Рішення

від 13.02.2017 по справі 910/503/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017Справа № 910/503/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомДочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" Товариства з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" провизнання договорів недійними Представники: від позивачаКузнєцов М.А. - представник за довіреністю від відповідача-1не з'явились від відповідача-2не з'явились від відповідача-3не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05.01.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" з вимогою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані", Товариства з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" про визнання недійсними договору від 31.10.2016 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг", та договору від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери".

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що договір про відступлення права вимоги від 13.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг", та договір від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" є недійсними, оскільки є удаваними, пунктом 10.4 договору поставки № 15/10-08 від 15.10.2008 встановлена заборона на передання сторонами своїх прав за договором третім особам, за оспорюваними договорами фактично змінено стягувача на стадії виконання рішення, а також вказані договори не мають на меті реального настання правових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 порушено провадження у справі № 910/503/17 та справу призначено до розгляду на 13.02.2017.

01.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" надійшла заява про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

03.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача-3 надійшов відзив на позовну заяву.

13.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про припинення провадження у справі в частині та клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідачів 1, 2 та 3 у судове засідання 13.02.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У судове засідання 13.02.2017 з'явився представник позивача та в повному обсязі підтримав заявлені клопотання про припинення провадження у справі в частині та про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 920/647/13.

Розглянувши зазначене клопотання та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав клопотання позивача про зупинення провадження у справі таким, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому, пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 Господарського процесуального кодексу України, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтю 3 та частину 2 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Представник позивача у клопотанні не зазначив з'ясування яких саме обставин у ході розгляду справи № 920/647/13 унеможливлює розгляд заявлених позовних вимог у даній справі та яким чином встановлені в іншій справі обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи, виходячи з підстав та предмету позову.

В обґрунтування заявленого клопотання про припинення провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині заявлених вимог про визнання недійсним договору від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери", позивач посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 у справі № 920/647/13 якої вказаний договір визнано недійсним.

Суд, розглянувши зазначене клопотання та заслухавши пояснення представника позивача, визнав його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки Господарським судом Сумської області та Харківського апеляційного господарського суду господарська справа за № 920/647/13 за позовом про визнання недійсним договору від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери", не розглядалася.

Крім того, в обґрунтування клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора", заявляє, що договору відступлення права вимоги, укладені між відповідачами у даній справі вплинуть на права останнього, оскільки переведення боргу зробить неможливим примусове виконання рішень у виконавчих провадженнях № 49388007 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.05.2014 по справі № 910/2590/14 та № 49177795 з примусового виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 15.04.2014 по справі № 910/3565/14 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора" боргу.

Суд, розглянувши зазначене клопотання вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Згідно із частиною 2 статті 27 Господарського процесуального кодексу України, у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, з огляду на обставини справи та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що прийняття рішення в даній справі не впливає на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Лакофарбовий завод "Аврора".

Також, представник позивача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні 13.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" (постачальник за договором) та Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець за договором) укладено договір поставки № 15/10-08, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виготовити та передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити: фарбу для розмітки доріг, фарбу емаль ПФ-115, склокульки, розчинник, ґрунти, надалі по тексту товар, на умовах цього договору.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі № 920/647/13 встановлено факт наявності у Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" перед Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" заборгованості за договором поставки № 15/10-08 від 15.10.2008, та з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" стягнуто 770 989 грн 71 коп. заборгованості, 52 734 грн 26 коп. 3% річних, 37 368 грн 35 коп. інфляційних втрат та 17 221 грн 85 коп. судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013, що залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2013, рішення господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі № 920/647/13 в частині стягнення інфляційних у сумі 14 грн 09 коп. та 3% річних у сумі 63 грн 37 коп. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (первісний кредитор за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" (новий кредитор за договором) укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого право первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право грошової вимоги за договором № 06/02-06 від 06.02.2016, укладений із Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (боржник за договором) та за договором поставки № 15/1008 від 15.10.2018, укладеним із Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України".

В подальшому 31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" підписано додаткову угоду № 1 про внесення змін і доповнень до договору відступлення права вимоги від 31.10.2016, відповідно до якої сторони домовилися внести зміни до пунктів 4.2. та 4.3 договору, а також виключити пункт 4.4 договору.

