Постанова

від 20.02.2017 по справі 826/9654/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 лютого 2017 року 09:00 справа №826/9654/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" доГоловного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "ТД "Санмакс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у місті Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 квітня 2016 року №0672615147 та №0682615147.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9654/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 06 лютого 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за відсутності заперечень представників сторін, на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2016 року №0672615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пункту пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ТОВ "ТД "Санмакс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 045 292,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3 363 528,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 681 764,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2016 року №0682615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення пункту пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "ТД "Санмакс" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 817 751,00 грн., у тому числі за основним платежем - 3 211 834,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 608 917,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 13 квітня 2016 року №66/26-15-14-07-02-37208653 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ТД "Санмакс" (код ЄДРПОУ 37208653) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ "Новел Групп" (код ЄДРПОУ 38857833) та ТОВ "Гольд-Фактор" (код ЄДРПОУ 39040936) за період з 01 січня 2014 року по 01 листопада 2015 року" (далі по тексту - акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік на загальну суму 3 363 528,00 грн.; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 3 211 834,00 грн., а саме: за червень 2014 року у сумі 138 720,00 грн., за липень 2014 року у сумі 301 070,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 499 631,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 1 983 455,00 грн. та за листопад 2014 року у сумі 288 958,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення мотивовані неправомірним включенням до складу витрат вартості товарів/послуг по взаємовідносинам із ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор", та безпідставним включенням до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість, у зв'язку із не підтвердженням реальності господарських операцій.

Зокрема, як вбачається із змісту акта перевірки, в ході аналізу податкової звітності встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні у ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.

Окрім того, в акті перевірки зазначається, що в провадженні 6-го відділу СУ КР ГСУ ФР ДФС України знаходяться матеріали кримінального провадження №32015000000000202, внесені до ЄРДР 09 жовтня 2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 212 Кримінального кодексу України. Так, у ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи в період 2014-2015 років створили та придбали на ім'я ОСОБА_1, ряд суб'єктів підприємницької діяльності, серед яких ТОВ "Новел Групп" (код ЄДРПОУ 38857833) та ТОВ "Гольд-Фактор", який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер на території Держави Ізраїль, що підтверджується свідченням про смерть, виданим Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль 10 березня 2008 року та показаннями колишньої дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, оскільки господарські операції підтверджені первинними документами та податковими накладними, а ТОВ "ТД "Санмакс" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Згідно усталеної позиції Верховного Суду України при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій ТОВ "ТД "Санмакс" з його контрагентами - ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор"; мету придбання та обставини використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

На підставі наявних у справі доказів суд встановив, що між ТОВ "ТД "Санмакс" (покупець) та ТОВ "Новел Груп" (постачальник) укладено договір №1609/01 від 16 вересня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і сплачувати за нього встановлену грошову суму.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної на видачу товару від постачальника покупцеві.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Новел Груп" протягом вересня-листопада 2014 року поставило на адресу позивача вироби санітарно-технічного призначення на загальну суму 16 632 264,41 грн., у тому числі податок на додану вартість 7721 044,07 грн.

Окрім того, між ТОВ "ТД "Санмакс" (покупець) та ТОВ "Гольд-Фактор" (постачальник) укладено договір №0306201401 від 03 червня 2014 року, за умовами якого постачальник зобов'язується протягом дії даного договору поставляти у власність покупця товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар і сплачувати за нього встановлену грошову суму.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що перехід права власності на товар відбувається в момент підписання видаткової накладної на видачу товару від постачальника покупцеві.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Гольд-Фактор" протягом червня-липня 2014 року поставило на адресу позивача вироби санітарно-технічного призначення на загальну суму 5 791 253,58 грн., у тому числі податок на додану вартість 965 208,93 грн.

За поставлений товар із вказаними вище контрагентами позивач здійснював оплату безготівковими грошовим коштами, що підтверджується наявними у справі копіями розрахункових документів. Суми податку на додану вартість, сплачені позивачем в ціні вищенаведеного товару, включені до складу податкового кредиту за відповідний період.

ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" виписали позивачу податкові та видаткові накладні на вказані вище суми коштів.

При цьому транспортування вказаного товару від ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" здійснювалася залученим позивачем перевізником - ФОП ОСОБА_3, що підтверджується залученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними, в яких вантажоотримувачем визначено позивача, а вантажовідправниками, відповідно, ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор". В товарно-транспортних накладних зазначено вид та кількість вантажу відповідно до видаткової накладної, містяться відмітки водія-експедитора (ОСОБА_4.), ідентифіковані транспортні засоби, а також містяться відтиски штампу/печатки та підписи учасників операцій - постачальника та покупця.

