Постанова

від 21.02.2017 по справі 912/3613/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017 року Справа № 912/3613/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач)

суддів Дарміна М.О., Іванова О.Г.

при секретарі: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 14.01.2015 р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №561 від 18.10.2016р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс"

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року у справі № 912/3613/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс", м. Світловодськ Кіровоградської області

про стягнення 104 532 грн. 84 коп.,

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року (суддя Макаренко Т.В.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт" 96 464 грн. 22 коп. основного боргу, 7 347 грн. 12 коп. пені, 721 грн. 50 коп. 3% річних, а також 1 567 грн. 99 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що згідно договору № 02/02 на підставі виставлених рахунків-фактур від 18.03.2016 року № ІН-0000081 та від 31.03.2016 року № ІН-0000113 оплачував послуги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт", а не Товариства з обмеженою відповідальністю КСТ Груп України , з яким у відповідача не існувало жодних господарських відносин.

Відповідач вважає, що оскільки у договорі від 16.10.205 року № 227-ЗТЕ на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів, укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверт" та Товариством з обмеженою відповідальністю КСТ Груп України не міститься посилань на те, що він укладений на виконання договору комісії, то додаткові витрати на виконання взятих на себе зобов'язань за договором № 02/02 здійснюються Товариством з обмеженою відповідальністю "Інверт" за власний рахунок. Скаржник зазначає, що навіть, якщо позивач поніс додаткові витрати на виконання договору, то їх відшкодування Товариством з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" не передбачено договором. Враховуючи, що господарська діяльність здійснюється на власний ризик, то всі додаткові витрати неузгоджені сторонами та не передбачені договором повинна нести особа, яка їх здійснила на власний розсуд.

Скаржник також вважає, що на підставі п. 5.1 договору звільняється від сплати додаткових витрат, які виникли у позивача у зв'язку з актами та діями державних органів Російської Федерації, а саме встановленням заборони транзиту через територію Російської Федерації кондитерських виробів виробництва України.

Крім того в апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" зазначає, що надані позивачем роздруківки з електронної пошти, на які міститься посилання у рішенні господарського суду, є неналежними доказами офіційного надсилання відповідачу будь-яких документів, оскільки сторони не визначили у договорі та інших документах, що даний вид листування визнається допустимим. Також відсутні будь-які документи, підписані уповноваженими представниками сторін, в яких зазначаються електронні пошти для обміну інформацією. Посилаючись на ст.ст. 5, 7, 11 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" стверджує, що не отримувало, надіслані в електронному вигляді документи, на які міститься посилання у рішенні господарського суду, а докази, які б підтверджували факт одержання таких документів в матеріалах справи відсутні.

Скаржник також зазначив, що в порушення вимог п.3.4 договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інверт" протягом двох робочих днів (тобто 9-10 червня 2016 року) не направило йому рахунки чи інші документи для уточнення проплати провізних платежів за фактичним відвантаженням, чим пропустило строк уточнення розрахунків за договором, а отже вимоги щодо їх сплати є безпідставними.

Апелянт вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" повністю оплатило замовлені послуги та у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інверт" не виникло право на зміну вартості послуг, оскільки відсутні підстави передбачені п. 3.9 договору.

Як стверджує Товариство з обмеженою відповідальністю "Сідвелс", договір від 02.02.2015 року № 02/02 є договором про надання послуг вантажовідправника, а не договором комісії, як зазначено господарським судом. Дане твердження відповідач обґрунтовує тим, що:

- договір від 02.02.2015 року № 02/02 не містить жодного доручення на укладення іншого договору;

- заявки від 17.03.2016 року №3 та від 31.03.2016 року № 5 не містять жодної вказівки (доручення) на укладення інших правочинів;

- в порушення ст. 1022 Цивільного кодексу України, позивачем не надавався відповідачу звіт.

Доводи суду першої інстанції про те, що акт про надання послуг та рахунок є звітом комісіонера, на думку відповідача, є помилковими, оскільки акт про надання послуг є первинним документом, який посвідчує факт надання послуг за договором, а не звітом комісіонера.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду та відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено у судовому засіданні на 21 лютого 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду скасувати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Інверт" у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інверт» (позивач, повірений) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сідвелс» (відповідач, довіритель) укладено договір на надання послуг вантажовідправника № 02/02 (надалі за текстом договір або договір про надання послуг вантажовідправника).

Предметом вказаного договору є надання повіреним послуг відповідно з дорученням довірителя, пов'язаних із виконанням функції вантажовідправника (або вантажоотримувача) без переходу на повіреного права власності на вантаж.