Згідно з пунктом 1.3. договору про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання грошового зобов'язання за договорами поставки в сумі 2 644 042 грн 81 коп., що підтверджується зокрема: рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі № 920/647/13 про стягнення заборгованості в розмірі 878 236 грн 71 коп., наказом господарського суду Сумської області від 03.09.2013 року; угодою від 16.05.2016 про прийняття графіка погашення заборгованості по договору № 15/10-08 від 15.10.2008; залишок боргу - 645 236 грн 71 коп.; рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2013 у справі № 920/15/13 при стягнення заборгованості в розмірі 1 998 806 грн 10 коп.; наказом господарського суду Сумської області від 03.09.2013; угодою від 16.05.2016 про прийняття графіка погашення заборгованості по договору № 06/02-06 від 06.02.2006, залишок боргу - 1 998 806 грн 10 коп.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.201 - 25.10.2016; інших обов'язків, встановлених договорами поставки.

У відповідності до пункту 2.1.1 договору новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору на п/р № 26002052753450 в ПАТ "КБ "ПриватБанк" м. Києва, МФО 300711, отримувач: ТОВ "Кпіносол Тргйдінг Компаній" відшкодування за відступлення права вимоги за "договорами поставки" у сумі 1 000,00 грн., у строк до 07.11.2016.

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" як первісний кредитор та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" як новим кредитором підписано акт приймання-передачі документів від 31.10.2016 на виконання пункту 2.2.1 договору про відступлення права вимоги від 31.10.2016.

Відповідно до пункту 2.3 договору про відступлення права вимоги з моменту переходу до нового кредитора всіх прав кредитора у відношенні до боржника, новий кредитор має право розпоряджатись цими правами на власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги за договорами поставки без будь-яких обмежень.

31.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" (первісний кредитор за договором) та (новий кредитор за договором) Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" укладено договір відступлення права вимоги № 31/10-08, відповідно до умов якого право первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору на підставі Договору відступлення права вимоги від 31.10.2016 право грошової вимоги за укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" та Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" та/або його філіями договором № 06/02-06 від 06.02.2016, укладений із Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (боржник за договором) та за договором поставки № 15/1008 від 15.10.2018, укладеним із Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України".

Згідно з пунктом 1.3. договору про відступлення права вимоги № 31/10-08 до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного та реального виконання грошового зобов'язання за договорами поставки в сумі 2 644 042 грн 81 коп., що підтверджується зокрема: рішенням господарського суду Сумської області від 30.05.2013 у справі № 920/647/13 про стягнення заборгованості в розмірі 878 236 грн 71 коп., наказом господарського суду Сумської області від 03.09.2013 року; угодою від 16.05.2016 про прийняття графіка погашення заборгованості по договору № 15/10-08 від 15.10.2008; залишок боргу - 645 236 грн 71 коп.; рішенням господарського суду Сумської області від 11.12.2013 у справі № 920/15/13 при стягнення заборгованості в розмірі 1 998 806 грн 10 коп.; наказом господарського суду Сумської області від 03.09.2013; угодою від 16.05.2016 про прийняття графіка погашення заборгованості по договору № 06/02-06 від 06.02.2006, залишок боргу - 1 998 806 грн 10 коп.; оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.01.201 - 25.10.2016; інших обов'язків, встановлених договорами поставки.

У відповідності до пункту 2.1.1 договору новий кредитор зобов'язаний перерахувати первісному кредитору на п/р № 26002052753450 в ПАТ "КБ "ПриватБанк" м. Києва, МФО 300711, отримувач: ТОВ "Кліносол Трейдінг Компані" відшкодування за відступлення права вимоги за "договорами поставки" у сумі 1 000,00 грн., у строк до 09.11.2016.

Позивач стверджує, що договір про відступлення права вимоги від 13.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг", та договір від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" є недійсними, оскільки є удаваними, пунктом 10.4 договору поставки № 15/10-08 від 15.10.2008 встановлена заборона на передання сторонами своїх прав за договором третім особам, за оспорюваними договорами фактично змінено стягувача на стадії виконання рішення, а також вказані договори не мають на меті реального настання правових наслідків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Входячи зі змісту предмету договору про відступлення права вимоги № 31/10-08 від 31.10.2016, Товариство з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" є новим кредитором на підставі договору про відступлення права вимоги від 21.10.2016, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані", відносно позивача щодо виконання зобов'язань за договором № 06/02-06 від 06.02.2006 та договору поставки № 15/10-08 від 15.10.2008.

