Постанова

від 17.04.2019 по справі 202/4986/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 202/4986/15-ц

провадження № 61-33158св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О. , Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Айронкомпані ,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року у складі судді Марченко Н. Ю. та Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року у складі суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

02 червня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Айронкомпані (далі - ТОВ Айронкомпані ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення 215 000,00 грн.

Позов обґрунтовано тим, що ТОВ Айронкомпані на підставі договорів про відступлення права вимоги від 25 лютого 2012 року № 25/02-15 та № 25-1/02-15, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 (далі - ФОП ОСОБА_6), набуло від останнього право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 у розмірі 215 000,00 грн.

Відступлене право вимоги у ОСОБА_6 виникло внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 зобов'язань за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди від 17 вересня 2012 року до цього договору в частині здійснення повної оплати наданих ОСОБА_6 послуг з організації виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу у с. Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області.

Відступлене право вимоги до ОСОБА_5 у ОСОБА_6 виникло на підставі договору поруки від 26 червня 2012 року, укладеного між зазначеними особами з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання послуг 26 червня 2012 року. Відповідно до вказаного боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність за виконання взятих на себе зобов'язань. Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки обсяг відповідальності поручителя зменшено до 200,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ Айронкомпані заборгованість за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року у розмірі 214 800,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення обґрунтовано тим, що відповідачем ОСОБА_4 не надано суду доказів належного виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та на спростування заборгованості у розмірі 215 000,00 грн. Оскільки ОСОБА_5 на підставі договору поруки та додаткової угоди до нього встановлено обсяг солідарної відповідальності поручителя у розмірі 200,00 грн, а також, що право вимоги за договором про надання послуг замовником відступлено ТОВ Айронкомані , позов підлягає задоволенню частково шляхом стягнення на користь ТОВ Айронкомпані 200,00 грн солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а решти заборгованості за договором про надання послуг у розмірі 214 800,00 грн - з ОСОБА_4

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції зазначив про недоведеність позивачем того, що відповідач ОСОБА_4 оплатив лише частину вартості послуг, наданих за відповідним договором, тому суд позбавлений можливості визначити обсяг відповідальності відповідачів перед кредитором, суму заборгованості і її співмірність із заявленими позовними вимогами, а відтак відповідачі не можуть нести відповідальність перед новим кредитором, оскільки обсяг заборгованості на момент переходу цих прав є невизначеним.

Короткий зміст рішення суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 22 лютого 2017 року рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції за результатами нового розгляду справи

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції з підстав недоведеності доводів відповідача ОСОБА_4 щодо відсутності у нього заборгованості перед ФОП ОСОБА_6, а також у зв'язку з тим, що вказані доводи спростовуються укладеним договором про надання послуг від 26 червня 2012 року, відсутністю доказів пред'явлення виконавцю заперечень та претензій ОСОБА_4, як замовника, щодо обсягу та якості наданих за договором послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року та Апеляційного суду м. Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

31 травня 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суди не врахували, що відповідач ОСОБА_4 не визнає свою заборгованість перед позивачем, оскільки жодних повідомлень від ТОВ Афрокомпані про зміну кредитора у зобов'язанні він не отримував. Крім того, він повністю розрахувався з ФОП ОСОБА_6 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року, тоді як обумовлені в договорі послуги виконано не належним чином і ОСОБА_4 довелося самостійно усувати ці недоліки. На сьогодні він не може надати будь-які докази щодо повної оплати послуг, оскільки він є переміщеною особою з тимчасово окупованої території України, а саме з м. Макіївки, що підтверджується відповідною довідкою. З 2014 року ОСОБА_4 проживає у м. Києві та не має можливості повернутися до м. Макіївки за документами у справі, і йому взагалі не відомо про їх цілісність. Відсутність заборгованості ОСОБА_4 перед ФОП ОСОБА_6 підтверджується тим, що будь?яких вимог та претензій щодо оплати наданих послуг останній не пред'являв, відступив своє право вимоги позивачу лише 25 лютого 2015 року. ОСОБА_7 не знав і не міг знати про необхідність збереження документів за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року.

