронкомпані перейшло право вимоги по грошовим зобов'язанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди від 17 вересня 2012 року № 1 у розмірі 215 000 грн.

Листами від 25 лютого 2015 року ТОВ Айронкомпані повідомило відповідачів про заміну кредитора та необхідність негайної сплати заборгованості, однак станом на теперішній час заборгованість не погашена.

Таким чином, ТОВ Айронкомпані просило позов задовольнити.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 200 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 214 800 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.77-81).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2016 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року, в частині задоволення позовних вимог скасовано, і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін за наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено місцевим судом, 26 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_4 (виконавцем) та ОСОБА_2 (замовником) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується організувати виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу вартістю 1 300 000 грн в строк до 1 жовтня 2012 року на території земельної ділянки в с.Орлівщина Новомосковського району, площею 1,2256 га, орендованої замовником, а замовник, в свою чергу, зобов'язується забезпечити фінансування на умовах, в порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно із актом приймання-передачі від 10 серпня 2012 року до договору від 26 червня 2012 року, виконавцем були виконані додаткові роботи по укладенню армованого бетону на суму 115 200 грн.

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 до договору від 26 червня 2012 року продовжено строк організації виконання робіт до 10 жовтня 2012 року: включено до видів і вартості робіт додатково виконанні земляні роботи та підготовка грунту, у зв'язку з чим збільшена вартість робіт до 1 380 000 грн; а пункт 3.1.5 викладено в іншій редакції, відповідно до якої залишок частини оплати в розмірі 616 тис. грн сплачується замовником після підписання акту виконаних робіт. Частина оплати в розмірі 50 тис. грн.. сплачується після спільного введення об'єкту до експлуатації (реєстрації відповідними органами декларації про готовність об'єкту до експлуатації).

З метою виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року, в той же день між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений договір поруки.

Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки від 26 червня 2012 року, сторони зменшили обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_3 до 200 грн.

25 лютого 2015 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ Айронкомпані укладені договори про відступлення права вимоги № 25/02-15 та № 25-1/02-15, за умовами яких до ТОВ Айронкомпані перейшли права вимоги до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди до зазначеного договору у розмірі 215 тис. грн.

Статтями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства у встановлений строк. Згідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У розумінні ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Листами від 25 лютого 2015 року ТОВ Айронкомпані повідомило відповідачів про заміну кредитора та необхідність негайної сплати заборгованості, яка сплачена не була.

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, правильно керуючись ст.ст. 512, 514, 516, 526, 530, 553, 610, 611, 901, 903 ЦК України, та виходив з того, що обставини на які посилався позивач обгрнутовуючи позовні вимоги доведено в повному обсязі, а тому ОСОБА_2 повинен виконати належним чином покладені на нього зобов'язання, відповідно до умов договору від 26 червня 2012 року та додаткової угоди № 1 від 17 вересня 2012 року до вказаного договору, виконання якого забезпечено договором поруки від 26 червня 2012 року, укладеного з ОСОБА_3, щодо погашення існуючої заборгованості, яка підлягає стягненню в солідарному порядку із відповідачів, врахувавши при цьому наданий позивачем розрахунок, ухваливши обґрунтоване рішення яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Посилання скарги, на недоведеність вимог позивача, зокрема щодо наявності заборгованості є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема укладеним договором, окрім того, вказані посилання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не заперечуючи проти існування факту неповного виконання зобов'язання за договором, апелянтом, всупереч принципу диспозитивності цивільного процесу, не було надано доказів на спростування заявленого позивачем обсягу заборгованості чи факту розрахунку з ним в повному обсязі чи в певній його частині.

Окрім того, згідно ст.525 ЦК України не допускається одностороння відмова від зобов'язання. А ст.526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Посилання скарги на те, що Виконавець не належним чином виконував умови договору та відмовився усунути недоліки, а будівельні роботи здійснювалися та завершувалися власними силами та коштами відповідача - не підтверджені жодними належними доказами, зокрема будь-яких документів щодо претензій Замовника до якості/обсягу/тривалості робіт здійснених/нездійснених Виконавцем, спроб розірвання Договору чи його оскарження в судовому порядку, доказів здійснення будівельних робіт Замовником чи іншим Виконавцем, та понесених на них витрат, тощо, відповідних клопотань з боку відповідача у випадку труднощів щодо отримання доказів, заявлено не було.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 307, 308,315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити .

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_5