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов'язанні унормовані статтею 512 Цивільного кодексу України, в силу якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Як визначено пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

У відповідності до норм статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої-третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 Цивільного кодексу України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним, якщо в ньому передбачений обов'язок нового кредитора надати старому кредитору якесь майнове надання замість отриманого права вимоги. В такому випадку на відносини цесії розповсюджують положення про договір купівлі-продажу, оскільки статтею 656 Цивільного кодексу України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми цивільного права не встановлюють суб'єктних обмежень як щодо договору купівлі-продажу права вимоги, так і до договору відступлення права вимоги, адже ці договори за своєю правовою суттю є цивільно-правовими зобов'язаннями сторін та не мають відношення до спеціальних галузей права, тож регулюються цивільним законодавством.

Що стосується договору факторингу, то відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Сам же договір факторингу у нормі згаданої статті Цивільного кодексу України визначено як фінансування під відступлення права грошової вимоги та вже передбачає, що відступлення права вимоги є наслідком та лише складовою частиною цієї господарської операції, що полягає в забезпеченні виконання зобов'язання під фінансування.

За наведеним визначенням договору факторингу цей договір спрямований на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Виходячи з наведеного, можна зробити висновок, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, оскільки за вказаним договором жодна із сторін не передає грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, тому відсутні підстави вважати, що метою укладення між відповідачами 1 та 2 договору відступлення права вимоги є отримання прибутку.

Таким чином, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо інше не суперечить договору та не заборонено законом.

Як встановлено судом, пунктом 10.4. договору поставки № 10/10-08 від 15.10.2008 сторонами було встановлено, що жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій стороні без письмової згоди іншої сторони.

Оскільки пунктом 10.4. договору поставки № 10/10-08 від 15.10.2008 встановлено заборону на вчинення вказаної вище дії без попередньої письмової згоди на те позивача Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та за відсутності такої згоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" не мало прав на укладання договору відступлення права вимоги від 31.10.2016 до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за вказаним договором.

Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що договір відступлення права вимоги від 13.01.2016 вчинений відповідачем-1 без попередньої письмової згоди на те позивача Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та відсутності такої згоди, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання його недійсним в частині відступлення права вимоги за договором поставки № 10/10-08 від 15.10.2008.

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням встановлення недійсності договору відступлення права вимоги від 13.01.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" в частині, також недійсним в частині відступлення права вимоги за договором поставки № 10/10-08 від 15.10.2008 є і договір про відступлення права вимоги від 31.10.2016 № 31/10-08, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери", оскільки вчинений відповідачем-2 всупереч статті 514 Цивільного кодексу України та х урахуванням норм частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, за відсутності в останнього права вимоги до позивача.

Суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог про визнання недійсними договору від 31.10.2016 про відступлення права вимоги, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг", та договору від 31.10.2016 № 31/10-08 про відступлення права вимоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" в частині відступлення права вимоги за договором № 06/02-06 від 06.02.2006, оскільки позивачем на надано суду примірнику вказаного договору, у зв'язку з чим суд не може прийти до висновку про наявність чи відсутність у відповідача-1 прав на укладання спірних правочинів.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними договір відступлення права вимоги від 31.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг", в частині відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" права вимоги за договором поставки № 10/10-08 від 15.10.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

3. Визнати недійсними договір відступлення права вимоги № 31/10-08 від 31.10.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери", в частині відступлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і партнери" права вимоги за договором поставки № 10/10-08 від 15.10.2008, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кліносол Тредінг Компані" та Дочірнім підприємством "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кліносол Трейдінг Компані" (01042, м. Київ, вул. І.Кудрі, буд. 18, кв. 10, ідентифікаційний код 34048050) та користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, Сумська обл., м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2, ідентифікаційний код 31931024) витрати по сплаті судового збору у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн 34 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юбіпартнер Факторинг" (01135, м. Київ, вул. Золотоустівська, буд. 3, офіс 704, ідентифікаційний код 37063836) та користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, Сумська обл., м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2, ідентифікаційний код 31931024) витрати по сплаті судового збору у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн 33 коп.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Правова група "Побережнюк і Партнери" (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 7-А, ідентифікаційний код 37818924) та користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40002, Сумська обл., м. Суми, вул. Роменська, буд. 79/2, ідентифікаційний код 31931024) витрати по сплаті судового збору у розмірі 533 (п'ятсот тридцять три) грн 33 коп.

7. В іншій частині позову відмовити.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 23.02.2017

Суддя Н.Б. Плотницька