К справі також міститься копія договору надання транспортних послуг №02012014 від 02 січня 2014 року, укладеного між ТОВ "ТД "Санмакс" та ФОП ОСОБА_3; акти прийому передачі наданих транспортних послуг на підставі вказаного договору; докази працевлаштування у ФОП ОСОБА_3 водія ОСОБА_4 для здійснення вантажних перевезень (трудовий договір).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано бухгалтерську довідку щодо валового прибутку по постачальникам ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор", а також обороно-сальдові відомості щодо відображення операцій із цими постачальниками у бухгалтерському обліку.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин) визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми вказують, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд звертає увагу на те що, як свідчить зміст акта перевірки, відповідачем не встановлено відсутності на момент перевірки у ТОВ "ТД "Санмакс" відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (видаткові накладні), не відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; не встановлено таких обставин і в Акті перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що ймовірні порушення податкового законодавства підприємствами-постачальниками не є підставою для позбавлення правового значення відповідних первинних та податкових документів, що видані цими постачальниками.

Стосовно посилань в акті перевірки на неможливість здійснення контрагентами позивача фінансово-господарських операцій з огляду на те, що згідно інформації, встановленій в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №32015000000000202, керівник ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" - ОСОБА_1, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Держави Ізраїль, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Так, відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пункту 2 розділу І Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 (далі по тексту - Правила), смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації.

Згідно із абзацом 2 частини першої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пункту 2 розділу 1 Правил відомості про смерть фізичної особи підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Відповідно до вимог частини другої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пункту 1 розділу 1 Правил державну реєстрацію актів цивільного стану громадян України, які проживають або тимчасово перебувають за кордоном, проводять дипломатичні представництва і консульські установи України.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок реєстрації актів громадянського стану в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 23 травня 2001 року №32/5/101 (далі по тексту - Інструкція), реєстрація смерті громадян України, померлих за кордоном, провадиться консулом за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті, виявлення тіла померлого або за місцем поховання за письмовою заявою родичів померлого, компетентних органів країни перебування, адміністрації медичного закладу, у якому настала смерть, та інших осіб на підставі: медичного документа про смерть, виданого медичним закладом; довідки про смерть, виданої компетентними органами держави перебування. Ці документи додаються до актового запису про смерть.

Пунктом 1.10 Інструкції передбачено, що при реєстрації актів цивільного стану складається актовий запис у двох примірниках, які разом з документами, що є підставою для реєстрації, щорічно до 5 січня надсилаються до Міністерства закордонних справ України.

При цьому частиною третьою статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пунктом 6 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року №1064, визначено, що відомості, зазначені в актових записах про смерть, складених дипломатичними представництвами і консульськими установами України на паперових носіях та в електронному вигляді, вносяться до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції в м. Києві протягом семи робочих днів з дня надходження першого примірника актового запису.

Пунктом 7 Інструкції встановлено, що після складання актового запису цивільного стану заявнику видається відповідне свідоцтво встановленого зразка. Свідоцтва про реєстрацію актів цивільного стану заповнюються державною мовою друкарським способом.

Більш того, відповідно до пункту 3.11 Інструкції інформація про померлих громадян подається також державним податковим інспекціям у встановленому законодавством порядку.

З аналізу наведених положень законодавства вбачається, що факт смерті фізичної особи - громадянина України, у тому числі за кордоном, підлягає обов'язковій державній реєстрації із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та одночасним виданням свідоцтва про смерть встановленого зразка. Відповідно, інформацією про смерть особи за кордоном володіли б, зокрема, органи державної реєстрації актів цивільного стану в системі органів Міністерства юстиції України, а також органи Державної фіскальної служби України та інші.

Проте, у Державному реєстрі актів цивільного стану відсутній актовий запис про смерть ОСОБА_1, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 21 червня 2016 року №1154/03.1-15. В матеріалах справи відсутнє також свідоцтво про смерть вказаної особи встановленого зразка, рішення суду про встановлення факту смерті вказаної особи в певний час або про оголошення її померлою тощо.

Наявні ж в матеріалах справи копії свідчення про смерть, виданого Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль, та протоколу допиту колишньої дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_2, за законом не можуть підтверджувати факту смерті особи, а тому в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України судом при вирішенні даної справи не беруться до уваги.