Підпунктом п.2.1.3. договору визначено, що Повірений (ТОВ «Інверт» ) здійснює розрахунки із залізницею за надання додаткових послуг по діючим тарифам; підпунктом 2.1.5. визначено, що після отримання 100% попередньої оплати узгодженої вартості послуг, здійснює відправлення вантажів у строки і обсягах, узгоджених з Довірителем; п.2.1.6. здавати приймати вантажі до (після) перевезення Залізницею після митного оформлення і надавати Довірителю копію залізничної накладної зі штампом станції відправлення (отримання).

Пунктом 2.2. Договору визначаються зобов'язання довірителя, а саме:

п.2.2.3. за 2 робочі доби до дня відправлення (прийому) вантажу видавати Повіреному Інструкцію із зазначенням всієї необхідної інформації для здійснення відправлення (прийому) вантажу. Своєчасно подавати у розпорядження Повіреного всі необхідні для виконання Доручення документи (рахунки-фактури, сертифікати, ВМД та інші).;

п. 2.2.4. Здійснювати 100% передоплату вартості послуг повіреного по ставках, узгоджених протоколами, які є невід'ємною частиною цього Договору;

п. 2.2.5. проплачувати повіреному, при наявності підтверджуючих документів, фактичні витрати, платежі і збори, які не були зараховані при узгодженні ставок, необхідність яких виникла при виконанні доручень довірителя.

Порядок розрахунків сторонами узгоджено у розділі 3 Договору.

Так, відповідно до п. 3.1 Договору Повірений і Довіритель узгоджують вартість послуг виконання функцій вантажовідправника (вантажоотримувача) і фіксують її у Додатках до Договору, котрі після підписання Сторонами стають невід'ємною частиною дійсного Договору. Вартість послуг, узгоджена Сторонами, враховує суму станційних зборів, провізних платежів по території України, додаткових зборів, перерахованих Повіреним залізницям, і вартість послуг Повіреного.

Згідно п. 3.2. Послуги по виконанню функцій вантажовідправника (вантажоотримувача) надаються тільки після передоплати Довірителем 100% вартості послуг на підставі рахунків, які виставляє Повірений, якщо не передбачений інший порядок розрахунків.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що протягом двох робочих днів після закінчення відвантаження (отримання) вантажів Сторони уточнюють проплати провізних платежів за фактичним відвантаженням. При встановленні заборгованості (переплати) в порівнянні з авансовим платежем Довіритель (Повірений , на підставі виставлених рахунків, протягом трьох банківських діб з дня виставлення Повіреним (Довірителем) рахунку перераховує різницю в сумі перевізних платежів за фактичне відвантаження вантажів.

Відповідно до п. 3.5 Договору по закінченню перевезення і проведення взаєморозрахунків за кожним додатком до Договору Сторонами складається ОСОБА_1 прийому-здачі виконаних робіт.

Згідно п. 3.9. Повірений залишає за собою право на зміну вартості послуг, у разі введення нових ставок і розцінок до тарифної політики залізницями держав СНД, якщо зміни сталися до початку робіт та письмово про це повідомляє ДОВІРИТЕЛЯ.

Відповідно до п. 3.10 Договору Оплата вартості робіт проводиться Довірителем в гривнях на рахунок Повіреного за реквізитами вказаними у розділі 7 цього Договору.

Відповідальність сторін передбачена розділом 4 Договору, а строк дії Договору, доповнення і зміни до Договору сторони узгодили у розділі 6 Договору. Так відповідно до п. 6.1 Договору дійсний ОСОБА_3 вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2015 року.

01.01.2016 року сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору на надання послуг вантажовідправника № 02/02 від 02.02.2015р.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди Сторони Договору дійшли згоди внести зміни в п. 6.1 договору та викласти його в наступній редакції:

"Цей договір набирає чинності з моменту підписання (дата вказана в правому верхньому куті і діє до 31 грудня 2016 року.

У випадку, якщо жодна із сторін не заявить наміру щодо розірвання договору за 30 (тридцять) днів до дати його закінчення, договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на кожен наступний календарний рік".

Усі інші умови вищевказаного Договору, не змінені цією Угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе (п.2 Додаткової угоди).

