Ухвала

від 16.02.2017 по справі 362/804/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/804/16-ц Головуючий у І інстанції Медведєв К. В. Провадження № 22-ц/780/428/17 Доповідач у 2 інстанції Волохов Л. А. Категорія 19 16.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

16 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп-95 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року у справі за позовом ТОВ Олімп-95 до ОСОБА_2, ТОВ Промтек ЛТД , третя особа - Міністерство юстиції України про визнання недійсним договору, -

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 23.02.2011 року між ТОВ Промтек ЛТД та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького нотаріального округу Лучко Н.Г. та зареєстрований в реєстрі під номером 283.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 придбавши майно за спірним договором, створив підстави для припинення прав позивача на постійне користування земельними ділянками, на яких знаходилось придбане майно та отримання ОСОБА_2 в постійне користування земельних ділянок, на яких розміщено придбане майно. При цьому, не було враховано, що позивачу належить об'єкт нерухомого майна, який також знаходиться на одній із вказаних земельних ділянок - виробничий майданчик для розвантаження вантажів загальною площею 3000 кв.м.

На думку позивача, майно, яке придбано ОСОБА_2 не є цілісним майновим комплексом, а тому в спірному договорі безпідставно вказано, що придбане ним майно перебуває на земельних ділянках, право позивача на постійне користування якими було припинено у зв'язку з набуттям ОСОБА_2 зазначеного майна.

Також позивач зазначив, що Міністерством Юстиції України за результатами перевірки встановлено порушення нотаріусом норм чинного законодавства при посвідченні спірного договору.

Тому позивач вважає, що у зв'язку з порушенням вимог ст.ст. 116, 120, 125, 126, 142, 149 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України спірний договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, оскільки зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю Олімп-95 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону з наступних підстав.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 27.05.2014 року у справі № 1008/5447/12 встановлено наступне: З прилюдних торгів ТОВ Тріумф-Люкс набуло у власність нежитлове приміщення - виробничу базу по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів загальною площею 3 тис. кв. м, розташоване по АДРЕСА_1, що належало ТОВ Олімп-95 .

10 грудня 2009 року між ТОВ Тріумф-Люкс і ТОВ Інвестбазисгруп укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В., зареєстрований в реєстрі за № 3949, за яким ТОВ Тріумф-Люкс продало ТОВ Інвестбазисгруп зазначений цілісний майновий комплекс. В подальшому ТОВ Інвестбазисгруп за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 10 листопада 2009 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2930, відчужив це майно на користь ТОВ Промтек ЛТД .

23 лютого 2011 року між ТОВ Промтек ЛТД та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 283, за яким ТОВ Промтек ЛТД продало ОСОБА_2 нежиле приміщення - виробничу базу по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів площею 3 тис. кв. м, що розташоване по АДРЕСА_1.

22 квітня 1999 року за договором купівлі-продажу Васильківський міжрайонний оптово-роздрібний магазин-склад продав ТОВ Олімп-95 1/50 частину нежитлового приміщення майнового комплексу, який складається з виробничого майданчика для розвантажування вантажів площею 3000 кв. м.

За рішенням виконкому Калинівської селищної ради від 17 травня 1999 року № 64 земельна ділянка площею 0,3 га вилучена з користування Васильківського міжрайонного оптово-роздрібного магазина-складу та надана ТОВ Олімп-95 під розміщення виробничого майданчика для розвантаження твердих матеріалів та рідин у постійне користування .

Рішенням виконкому Калинівської селищної ради від 26 лютого 2001 року № 22 земельна ділянка площею 0,42 га вилучена з користування Васильківського міжрайонного оптово-роздрібного магазина-складу та надана ТОВ Олімп-95 під розміщення виробничого майданчика у постійне користування .

Актом державної приймальної комісії від 23 січня 2004 року було прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт - виробничу базу по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів, що складається з резервуарного парку місткістю 2 тис. куб. м, продуктової насосної, зливної естакади, наливної установки та адміністративного приміщення площею 40 кв. м .