Заперечень на касаційну скаргу до суду не надходило.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

26 червня 2012 року між ФОП ОСОБА_6 (виконавцем) та ОСОБА_4 (замовником) укладено договір про надання послуг, за умовами якого виконавець зобов'язується організувати виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу вартістю 1 300 000,00 грн у строк до 01 жовтня 2012 року на території земельної ділянки в с. Орлівщина Новомосковського району, площею 1,2256 га, орендованої замовником, а замовник, в свою чергу, зобов'язується забезпечити фінансування на умовах, в порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно із актом приймання-передачі від 10 серпня 2012 року до договору від 26 червня 2012 року, виконавцем виконані додаткові роботи з укладення армованого бетону на суму 115 200,00 грн.

Додатковою угодою від 17 вересня 2012 року № 1 до договору від 26 червня 2012 року продовжено строк організації виконання робіт до 10 жовтня 2012 року: включено до видів і вартості робіт додатково виконанні земляні роботи та підготовка ґрунту, у зв'язку з чим збільшено вартість робіт до 1 380 000,00 грн; а пункт 3.1.5 договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої залишок частини оплати в розмірі 616 000,00 грн сплачується замовником після підписання акта виконаних робіт. Частина оплати у розмірі 50 000,00 грн сплачується після спільного введення об'єкту до експлуатації (реєстрації відповідними органами декларації про готовність об'єкту до експлуатації).

Замовник виконав свої зобов'язання за договором щодо організації виконання робіт з проектування, виготовлення та монтажу зерноскладу на 2 000 тон насіння соняшника на території Орлівщинської селищної ради в с. Орлівщина по вул. Комплексна, 6.

Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 14 листопада 2012 року за № ДП 14212218595, згідно з якою дата закінчення будівництва 08 жовтня 2012 року. Відповідно до висновку ТОВ Дніпропетровський проектно-конструкторський технологічний інститут від 12 листопада 2012 року вищевказаний зерносклад побудований згідно з чинними нормами та правилами в будівництві і у відповідності із затвердженою проектною документацією.

З метою виконання зобов'язань за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року, у той же день між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір поруки.

Додатковою угодою від 27 червня 2012 року № 1 до договору поруки від 26 червня 2012 року сторони зменшили обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_5 до 200,00 грн.

25 лютого 2015 року між ФОП ОСОБА_6 та ТОВ Айронкомпані укладено договори про відступлення права вимоги № 25/02-15 та № 25-1/02-15, за умовами яких до ТОВ Айронкомпані перейшло право вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року та додаткової угоди до зазначеного договору у розмірі 215 000,00 грн.

Листами від 25 лютого 2015 року ТОВ Айронкомпані повідомило відповідачів про заміну кредитора та необхідність негайної сплати заборгованості, яку сплачено не було.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, на підставі договорів та інших правочинів.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною першою статті 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом частини третьої статті 10, статті 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З системного аналізу зазначених вище норм матеріального та процесуального права випливає, що у разі виникнення спору у правовідносинах за договором про надання послуг виконавець має довести факт надання ним передбачених у договорі послуг, а замовник - здійснення ним повної оплати за такі отримані послуги або довести наявність підстав, які звільняють його від повного чи часткового обов'язку здійснити таку оплату.

Зважаючи на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме відповідач ОСОБА_4, а не позивач, мав довести факт виконання ним зобов'язання щодо повної оплати вартості наданих послуг.

За змістом статті 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із змісту зазначеної норми права випливає обґрунтованість висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що 200,00 грн заборгованості підлягає солідарному стягненню з відповідачів, а решта боргу - тільки із ОСОБА_4

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтями 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_4 не отримував повідомлення позивача про перехід до нього прав кредитора за договором про надання послуг від 26 червня 2012 року Верховний Суд відхиляє як такі, що не впливають на результат розгляду справи. Не повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, створює ризики настання несприятливих наслідків лише для нового кредитора тому, що у разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові, таке виконання є належним.

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що переглядаючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доказам, правильно здійснив тлумачення закону з урахуванням установлених обставин справи.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, обставин та доказів у справі і надання їм іншої правової оцінки, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, не належить до повноважень Верховного Суду.

Висновків Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року зупинено виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі , тому згідно із положеннями статті 436 ЦПК України їх виконання підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2017 року .

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

В. О. Кузнєцов

Г. І. Усик