Звертаючись до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" із позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 96 464,22 грн., пені у розмірі 7 347,12 грн., 3% річних у розмірі 721,50 грн., позивач - ТОВ «Інверт» посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг вантажовідправника № 02/02 від 02.02.2015 в частині оплати фактичних витрат, платежів і зборів, які не були враховані сторонами при узгодженні ставок, необхідність яких виникла при виконанні доручень довірителя.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 про надання послуг вантажовідправника має змішаний характер та містить елементи власне договору про надання послуг, в частині послуг вантажовідправника та договору комісії в частині укладення договору транспортного експедирування з ТОВ «КСТ Груп Україна» та оплати вартості їх послуг, оплати вартості виставлених ними рахунків щодо станційних зборів, перевізної плати, та інших додаткових платежів, пов'язаних із транспортуванням збірного вантажу ТОВ «Сідвелс» та ТОВ «Інверт» залізнчним транспортом , однак дані дві послуги, як послуга комісіонера так загальна послуга вантажовідправника нерозривно пов'язані між собою.

ТОВ «Інверт» послуги вантажовідправника виконало належним чином, здійснило оформлення залізничної накладної СМГС від 21.03.2016 року №44432813 та фактичну відправку збірного вантажу, а отже надало послугу вантажовідправника.

Проте, з огляду на заборону на ввіз на територію РФ усіх кондитерських виробів, що надходять із митної території України, після завершення митних процедур на території РФ вагон № 91865352 повернуто в Україну на станцію завантаження, що стало підставою для додаткових витрат позивача, які мають характер комісії, який нерозривно пов'язаний із безпосередньо послугою вантажовідправника.

ТОВ «Сідвелс» порушило взяті на себе зобов'язання з оплат та відшкодувань вартості понесених ТОВ «Інверт» витрат, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно зовнішньоекономічного контракту купівлі-продажу № А-02-16 від 04.01.2016 р., укладеного між ТОВ «Інверт» , як експортером печива цукрового, борошна пшеничного та крупи манної і нерезидентом ТОВ «ИЛ» , м. Баку, Азербайджан, ТОВ «Інверт» мав поставити покупцю товар на умовах DАР - Самур (надалі мовою оригіналу) - експорт граница Россия-Азербайджан.

Згідно Контракту № 3-К, укладеного між ТОВ «Сідвелс» , як експортер халви і нерезидентом ТОВ «ИЛ» , м. Баку, Азербайджан, ТОВ «Сідвелс» зобов'язався поставити товар - халву у власність Покупцю - нерезиденту ТОВ «ИЛ» .

Згідно п. 5.1. Контракту поставка товару здійснюється залізничним транспортом на умовах DАР - ж/д станція Самур.

Згідно п.11.9. контакту між ТОВ «Сідвелс» та ООО «ИЛ» , вантажовідправником товару є ТОВ «Інверт» .

Згідно Специфікації №5 від 16.02.16 р. , укладеної між ТОВ «Сідвелс» та ООО «ИЛ» умови поставки - DАР - ж/д станція Самур.

Отже, ТОВ «Інверт» виступав вантажовідправником товару, що постачався ТОВ "Сідвелс» в Республіку Азербайджан для покупця ТОВ«ИЛ» , а також виступав вантажовідправником власного товару для цього ж покупця.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, за договором №02/02 від 02.02.16 р. про надання послуг вантажовідправника ТОВ "Інверт" фактично виступало виконавцем послуги, а ТОВ «Сідвелс» - замовником, а не довірителем та повіреним. Обидві сторони при укладені договору на надання послуг вантажовідправника мали спільний намір, в частині безпосередньо послуг: поіменувати ТОВ вантажовідправника (як власного вантажу так і вантажу ТОВ «Сідвелс» ) у ГМГС, а також зобов'язати ТОВ «Інверт» виконати фізичне (фактичне) вантажу із залізничної станції.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем, ТОВ «Інверт» послуги вантажовідправника виконало належним чином, здійснило оформлення залізничної накладної СМГС від 21.03.2016 року №44432813 та фактичну відправку збірного вантажу, а отже надало послугу вантажовідправника.

Сторонами було здійснено митне оформлення власних товарів для вивезення товару для експорту, що підтверджується поданими до матеріалів справи імпортними деклараціями форми МД-2 № 806020002/2016/002537 від 21.03.16 р. (щодо товарів, належних ТОВ «Сідвелс» ) та № 806020002/2016/002527 від 18.03.16 р.(щодо товарів, належних ТОВ «Інверт» ).