Із технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою вбачається, що вказані земельні ділянки були виділені для розширення виробничої бази. Державний акт серії І-КВ № 003026-259 на право постійного користування землею площею 0,721 га зареєстровано у Книзі записів державних актів на право постійного користування .

На підставі рішення виконкому Калинівської селищної ради від 25 березня 2004 року № 43-03 було оформлено та зареєстровано у встановленому законом порядку право власності ТОВ Олімп-95 на виробничу базу по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів, розташовану по АДРЕСА_1.

За договором купівлі-продажу від 23 лютого 2011 року ОСОБА_2 набув у власність нежитлове приміщення - виробничу базу по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів загальною площею 3 тис. кв. м, що розташована по АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,721 га (0,300 га, 0,3410 га та 0,0800 га), яка належить державі.

Рішенням Калинівської селищної ради від 20 липня 2011 року № 165-09-VІ припинено право користування ТОВ Олімп-95 земельною ділянкою 0,7214 га по вул. Залізничній, 160-а у смт. Калинівці Васильківського району, припинено дію державного акта та надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів для відведення в оренду цієї земельної ділянки для розміщення цілісного майнового комплексу виробничої бази по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів з резервуарним парком.

Також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 07 червня 2011 року встановлено, що на всіх земельних ділянках загальною площею 0,7214 га по вул. Залізничній, 160-а у смт. Калинівці Васильківського району знаходиться виробнича база по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів з резервуарним парком 2 тис. куб. м, що складається із об'єктів капітального будівництва, пов'язаних між собою інженерними комунікаціями .

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищевказані обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 27.05.2014 року у справі № 1008/5447/12 не доказуються, оскільки в обох справах беруть участь ті самі особи (ТОВ Олімп-95 , ОСОБА_2, ТОВ Промтек ЛТД ).

Щодо посилання позивача на інші рішення судів, то суд виходить з того, що в названих рішеннях судів не встановлено протилежних фактів, а надано лише висновки суду, і в них не приймав участь ОСОБА_2

Так, виходячи з п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" за змістом частини третьої статті 61 ЦПК обставини, встановлені під час розгляду справи за позовом про право на майно, не мають обов'язкової сили для осіб, які не брали участі у справі. При цьому суд має виходити з того, що правові висновки суду і встановлені ним обставини не є тотожними поняттями. Висновки (судження) суду щодо прав і обов'язків сторін, зроблені на підставі встановлених при розгляді справи обставин, не є преюдиційними.

Також судом встановлено, що 23.02.2011 року між ТОВ Промтек ЛТД та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Лучко Н.Г. та зареєстрований в реєстрі за № 283 (далі - Спірний договір), в п. 1.2. якого зазначено, що об'єкт розташовано на земельній ділянці загальною площею 0,721 гектари, кадастровий НОМЕР_1 - 0,300 га, НОМЕР_2 - 0,341 га, НОМЕР_3 - 0,08 га, які належать державі.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України, в редакції, яка діяла на час укладення Спірного договору).

Згідно ч. 6 ст. 120 ЗК України істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених статтею 121 Земельного кодексу України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим).

Відповідно ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 придбав у ТОВ Промтек ЛТД саме те майно, яке раніше ТОВ Промтек ЛТД придбало у ТОВ Інвестбазисгруп за договором купівлі-продажу нежилого приміщення, виробнича база по розвантаженню та зберіганню паливно-мастильних матеріалів від 10.11.2009 року, реєстровий № 2930, в п. 3 якого також зазначено, що майно, яке придбувається, розташовано на земельній ділянці площею 0,721 гектари (кадастровий № НОМЕР_1 - 0,300 га, НОМЕР_2 - 0,341 га, НОМЕР_3 - 0,08 га).