Крім того, суд враховує, що у вказаній копії свідчення про смерть зазначений номер посвідчення особи - НОМЕР_1, що не є реквізитом документу, який підтверджує особу - громадянина України. Натомість, згідно наявних в матеріалах справи установчих документів ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор ОСОБА_1, учасник та керівник вказаних юридичних осіб, є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, виданим Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області; тому, у суду відсутні підстави однозначно стверджувати про те, що особа, зазначена у свідченні про смерть, на яке посилається відповідач, є тією ж особою, що вказана в установчих та реєстраційних документах ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор".

В ході розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порядку виконання обов'язку, передбаченого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, жодним чином не довів належними і допустимими доказами фактів (обставин), на які він посилається в акті перевірки та які покладені в основу оскаржуваних рішень, а тому, суд вважає такі доводи відповідача безпідставними.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, ТОВ "ТД "Санмакс" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, що узгоджується із видом поставленого контрагентами товару.

При цьому з наявних в матеріалах справи документів вбачається та визнається відповідачем в акті перевірки, що ТОВ "ТД "Санмакс" на підставі договору оренди нерухомого майна (нежитлового приміщення) від 01 січня 2014 року №4 орендує у ПАТ "Українська спеціалізована база постачання та збуту "Укрторгмонтажтехніка" складські приміщення загальною площею 375 кв. м. за адресою: 04114, м. Київ, вул. Радомишельська, 44, що, в свою чергу, свідчить про фактичну наявність у позивача складських приміщень для зберігання товарів, які були предметом спірних поставок. До того ж, ця адреса складських приміщень вказана у наявних в справі товарно-транспортних накладних, як пункт розвантаження товару.

Матеріалами справи підтверджується, що у позивача станом на квітень 2016 року чисельність працюючих осіб склала 108 чоловік, балансова вартість основних фондів становить 182,3 тис. грн., що свідчить про наявність ресурсів для ведення господарської діяльності.

На підставі наявних у справі доказів суд також встановив, що придбаний у ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" товар в подальшому реалізовано позивачем на адресу третіх осіб, зокрема таких як: ТОВ "Епіцентр К", ПрАТ "Нова Лінія", ТОВ "Леруа Мерлен Україна", ТОВ "Полімпромсинтез", ТОВ "Сантехтрейд Групп", ТОВ "Практікер Україна" та інших. Наведене загалом свідчить про пов'язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер.

На підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання товарів для провадження господарської діяльності позивач надав до суду копії наступних документів: господарські договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, розрахункові документи; господарські договори поставки із додатками щодо подальшого продажу придбаного товару; видаткові накладні щодо подальшого продажу товару; довіреності на отримання матеріальних цінностей; експрес-накладні поштової служби; договори оренди та акти приймання-передачу об'єкту оренди, бухгалтерські документи тощо, які у сукупності не дають підстав для сумніву щодо фактичного здійснення спірних операцій, підстав для висновку про нездійснення спірних операцій контрагентами позивача та про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що ТОВ "ТД "Санмакс" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" товарів для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

Крім того, у зв'язку зі здійсненням спірних операцій позивач отримав економічний ефект від подальшого продажу придбаного товару у вигляді прибутку, що відображено ним у відповідних податкових деклараціях з податку на прибуток у складі доходу за звітний період; у свою чергу в акті перевірки відповідачем не встановлено порушень з приводу формування ТОВ "ТД "Санмакс" доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував витрати за перевірений період по взаємовідносинам із ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор".

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на дані податкової звітності постачальників щодо відсутності інформації про трудові ресурси, складські приміщення, транспорт та устаткування, тому зазначене є лише припущенням контролюючого органу та не підтверджується будь-якими доказами.

Відповідачем належними доказами не доведено недостатності кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагентам для виконання спірних операцій, але були відсутні, враховуючи при цьому те, що вказані операції по суті носили характер перепродажу продукції, що не заборонено законодавством та не потребує значних трудових та організаційних ресурсів для організації виконання таких операцій.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із постачальниками, суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор" товарів безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача - ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор", були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг/товарів; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

При цьому суд враховує, що Податковий кодекс України не містить положень, які б визначали можливість нівелювання сум податкового кредиту з податку на додану вартість, сформованих на підставі податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, у разі подальшого анулювання реєстрації такого контрагента-постачальника платником податку на додану вартість.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних підприємствами-постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03) , у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а відтак правовідносини учасників попередніх поставок не можуть впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником (позивачем у справі) та його безпосереднім постачальником.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Новел Групп" та ТОВ "Гольд-Фактор", тому висновки акту перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, на переконання суду, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у місті Києві від 27 квітня 2016 року №0672615147 та №0682615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "ТД "Санмакс" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 27 квітня 2016 року №0672615147 та №0682615147.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Санмакс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 147 945,65 грн. (сто сорок сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять гривень шістдесят п'ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко