Ухвала

від 23.02.2017 по справі 5016/80/2012(9/2)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

====================================================================

УХВАЛА

23 лютого 2017 року Справа № 5016/80/2012(9/2)

м. Миколаїв

Кредитор: Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (54028, м. Миколаїв, вул. В'ячеслава Чорновола, 1/1, ідентифікаційний код 39549880).

Банкрут: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський ливарний завод» (54018, м. Миколаїв, вул. 28-ї Армії, 15, ідентифікаційний код 33896574).

Ліквідатор: арбітражний керуючий ОСОБА_1 (поштова адреса офісу: 54001, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 1, оф. 207).

Суддя Давченко Т.М.,

при секретарі Говоріній А.Е.,

за участю ліквідатора банкрута: арбітражного керуючого ОСОБА_1

Суть спору: про визнання поточних грошових вимог у сумі 519 277 грн. 31 коп. у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Миколаївський ливарний завод» .

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 24.12.2012 боржника - ТОВ «Миколаївський ливарний завод» було визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру.

Оголошення про визнання ТОВ «Миколаївський ливарний завод» банкрутом було розміщено в газеті «Голос України» № 100 (5600) від 31.05.2013.

До господарського суду надійшла заява Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 1131/9/10-007 від 03.06.2013 про визнання поточних грошових вимог до банкрута в сумі 519 277,31 грн.

Ухвалою суду від 16.01.2014 було замінено кредитора - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 23.02.2017 було замінено кредитора - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, назву якого в подальшому було змінено на Державну податкову інспекцію в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області.

Згідно відзиву за вих. № 02-01/1193 від 20.02.2017, ліквідатор банкрута заявлені вимоги кредитора визнає у повному обсязі, включаючи їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ «Миколаївський ливарний завод» наступним чином: 515 623,31 грн. до третьої черги та 3 654,00 грн. до шостої черги.

Представник кредитора в судове засідання 23.02.2017 не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

23.02.2017 у судове засідання з'явився ліквідатор банкрута, який повністю визнав заявлені вимоги кредитора.

Розглянувши вказані кредиторські вимоги, заслухавши ліквідатора банкрута, господарський дійшов наступного.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 30.06.1999) (далі - Закон про банкрутство) вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Відповідно до п. 11.5 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 04 червня 2004 року № 04-5/1193 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту публікації відомостей про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні кредитори, вимоги яких виникли після порушення провадження у справі про банкрутство (у процедурах розпорядження майном, санації та ліквідації) зобов'язані заявити їх ліквідатору та до господарського суду протягом строку ліквідаційної процедури. Розгляд таких вимог здійснюється за аналогією з порядком розгляду вимог конкурсних кредиторів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону про банкрутство за результатами розгляду заяв з вимогами конкурсних кредиторів господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Як вбачається з довідки кредитора та матеріалів заяви, загальна заборгованість банкрута перед кредитором становить 519 277,31 грн. та складається із:

- податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у сумі 53 052,31 грн. згідно декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік);

- податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 466 225,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 10.08.2011 (прийнятого на підставі акта про результати документальної позапланової невиїзної перевірки № 2328/15-20/33896574 від 28.07.2011), з яких: 462 571,00 грн. - основний платіж, 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, та нарахованої за несвоєчасну сплату податку пені в сумі 3 653,00 грн.

Статтею 1 Закону про банкрутство визначено поняття кредитора - це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, у процедурах банкрутства боржника.

Із дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури згідно з частиною 1 статті 23 Закону про банкрутство закінчується технологічний цикл із виготовлення продукції, і підприємницька діяльність банкрута завершується. Строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав. Припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

У межах повноважень, визначених частиною 1 статті 25 Закону про банкрутство, ліквідатор заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, є неоплаченими і заявлені кредитором у межах строку ліквідаційної процедури, передбаченого частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство.

Отже, зазначеними нормами Закону про банкрутство, законодавець чітко визначив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Заява про визнання поточних вимог подається кредитором ліквідатору у ліквідаційній процедурі в межах строків, визначених частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство.

Частиною 1 статті 31 Закону про банкрутство встановлено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Так, у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). У шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що вимоги кредитора підлягають визнанню, оскільки являються обґрунтованими, документально підтвердженими, заявленими в межах строків, визначених частиною 2 статті 22 Закону про банкрутство, а також визнаються ліквідатором.

Керуючись ст. ст. 14, 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції від 30.06.1999), ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати поточні грошові вимоги Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський ливарний завод» (54018, м. Миколаїв, вул. 28-ї Армії, 15, ідентифікаційний код 33896574) в загальному розмірі 519 277,31 грн., з яких: 515 623,31 грн. - третя черга, 3 654,00 грн. - шоста черга.

Суддя Т.М. Давченко