Постанова

від 27.02.2017 по справі 904/11215/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017 року Справа № 904/11215/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Пархоменко Н. В.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з'явився;

від відповідача: представник у судове засідання не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі

№ 904/11215/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Орджонікідзевського житлово-комунального підприємства, Дніпропетровська область, Криворізький район с.Орджонікідзе

про стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення умов договору, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі № 904/11215/16 (суддя Новікова Р.Г.) провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Орджонікідзевського житлово-комунального підприємства про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу № 1071/15 БО-5 від 26.11.2014 року припинено.

Ухвала мотивована тим, що згідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 року, нараховані позивачем суми підлягають списанню. Отже, на думку суду, предмет спору у даній справі відсутній.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі №904/11215/16 та прийняти рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що господарський суд невірно застосував норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який передбачає певні підстави для врегулювання заборгованості боржників за поставлені енергоносії, в т.ч. і для списання нарахованих штрафних санкцій.

Апелянт зазначає, що на час розгляду справи докази того, що відповідач включений до реєстру та є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до вищеназваного закону, матеріали справи не містять. Такий реєстр не сформовано, заборгованість не списана у визначеному законом порядку.

Тому, на думку скаржника, висновок суду про відсутність предмету спору прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, проте неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі. Беручи до уваги, що строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції згідно ч. 2 ст. 102 ГПК України є обмеженим, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувану ухвалу слід скасувати, справу направити суду першої інстанції для розгляду по суті з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.11.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець, позивач) та Орджонікідзевським житлово-комунальним підприємством (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1071/15 БО-5 (далі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору (а.с.13-31).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року газ обсягом до 47,4 тис куб.м., у тому числі по місяцях кварталів, згідно передбаченого договором графіку.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).

Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено численні додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу.

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Звернувшись до суду, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору, проведення розрахунків не у визначений договором строк та зазначав на своє право стягнути з відповідача інфляційні втрати, 3% відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України та пеню згідно п.7.2 договору.

Колегія суддів вважає помилковим висновок оскаржуваної ухвали про відсутність предмету спору між сторонами з огляду на положення Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016 року (надалі – Закон).

Відповідно до вказаного Закону визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно зі статтею 1 Закону учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до статті 2 Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3 вищевказаного Закону встановлює порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу (частини 1-2 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії»).

Суд вірно зазначив, що згідно з частиною 3 статті 7 Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Однак, для списання неустойки, 3% річних та інфляційних втрат в порядку, передбаченому вищевказаним Законом, відповідач мав набути статусу учасника процедури врегулювання заборгованості, тобто бути включеним до реєстру.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості чи подання документів, визначених частиною 2 статті 3 вказаного Закону, для включення до такого реєстру.

Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не встановлює порядку та строків такого списання, як і не містить норм які б передбачали автоматичне списання нарахованих пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання чинності Законом, або встановлювали процесуальні наслідки набрання ним чинності.

З обставин справи вбачається, що предметом спору є стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2015 року природний газ. Сама ж заборгованість була у повному обсязі погашена відповідачем 26.01.2016 року (останній платіж). Тобто, нараховані на цю заборгованість пеня, інфляційні нарахування та 3% річних підлягають списанню.

Однак, на момент розгляду справи судом першої інстанції право відповідача на списання передбачених Законом сум не було реалізовано. Тому, на думку колегії суддів, висновок місцевого господарського суду про відсутність предмету спору, наявність підстав для припинення провадження у даній справі є передчасним, прийнятим без дослідження всіх обставин справи, а тому відповідна ухвала суду підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду, тому вимога апеляційної скарги щодо прийняття рішення про задоволення позовних вимог не відповідає положенням процесуального закону.

Відповідно до пункту 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа, зазначених у частині 7 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у тому числі про припинення провадження у справі, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись викладеним, ст.ст. 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі №904/11215/16 задовольнити.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі №904/11215/16 скасувати, справу передати на розгляд господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:                                                             Т.А. Верхогляд

Суддя:                                                                                 Ю.Б. Парусніков

Суддя: Н.В. Пархоменко

З оригіналом згідно.

Помічник судді М.В.Юрченко

27.02.2017р.