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 651 от 30.05.12 "Про затвердження порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа", Графа 2 "Відправник/Експортер" - Якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про відправника. Графа 9 "Особа, відповідальна за фінансове врегулювання" - Якщо описом цієї графи не передбачено інше, у графі зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший умент, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Враховуючи положення зазначеного Наказу, вбачається, що ТОВ «Інверт» за МД-2 № - І806020002/2016/002527 від 28.03.16 р. виступає як власник, експортер, і як Вантажовідправник власного вантажу, а за МД - 2 № 806020002/2016/002537 від 18.04.16 р. лише як вантажовідправник вантажу.

Згідно зазначених МД-2, вага брутто вантажу ТОВ «Сідвелс» складає 21525 кг (графи 35 експортної декларації), а вага брутто вантажу ТОВ «Інверт» 20 626, 35 ) кг.

Загальна маса збірного вантажу у вагоні складала 42151,35 кг. У процентному співвідношенні вага кожного із експортерів до загальної ваги збірного вантажу пропорційно складає: ТОВ «Сідвелс» 51,06% , ТОВ "Інвер " 48,94%.

Так, згідно п. 6 Розділу 1 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. №457, вантажовідправник (відправник вантажу, власник вантажу) - зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) зазначена у документі на перевезення вантажу -(накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.

Згідно п.1.2. Наказу Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644 «Про затвердження Правил перевезень вантажів» , накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних обів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Фактична послуга «вантажовідправника - вантажоодержувача» , що надавалась позивачем за Договором надання послуг вантажовідправника 02/02 зводилась до оформлення транспортних документів від імені позивача та його фактичне відправлення.

Згідно ч. 1 ст. 904 ЦК України, за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач, як власник власного вантажу та його вантажовідправник та як вантажовідправник вантажу відповідача уклав ОСОБА_3 на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів № 227-ЗТЕ від 16.10.2015 р., за яким ТОВ «Інверт» виступило замовником транспортно-експедиторських послуг (а.с. 63-68, т.1).

Згідно п.2.1.2. даного договору, до обов'язків експедитора (ТОВ «КСТ Груп Україна» ) зокрема включається виступати платником залізничного тарифу, додаткових зборів, інших платежів при перевезенні вантажів по території України, країн СНД та інших держав. Згідно п. 3.1. Договору на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів № 227-ЗТЕ від 16.110. 2015 р. Замовник здійснює 100% попередню оплату у розмірі заявленого об'єму перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Експедитора на підставі виставлених рахунків... Згідно п. 3.5. Договору вартість транспортно-експедиторського обслуговування згідно цього договору складається з:

- вартості транспортування (послуги перевізників),

- винагороди за експедиційні послуги Експедитора плата Експедитора).

10.03.2016 р. ТОВ «Інверт» подало на виконання ТОВ «КСТ Груп Україна» Заявку на перевезення №2 на вантаж збірний: халва, крупа манна, борошно, кондитерські вироби, яка була прийнята експедитором до виконання 10.03.16 р. Експедитор надав начальнику станції Полтава-Київська про гарантії оплати перевізного тарифу по території України та Росії для збірного вантажу, а також окремий лист про використання для зазначеного вантажу критого вагону та гарантію оплати за подобове його використання. 10.03.16р. експедитор, ТОВ «КСТ Груп Україна» надало вантажовідправнику збірного вантажу, тобто позивачу, інструкцію із заповнення накладної СМГС. ТОВ «Інверт» 15.03.2016 р. надало залізниці інформаційний лист із підтвердженням щодо типу, складу та ваги збірного вантажу, що буде перевозитися у вагоні № 91865352.

Згідно умов договору транспортного експедирування на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів № 227-ЗТЕ від 16.10.2015 р., ТОВ «КСТ Груп Україна» здійснило залучення експедитора для організації транзиту вантажу через територію РФ, компанію ТОВ Глобалинк Лоджистик» (за даними накладної СМГС).

17.03.2016 р. та 31.03.2016 р. між ТОВ «Інверт» та ТОВ «Сідвелс» було підписано заявки №4, та №5 про надання транспортних послуг на загальну суму 61 127, 75 грн., які фактично складалися із виконання функцій вантажовідправника та інших комісійних послуг.

Дані рахунки - фактури (від 18.03.2016р. та від 31.03.2016 р.) були в свою чергу сформовані на підставі рахунків виставлених експедитором, ТОВ «КСТ Груп Україна» , № 519 від 16.03.2016 р. та № 665 від 29.03.2016 року.

Між позивачем та відповідачем дані транспортні витрати розподілялись пропорційно до ваги вантажу, належної кожній із сторін.

Рахунку - фактури №0000081 від 18.03.2016р. та рахунку-фактури № 0000113 від 31.03.2016р. відповідачем, ТОВ «Сідвелс» оплачені в повному обсязі, що не заперечується відповідачем та підтверджуються поданими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 763 від 31.03.2016 р. та № 596 від 18.03.2016р.

ТОВ «Сідвелс» , оплачуючи виставлені ТОВ «Інверт» на виконання Договору на надання послуг вантажовідправника рахунки №0000081 від 18.03.2016 р. та № 0000113 від 31.03.2016 р. повністю погодилось із їх вартістю, та підтвердило свою згоду на виконання Договору в цілому.

З огляду на вищезазначене, доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 № 02/02 від 02.02.2015 не містить жодного доручення ТОВ "Інверт" на укладення іншого договору та не містить вказівки на вчинення таких дій, а тому позивач не має права на відшкодування витрат як комісіонера, є необґрунтованими.

Фактично всі інші дії, що додатково здійснювались ТОВ «Інверт» мають характер комісії, однак який нерозривно пов'язаний із безпосередньо послугою вантажовідправника. Обидві сторони при укладені договору на надання послуг вантажовідправника мали спільний намір управомочити ТОВ «Інверт» виступити Замовником за договором на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів таких послуг від імені позивача, за рахунок відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Вказані послуги, надані позивачем, мають характер комісії, були частково оплачені відповідачем, про що надані відповідні докази до матеріалів справи.

Окрім безпосередньо відправлення та найменування вантажовідправником у перевізних документах, ТОВ «Інверт» здійснювало укладення договору на транспортно-експедиторське обслуговування експортно - імпортних і транзитних перевезень вантажів із ТОВ «КСТ Груп Україна» , що спрямоване на отримання можливості здійснення поставки вантажу, належного ТОВ «Сідвелс» , до Республіки Азербайджан на адресу ТОВ «ИЛ» .

ТОВ «Інверт» у даному випадку діяло від власного імені та за власний рахунок в частині укладення та виконання договору на транспортно-експедиторське обслуговування експортно - імпортних і транзитних перевезень вантажів щодо власних вантажів, проте одночасно ТОВ «Інверт» діяло від власного імені однак в інтересах та за рахунок ТОВ в частині укладення та виконання цього ж договору на транспортно-експедиторське обслуговування експортно - імпортних і транзитних перевезень вантажів, щодо вантажів ТОВ «Сідвелс» - халви соняшникової, вантажовідправником якої виступав позивач.

Отже, суд першої інстанції правильно зазначив, що укладений між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 про надання послуг вантажовідправника має змішаний характер та містить елементи власне договору про надання послуг, в частині послуг вантажовідправника та договору комісії в частині укладення договору транспортного експедирування з ТОВ «КСТ Груп Україна» та оплати вартості їх послуг, оплати вартості виставлених ними рахунків щодо станційних зборів, перевізної плати, та інших додаткових платежів, пов'язаних із транспортуванням збірного вантажу ТОВ «Сідвелс» та ТОВ «Інверт» залізничним транспортом , однак дані дві послуги, як послуга комісіонера, так і загальна послуга вантажовідправника нерозривно пов'язані між собою.

Як вбачається з матеріалів справи вагон із збірним вантажем слідував транзитом через територію Російської Федерації.

19.04.2016 року на станцію Полтава-Київська (Україна) із станції Дербент (Російська Федерація) внутрішніми телеграфними засобами залізної дороги надійшла телеграма, згідно якої після завершення митних процедур на території РФ вагон № 91865352 повернуто на станцію завантаження, тобто вантажовідправнику, який автоматично стає вантажоодержувачем. Вказана телеграма не містить будь-яких пояснень стосовно причин повернення вагону із транзитної території Російської Федерації на митну територію України, так само як і причин не допущення вагону до подальшого слідування до вантажоодержувача в Республіку Азербайджан.

Згідно ст. 3 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, що набрала чинності для України з 05.06.1992 року, (надалі за текстом - мовою оригіналу) -"по указанию соответствующих правительственых органов железная дорога временно прекращает движение полностью или частично. Железнам дорога, на которой введеньы такие меры, обязана немедленно по телеграфу или по факсу уведомить об зтом заинтересованные железные дороги".

Згідно §2 ст. 21 зазначеної Угоди «на оснований полученной телеграммы о препятствиях к перевозке или выдачи груза станция отправителя незамедлительно извещает

об этом отправителя".

19.04.2016 р. залізнична станція Полтава-Київська викликала ТОВ «Інверт» , як вантажовідправника, для отримання телеграми про повернення вагону на станцію завантаження.

