Постанова

від 17.05.2007 по справі 40/431

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

40/431

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2007 р.                                                                         справа №40/431

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мирошниченка  С.В.

суддів Гези  Т.Д. , Колядко  Т.М.

за участю представників сторін:

від позивача:Бичков О.Є. - за довір. № 433 від 13.03.2007 р.,

від відповідача:Мозговий А.М. - за довір. № 81 від 25.01.2007 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Промзовнішсервіс" м. Донецьк

на рішення  господарського суду

Донецької області

від20.03.2007 року

по справі№ 40/431

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Донецька індустріальна спілка" м. Донецьк

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Промзовнішсервіс" м. Донецьк

простягнення 150 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.03.2007 року (суддя              Підченко Ю.О.) задоволені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька індустріальна спілка" м. Донецьк (далі по тексту - ТОВ "ДІС") до товариства з обмеженою відповідальністю "Промзовнішсервіс" м. Донецьк (далі по тексту - Товариство) про сятгнення 150 000 грн. 00 коп.

У своєму рішенні суд першої інстанції послався на те, що вимоги позивача доведені належним чином та грунтуються на нормах ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач набув грошові кошти без достатніх правових підстав.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого суду та звернувся з апеляційною скаргою в якій просить його скасувати, як таке, що винесене з порушенням норм матеріального права. У скарзі заявник, зокрема, послався на те, що судом була надана неправильна юридична оцінка виникшим між сторонами правовідносинам та допущені протиріччя при оцінці доводів і заперечень сторін.  Крім того, у апеляційній скарзі та під час судового засідання  Товариство навело і інші заперечення, які на його думку, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Позивач відзив на апеляційну скаргу суду не надав, але у судовому засіданні проти її задоволення заперечував і просив оскаржене рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний  господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ДІС" звернулось до господарського суду з позовом (а.с. 2-3) про стягнення з відповідача передплати в сумі 150 000 грн. 00 коп. за непоставлену вугільну продукцію згідно договору  № ДИС-1 від 26.01.2006 року  (а.с. 17-19) та ст. 693 Цивільного кодексу України.

Заявою про зміну позовних вимог від 15.03.2007 року  (а.с. 42) позивач просив стягнути з відповідача суму у розмірі 150 000 грн. 00 коп., як безпідставно набуте майно,  на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що договір   № ДИС-1 від 26.01.2006 року  (далі по тексту - договір поставки) між сторонами не укладався.

Рішенням господарського суду позовні вимоги ТОВ "ДІС" задоволені у повному обсязі з посиланням на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності з врахуванням пояснень представників позивача та відповідача,  суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

При винесенні рішення господарський суд вказав на те, що договір № ДИС-1 від 26.01.2006 року слід вважати неукладеним. Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанцції, оскільки він спростовується наявними у справі доказами.

Договір поставки, що є в матеріалах справи, підписаний належним чином  повноважними представниками обох сторін.

Суд вважає, що сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору, оскільки в                    п. 2.1., п.  3.1., п. 4.1 вказано, що кількість товару, умови та строки його поставки оговорюються в Спеціфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Тому суд вважає, що сторонами  узгоджений як асортимент товару, так і  умови його оплати та поставки. Проте, цей договір містить також відсилочні норми, зокрема, п. 2.1.,  п.  3.1., п. 4.1., якими встановлено, що під час виконання цього договору сторони будуть додатково узгоджувати окремі позиції відносно кількості та вартості товару.  Відсутність таких спеціфікацій у  матеріалах справи не вказує на неузгодження сторонами істотних умов договору. Тому в цій частині оскарженого рішення, на думку апеляційної інстанції, висновки господарського суду  є помилковими.

Що стосується застосування місцевим судом до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України, то у даному випадку це є неправомірним.

Вищезгадана стаття регулює правовідносини під час яких власнику повертається майно, що набуто іншою особою без достатніх правових підстав (безпідставно набуте майно). У даному випадку грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу на підставі договору  № ДИС-1 від 26.01.2006 року. І це доводиться  банківською випискою з особового рахунку ТОВ "ДІС" (а.с. 11), листом № 621 від 21.04.2006 року  (а.с. 8) а також претензією та доповненнями до неї (а.с. 9-10). Таким чином, підстав для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 Цивільного кодексу України не існує.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 150 000 грн. 00 коп., як безпідставно набутого майна задоволенню не підлягають.

Первісні вимоги позивача про стягнення з Товариства суми  в розмірі                      150 000 грн. 00 коп. обгрунтовані посиланнями на норми ст. 693 Цивільного кодексу України. Тобто, позивач вважає вищевказану суму  передплатою, яка здійснена на підставі договору № ДИС-1 від 26.01.2006 року.

Нормами п. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що передплатою є обов'язок покупця повністю або частково сплатити товар до його передання продавцом.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що розрахунки за договором проводяться у національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника за поставляєму партію товару протягом п'яти банківських днів з дати надання документів.

Умовами п. 5.2. цього ж договору передбачена можливість застосування вексельної форми  розрахунків. Ніяких інших форм розрахунків за товар договором не передбачено. Крім того, сторонами не надано суду змін умов розрахунків по договору. Тобто, передплата умовами договору  № ДИС-1 від 26.01.2006 року не передбачена.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення  з відповідача боргу в сумі                           150 000 грн. 00 коп. є незаконними та необгрунтованими. Тому  апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Донецької області від  20.03.2007 року підлягає скасуванню, як незаконне та необгрунтоване.

Судові витрати апеляційний суд покладає на позивача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.03.2007 року   по справі                  № 40/431 - скасувати.

У позові товариства з обмеженою відповідальністю "Донецька індустріальна спілка"              м. Донецьк  до товариства з обмеженою відповідальністю "Промзовнішсервіс" м. Донецьк  про сятгнення 150 000 грн. 00 коп. - відмовити.

Головуючий          С.В.  Мирошниченко

Судді:          Т.Д.  Геза

          Т.М.  Колядко

          Надруковано: 5 прим.

          1.  позивачу

          2.  відповідачу

          3   у справу

          4   ДАГС

 5    господарському суду