Отже, в Спірному договорі ознака майна, що придбувається ОСОБА_2, щодо земельних ділянок його розташування зазначена так само, як і в договорі попереднього власника і у нотаріуса не було підстав для зміни цієї ознаки.

Більше того, як вбачається з довідки Калинівської селищної ради від 21.02.2011 року № 140/02-22 майно, яке відчужувалося ТОВ Промтек ЛТД на користь ОСОБА_2 знаходиться на земельній ділянці, розташованій в межах смт. Калинівка Васильківського району Київської області по вул.. Залізнична 160, яка обліковується на праві постійного користування згідно державної статистичної звітності форми 6-ЗЕМ за ТОВ Олімп-95 згідно державного акту на право постійного користування серія НОМЕР_4. Загальна площа земельних ділянок, що перебувають в користуванні ТОВ Олімп-95 становить 0,721 га, кадастрові номери: № НОМЕР_1 - 0,300 га, НОМЕР_2 - 0,341 га, НОМЕР_3 - 0,08 га.

Отже, згідно вказаної довідки майно перебуває на трьох земельних ділянках, які включено до державного акту серія НОМЕР_4.

Щодо індивідуалізації земельної ділянки, на якій розміщено майно, придбане ОСОБА_2, слід зазначити наступне.

Існує різниця між термінами "адреса" та "місце розташування". Земельне законодавство говорить саме про місце розташування земельної ділянки. Зокрема в ч. 1 ст. 79 ЗК України зазначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Тобто вже за визначенням для кожної земельної ділянки має існувати певне місце розташування, а не адреса.

Дані про місце розташування (не адресу) земельної ділянки вносяться до державного земельного кадастру (п.72 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.12 р. №1051).

Під місцем розташування зазвичай розуміють певне розташування об'єкту в просторі. Для земельної ділянки таке місце розташування визначається за її координатами (точніше за координатами вершин багатокутника, який утворює земельну ділянку) в прив'язці до ісунючої геодезичної мережі. Адреса ж визначається шляхом зазначення певного регіону (області, району), населеного пункту, вулиці (проспекту, площі, провулку, бульвару тощо) та номера. Адреси присвоюють не земельним ділянкам, а розташованим на них об'єктам нерухомості (будинкам, будівлям, спорудам, їхнім окремим частинам).

Більш того, існують випадки , коли за однією адресою можуть знаходитися декілька земельних ділянок.

У спорі позивач помилково ототожнює "адресу" об'єкта, який розташований на земельній ділянці, та "місце розташування" земельної ділянки, що є хибним та судом відхиляється.

Також суд не буру до уваги посилання позивача на лист Міністерства Юстиції України від 16.04.2015 року № 10665-0-26-15/13, оскільки Міністерство Юстиції України, діючи в межах компетенції, визначеної Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 року № 228, не має повноважень щодо надання оцінки правомірності вчинених нотаріусом нотаріальних дій.

Посилання позивача на те, що на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,300 га знаходиться належне позивачу замощення площею 3000 кв.м. не може бути підставою для визнання Спірного договору недійсним, оскільки в Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта НОМЕР_5 не зазначено кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розміщено такий об'єкт.

Придбане ОСОБА_2 майно є цілісним майновим комплексом, оскільки факт прийняття нерухомого майна цілісного майнового комплексу в експлуатацію, відповідно до Тимчасового положення підтверджується Актом державної приймальної комісії від 23.01.2004 року, склад якої затверджений Розпорядженням Васильківської районної державної адміністрації Київської області від 22.01.2004 року № 38.

Оскільки, представником відповідача ОСОБА_2 заявлено про застосування строків позовної давності і судом не встановлено факту порушень прав позивача, то в позові слід відмовити на підставі відсутності підстав для визнання Спірного договору недійсним.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є необґрунтованими, наявними матеріалами в справі не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Щодо доводів апеляційної скарги, то вони не містять жодних доказів які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 209, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю Олімп-95 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Волохов Л.А.

Судді: Мельник Я.С.

Матвієнко Ю.О.