21.04.2016 р. із повідомлень отриманих електронною поштою від експедитора ТОВ "КСТ Груп Україна" ТОВ «Інверт» стало додатково відомо, що є заборона на ввіз на територію РФ усіх кондитерських виробів, що надходять із митної території України, і що вагон повернувся в Україну та знаходиться на станції Куп'янськ - сортувальний.

Згідно ч. 3 ст. 1016 ЦК України, Комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особо договору, укладеного з нею за рахунок комітента.

Вказана інформація попередньо, ще до остаточного рішення Федеральної митної служби Росії повідомлялась представнику ТОВ «Сідвелс» ОСОБА_4, що підтверджується листом з електронної пошти від 07.04.2016 р. та Висновком експертного дослідження № 2 від 21.12.2016 року відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичого центру МВС України, поданого позивачем до матеріалів справи (а.с. 136-198, т.2).

Сканкопія телеграми, разом із сканкопією відповідної сторінки накладної СМГС, де відображено перенаправлення вагону на станцію вантажовідправника також направлялась представнику ТОВ «Сідвелс» ОСОБА_4 листом електронною поштою 21.04.2016 р.

Вказане підтверджується належним чином завіреним скріншотом листа з електронної пошти від 21.04.2016р. від позивача та вищезазначеним Висновком Експертного дослідження № 2 від 21.12.2016р.

Посилання відповідача на звільнення її працівника ОСОБА_4 та знищення електронної кореспонденції, що унеможливлює, за доводами відповідача, встановлення факту надсилання листів позивачем, не приймається судом до уваги, оскільки вказані доводи відповідача спростовуються Висновком експертного дослідження № 2 від 21.12.2016 року відділу досліджень у сфері інформаційних технологій Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичого центру МВС України, поданого позивачем до матеріалів справи.

Рішення про повернення вантажу на станцію вантажовідправника та автоматичне перетворення вантажовідправника на вантажоодержувача в результаті такого повернення вагону було прийняте Федеральною митною службою Російської Федерації, ТОВ «Інверт» , як вантажовідправник, не мав можливості вплинути на даний процес, оскільки залізниця автоматично в силу закону виконує приписи митних органів.

Так, згідно п. 5.4. спільного Наказу Державного митного комітету Російської Федерації від 20.04.1995 р. та Міністерства шляхів сполучення РФ, по затвердженню (надалі мовою оригіналу) «Временной технологии взаимодействия таможенных органов и железных дорог при таможенном оформлений грузов, перевозимых железнодорожным транспортом» , -

" транзитные грузы, таможенное оформление которых не может быть завершено ... подлежат возврату за границу в срок, предусмотренный технологическим процессом работы пограничной передаточной станции» .

Отже, вагон із збірним вантажем ТОВ «Інверт» та ТОВ «Сідвелс» повернувся з транзитної території РФ, не досягши території Республіки Азербайджан, на митну територію України, на залізничну станцію Куп'янськ - сортувальний для його попереднього митного декларування.

З матеріалів справи вбачається, що по станції Куп'янськ - сортувальний був значний простій повернутого вагону ( з 01.05.2016 р. по 15.05.2016 р.), частина з якого а саме: з 13.05.2016 р. по 25.05.2016 року відбулася із вини ТОВ "Сідвелс» , так як ТОВ «Сідвелс» затягувало повернення вантажу, не здійснюючи попереднє декларування власного вантажу у даний період часу, в той час як ТОВ «Інверт» подало попередню декларацію 11.05.2016 р. (належним чином завірена копія попередньої митної декларації ТОВ «Інверт» № 806020002/2016/004173 від 11.05.2016 р., та належним чином завірена копія попередньої митної декларації ТОВ «Сідвелс» від 24.05.2016 р. №80 6020002/2016/004575 додана позивачем до матеріалів справи.

Платежі по станції Купянськ - сортувальний позивач підтверджує ОСОБА_1 загальної форми №А1091, складеним 24.05.2016 р.

Загальна вартість послуг експедитора ТОВ «КСТ Груп Україна» , з урахуванням усіх платежів та зборів, додаткових платежів, платежів за простій , охорону, маневрові роботи та ін. як по території України, так і по території Російської Федерації на зворотному шляху слідування із РФ в Україну складає 160897, 88 грн. та підтверджується рахунком експедитора №1144 від 16.05.2016 р. , який виставлений за збірний вантаж, як ТОВ "Інверт» так і ТОВ «Сідвелс» . Вказана вартість транспортно-експедиційних послуг оплачена позивачем повністю 30.06.2016 р., згідно платіжного доручення № 854.

Згідно ч. 1 ст. 1016 ЦК України, Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Реімпорт вантажів був здійснений та оформлений 31.05.2016 р., як позивачем так і відповідачем за митними деклараціями № 806020002/2016/004837 та №10002/2016/004836.

Згідно ч. 2 ст. 205 ЦК України, правочин для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим якщо поведінка сторін засвідчує їх волю до настання відповідних правових наслідків.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Сідвелс» прийняло усі надані послуги, в тому числі й ті, що залишились не оплаченими зокрема шляхом конклюдентних дій.

Так, ТОВ «Сідвелс» не здійснило перевантаження на інший тип транспорту власного вантажу під час його перебування у РФ, окрім того ТОВ «Сідвелс» 24.05.2016 р. здійснила подання попередньої митної декларації для реімпорту товару, а також остаточно оформило реімпорт товару 31.05.2016 р. шляхом оформлення МД-2.

08.06.2016 р. ТОВ «Сідвелс» прибуло до ТОВ «Інверт» для отримання власного товару із місця його зберігання у ТОВ «Інверт» , що свідчить про отримання та прийняття комплексу послуг, в тому числі комісії, що надавалися ТОВ "Інверт" та залишаються не оплаченими ТОВ «Сідвелс» .

Більше того, ТОВ «Сідвелс» відшкодувало (частково) витрати здійсненні комісіонером ТОВ «Інверт» у частині оплати станційних зборів, зборів за маневрові роботи, охорону вантажу, за додаткові та інші послуги, за користування вагоном за час прямування вантажу до Республіки Азербайджан через територію України та Російської Федерації, що свідчить про однаковість у розумінні сторонами суті та характеру правовідносин, що склалися між позивачем і відповідачем, а також про конклюдентні дії щодо погодження ТОВ «Сідвелс» вартості послуг та умов їх надання ТОВ «Інверт» без претензій та заперечень.

ТОВ «Сідвелс» власний вантаж після здійснення декларування, із складів, що орендувалися ТОВ «Інверт» забрало 08.06.2016 р. , про що наявний ОСОБА_1 прийому - передачі та довіреність №329 від 08.06.2016 р. на отримання товарно -матерільних цінностей.

Згідно ч. 1 ст. 1024 ЦК України, Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку із виконанням своїх обов'язків за договором комісії.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог у сумі 96 464,22 грн.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні не встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 193 ГК України, суб'єкти господарюванню та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем умов договору та невиконання зобов'язання з оплат та відшкодувань вартості здійснених ТОВ «Інверт» витрат, то обґрунтованими є висновки про стягнення пені.

Згідно п.4.2. Договору на надання послуг вантажовідправника, при затримці Довірителем (ТОВ «Сідвелс» ), на строк більше 10 діб, проплати вартості фактичного перевезення вантажів згідно виставлених по кінцевим розрахункам рахунків, Довіритель сплачує пеню у розмірі двох облікових ставок НБУ від суми вартості перевезення вантажів за кожну добу прострочення проплати вартості перевезення.

Оскількт остаточний розрахунок був виставлений позивачем 10.06.2016 р., то 11 календарний день, з якого настала просрочка оплати, яка надає підстави нарахувати пеню є - 21.06.2016 року.

Згідно статті 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції правомірно розрахував суму пені за весь період існування прострочення оплати з 21.06.2016 по 16.09.2016р у розмірі 7 347,12 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від строченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов'язання, то суд першої інстанції також обґрунтовано стягнув 3 % річних в сумі 721,50 грн. за період з 21.06.2016р. по 19.09.2016р.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта про те, що він жодним чином не надавав згоду на укладання ТОВ Інверт договорів на транспортно-експедиторське обслуговування із ТОВ КСТ Груп Україна і не був стороною цього договору, оскільки судом вірно встановлено про існування змішаного договору, і відповідачем підписувались заявки № 4 від 17.03.2016 року та № 5 від 13.03.2016 року, в яких зазначено експедитором ТОВ КСТ Груп Україна .

Посилання апелянта на недоведеність надсилання позивачем рахунків на оплату, спростовується витягом з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ТОВ Інверт .

Не визнання відповідачем у якості належного доказу електронної переписки спростовується діями самого відповідача, який погодив використання електронної переписки шляхом оплати направлених електронною поштою рахунків, заявками, які підписувались відповідачем в рамках договору.

Крім того, висновком експертного дослідження від 21.12.2016р.№21 встановлено не лише факт направлення електронних листів позивачем на адресу відповідача, а зокрема й встановлено факт надходження листів відповідей на листи позивача, а саме: із електронної адреси представника відповідача : osadchayan@svk.net.ua надходили листи 30.01.2015 р. о 12:50, 17.02.2015р. о 10:13, 19.02.2015р. о 11:11, 15.04.2015р. о 14:14, 05.11.2015р. о 8:59, 10.11.2015р. о 9:35., 18.03.2016 р. три листи у такий час: 9:50, 9:54, 10:01, (зокрема в даних листах відповідачем було надіслано сканкопії підписаних заявок на послуги щодо відправки вантажу вагоном залізнично дорожніми шляхами в Азербайджан і згодом надійшла оплата) 31.03.2016р. о16:12. із електронної пошти banatskiyi@svk.net.uaу відповіді на листи надійшли листи 13.05.2016 р. о 13:10 та 10:06.2016 р. о 15:33.

Зокрема, 10.06.2016 року від ОСОБА_5, представника ТОВ Сідвелс , надійшов лист - відповідь на надісланий нами 10.06.2016 року о 14:42 лист, де містився повний пакет документів, підтверджуючих суму заборгованості , в тому числі ОСОБА_1 наданих послуг та рахунок на 96 464,22 грн.

У листі відповіді від ОСОБА_5, зазначається, що у зв'язку із відсутністю на даний час печатки на підприємстві підприємство не має можливості підписати та завірити ОСОБА_1 і що ОСОБА_1 буде відправлений 13.06.2016 р.

Заперечення відповідачем змішаної природи договору також є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 , 4 ст. 213 ЦК України, зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). Для тлумачення зокрема враховуються намірами сторін, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Так, укладаючи з позивачем договір надання послуг вантажовідправника, та прописуючи в даному договорі положення про те, що всі платежі будуть здійснюватись ТОВ Інверт з подальшим їх відшкодуванням ТОВ Сідвелс , відповідач вже розраховував на те, що ТОВ Інверт виступить не просто вантажовідправником вантажу, а і виступить замовником транспортно-експедиторських послуг експедитора.

Платежі, що були оплачені ТОВ Сідвелс на шляху слідування до Азербайджану, містять як вартість послуг експедитора, так і станційні збори, збори за використання вагону експедитора, маневрові роботи та інші залізнично- дорожні платежі. Дані платежі відповідачем оплачені, а отже, він прийняв їх. У підписаних ТОВ Сідвелс заявках на дорогу із станції Полтава-Київська до Азербайджану вже міститься узгодження експедитора ТОВ КСТ Груп Україна , є відповідно, відповідач мав намір, а також реалізував його щодо того, щоб ТОВ Інверт виступило замовником для ТОВ Сідвелс експедиторських послуг, і оплатив вартість як цих послуг так і залізнично-дорожніх платежів за рахунок ТОВ Сідвелс , тобто фактично, узгоджуючи заявкою послуги пов'язані із слідуванням вантажу із станції Полтава-Київська до Азербайджану, із залученням експедитора, ТОВ Сідвелс підтвердило комісійних характер договору.

Доводи апелянта про те, що акт про надання послуг та рахунок не є звітом комісіонера, є неспроможними з огляду на те, що статтею 1022 ЦК України передбачений обов язок комісіонера передати комітентові звіт, проте закон не встановлює вимог щодо форми, змісту, строку та порядку надання комісіонером комітентові звіту, тому висновки суду першої інстанції в частині прийняття акту у якості звіту, є правильними.

Посилання відповідача на те, що позивачем не перевірено існування заборон транзиту через Територію Російської Федерації кондитерських виробів виробництва України та на лист Роспотребнагляду від 03.09.2014 року № 01/10299-14-23 "Про заборону ввозу української кондитерської продукції", який розміщений на сайті вищевказаного органу, відповідно до якого заборона на ввезення кондитерської продукції встановлена ще з 05.09.2014р. судом не приймається як належний доказ для звільнення від зобов'язань за договором, оскільки відповідач самостійно здійснив митне оформлення вказаного вантажу та передав його вантажовідправнику, не пересвідчившись про існування вказаної заборони.

Інші доводи апелянта є безпідставними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно з'ясував всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, у тому числі і доводам позивача, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, що у відповідності до ст.103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сідвелс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22 грудня 2016 року у справі № 912/3613/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 23.02.2017 року.

Головуючий суддя О.В. Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя О.Г. Іванов